| rdfs:comment
| - The Second New Deal is a term used by historians to characterize the second stage, 1935–36, of the New Deal programs of President Franklin D. Roosevelt. The most famous laws included the Emergency Relief Appropriation Act, the Banking Act, the Wagner National Labor Relations Act, the Public Utility Holding Companies Act, the Social Security Act, and the Wealth Tax Act. After trying since 1920, millions of organized World War veterans demanded their bonus. They never convinced FDR but New Deal liberals in Congress passed the Bonus Bill of $1.5 billion to 3 million veterans over FDR's veto. (en)
- Другий «Новий курс» (1935-36) — це термін, який у 1930-х роках використовувався дослідниками, а пізніше істориками, характеризуючи другий етап Нового курсу програм Президента Франкліна Д. Рузвельта. У своєму зверненні до Конгресу в січні 1935 року, Рузвельт назвав п'ять основних цілей: підвищення ефективності використання національних ресурсів, захисту від старості, безробіття і хвороб, очищення нетрів, а також національна програма поліпшення умов праці (Управління громадських робіт). Другий Новий Курс датується як правило, 1935-36 роками, і включає в себе програми з перерозподілу багатства, доходу і влади на користь бідних, старих, селян і профспілок. Найбільш важливі програми включали , Закон про («закон Вагнера»), Закон про банки 1935 р., , і розділення комунальних холдингових компаній (uk)
|
| has abstract
| - The Second New Deal is a term used by historians to characterize the second stage, 1935–36, of the New Deal programs of President Franklin D. Roosevelt. The most famous laws included the Emergency Relief Appropriation Act, the Banking Act, the Wagner National Labor Relations Act, the Public Utility Holding Companies Act, the Social Security Act, and the Wealth Tax Act. In his address to Congress on 4 January 1935, Roosevelt called for five major goals: improved use of national resources, security against old age, unemployment and illness, and slum clearance, national work relief program (the Works Progress Administration) to replace direct relief efforts. It included programs to redistribute wealth, income, and power in favor of the poor, the old, farmers and labor unions. The most important programs included Social Security, the National Labor Relations Act ("Wagner Act"), the Banking Act of 1935, rural electrification, and breaking up utility holding companies. The Undistributed profits tax was only short-lived. After trying since 1920, millions of organized World War veterans demanded their bonus. They never convinced FDR but New Deal liberals in Congress passed the Bonus Bill of $1.5 billion to 3 million veterans over FDR's veto. Liberals strongly supported the new direction, and formed the long-term voter New Deal Coalition of union members, big city machines, the white South, and ethnic minorities to support it. In reaction, conservatives—typified by the American Liberty League—were strongly opposed but not as well organized at the grass roots. Big business took the lead in opposition. Few liberal programs were enacted after 1936; liberals generally lost control of Congress in 1938. Old programs continued for a while. Many were ended during World War II because unemployment was no longer a problem. These included the WPA, NYA and the Resettlement Administration. Social Security and the Wagner Act, however, survived. Most of the major laws had been under consideration by New Dealers for years. However, agitators on the left, especially Huey Long of Louisiana, were gaining strength and may have forced Roosevelt's hand. Other historians point to the influence of millions of organized World War veterans who wanted their bonus. (en)
- Другий «Новий курс» (1935-36) — це термін, який у 1930-х роках використовувався дослідниками, а пізніше істориками, характеризуючи другий етап Нового курсу програм Президента Франкліна Д. Рузвельта. У своєму зверненні до Конгресу в січні 1935 року, Рузвельт назвав п'ять основних цілей: підвищення ефективності використання національних ресурсів, захисту від старості, безробіття і хвороб, очищення нетрів, а також національна програма поліпшення умов праці (Управління громадських робіт). Другий Новий Курс датується як правило, 1935-36 роками, і включає в себе програми з перерозподілу багатства, доходу і влади на користь бідних, старих, селян і профспілок. Найбільш важливі програми включали , Закон про («закон Вагнера»), Закон про банки 1935 р., , і розділення комунальних холдингових компаній. Податок на нерозподілений податок був лише короткочасним. Ліберали в Конгресі прийняли Білль про компенсацію у розмірі $1,5 млн для 3 млн ветеранів Світової війни попри вето Рузвельта. Ліберали рішуче підтримали новий напрямок і сформували Коаліцію Нового Курсу з членів профспілки, великих машинобудівників, білого Півдня, і етнічних меншин, натомість консерватори—типові представники американської Ліги свободи—були категорично проти. Кілька ліберальних програми були прийняті після 1936 року; Проте ліберали взагалі втратили контроль над Конгресом в 1938 році. Програми тривали деякий час. Багато з них були скорочені під час Другої Світової Війни, тому що безробіття більше не було проблемою. До них належать ВПА, Національна програма молоді і Адміністрація перерозподілу. Соціальне забезпечення, однак, залишилося і розширилося. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)