| rdfs:comment
| - Ꙗ (minuskule ꙗ) je již běžně nepoužívané písmeno cyrilice. Používá se pouze v liturgických textech. Písmeno vzniklo z potřeby rozlišit v psané podobě hlásky ě a ja, které byly původně obě zapisovány pomocí písmene Ѣ. Písmeno Ꙗ nemá odpovídající vlastní protějšek v hlaholici, odpovídá mu protějšek písmena Ѣ, písmeno . (cs)
- Το γιωτοποιημένο άλφα (Ꙗ, ꙗ) είναι ένα γράμμα του κυριλλικού αλφαβήτου, χρησιμοποιείται σήμερα μόνο στην . Είναι ασυνήθιστο μεταξύ των πρώτων κυριλλικών γραμμάτων επειδή δεν έχουν άμεσο αντίστοιχο στα χρησιμοποιείται για το ζευγάρι των /e/ και /ja/. (el)
- Ꙗ (minuscule : ꙗ), appelé a yodisé, est une lettre archaïque de l’alphabet cyrillique qui a été utilisée dans les premiers documents en slavon d’église. Elle est distincte du ya ‹ Я › qui est une variante du petit yousse ‹ Ѧ ›, notamment en bulgare moderne. (fr)
- Ꙗ, ꙗは、初期キリル文字の一つで、現在はЯに統合されているため使用されていない。ІとАの合字である。 (ja)
- Ꙗ, ꙗ – ligatura cyrylicy powstała z połączenia liter І oraz А. Wykorzystywana była dawniej w alfabecie języka bułgarskiego, w którym oznaczała dźwięk [ja]. Współcześnie używana jest w alfabecie języka cerkiewnosłowańskiego. (pl)
- Ꙗ，ꙗ（Iota化的А）是一个西里尔字母，现在只用于教会斯拉夫语。这个在早期西里尔字母不经常见的字母不与同时用来表示/ě/和/ja/的格拉哥里字母Ⱑ（jat'）直接匹配。因此，早期西里尔字母书写的文献（特别是先前用格拉哥里字母写过的）在这些情况下或许都用Ѣ，这一直持续到14世纪，但是在南斯拉夫语言地区比东斯拉夫语言地区更为常见。尽管如此，Ꙗ被证实用在现存最早的西里尔字母书写的文献，包括和。 这个字母一直在塞尔维亚使用，直到武克·卡拉季奇的正写法改革，而且在保加利亚一直用到19世纪末。在东斯拉夫语族中，去鼻化的[ę]，或许发展到[æ]，以及最后这个音与/a/合并的现象意味着Ѧ有了与Ꙗ一样的用法，而且二者被视为同一字母的变体。这一直是现代教会斯拉夫语中的现象，其中从广义上来说Ꙗ用于词首而Ѧ随处可用，即使在特殊情况下这些字母会被用来区分词意，比如在ѧ҆зы́къ（语言）和҆зы́къ（人）之间。
* Ꙗ和Ѧ的演变
* Ꙗ的小写（乌克兰语版） (zh)
- La letra Я es realmente una mezcla de dos letras cirílicas. Una es la A iotizada (Ꙗ, ꙗ), ligadura de la I decimal y la A, similar a otras letras iotizadas como Jo (Ю, ю) y Je (Ѥ, ѥ). La otra es la Jus pequeña (Ѧ, ѧ). En el antiguo eslavo oriental (incluyendo al Ruso), la distinción fonética entre IA ([ja]) y Ѧ (una vocal nasal /ɛ̃/ en el antiguo eslavo eclesiástico) se perdió, por lo que en muchos textos eslavos occidentales que usaban la cursiva cirílica (Skoropis), una variante de Ѧ sin la pata del medio (Ꙙ, ꙙ) era usada para [ja]. (es)
- Iotated A (Ꙗ, ꙗ) is a letter of the Cyrillic script, used today only in Church Slavonic. It is unusual among early Cyrillic letters in having no direct counterpart in Glagolitic: Ⱑ (jat’) is used for both /ě/ and /ja/. Accordingly, many early Cyrillic texts (particularly those with Glagolitic antecedents) may use Ѣ for both these purposes; this practice continues into the fourteenth century, but is much more common in the South Slavonic than the East Slavonic area. Nevertheless, Ꙗ is attested in the earliest extant Cyrillic writings, including for example the Codex Suprasliensis and Savvina Kniga - this was not supported to other fonts in other applications. (en)
- Ꙗ, ꙗ (условное название: я, а йотированное или аз йотированный) — 34-я буква старославянской кириллицы. Построена как лигатура букв І и А. В глаголице отсутствует — соответствующие звуки там обозначаются буквой ять (Ⱑ). Числового значения не имеет. В начале слов и после гласных обозначает звуки [ja], после согласных — их палатализацию и звук [a]. В церковнославянской письменности обычно объединяется с малым юсом (Ѧ) и помещается на 34-е место в азбуке (подробнее о взаимоотношении этих двух форм см. в статье Я). До XVII века была практика употребления этих двух букв: йотированный аз встречался в начале слов и после гласной, а малый юс — в середине и конце слов после согласных. Правила церковнославянского языка русского извода требуют использовать начертание Ꙗ в начале слов, а собственно Ѧ — (ru)
