| rdfs:comment
| - A Lover's Discourse: Fragments (French: Fragments d’un discours amoureux) is a 1977 book by Roland Barthes. It contains a list of "fragments", some of which come from literature and some from his own philosophical thought, of a lover's point of view. Barthes calls them "figures"—gestures of the lover at work. (en)
- Fragmentos de un discurso amoroso (en francés en el original: Fragments d'un discours amoreux) es un libro escrito por Roland Barthes en 1977. Está compuesto por una serie de "fragmentos" provenientes de literatura de ficción o de textos filosóficos, que comparten tópicos y mitos sobre el amor o son relatados desde la perspectiva de un amante. (es)
- Les Fragments d’un discours amoureux est un essai paru en 1977 de l’écrivain et sémiologue français Roland Barthes. Roland Barthes s’appuie sur ses lectures d’œuvres littéraires, qu’il s’agisse de romans comme Les Souffrances du jeune Werther de Goethe qui tient notamment un rôle important, d’œuvres poétiques ou théâtrales, mais aussi sur d'autres formes d’art et de création (musique, peinture, etc.), qu’il combine à sa propre réflexion pour former un discours théorique sur les sentiments amoureux. Les références littéraires sur lesquelles le texte s'appuie sont présentées dans la marge. (fr)
- Frammenti di un discorso amoroso (titolo originale: Fragments d'un discours amoureux) è un saggio del semiologo francese Roland Barthes. Organizzato per 80 voci ordinate alfabeticamente, il libro è uscito per le Éditions du Seuil nel 1977 e tradotto da Renzo Guidieri nell'Einaudi (collana "Gli struzzi" n. 203) nel 1979. Trenta anni dopo la stessa casa editrice francese ha pubblicato i testi di appunti per il seminario tenuto da Barthes all'École pratique des hautes études nei due anni accademici 1974-1976 i quali stanno dietro la composizione del saggio. (it)
- Фрагменти Мови Закоханого (фр. Fragments d’un discours amoureux) — праця Ролана Барта, датована 1977 роком, яка демонструє фундаментальний аналіз любовного дискурсу, акту висловлення "закоханого суб'єкту". "Фрагменти" - "словник" мови закоханого, що містить перелік "фігур", уламків любовного дискурсу, які суб'єкти застосовують при вербальній комунікації. (uk)
|
| has abstract
| - A Lover's Discourse: Fragments (French: Fragments d’un discours amoureux) is a 1977 book by Roland Barthes. It contains a list of "fragments", some of which come from literature and some from his own philosophical thought, of a lover's point of view. Barthes calls them "figures"—gestures of the lover at work. (en)
- Fragmentos de un discurso amoroso (en francés en el original: Fragments d'un discours amoreux) es un libro escrito por Roland Barthes en 1977. Está compuesto por una serie de "fragmentos" provenientes de literatura de ficción o de textos filosóficos, que comparten tópicos y mitos sobre el amor o son relatados desde la perspectiva de un amante. (es)
- Les Fragments d’un discours amoureux est un essai paru en 1977 de l’écrivain et sémiologue français Roland Barthes. Roland Barthes s’appuie sur ses lectures d’œuvres littéraires, qu’il s’agisse de romans comme Les Souffrances du jeune Werther de Goethe qui tient notamment un rôle important, d’œuvres poétiques ou théâtrales, mais aussi sur d'autres formes d’art et de création (musique, peinture, etc.), qu’il combine à sa propre réflexion pour former un discours théorique sur les sentiments amoureux. Les références littéraires sur lesquelles le texte s'appuie sont présentées dans la marge. (fr)
- Frammenti di un discorso amoroso (titolo originale: Fragments d'un discours amoureux) è un saggio del semiologo francese Roland Barthes. Organizzato per 80 voci ordinate alfabeticamente, il libro è uscito per le Éditions du Seuil nel 1977 e tradotto da Renzo Guidieri nell'Einaudi (collana "Gli struzzi" n. 203) nel 1979. Trenta anni dopo la stessa casa editrice francese ha pubblicato i testi di appunti per il seminario tenuto da Barthes all'École pratique des hautes études nei due anni accademici 1974-1976 i quali stanno dietro la composizione del saggio. Principali riferimenti sono al Werther di Goethe, al Simposio di Platone, a Nietzsche (in quegli anni Barthes ne seguiva la lettura di Gilles Deleuze), alla psicoanalisi freudiana e lacaniana, e alla cultura zen, oltre alla letteratura mistica (in particolare a Juan de la Cruz), ai Lieder tedeschi e a diverse opere letterarie (in particolare di Balzac, Dostoevskij, Flaubert, Laclos, Proust e Stendhal). Altri autori citati sono Bruno Bettelheim, André Gide, Heinrich