| rdfs:comment
| - إن بِرَّ الوالدين هو أقصى درجات الإحسان إليهما. فيدخل فيه جميع ما يجب من الرعاية والعناية، وقد أكد الله الأمر بإكرام الوالدين حتى قرن الله سبحانه وتعالى الأمر بالإحسان إليهما بعبادته التي هي توحيده والبراءة عن الشرك اهتماما به وتعظيما له. من روائع الدين الاسلامي تمجيده للبر حتى صار يعرف به، فحقا إن الإسلام دين البر الذي بلغ من شغفه به أن هون على أبنائه كل صعب في سبيل ارتقاء قمته العالية، صارت في رحابه أجسادهم كأنها في علو من الأرض وقلوبهم معلقة بالسماء وأعظم البر ( بر الوالدين ) الذي لو استغرق المؤمن عمره كله في تحصيله لكان أفضل من جهاد النفل يتكون هذا اللفظ من شقين فلنأخذ كل شق على حده. (ar)
- Kindliche Pietät (chinesisch 孝, Pinyin xiào oder 孝順 / 顺， xiàoshùn; Pietät im Sinne von Respekt oder Pflichtgefühl) ist ein Grundbegriff des Konfuzianismus und nimmt einen zentralen Platz in der Ethik des Konfuzius ein. Ihr wesentlicher Inhalt ist die Liebe der Kinder zu ihren Eltern und darüber hinaus zu ihren Ahnen (Ahnenkult). Aus dieser Verpflichtung gegenüber dem Clan entwickelte sich ein System von Beziehungen, Verhaltensweisen und Ansprüchen. (de)
- Dans la philosophie confucéenne, la piété filiale (chinois : 孝, xiào) est une vertu de respect pour ses propres parents et ancêtres. (fr)
- Xiao (孝) adalah doktrin Konfusianisme yang diciptakan oleh Konfusius. Xiao dapat diterjemahkan sebagai perbuatan yang menunjukkan bakti kepada orang tua seperti mendukung dan melayani mereka. Menurut ajaran Konfusius, xiao dianggap sebagai kewajiban mutlak bagi seseorang. Dengan berbakti kepada orang tua, maka moral akan tumbuh di sebuah keluarga. Selanjutnya tatakrama dalam keluarga akan secara langsung mempengaruhi pemerintahan di suatu negara. Bagi Konfusius, xiao adalah prinsip terpenting yang dapat menjaga fondasi suatu negara. Karena Konfusianisme menyebar ke berbagai negara seperti Korea, Jepang dan Vietnam, maka ajaran xiao berpengaruh di negara-negara tersebut. (in)
- ( 다른 뜻에 대해서는 효 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 효도는 여기로 연결됩니다. 다른 뜻에 대해서는 효도 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)
효(孝)는 스스로 부모를 봉양하는 마음으로, 동양에서 충(忠)과 더불어 가장 중요하게 여겨진 가치관이다. 공자, 맹자, 주자 등과 같은 유가 계열의 중국 사상가들에게는 중요한 가치로 인식된 반면 묵자는 효의 존비친소(尊卑親疎)적 사랑(愛)이 오히려 혈연끼리의 관계만을 지나치게 부각시켜 혈연을 통한 관계가 인간관계의 중심이 되고, 그로 인해 서로의 혈연을 중시하면서 서로 싸움이 일어나 세상이 혼란해졌다며 효를 사회 혼란의 원인으로 보기도 했다. 또한 노자 역시 효라는 가치가 인위적인 인의(仁義)를 강조해 자연(自然)스러운 상태가 없어서 혼란해지자 나타난 가치라며 역시 효를 비판하기도 했다. 효는 삼국유사 등의 기록을 통해 한반도의 국가에서도 중시되어 왔음을 알 수 있다. 다만 조선시대에는 본격적인 봉건적 중앙집권국가로 바뀌면서 근본이념에서 충보다 한 단계 하락하는 처지가 되었는데, 조선시대의 각종 문헌에서 신하된 도리가 먼저고 효가 다음이라는 내용이 자주 보인다. (ko)