- Ꙗ, ꙗ (йотоване а) — 34-та буква старослов'янської кирилиці. Побудована як лігатура букв І та А. У глаголиці відсутня — відповідні звуки там позначаються літерою «ять» (Ⱑ). Числового значення не має. На початку слів і після голосних позначає звуки [ꙗ], після приголосних — їх пом'якшення і звук [a]. У церковнослов'янської писемності зазвичай об'єднується з буквою «малий юс» (Ѧ) і також розташовується на 34-те місці в абетці. З часом встановилася практика вживання цих двох букв: йотована а зустрічалася на початку слів і після голосної, а малий юс — в середині і наприкінці слів після приголосних. До російського гражданського шрифту не входила навіть тимчасово (проте в 2-й половині XIX століття включалася в болгарський гражданський шрифт деяких видань). У скорописі буква ıa була видозмінена: лі (uk)
|
| has abstract
| - Ꙗ (minuskule ꙗ) je již běžně nepoužívané písmeno cyrilice. Používá se pouze v liturgických textech. Písmeno vzniklo z potřeby rozlišit v psané podobě hlásky ě a ja, které byly původně obě zapisovány pomocí písmene Ѣ. Písmeno Ꙗ nemá odpovídající vlastní protějšek v hlaholici, odpovídá mu protějšek písmena Ѣ, písmeno . (cs)
- Το γιωτοποιημένο άλφα (Ꙗ, ꙗ) είναι ένα γράμμα του κυριλλικού αλφαβήτου, χρησιμοποιείται σήμερα μόνο στην . Είναι ασυνήθιστο μεταξύ των πρώτων κυριλλικών γραμμάτων επειδή δεν έχουν άμεσο αντίστοιχο στα χρησιμοποιείται για το ζευγάρι των /e/ και /ja/. (el)
- Iotated A (Ꙗ, ꙗ) is a letter of the Cyrillic script, used today only in Church Slavonic. It is unusual among early Cyrillic letters in having no direct counterpart in Glagolitic: Ⱑ (jat’) is used for both /ě/ and /ja/. Accordingly, many early Cyrillic texts (particularly those with Glagolitic antecedents) may use Ѣ for both these purposes; this practice continues into the fourteenth century, but is much more common in the South Slavonic than the East Slavonic area. Nevertheless, Ꙗ is attested in the earliest extant Cyrillic writings, including for example the Codex Suprasliensis and Savvina Kniga - this was not supported to other fonts in other applications. It continued in use in Serbian until the orthographical reforms of Vuk Karadžić, and in Bulgarian (where it also acquired a civil script glyph variant) until the late nineteenth century. Among the Eastern Slavs, the denasalisation of [ę], probably to [æ], and the subsequent coalescence of this sound with the /a/ phoneme meant that the letter Ѧ acquired the same function as Ꙗ, and the two came to be regarded as variants of the same letter. This is still the case in modern Church Slavonic, where, broadly speaking, Ꙗ is used initially and Ѧ elsewhere, though exceptionally they may be used to make other distinctions, such as that between ѧ҆зы́къ 'tongue' and ꙗ҆зы́къ 'people'.
* Iotated A, both capital and lowercase forms (variant of civil script).
* Evolution of iotated A and Little Yus.
* Lowercase form of iotated a (Ukrainian variant). (en)
- Ꙗ (minuscule : ꙗ), appelé a yodisé, est une lettre archaïque de l’alphabet cyrillique qui a été utilisée dans les premiers documents en slavon d’église. Elle est distincte du ya ‹ Я › qui est une variante du petit yousse ‹ Ѧ ›, notamment en bulgare moderne. (fr)
- La letra Я es realmente una mezcla de dos letras cirílicas. Una es la A iotizada (Ꙗ, ꙗ), ligadura de la I decimal y la A, similar a otras letras iotizadas como Jo (Ю, ю) y Je (Ѥ, ѥ). La otra es la Jus pequeña (Ѧ, ѧ). En el antiguo eslavo oriental (incluyendo al Ruso), la distinción fonética entre IA ([ja]) y Ѧ (una vocal nasal /ɛ̃/ en el antiguo eslavo eclesiástico) se perdió, por lo que en muchos textos eslavos occidentales que usaban la cursiva cirílica (Skoropis), una variante de Ѧ sin la pata del medio (Ꙙ, ꙙ) era usada para [ja]. Cuando Pedro I introdujo su "escritura civil" en 1708, adaptó esta forma cursiva de Ѧ al estilo del alfabeto Latino de Europa oriental, que resultó en una forma reversa de la R. Por eso esta nueva "Я" no tiene contra parte en los alfabetos glagolítico, Griego o Latino, ningún valor numérico, y ningún otro nombre más que "Ja".
