| rdfs:comment
| - The term Byzantine Dark Age(s) is a historiographical term for the period in the history of the Byzantine Empire, during the 7th and 8th centuries, which marks the transition between the late antique early Byzantine period and the "medieval" middle Byzantine era. The "Dark Ages" are characterized by widespread upheavals and transformation of the Byzantine state and society, resulting in a paucity of historical sources. (en)
- Wieki ciemne w Cesarstwie Bizantyńskim – okres w historii Cesarstwa Bizantyńskiego pomiędzy VII a VIII wiekiem. Stanowi on przejście między starożytnym, czyli wczesnym a średniowiecznym, czyli późnym Bizancjum. Wieki ciemne charakteryzują się małą ilością źródeł historycznych, które pozwalają zapoznać się z rzeczywistością tych czasów, oraz dużymi przemianami wewnętrznymi. Ich koniec przypada na panowanie dynastii macedońskiej, kiedy w kulturze bizantyńskiej następuje tak zwany . (pl)
- Тёмные века́ (англ. Dark Ages) — принятое в византийской историографии название периода Византийской истории между приблизительно 650 и 850 годами, считающегося переходным между эпохой Поздней античности и средневизантийским периодом. Основными характеристиками периода являются уменьшение сохранившихся письменных источников и экономический упадок городов, фиксируемый в археологических и нумизматических источниках. (ru)
- Темні століття або Темні віки — прийнята у назва періоду візантійської історії між приблизно 650 і 850 роками, що вважається перехідним між добою Пізньої античності та середньовізантійськими часами. Основними рисами періоду є зменшення збережених письмових джерел і економічний занепад , що підтверджується в археологічних і нумізматичних джерелах. (uk)
|
| has abstract
| - The term Byzantine Dark Age(s) is a historiographical term for the period in the history of the Byzantine Empire, during the 7th and 8th centuries, which marks the transition between the late antique early Byzantine period and the "medieval" middle Byzantine era. The "Dark Ages" are characterized by widespread upheavals and transformation of the Byzantine state and society, resulting in a paucity of historical sources. (en)
- Wieki ciemne w Cesarstwie Bizantyńskim – okres w historii Cesarstwa Bizantyńskiego pomiędzy VII a VIII wiekiem. Stanowi on przejście między starożytnym, czyli wczesnym a średniowiecznym, czyli późnym Bizancjum. Wieki ciemne charakteryzują się małą ilością źródeł historycznych, które pozwalają zapoznać się z rzeczywistością tych czasów, oraz dużymi przemianami wewnętrznymi. Ich koniec przypada na panowanie dynastii macedońskiej, kiedy w kulturze bizantyńskiej następuje tak zwany . (pl)
- Темні століття або Темні віки — прийнята у назва періоду візантійської історії між приблизно 650 і 850 роками, що вважається перехідним між добою Пізньої античності та середньовізантійськими часами. Основними рисами періоду є зменшення збережених письмових джерел і економічний занепад , що підтверджується в археологічних і нумізматичних джерелах. «Темні віки» стали для Візантії часом зовнішніх і внутрішніх потрясінь. Велика імперія, що утворилася внаслідок переможних , на початок VII століття стала розпадатися: більшість було захоплено ланґобардами, на володіння в позіхалися вестґоти. Через арабо-візантійські війни до середини століття Візантійське царство втратило африканські і близькосхідні володіння. Балкани перебували у постійній загрозі навал з боку слов'ян й аварів. До кінця VII століття в імперії, крім Константинополя, залишилося лише кілька значних міст. Арабське вторгнення справило деморалізуючу дію на візантійське суспільство. Поширені заклики до благочестя і боротьби з ідолопоклонством призвели до виникнення . Мало відомо про культурні досягнення доби. В економічному відношенні «темні століття» були складним часом для Візантії, що відзначалися різким зменшенням населення, скороченням розміру міст та відповідним зменшенням виробництва і торгівлі. Занепад господарської діяльності підтверджується нумізматичними й археологічними даними. Яскравим показником є різке зменшення кількості монет, датованих добою «темних століть», що дозволяє припускати припинення їхнього карбування в окремих містах VIII століття. Ступінь і природа занепаду, як і його хронологічні і географічні межі, є предметом дискусії. Занепад пізньоантичних полісів у Візантії був складним процесом, про який збереглося мало письмових і матеріальних свідчень. Його пов'язують як із внутрішніми проблемами