The Redfield ratio or Redfield stoichiometry is the consistent atomic ratio of carbon, nitrogen and phosphorus found in marine phytoplankton and throughout the deep oceans. The term is named for American oceanographer Alfred C. Redfield who in 1934 first described the relatively consistent ratio of nutrients in marine biomass samples collected across several voyages on board the research vessel Atlantis, and empirically found the ratio to be C:N:P = 106:16:1. While deviations from the canonical 106:16:1 ratio have been found depending on phytoplankton species and the study area, the Redfield ratio has remained an important reference to oceanographers studying nutrient limitation. A 2014 paper summarizing a large data set of nutrient measurements across all major ocean regions spanning from
| Attributes | Values |
|---|
| rdf:type
| |
| rdfs:label
| - Redfield-Verhältnis (de)
- Relación de Redfield (es)
- Rapport de Redfield (fr)
- レッドフィールド比 (ja)
- Redfield ratio (en)
- Relação de Redfield (pt)
- Пропорція Редфілда (uk)
|
| rdfs:comment
| - La relación de Redfield o estequiometría de Redfield es la proporción molecular del carbono, el nitrógeno y el fósforo en el fitoplancton. La relación estequiométrica es C:N:P = 106:16:1. El término recibe el nombre del oceanógrafo estadounidense , quien la describió por primera vez en un artículo en 1934. (es)
- レッドフィールド比（レッドフィールドひ）は、海洋の植物プランクトンや深海全体で確認される炭素、窒素、リンの一貫した原子比である。 この用語は、アメリカの海洋学者アルフレッド・レッドフィールドにちなんで名付けられたもので、彼は1934年に調査船アトランティス号で数回の航海を経て採取された海洋バイオマス試料中の栄養素の比率が比較的一貫していることを最初に報告し、その比率が C:N:P = 106:16:1 であることを経験的に発見した。植物プランクトンの種や調査水域によっては、標準的な 106:16:1 の比率からの逸脱が見られたが、レッドフィールド比は、栄養塩制限を研究する海洋学者にとって引き続き重要な参考基準である。1970年から2010年までの全主要海洋地域における大量の栄養塩測定データを集約した2014年の論文では、世界のC:N:Pの中央値は163:22:1であると報告されている。 (ja)
- Das Redfield-Verhältnis (engl. „Redfield Ratio“) beschreibt die Anteile der atomaren Zusammensetzung von marinem Phytoplankton. Redfield entdeckte den nach ihm benannte linearen stofflichen Zusammenhang 1934 in empirischen Untersuchungen. Im Jahr 1963 veröffentlichte er mit zwei Koautoren die auch heute noch weithin verwendeten Werte: 1 Mol P : 16 Mol N : 106 Mol C Das bedeutet, dass bei unbegrenzt zur Verfügung stehenden Nährstoffen das Plankton pro ein Mol Phosphor 16 Mol Stickstoff und 106 Mol Kohlenstoff enthält. (de)
- The Redfield ratio or Redfield stoichiometry is the consistent atomic ratio of carbon, nitrogen and phosphorus found in marine phytoplankton and throughout the deep oceans. The term is named for American oceanographer Alfred C. Redfield who in 1934 first described the relatively consistent ratio of nutrients in marine biomass samples collected across several voyages on board the research vessel Atlantis, and empirically found the ratio to be C:N:P = 106:16:1. While deviations from the canonical 106:16:1 ratio have been found depending on phytoplankton species and the study area, the Redfield ratio has remained an important reference to oceanographers studying nutrient limitation. A 2014 paper summarizing a large data set of nutrient measurements across all major ocean regions spanning from (en)
- Le rapport de Redfield ou stœchiométrie de Redfield est le rapport atomique constant qui existe entre le carbone, l'azote et le phosphore présent dans le phytoplancton marin et dans l'océan profond. Le terme doit son nom à l'océanographe américain Alfred Redfield qui, en 1934, a décrit pour la première fois le rapport relativement constant des nutriments dans les échantillons de biomasse marine recueillis au cours de plusieurs campagnes à bord du navire de recherche Atlantis. Il a empiriquement trouvé que le rapport C:N:P était égal à 106:16:1. Bien que des écarts aient été trouvés relativement au rapport canonique 106:16:1 chez certaines espèces de phytoplancton et dans certaines zones d'étude, le rapport de Redfield reste une référence importante en océanographie pour les chercheurs qui (fr)