- Kinderlijke gehoorzaamheid (xiao) is een kernbegrip uit het confucianisme waarmee wordt bedoeld dat iemand gehoorzaam moet zijn aan zijn ouders en respect moet tonen voor zijn oudere familieleden en zijn voorouders. Het begrip wordt vaak vertaald met kinderlijke piëteit, maar deze vertaling is enigszins misleidend, omdat respectvol gedrag wederzijds diende te zijn. Het gedrag ten opzichte van de ouders kan niet los worden gezien van twee andere kernbegrippen uit het Confucianisme, 'menselijkheid' (ren, 仁) en 'rechtvaardigheid' (yi, 義). De kinderlijke gehoorzaamheid vormde de basis voor gedragsregels die gelden ten opzichte van andere personen met hogere sociale status, waaronder de heerser (jun, 君). (nl)
- 孝（こう）とは、儒教における伝統的な徳目の一つで、子供が自身の親を敬い支えるべしと説く道徳的概念である。身近な家庭の道徳的秩序の維持を国家社会運営の端緒と位置づける儒教の徳治においては、まず家庭で守られるべき徳として「悌」とともに長らく重視されてきた。「孝悌」と併用され、「孝悌は仁を為すの本」とも言及される。後述するように他の宗教にも親子関係のあり方を規定する類似のは存在するものの、他の社会規範に対する優越性や、崇敬すべき親の対象として祖霊を含み家父長制と一体化している点など、一般的な親子関係の道徳概念とは異なる特徴を持つことに注意を要する。 (ja)
- Сыновняя почтительность сяо (кит. 孝 xiào, яп. こう, кор. 효 хё) — одно из центральных понятий в конфуцианской этике и философии, важный компонент традиционной восточно-азиатской ментальности. В базовом значении относилось к уважению родителей; в более широком смысле распространялось на всех предков. Поскольку в конфуцианстве государю отводилось место «народного родителя» (民之父母), добродетель сяо затрагивала подавляющую часть социально-политической сферы (из «трёх [социальных] устоев» саньган (三纲) сяо напрямую описывало подчинение детей родителям и косвенно — подчинение народа государю. Вне этой модели оставался только принцип подчинения жены мужу). Нарушение норм сяо считалось тягчайшим преступлением. (ru)
- 孝或孝道或孝悌在儒家、中國佛教和道教的倫理觀念中，是尊重父母、長輩和祖先的美德。 《孝經》在（中國）歷史上一直是儒家「孝道」概念的權威來源；這本書據稱是儒家重要創始人孔子和他的學生曾子之間的對話，講述瞭如何利用孝道的原則建立一個理想的社會。孝道是儒家人群倫理的核心概念之一。 對該概念的常見理解有：對父母好、照顧父母；以良好的品行，不僅對父母，而且在家庭之外，為父母和祖先帶來正面名聲；對父母與長輩表達愛意、尊重和支持；對父母與長輩表現出符合社會規範的禮儀；確保男性繼承人；維護兄弟之間的兄弟情誼；明智地向父母提出建議，包括勸阻他們遠離道德上的不義；對父母的疾病和死亡表示悲傷，並在他們死後埋葬其遺體等，並進行祭祀。 孝道在中國和其他東亞文化中被認為是一種重要的美德，也是許多故事的主要主題。此類故事最著名的合集之一是《二十四孝》；這些故事描寫了一些人物實踐孝道的過程樣貌。中國歷來有多種宗教信仰，但孝道幾乎為不同信仰所共同擁戴。歷史學家 Hugh D.R.貝克稱尊重家庭是大多中國文化的共同要素。 (zh)
- Ся́о (【孝】 кит. xiào; кор. 효, хьо; яп. こう ко; англ. Filial piety) — одна з чеснот в конфуціанстві. Шанування власних батьків, послух батькам, служіння батькам. У ширшому значенні — шанування батьків і предків, послух старшим. Одне з базових понять східноазійської філософії й етики. Складова . Запорука збереження порядку в патріархальній родині й, переносно, — в громаді або державі (в якій правитель отожнювався із батьком, а народ — із синами). Непослух батькам або нешанування батьків сприймалися як порушення суспільної норми, а інколи — тяжкий злочин. Переклади — синівський послух, синівська покірність, синівська шанобливість, синівська повага, синівське служіння тощо. (uk)
- La pietat filial (en xinès: 孝, en pinyin: xiào) és la virtut del respecte als pares i avantpassats. És un concepte central del confucianisme, que va sorgir per primer cop en el llibre 'clàssic' anomenat Xiào Jing, escrit durant el període Qin-Han. El llibre és una conversa entre Confuci i el seu estudiant Zeng Shen (曾參, també conegut com a 曾子) i tracta sobre com bastir una bona societat basant-se en aquest principi. (ca)
