| rdfs:comment
| - Els escuts sagrats o ancils (en llatí ancilia, singular ancile) són objectes sagrats, dedicats per Numa Pompili al culte de Mart dins la romana de la religió tradicional. (ca)
- Los ancilas (en latín ancilia, singular ancile) o escudos sagrados de la Antigua Roma eran doce escudos que se guardaban en el templo de Marte, a cargo de los sacerdotes saliares (salii). Estaban hechos de bronce, de forma oval, con dos escotaduras en los lados correspondientes al eje menor, y tenían como unos dos pies y medio de longitud. (es)
- Les boucliers sacrés ou anciles (en latin ancilia) sont des objets sacrés, voués par Numa Pompilius au culte de Mars dans la religion romaine traditionnelle. (fr)
- Gli Ancilia erano i dodici scudi (ovali e tagliati sui lati) sacri utilizzati dai fratelli Salii nelle loro processioni e nei loro riti della Roma arcaica. Ancile (it)
- Ancile (lat.), en långrund, på båda sidorna urringad bronssköld, vilken enligt sagan nedföll från himmelen på den romerske kungen Numa Pompilius tid. Då Numas maka, nymfen Egeria, förklarade att Roms välfärd var fäst vid besittningen av denna sköld lät Numa för att försvåra dess bortrövande förfärdiga 11 alldeles likadana sköldar. Vården om dessa 12 ancilia anförtroddes åt de av Numa tillsatta 12 salierna, Mars präster, vilka den 4 mars varje år i en högtidlig procession med sång och dans bar omkring dem i staden. (sv)
- Ein Ancile (lat., Plural: ancilia) war ein kleinerer, ovaler Bronzeschild der Antike, der auf beiden Seiten eine Einbuchtung besaß, die ihn etwa die Form einer 8 annehmen ließ. Ancilia waren die geläufige Schildform in mykenischer Zeit und gehörten wohl noch in den ersten Jahrhunderten des 1. Jahrtausends v. Chr. zur Bewaffnung italischer Krieger. (de)
- In ancient Rome, the ancilia (Latin, singular ancile) were twelve sacred shields kept in the Temple of Mars. According to legend, one divine shield fell from heaven during the reign of Numa Pompilius, the second king of Rome. He ordered eleven copies made to confuse would-be thieves, since the original shield was regarded as one of the pignora imperii (pledges of rule), sacred guarantors that perpetuated Rome as a sovereign entity. (en)
- Ancile (l.mn. ancilia) – mityczna tarcza owalna, stanowiąca dla Rzymian pradawny obiekt kultowy. Według tradycyjnego przekazu miała spaść z nieba jako symbol ochrony miasta podczas zarazy, jaka wybuchła za panowania króla Numy Pompiliusza. Według Warrona nazwa ta pochodzi od ancisu (wykrojony, wycięty), co określa szczególny kształt tarczy. (pl)
- Os ancis (em latim: ancilia; sg. ancile) eram antigos escudos de bronze pequenos e de formato oval, cujos entalhes em ambos os lados faziam com que tivessem a forma aproximada do número 8. Esse foi o formato padrão dos escudos durante o período micênico e provavelmente também ainda estavam em uso na Itália durante os primeiros séculos do I milênio a.C. (pt)
- Анкил (лат. Ancile) — в Древнем Риме легендарный щит бога Марса, по преданию, упавший с неба при царе Нуме Помпилии ему в руки во время моровой язвы. Чудесное явление сопровождалось голосом, объявившим, что Рим будет владыкой мира, пока обладает этим щитом. Доспех был выполнен в форме эллипса с выемками по бокам. (ru)
- Анкіл (лат. ancile) — у Стародавньому Римі легендарний щит бога Марса, що за переказами, впав з неба за царя Нуми Помпілія йому в руки під час мору. Диво супроводжувалося голосом, який оголосив, що Рим буде володарем світу, поки володіє цим щитом. Обладунок був виконаний у формі еліпса з виїмками з боків. Зображення анкіла є традиційним елементом орнаментів військової арматури. (uk)
|
| has abstract
| - Els escuts sagrats o ancils (en llatí ancilia, singular ancile) són objectes sagrats, dedicats per Numa Pompili al culte de Mart dins la romana de la religió tradicional. (ca)
- Ein Ancile (lat., Plural: ancilia) war ein kleinerer, ovaler Bronzeschild der Antike, der auf beiden Seiten eine Einbuchtung besaß, die ihn etwa die Form einer 8 annehmen ließ. Ancilia waren die geläufige Schildform in mykenischer Zeit und gehörten wohl noch in den ersten Jahrhunderten des 1. Jahrtausends v. Chr. zur Bewaffnung italischer Krieger. In der Antike wurde das Wort nach Angaben des römischen Philologen Varro (De lingua Latina 7.43) von ambecisus, 'beiderseitiger Einschnitt' (amb- 'beide' und accidere 'anschneiden') abgeleitet (vgl. Ovid, Fasti 3.377: „weil es auf jeder Seite eingeschnitten ist“), das über ancisile (vgl. anceps 'doppelköpfig' von amb- und caput 'Kopf') zu ancile verschliffen wurde. In der modernen Forschung ist jedoch umstritten, ob diese Deutung tatsächlich zutrifft. (de)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