- Em oceanografia, a relação de Redfield representa a proporção entre carbono, nitrogênio e fósforo na água do mar, com base na composição média do fitoplâncton marinho, a qual se mostra relativamente constante e igual a 106:16:1, respectivamente. Esse modelo se tornou uma referência importante para estudos biogeoquímicos nas ciências oceanográficas, pois apresenta uma razão entre o consumo de oxigênio e a produção de nutrientes a partir da oxidação da matéria orgânica, sendo representada pela seguinte reação química: (pt)
- Пропорція (рівняння) Редфілда визначає, що співвідношення атомів найважливіших елементів у біосфері має наступний вигляд: C: N: P = 106 : 16 : 1. Це співвідношення виведено в 1958 р. А. Редфілдом (англ. Alfred Redfield) і добре відповідає, головним чином, планктонним біоценозам: «Одним з результатів тривалої діяльності організмів є порівнянність відносини N: P в навколишньому середовищі і в організмах». Локальні відхилення від цих співвідношень виявляються досить чутливими для екосистем, але згладжуються діяльністю біосфери в цілому. Фотосинтез визначається реакцією СО2 + Н2О = СН20 + О2, (uk)
|
| foaf:depiction
| |
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| Link from a Wikipage to an external page
| |
| sameAs
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| thumbnail
| |
| has abstract
| - Das Redfield-Verhältnis (engl. „Redfield Ratio“) beschreibt die Anteile der atomaren Zusammensetzung von marinem Phytoplankton. Redfield entdeckte den nach ihm benannte linearen stofflichen Zusammenhang 1934 in empirischen Untersuchungen. Im Jahr 1963 veröffentlichte er mit zwei Koautoren die auch heute noch weithin verwendeten Werte: 1 Mol P : 16 Mol N : 106 Mol C Das bedeutet, dass bei unbegrenzt zur Verfügung stehenden Nährstoffen das Plankton pro ein Mol Phosphor 16 Mol Stickstoff und 106 Mol Kohlenstoff enthält. Die Bedeutung des Redfield-Verhältnisses für die Ozeanographie und Meeresbiologie resultiert aus der Tatsache, dass Plankton die Basis der (autochthonen) Nahrungspyramide ist. (de)
- Le rapport de Redfield ou stœchiométrie de Redfield est le rapport atomique constant qui existe entre le carbone, l'azote et le phosphore présent dans le phytoplancton marin et dans l'océan profond. Le terme doit son nom à l'océanographe américain Alfred Redfield qui, en 1934, a décrit pour la première fois le rapport relativement constant des nutriments dans les échantillons de biomasse marine recueillis au cours de plusieurs campagnes à bord du navire de recherche Atlantis. Il a empiriquement trouvé que le rapport C:N:P était égal à 106:16:1. Bien que des écarts aient été trouvés relativement au rapport canonique 106:16:1 chez certaines espèces de phytoplancton et dans certaines zones d'étude, le rapport de Redfield reste une référence importante en océanographie pour les chercheurs qui étudient la limitation des nutriments. Un article de 2014 résumant un large ensemble de données issues de mesures des nutriments dans toutes les grandes régions océaniques entre 1970 et 2010 a rapporté que le C:N:P médian mondial était de 163:22:1. (fr)
- La relación de Redfield o estequiometría de Redfield es la proporción molecular del carbono, el nitrógeno y el fósforo en el fitoplancton. La relación estequiométrica es C:N:P = 106:16:1. El término recibe el nombre del oceanógrafo estadounidense , quien la describió por primera vez en un artículo en 1934. (es)
