| rdfs:comment
| - Genius loci je latinské slovní spojení znamenající „duch místa“. V římské mytologii byl genius loci duch či bůžek ochraňující určité místo, často býval zobrazován jako had nebo jako postava s rohem hojnosti. V dnešním slovníku má však tento obrat spíš význam specifické atmosféry dané oblasti než jakési místní ochraňující síly (např.: genius loci, duch tohoto místa, převzal nad událostmi svou moc). V sociologickém a urbanistickém kontextu je vnímán jako stabilní znak identity dané lokality, který se zachovává v různých historických situacích a přechází z jedné do druhé, oživován novými existenciálními významy. (cs)
- Genius loci est une locution latine qui peut se traduire en français par « esprit du lieu ». D’un côté, l’esprit fait référence à la pensée, aux humains et aux éléments immatériels. De l’autre côté, le lieu évoque un site, un monde physique matériel. Son utilisation dans la culture populaire renvoie généralement à l'atmosphère distinctive d'un endroit. (fr)
- Genius loci (łac. „duch opiekuńczy danego miejsca”) – duch lub demon władający albo opiekujący się jakimś miejscem. Według mitologii rzymskiej opiekuńcza siła, coś, co sprawia, że dana przestrzeń jest jedyna w swoim rodzaju (tam też często przedstawiana w postaci węża). Duchy opiekuńcze miejsc lub poszczególnych osób powszechnie występują również w innych wierzeniach (również słowiańskich czy chrześcijańskich). (pl)
- Genius loci var i romersk religion en skyddsande för en viss plats. I religiös ikonografi avbildades platsens ande ofta som en figur hållande ett ymnighetshorn, en dryckesskål och/eller en orm. Många romerska altaren var uppförda för platsens egen genius. I vardagsspråk används numera begreppet genius loci ofta för att beteckna den specifika atmosfären hos en plats. (sv)
- أماكن عبقرية (بالإنجليزية: Genius loci) ، كانت الروح الحامية في مكان ما عبارة عن بيئة عبقرية. وكثيرًا ما كانت تصور في علم الأيقونات الدينية على أنها شخصية تحمل سمات مثل القرنية، أو باتيرا (وعاء التشهير)، أو الأفعى. العديد من وجدت في جميع أنحاء الإمبراطورية الرومانية الغربية كانت مخصصة لموقع عبقري معين. لقد تطورت الطوائف الامبراطورية الرومانية للإمبراطور والبيت الامبراطوري بشكل جزئي في صلات مع التضحيات التي قدمتها . وكانت هذه المقاطعات المحلية التي بلغ عددها 265 مقاطعة منتظمة في مختلف أنحاء منطقة لارس كومبيتاليس (أرواح حامية أو أرواح من تقاطع الطرق)، والتي حوّلها الإمبراطور أغسطس إلى لارس أوغستي إلى جانب العبقري أوغستي. ثم يعتبر عبقرية الإمبراطور كمجال عبقري للإمبراطورية الرومانية ككل. (ar)
- Der lateinische Begriff genius loci bedeutet wörtlich übersetzt „der Geist des Ortes“. Mit „Geist“ war in der römischen Mythologie ursprünglich ein Schutzgeist (Genius) gemeint, der häufig in Form einer Schlange dargestellt wurde. Der Begriff genius loci bezog sich in der römischen Antike neben religiösen Orten wie Tempeln und Kultplätzen auch auf profane Bereiche wie Provinzen, Städte, Plätze, Bauwerke oder einzelne Räume innerhalb dieser Bauten. (de)
- In classical Roman religion, a genius loci (plural genii locorum) was the protective spirit of a place. It was often depicted in religious iconography as a figure holding attributes such as a cornucopia, patera (libation bowl) or snake. Many Roman altars found throughout the Western Roman Empire were dedicated to a particular genius loci. The Roman imperial cults of the Emperor and the imperial house developed in part in connections with the sacrifices made by neighborhood associations (vici) to the local genius. These 265 local districts had their cult organised around the Lares Compitales (guardian spirits or lares of the crossroads), which the emperor Augustus transformed into Lares Augusti along with the Genius Augusti. The emperor's genius is then regarded as the genius loci of the Ro (en)
