A mustard plaster is a poultice of mustard seed powder spread inside a protective dressing and applied to the body to stimulate healing. It can be used to warm muscle tissues and for chronic aches and pains. It was once part of conventional medical treatment, and available in prepared versions in pharmacies. It fell from favor in the 20th century and is now used only as a home remedy.
| Attributes | Values |
|---|
| rdfs:label
| - Senfpflaster (de)
- Sinapisme (fr)
- Mustard plaster (en)
- Горчичники (ru)
- Sinapismo (pt)
- Гірчичник (uk)
|
| rdfs:comment
| - Das Senfpflaster bzw. der Senfwickel war bis ins 19. Jahrhundert ein bekanntes Haus- und Heilmittel, das gegen verschiedene Leiden eingesetzt wurde, und spielt auch heute noch in der Hydrotherapie eine Rolle. (de)
- A mustard plaster is a poultice of mustard seed powder spread inside a protective dressing and applied to the body to stimulate healing. It can be used to warm muscle tissues and for chronic aches and pains. It was once part of conventional medical treatment, and available in prepared versions in pharmacies. It fell from favor in the 20th century and is now used only as a home remedy. (en)
- Le sinapisme est un cataplasme à la farine de moutarde. Nécessitant un temps de préparation moindre, il est utilisé en application sur le haut de la poitrine afin de dégager les bronches. Déjà mentionné dans les œuvres des latins Végèce et Caelius Aurelianus au Ve siècle, il a cessé d'être prescrit dans le courant du XXe siècle et n'est plus utilisé que comme remède naturel et non allopathique[Quoi ?]. (fr)
- Sinapismo é um tópico ou revulsivo feito com uma cataplasma em que a mostarda é a base principal. (pt)
- Горчичники — листы бумаги с горчицей, применяемые в народной медицине. Не являются лекарственным средством и не оказывают лечебного эффекта. Традиционно процедура прикладывания горчичников проводится при «простуде», она оказывает местнораздражающее действие на кожу человека (вызывает ощущение «жжения») за счёт присутствующего в составе горчицы аллилизотиоцианата . Горчичники использовались с лечебной целью ещё в XIX веке, о чём упоминается, например, в повести Л. Н. Толстого «Поликушка» (1863). (ru)
- Гірчичник (лат. Sinapismi) або гірчичний пластир (лат. Charta sinapisata) — лікувальний засіб, аркуш цупкого паперу, вкритий шаром знежиреного порошку з насіння гірчиці, або пакет з ламінованого паперу та термозварювального або нетермозварювального пористого паперу, розділеного перфорацією на чотири пакетика, рівномірно заповнених гірчичним насінням. Розмір паперу 812,5 см. У сухому вигляді гірчичник без запаху. Після замочування його у теплій воді одразу з'являється специфічний запах леткої гірчичної олії. (uk)
|
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| Link from a Wikipage to an external page
| |
| sameAs
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| has abstract
| - Das Senfpflaster bzw. der Senfwickel war bis ins 19. Jahrhundert ein bekanntes Haus- und Heilmittel, das gegen verschiedene Leiden eingesetzt wurde, und spielt auch heute noch in der Hydrotherapie eine Rolle. (de)
- A mustard plaster is a poultice of mustard seed powder spread inside a protective dressing and applied to the body to stimulate healing. It can be used to warm muscle tissues and for chronic aches and pains. It was once part of conventional medical treatment, and available in prepared versions in pharmacies. It fell from favor in the 20th century and is now used only as a home remedy. (en)
- Le sinapisme est un cataplasme à la farine de moutarde. Nécessitant un temps de préparation moindre, il est utilisé en application sur le haut de la poitrine afin de dégager les bronches. Déjà mentionné dans les œuvres des latins Végèce et Caelius Aurelianus au Ve siècle, il a cessé d'être prescrit dans le courant du XXe siècle et n'est plus utilisé que comme remède naturel et non allopathique[Quoi ?]. (fr)
- Sinapismo é um tópico ou revulsivo feito com uma cataplasma em que a mostarda é a base principal. (pt)
- Горчичники — листы бумаги с горчицей, применяемые в народной медицине. Не являются лекарственным средством и не оказывают лечебного эффекта. Традиционно процедура прикладывания горчичников проводится при «простуде», она оказывает местнораздражающее действие на кожу человека (вызывает ощущение «жжения») за счёт присутствующего в составе горчицы аллилизотиоцианата . Горчичник фабричного производства представляет собой лист плотной бумаги 8×12,5 см, покрытый слоем обезжиренного порошка семян горчицы сарептской или чёрной (толщиной 0,3—0,55 мм). Также горчичник может быть в виде двухслойного бумажного пакета, внутри которого находится горчичный порошок. При недоступности готовых горчичников их можно изготовить самостоятельно: столовую ложку горчичного порошка смешивают с таким же количеством пшеничной муки, добавляют тёплую воду (t 45—50 °C) и размешивают до образования однородной кашицеобразной массы, которую выкладывают толщиной до 0,5 см между слоями смоченной тонкой ткани или бумаги. Полученный согревающий компресс сразу же применяют по назначению. Такие горчичники причиняют более сильный ожог, чем фабричные, поэтому необходимо внимательно следить за ходом процедуры для предотвращения ожогов. Горчичники использовались с лечебной целью ещё в XIX веке, о чём упоминается, например, в повести Л. Н. Толстого «Поликушка» (1863). (ru)
- Гірчичник (лат. Sinapismi) або гірчичний пластир (лат. Charta sinapisata) — лікувальний засіб, аркуш цупкого паперу, вкритий шаром знежиреного порошку з насіння гірчиці, або пакет з ламінованого паперу та термозварювального або нетермозварювального пористого паперу, розділеного перфорацією на чотири пакетика, рівномірно заповнених гірчичним насінням. Розмір паперу 812,5 см. У сухому вигляді гірчичник без запаху. Після замочування його у теплій воді одразу з'являється специфічний запах леткої гірчичної олії. Не рекомендують ставити гірчичники на одну і ту ж ділянку тіла, оскільки це може спричинити ускладнення у вигляді пігментації шкіри або опіку. Винахідником гірчичників вважають французького лікаря , який презиентував створений ним засіб у 1866 році (певний час їх навіть називали «папером Ріголло»). Використовувати гірчичники майже одразу почали французькі шпиталі, насамперед військові. Проте за кілька десятиріч лікарі переконалися, що як лікувальний засіб вони малоефективні. В більшості європейських країн від застосування гірчичників відмовилися вже до 60-х років XX сторіччя. Проте їх і надалі використовували в СРСР, а після його розпаду — в пострадянських країнах. (uk)
|
| gold:hypernym
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
| is Wikipage disambiguates
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)