| rdfs:comment
| - Rakhine State occupies the northern coastline of Myanmar up to the border with Bangladesh and corresponds to the historical Kingdom of Arakan. The history of Rakhine is divided into 7 parts - the independent kingdoms of Dhanyawadi, Waithali, Lemro, Mrauk U, Burmese occupation from 1785 to 1826, British rule from 1826 to 1948 and as a part of independent Burma from 1948. (en)
- Араканские царства — государственные образования на территории современной Мьянмы. Историческая область Аракан протянулась узкой полосой вдоль восточного побережья Бенгальского залива, а от основной территории Мьянмы отделена Чинскими горами. Это благоприятствовало её большей связи с Индией, чем с основной территорией Мьянмы, и первые государственные образования в Аракане появились под влиянием индийской цивилизации. Традиция относит их зарождение к 3325 году до н. э., однако ни эпиграфика, ни археология не могут подтвердить обоснованность этой даты. (ru)
- Араканські царства — державні утворення на території сучасної М'янми. Історична область Аракан простягнулася вузькою смугою уздовж східного узбережжя Бенгальської затоки, а від основної території М'янми відділена Чинськими горами. Це сприяло її більшим зв'язкам з Індією, ніж з основною територією М'янми, і перші державні утворення в Аракані з'явилися під впливом індійської цивілізації. Традиційна історіографія відносить їх зародження до 3325 до н. е., проте ні епіграфіка, ні археологія не можуть підтвердити обґрунтованість цієї дати. (uk)
|
| has abstract
| - Rakhine State occupies the northern coastline of Myanmar up to the border with Bangladesh and corresponds to the historical Kingdom of Arakan. The history of Rakhine is divided into 7 parts - the independent kingdoms of Dhanyawadi, Waithali, Lemro, Mrauk U, Burmese occupation from 1785 to 1826, British rule from 1826 to 1948 and as a part of independent Burma from 1948. The Arakanese kingdom was conquered on December 31 1784 by the Burmese Konbaung Dynasty. In 1826, Arakan was ceded to the British as war reparation after the First Anglo-Burmese War. It became part of the Province of Burma of British India in 1886, after the annexation of Burma by the British. Arakan became part of the Crown Colony of British Burma which was split off from British India in 1937. Northern Rakhine state became a contested battleground throughout the Japanese occupation of Burma. After 1948, Rakhine became part of the newly independent state of Burma. However, the independence of Arakan was just in paper after a few years because Myanmenization or nationalism of Myanmar broke up civil war across nationwide. In 1973, Arakan became a state of the Socialist Republic of the Union of Burma, designated as the homeland of the Rakhine people. Sporadic communal strife has plagued Arakan since colonial times, between the majority Arakanese who are Buddhist, and Muslim communities, many but not all of whom came into Arakan with British rule. The latest conflagration was in June and October 2012. (en)
- Араканские царства — государственные образования на территории современной Мьянмы. Историческая область Аракан протянулась узкой полосой вдоль восточного побережья Бенгальского залива, а от основной территории Мьянмы отделена Чинскими горами. Это благоприятствовало её большей связи с Индией, чем с основной территорией Мьянмы, и первые государственные образования в Аракане появились под влиянием индийской цивилизации. Традиция относит их зарождение к 3325 году до н. э., однако ни эпиграфика, ни археология не могут подтвердить обоснованность этой даты. В первые века нашей эры центром араканской государственности был город Диньявади в районе современного Акьяба. В 788 году столицей стал город Вейшали. Он оставался ею до конца XI века, поэтому и само средневековое араканского государство в историографии также называют Вейшали. До настоящего времени не удалось воссоздать сколь-нибудь целостную картину даже политической жизни этого государства. По находкам медалей и монет удалось выяснить лишь имена правителей и периоды их пребывания на троне. Надписи на монетах сделаны шрифтом нагари, названия династий в Диньявади и Вейшали также были индианизированы, цари обычно изображались с эмблемами Шивы. С первых веков нашей эры в Аракане распространились и индийские религии — буддизм и брахманизм. В араканских хрониках почти не сохранилось свидетельств о взаимосвязях с государством Шрикшетра, хотя имеется упоминание о том, что в IX веке внук араканского царя женился на принцессе пью, и о войнах с пью в X веке. Однако, так как к этому времени государство Шрикшетра уже перестало существовать, учёные полагают, что скорее в хрониках нашли отражение попытки завоевания Аракана более поздним государством — Паганом. Паган сумел навязать