- En la mitología romana un genius loci (en genitivo genii locorum) es el espíritu protector de un lugar, frecuentemente representado en la iconografía pagana como una figura provista de bien una cornucopia, bien una pátera o fíala (bandejitas de libación), o una serpiente. Desde el imperio de Octavio Augusto se solía identificar con los dioses Lares. Alexander Pope hizo del Genius loci un principio importante en el diseño paisajístico y de jardín en la Epístola IV, a Richard Boyle, conde de Burlington. Este principio consiste en la adaptación de los diseños al contexto en que se ubican. (es)
- Il Genius loci è un'entità naturale e soprannaturale legata a un luogo e oggetto di culto nella religione romana. Tale associazione tra Genio e luogo fisico si originò forse dall'assimilazione del Genio con i Lari a partire dall'età augustea. (it)
- ゲニウス・ロキ（genius loci）はローマ神話における土地の守護精霊である。地霊と訳される。蛇の姿で描かれることが多い。欧米での現代的用法では、「土地の雰囲気」や「土地柄」を意味し、守護精霊を指すことは少ない。 例えば、ウィルトシャーのにある聖ジャイルズ教会堂はブリタンニア時代の材料で建設されたノルマン様式の教会で、壁面にゲニウス・ロキ像が彫られている。 アレキサンダー・ポープは庭園やランドスケープの設計においてゲニウス・ロキ（この場合は土地柄の意）が重要であることを「バーリントン卿リチャード・ボイルへの書簡IV」で次のように記している。 ポープの韻文はランドスケープ・アーキテクチャーの最も一般的な原則の1つの基礎を確かなものとした。それはすなわち、ランドスケープ設計は常にその土地柄や雰囲気に対応してなされるべきであるという考え方である。 (ja)
- Het Latijnse begrip genius loci betekent letterlijk ´de geest van een plaats´. Met geest werd in de Romeinse mythologie oorspronkelijk een beschermgeest (genius) beduid, die veeltijds in de vorm van een slang werd voorgesteld. Het begrip genius loci behelsde in de Romeinse oudheid naast religieuze plekken zoals tempels en heiligdommen ook wereldlijke locaties zoals provincies, steden, pleinen, bouwwerken of specifieke ruimtes binnen gebouwen. (nl)
- Genius loci é um termo latino que se refere ao "espírito do lugar", e é objeto de culto na religião romana. Segundo Sérvio, em Vergilii Aeneidos Commentarius ("Comentário à Eneida de Virgílio"), 5, 95, "nullus locus sine Genio" ("nenhum lugar é sem um Gênio"). (pt)
- Гений места (дух места, гений локуса — калька с лат. genius loci) — в римской религии дух-покровитель того или иного конкретного места (деревни, горы, отдельного дерева). Латинское выражение «genius loci» стало популярным у писателей XVIII века и оказало заметное влияние на литературные и архитектурные вкусы в Британии (англ. spirit of place) и за её пределами. Выражение genius loci чаще всего применялось к пейзажу. На фресках домашних святилищ изображались две ипостаси этого духа: человеческая фигура, совершающая обряды, или божество, и змея, ползущая к алтарю. (ru)
- Геній місця, дух місця, геній локуса (калька лат. genius loci) — в дух-покровитель того чи іншого конкретного місця (села, гори, окремого дерева). Латинський вираз «genius loci» став популярним у письменників XVIII століття і помітно вплинув на літературні та архітектурні смаки в Британії (англ. spirit of place) і за її межами. Вираз genius loci найчастіше застосовувався до пейзажу. На фресках домашніх святилищ зображувалися дві іпостасі цього духу: людська фігура, яка здійснює обряди, або божество, і змія, що повзе до вівтаря. (uk)
|
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)