* Datos: Q2113636
* Multimedia: Cyrillic Iotated A / Q2113636 (es)
- Ꙗ, ꙗは、初期キリル文字の一つで、現在はЯに統合されているため使用されていない。ІとАの合字である。 (ja)
- Ꙗ, ꙗ – ligatura cyrylicy powstała z połączenia liter І oraz А. Wykorzystywana była dawniej w alfabecie języka bułgarskiego, w którym oznaczała dźwięk [ja]. Współcześnie używana jest w alfabecie języka cerkiewnosłowańskiego. (pl)
- Ꙗ, ꙗ (условное название: я, а йотированное или аз йотированный) — 34-я буква старославянской кириллицы. Построена как лигатура букв І и А. В глаголице отсутствует — соответствующие звуки там обозначаются буквой ять (Ⱑ). Числового значения не имеет. В начале слов и после гласных обозначает звуки [ja], после согласных — их палатализацию и звук [a]. В церковнославянской письменности обычно объединяется с малым юсом (Ѧ) и помещается на 34-е место в азбуке (подробнее о взаимоотношении этих двух форм см. в статье Я). До XVII века была практика употребления этих двух букв: йотированный аз встречался в начале слов и после гласной, а малый юс — в середине и конце слов после согласных. Правила церковнославянского языка русского извода требуют использовать начертание Ꙗ в начале слов, а собственно Ѧ — в середине и в конце, за следующими двумя исключениями:
* личное местоимение ѧ҆̀ (= их, 3-е лицо вин. пад. множ. и двойств. числа) пишется через Ѧ (но образованное от него относительное местоимение ꙗ҆́же (= которая, которые, которых) — через Ꙗ);
* слово ѧ҆зы́къ и производные от него пишутся различно в зависимости от смысла: через Ѧ пишутся орган речи и средство общения, народ же («наше́ствїе га́ллѡвъ и҆ съ ни́ми двꙋна́десѧти ꙗ҆зы̑къ») — через Ꙗ. В русский гражданский шрифт не входила даже временно (однако во 2-й половине XIX века включалась в болгарский гражданский шрифт некоторых изданий). В скорописи буква была видоизменена: левая сторона постепенно утратилась, обратившись лишь в росчерк, таким образом она стала выглядеть как «а» с «с»-образным хвостиком слева вверху (подобная метаморфоза произошла и со скорописной Ю). От этого начертания происходит несколько устаревшая форма рукописного украинского «я», напоминающая соединённое внизу «ɛı» или «ꞛ». В графике же современной русской письменности от буквы никаких следов не осталось (начертание нынешней Я происходит из малого юса). (ru)
- Ꙗ, ꙗ (йотоване а) — 34-та буква старослов'янської кирилиці. Побудована як лігатура букв І та А. У глаголиці відсутня — відповідні звуки там позначаються літерою «ять» (Ⱑ). Числового значення не має. На початку слів і після голосних позначає звуки [ꙗ], після приголосних — їх пом'якшення і звук [a]. У церковнослов'янської писемності зазвичай об'єднується з буквою «малий юс» (Ѧ) і також розташовується на 34-те місці в абетці. З часом встановилася практика вживання цих двох букв: йотована а зустрічалася на початку слів і після голосної, а малий юс — в середині і наприкінці слів після приголосних. До російського гражданського шрифту не входила навіть тимчасово (проте в 2-й половині XIX століття включалася в болгарський гражданський шрифт деяких видань). У скорописі буква ıa була видозмінена: ліва сторона поступово втратилася, звернувшись лише в розчерк, таким чином вона стала виглядати як «а» з С-подібним чубчиком зліва вгорі (подібна метаморфоза відбулася і зі скорописною Ю). Від цієї форми походить застаріле рукописне українське Я, яке нагадує нерозривне унизу «ꞛ». Нинішня Я походить від малого юса.
* Розвиток малого юса та іа.
* Мале йотоване А, сучасна стилізація.
* Частина сторінки з української емігрантської абетки. (uk)
- Ꙗ，ꙗ（Iota化的А）是一个西里尔字母，现在只用于教会斯拉夫语。这个在早期西里尔字母不经常见的字母不与同时用来表示/ě/和/ja/的格拉哥里字母Ⱑ（jat'）直接匹配。因此，早期西里尔字母书写的文献（特别是先前用格拉哥里字母写过的）在这些情况下或许都用Ѣ，这一直持续到14世纪，但是在南斯拉夫语言地区比东斯拉夫语言地区更为常见。尽管如此，Ꙗ被证实用在现存最早的西里尔字母书写的文献，包括和。 这个字母一直在塞尔维亚使用，直到武克·卡拉季奇的正写法改革，而且在保加利亚一直用到19世纪末。在东斯拉夫语族中，去鼻化的[ę]，或许发展到[æ]，以及最后这个音与/a/合并的现象意味着Ѧ有了与Ꙗ一样的用法，而且二者被视为同一字母的变体。这一直是现代教会斯拉夫语中的现象，其中从广义上来说Ꙗ用于词首而Ѧ随处可用，即使在特殊情况下这些字母会被用来区分词意，比如在ѧ҆зы́къ（语言）和҆зы́къ（人）之间。
* Ꙗ和Ѧ的演变
* Ꙗ的小写（乌克兰语版） (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