Heine, Julia Kristeva, Victor Hugo, Pierre de Ronsard, François Wahl, Donald Winnicott. Tra le tante tesi del libro si colgono quelle che liberano l'innamorato dal giudizio e consegnano l'immagine all'immaginario, ovvero che si ama l'amore più dell'amato stesso, rendendo particolarmente fertili l'assenza e l'attesa dell'amato. La larga rassegna di sensazioni e desideri dell'innamorato includono il voler capire, l'ostinarsi ad affermare l'amore nonostante tutto, la ricerca impossibile dell'appagamento, il sentirsi colpevoli, desideranti (ovvero "in languore") e compassionevoli o posseduti da demoni (in particolare da quello del linguaggio) o asserviti e comunque con una riduzione del senso di realtà delle cose (laddove chiama il mondo "siderato", e l'innamorato come "in estasi"), oppure inadeguati (il sentirsi "mostri", "osceni" o "vulnerabili"). Il percorso d'amore non è una strada diritta, ma un dispendio (categoria mutuata a Georges Bataille e a William Blake) e una messa in esilio nella finzione, dove l'innamorato si ritrova pieno di gelosia e stanchezza (in senso filosofico, alla Maurice Blanchot), nonché di tendenza a identificarsi con altri innamorati (o comunque ad avere la tendenza a ritenere gli altri tali) e a dare peso più alle immagini in sé che alla conoscenza, dato che i segni sono comunque sempre incerti e in un gioco a caduta libera. Le tipiche figure includono amici informatori e pettegoli, dichiarazioni (tramite la "non-frase" di "io ti amo"), lettere, riti e azioni segrete, nascondimenti, feticci, ricordi e rimpianti, scenate (con l'immagine potente del linguaggio che "ha perso il suo oggetto") e altre messe in scena, compreso il desiderio di suicidio. Proprio il linguaggio è continuamente osservato, i suoi effetti (altrettanto inadeguati o percepiti come tali) e le sue leggi: "voler scrivere l'amore significa affrontare il guazzabuglio del linguaggio: quella zona confusionale in cui il linguaggio è insieme troppo e troppo poco, eccessivo [...] e povero", scrive a un certo punto. Questa attenzione al linguaggio ha portato lo stesso Barthes a scegliere uno stile quasi nebbioso, fortemente evocativo e squisitamente colto per un territorio che nonostante tutto non può essere limitato. Perché il discorso dell'amore è un discorso impossibile e l'altro diventa inafferrabile. Ecco che allora Barthes riprende la saggezza orientale per rispondere a chi cerca la verità con un semplice "sì", spostamento a lato che è dedizione, amore, appunto, il suo scandalo (nel senso che fa più scandalo la sentimentalità della sessualità). Il libro ebbe un immediato successo, sia in Francia sia in Italia, ed è ancora oggi, insieme a La camera chiara, il suo libro più noto e più venduto. (it)
- Фрагменти Мови Закоханого (фр. Fragments d’un discours amoureux) — праця Ролана Барта, датована 1977 роком, яка демонструє фундаментальний аналіз любовного дискурсу, акту висловлення "закоханого суб'єкту". "Фрагменти" - "словник" мови закоханого, що містить перелік "фігур", уламків любовного дискурсу, які суб'єкти застосовують при вербальній комунікації. Аналізуючи любовний дискурс, Ролан Барт спирається на власне прочитання літературних творів, будь то романів, таких як "Страждання молодого Вертера", які відіграють важливу роль, або будь-яких інших форм мистецтва і творчості, які він поєднує з власним досвідом і відображенням, а іноді і з приватними дискусіями, щоб сформувати цілісний любовний дискурс. Ця праця є "пропозицією" шляхів дослідження вербальної складової дискурсу "закоханого суб'єкту", які здатні пояснити, або принаймні прояснити будь-який досвід феномену кохання стосовно мови. Для Ролана Барта "закоханий" - "не є носієм певних симптомів", для нього "закоханий" постає культурним суб'єктом, мова якого є відтиском певного коду. Варто зазначити те, що Ролан Барт не окреслює ґендерної специфіки дискурсу. Важливою є наявність цього «закоханого суб’єкту», а чи чоловік він, чи жінка, це вже не має істотного значення. Надія Ползікова, культурологиня і літературознавиця, аналізуючи «Фрагменти мови закоханого» назвала це – «коханням-унісекс». Різні "фрагменти", або повідомлення ( "Ревнощі", "Зізнання" або навіть "Катастрофа"), які формують структуру книги, Ролан Барт подає в невимушених посиланнях, з метою якомога істотніше пояснити власну думку. Праця "Фрагменти Мови Закоханого" залишається своєрідним "виключенням з правил" на просторах літературної галузі любовного дискурсу, яка залишається досить обмеженою. (uk)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