- The Redfield ratio or Redfield stoichiometry is the consistent atomic ratio of carbon, nitrogen and phosphorus found in marine phytoplankton and throughout the deep oceans. The term is named for American oceanographer Alfred C. Redfield who in 1934 first described the relatively consistent ratio of nutrients in marine biomass samples collected across several voyages on board the research vessel Atlantis, and empirically found the ratio to be C:N:P = 106:16:1. While deviations from the canonical 106:16:1 ratio have been found depending on phytoplankton species and the study area, the Redfield ratio has remained an important reference to oceanographers studying nutrient limitation. A 2014 paper summarizing a large data set of nutrient measurements across all major ocean regions spanning from 1970 to 2010 reported the global median C:N:P to be 163:22:1. (en)
- レッドフィールド比（レッドフィールドひ）は、海洋の植物プランクトンや深海全体で確認される炭素、窒素、リンの一貫した原子比である。 この用語は、アメリカの海洋学者アルフレッド・レッドフィールドにちなんで名付けられたもので、彼は1934年に調査船アトランティス号で数回の航海を経て採取された海洋バイオマス試料中の栄養素の比率が比較的一貫していることを最初に報告し、その比率が C:N:P = 106:16:1 であることを経験的に発見した。植物プランクトンの種や調査水域によっては、標準的な 106:16:1 の比率からの逸脱が見られたが、レッドフィールド比は、栄養塩制限を研究する海洋学者にとって引き続き重要な参考基準である。1970年から2010年までの全主要海洋地域における大量の栄養塩測定データを集約した2014年の論文では、世界のC:N:Pの中央値は163:22:1であると報告されている。 (ja)
- Em oceanografia, a relação de Redfield representa a proporção entre carbono, nitrogênio e fósforo na água do mar, com base na composição média do fitoplâncton marinho, a qual se mostra relativamente constante e igual a 106:16:1, respectivamente. Esse modelo se tornou uma referência importante para estudos biogeoquímicos nas ciências oceanográficas, pois apresenta uma razão entre o consumo de oxigênio e a produção de nutrientes a partir da oxidação da matéria orgânica, sendo representada pela seguinte reação química: Através da consolidação da relação de Redfield, instituiu-se um princípio estequiométrico universal no qual foi estabelecido um certo equilíbrio na interação entre os organismos e seus ambientes. (pt)
- Пропорція (рівняння) Редфілда визначає, що співвідношення атомів найважливіших елементів у біосфері має наступний вигляд: C: N: P = 106 : 16 : 1. Це співвідношення виведено в 1958 р. А. Редфілдом (англ. Alfred Redfield) і добре відповідає, головним чином, планктонним біоценозам: «Одним з результатів тривалої діяльності організмів є порівнянність відносини N: P в навколишньому середовищі і в організмах». Локальні відхилення від цих співвідношень виявляються досить чутливими для екосистем, але згладжуються діяльністю біосфери в цілому. Фотосинтез визначається реакцією СО2 + Н2О = СН20 + О2, де СН2О — символ органічного вуглецю, більш точно відбиваного рівнянням Редфілда (СН2О)106(NH3)16(H3PO4)1. Цей склад біомаси відповідає морському фітопланктону, для бактерій співвідношення С: Р набагато ширше і досягає 30. Останні дослідження «спростували один з принципів океанології, що раніше вважався основоположним», йдеться в повідомленні представників Каліфорнійського університету в Ірвайні. Планктон на поверхні морів в теплих районах містить значно більше вуглецю, ніж вважалося можливим, пишуть Адам Мартіні і його колеги в спеціалізованому виданні «Nature Geoscience». За їхніми даними, результати аналізу проб планктону, відібраних в різних зонах світового океану, вказують на можливість істотно більшого вмісту вуглецю в планктоні. У ході 7 експедицій дослідниками був проведений відбір проб, зокрема, в холодному Беринговому морі, в Північній Атлантиці біля берегів Данії і в теплому Карибському басейні. У жарких областях, багатих поживними речовинами, співвідношення вуглецю, азоту і фосфору часом становило приблизно 195/28/1, в більш прохолодних — навпроти, наближалося до 78/13/1. «Ми можемо з упевненістю констатувати, що співвідношення поживних речовин в планктоні не є постійною величиною, і тим самим довести неспроможність давньої основної океанологічної теорії», — стверджують Мартіні і його колеги. (uk)
|
| gold:hypernym
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)