даннические отношения лишь северной части Аракана, при этом его правители остались суверенными. После того, как в XIII веке Паганское царство было разгромлено монголами и распалось на части, Аракан стал полностью независимым. От набегов шанов, изгнавших монгольских ставленников и начавших основывать свои государства, Аракан был избавлен благодаря тому, что был отделён от центральной равнины горами, и занятые междоусобной борьбой шаны не могли выделить силы на столь трудную экспедицию. Однако с другой стороны независимости Аракана угрожал Бенгальский султанат. В правление араканского царя Минхти (1279—1374) произошло нападение на Аракан бенгальского флота. Араканцам удалось потопить вражеские суда, перегородившие устье реки около Читтагонга, забросав их камнями и спустив на них по реке горящие плоты. В 1374 году часть араканских правящих слоёв обратилась к царю государства Ава — Минджи Свасоке — с просьбой назначить на освободившийся араканский трон своего ставленника, что тот и сделал. В 1381 году он провозгласил царём Аракана своего сына, которого араканцы, однако, свергли в 1385 году. В 1404 году на араканском троне утвердился царь Нарамейхла (Минсоман), однако через два года авские войска снова посадили здесь своего ставленника. Нарамейхла бежал в Бенгалию. Помощь бенгальцев позволила Нарамейхле в 1430 году провозгласить независимость Аракана. В 1433 году он основал новую столицу — Мьяу-У (Мрохаун). Так появилось средневековое араканское государство. (ru)
- Араканські царства — державні утворення на території сучасної М'янми. Історична область Аракан простягнулася вузькою смугою уздовж східного узбережжя Бенгальської затоки, а від основної території М'янми відділена Чинськими горами. Це сприяло її більшим зв'язкам з Індією, ніж з основною територією М'янми, і перші державні утворення в Аракані з'явилися під впливом індійської цивілізації. Традиційна історіографія відносить їх зародження до 3325 до н. е., проте ні епіграфіка, ні археологія не можуть підтвердити обґрунтованість цієї дати. У перші століття нашої ери центром араканської державності було місто Діньяваді в районі сучасного . У 788 році столицею стало місто Вейшалі. Воно залишалося столичним до кінця XI століття, тому й саму середньовічну араканську державу в історіографії також називають Вейшалі. До теперішнього часу не вдалося відтворити скільки-небудь цілісної картини навіть політичного життя цієї держави. За знахідками медалей і монет вдалося з'ясувати лише імена правителів і періоди їхнього перебування на троні. Написи на монетах зроблені шрифтом деванагарі, назви династій в Діньяваді і Вейшалі також були індіанізовані, правителі зазвичай зображувалися з емблемами Шиви. З перших століть нашої ери в Аракані поширилися також індійські релігії — буддизм і брахманізм. У араканських хроніках майже не збереглося свідчень про взаємозв'язки з державою Шрикшетра, хоча є згадка про те, що в IX столітті онук араканського царя одружився з принцесою П'ю, і про війни з П'ю в X столітті. Однак, оскільки до цього часу держава Шрикшетра вже перестала існувати, вчені вважають, що швидше в хроніках знайшли відображення спроби завоювання Аракану більш пізньою державою — Паганом. Паган зумів нав'язати данинні відносини лише північній частині Аракана, при цьому його правителі залишилися суверенними. Після того, як в XIII столітті Паганські царство було розгромлено монголами і розпалося на частини, Аракан став повністю незалежним. Від набігів шанів, котрі вигнали монгольських ставлеників і почали засновувати свої держави, Аракан був позбавлений завдяки тому, що був відділений від центральної рівнини горами, і зайняті міжусобною боротьбою шани не могли виділити сили на настільки важку експедицію. Однак з іншого боку незалежності Аракану погрожував Бенгальський султанат. За правління араканського царя Мінтхі (1279-1374) відбувся напад на Аракан бенгальського флоту. Араканцям вдалося потопити ворожі судна, перегородивши гирло річки біля Читтагонга, закидавши їх камінням і спустивши на них по річці запалені плоти. У 1374 році частина араканських правлячих верств звернулася до царя держави Ава - Мінджіу Свасоке - з проханням призначити на вільний араканський трон свого ставленика, що той і зробив. У 1381 році він проголосив царем Аракана свого сина, якого араканці, однак, скинули в 1385 році. У 1404 році на араканському троні утвердився цар Нарамейхла (Мінсоман), проте через два роки авські війська знову посадили тут свого ставленика. Нарамейхла втік в Бенгалію. Допомога бенгальців дозволила Нарамейхлі в 1430 році проголосити незалежність Аракана. У 1433 році він заснував нову столицю - (Мрохаун). Так з'явилося середньовічна араканська держава. (uk)
|
_no_primeiro_plano_o_bairro_português.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