- En konfucea filozofio, Filpieco (ĉine, xiào) estas virto de respekto fare de filoj al propraj gepatroj, kaj prauloj. La konfucea klasiko Ŝjaŭ Ĝing aŭ Klasiko de Ŝjaŭ, supozeble verkita ĉirkaŭ la periodo Ĉin-Han, estis historie la aŭtoritata fonto de la konfucea doktrino de xiào / "filpieco". Tiu libro, nome parolado inter Konfuceo kaj lia studento Zeng Ŝen (曾參, konata ankaŭ kiel 曾子), temas pri kiel formi bonan socion uzante la principon de xiào (filpieco). La termino povas ankaŭ aplikiĝis al ĝenerala obeo, kaj estas uzata en religiaj titoloj en kristanaj eklezioj, kiel "fila pastro" aŭ "fila vikario" por kleriko kies preĝejo estas subulo al pli granda paroĥo. Filpieeco estas centra en konfucea familirola etiko. (eo)
- Piedad filial es una de las ideas principales del pensamiento de Confucio, se refiere al respeto y amor que deben ejercer los hijos hacia sus padres, la bondad y la disposición de los hijos hacia los mayores de la familia, esto incluye no hacerlos caer en vergüenza, es una de las representaciones de la moral. En China, la frase "De las miles de bondades, la piedad filial es la primera" describe el gran peso que tiene este concepto en la cultura china. (es)
- In Confucianism, Chinese Buddhism, and Daoist ethics, filial piety (Chinese: 孝, xiào) (Latin: pietas) is a virtue of respect for one's parents, elders, and ancestors. The Confucian Classic of Filial Piety, thought to be written around the late Warring States-Qin-Han period, has historically been the authoritative source on the Confucian tenet of filial piety. The book—a purported dialogue between Confucius and his student Zengzi—is about how to set up a good society using the principle of filial piety. Filial piety is central to Confucian role ethics. (en)
- Nabożność synowska (chiń. 孝, jap. こう, kor. 효) – jedna z najważniejszych cnót w konfucjanizmie oraz innych dalekowschodnich systemach etycznych. Jej chińskiej nazwy, xiao, często się nie tłumaczy, bo oznacza ona: miłość, szacunek i posłuszeństwo wobec rodziców, przodków i krewnych. Mimo ogromnych przemian społecznych w XX wieku, nabożność synowska jest jedną z wartości wysoko cenionych w Chinach, całej Korei, Japonii, Wietnamie, a także na Tajwanie i w Singapurze. (pl)
- Na filosofia confucionista, piedade filial (em chinês: 孝, Xiao) é uma virtude de respeito aos pais e antepassados. A piedade filial é central na filosofia confucionista. O clássico confuciano Xiao Jing ou "Clássico de Xiao", provavelmente escrito por volta do período Qin-Han, tem sido, historicamente, a fonte autorizada da doutrina confuciana de Xiao (piedade filial). O livro, uma conversa entre Confúcio e seu aluno Zeng Shen (曾参, também conhecido como Zengzi, 曾子), é sobre como criar uma boa sociedade usando o princípio de Xiao. (pt)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)