rdfs:comment
| - Statuta Valachorum ("Vlach Statute(s)", Serbo-Croatian: Vlaški statut(i)) was a decree issued by Emperor Ferdinand II of the Habsburg monarchy on 5 October 1630 that defined the rights of "Vlachs" (a term used for a community of mostly Orthodox refugees, a term which apart from Vlachs included Serbs and speakers of other languages) in the Military Frontier, in a way that it placed them under direct rule by Vienna, removing the jurisdiction of the Croatian parliament. This was one of three major laws enacted in the early 17th century on the taxation and tenancy rights of the Vlachs, together with the earlier 1608 decree by Emperor Rudolf II and a 1627 decree by Ferdinand. (en)
- Statuta Valachorum (Валашский статут(ы), сербохорв. Vlaški statut(i)) ― указ императора Фердинанда II от 5 октября 1630 года, в котором определялись права «валахов» (термин, используемый для обозначения сообщества преимущественно православных беженцев, которым помимо собственно валахов обозначали сербов и других балканских народов) на военной границе. Указ предусматривал переход валахов под прямое покровительство Вены в обход юрисдикции хорватского парламента. Это был один из трёх основных законов, принятых в начале XVII века, регламентирующих налогообложение и права аренды влахов, наряду с более ранним указом императора Рудольфа II от 1608 года и указом Фердинанда от 1627 года. (ru)
- Statuta Valachorum ("Estatuto(s) valacos", en serbocroata, Vlaški statut(i)) fue un decreto emitido por el emperador Fernando II Habsburgo el 5 de octubre de 1630 definiendo los derechos de los valacos (término utilizado para una comunidad de refugiados ortodoxos, principalmente serbios) en la frontera militar y colocándoles bajo autoridad directa del gobierno imperial de Viena frente a la jurisdicción del parlamento croata. (es)
- Волоські статути (лат. Statuta Valachorum, сербохорв. Vlaški statut(i)) — декрет правителя Габсбурзької монархії Фердинанда II, виданий 5 жовтня 1630. Визначав права «влахів» (термін, що використовувався для громади переважно православних біженців, здебільшого сербів , а також волохів і носіїв інших мов) на Військовому порубіжжі таким чином, що ставив їх під безпосереднє управління Відня, усуваючи юрисдикцію парламенту Хорватії. Був одним із трьох головних законів, запроваджених на початку XVII століття щодо оподаткування та спадкового права забудови, поряд із ранішим указом імператора Рудольфа II від 1608 року та указом Фердинанда від 1627 року. (uk)
|