міст, серед котрих називають послаблення після IV століття і щораз дужчі фінансові труднощі, так і різноманітні зовнішні обставини. Висувалися припущення про вплив варварських навал, голоду, епідемій, землетрусів та інших природних лих, наслідком яких став катастрофічний фінансовий, культурний та демографічний колапс міст на території колишньої Римської імперії. Відповідно до одного із розмірковувань, за «темних століть» найпоширенішим видом міста стало укріплене поселення-, а сам процес описується як «перехід від полісу до кастрону». Периметр міських стін біля кастронів був значно менший, ніж у ранніх міст, що, на думку деяких дослідників, свідчить про їхню меншу населеність. Відновлення інтелектуальної культури у Візантії відносять до рубежу VIII–IX століть, коли знову почали створюватися рукописи. Ознаки відродження міської культури, на початку IX століття, що спостерігаються тільки в Константинополі, до XI століття стають повсюдними. Усталенню становища імперії сприяли відсутність династичного розбрату (Македонська династія правила з 867 по 1028 рік), захист кордонів та відновлення територіальної експансії в середині IX століття, зміцнення грошової системи після реформ імператорів Никифора I і Феофіла, відносно вдала податкова система, стійке законодавство й економічне регулювання. (uk)
- Тёмные века́ (англ. Dark Ages) — принятое в византийской историографии название периода Византийской истории между приблизительно 650 и 850 годами, считающегося переходным между эпохой Поздней античности и средневизантийским периодом. Основными характеристиками периода являются уменьшение сохранившихся письменных источников и экономический упадок городов, фиксируемый в археологических и нумизматических источниках. «Тёмные века» стали для Византии периодом внешних и внутренних потрясений. Обширная империя, образовавшаяся в результате победоносных войн Юстиниана I, к началу VII века стала распадаться: большая часть Италии была захвачена лангобардами, на владения в Испании претендовали вестготы. В результате арабо-византийских войн к середине столетия Византия утратила африканские и ближневосточные владения. Балканы находились в постоянной угрозе нашествий со стороны славян и аваров. К концу VII века в империи, помимо Константинополя, осталось только несколько значительных городов. Арабское вторжение оказало деморализующее действие на византийское общество. Распространяющиеся призывы к благочестию и борьбе с идолопоклонством привели к возникновению иконоборческого движения. Мало известно о культурных достижениях периода. В экономическом отношении «тёмные века» были сложным периодом для Византии, характеризовавшимся резким уменьшением населения, сокращением размера городов и соответствующим уменьшением производства и торговли. Упадок хозяйственной деятельности подтверждается нумизматическими и археологическими данными. Ярким показателем является резкое уменьшение количества монет, датируемых периодом «тёмных веков», что позволяет предполагать прекращение их чеканки в отдельных городах в VIII веке. Степень и характер упадка, равно как его хронологические и географические границы, являются предметом дискуссии. Упадок позднеантичных полисов в Византии был сложным процессом, о котором сохранилось мало письменных и материальных свидетельств. Его связывают как с внутренними проблемами городов, в числе которых называют ослабление местного самоуправления после IV века и усиливающиеся финансовые трудности, так и разнообразные внешние обстоятельства. Выдвигались теории о влиянии варварских нашествий, голода, эпидемий, землетрясений и других природных бедствий, результатом которых стал катастрофический финансовый, культурный и демографический коллапс городов на территории бывшей Римской империи. Согласно одной из теорий, в период «тёмных веков» наиболее распространённой формой города стало укреплённое поселение-кастрон, а сам процесс описывается как «переход от полиса к кастрону». Периметр городских стен у кастронов был существенно меньше, чем у более ранних городов, что, по мнению некоторых исследователей, указывает на их меньшую населённость. Возобновление интеллектуальной культуры в Византии относят к рубежу VIII—IX веков, когда вновь начали во множестве создаваться рукописи. Признаки возрождения городской культуры, в начале IX века наблюдаемые только в Константинополе, к XI веку становятся повсеместными. Стабилизации положения империи способствовали отсутствие династических конфликтов (Македонская династия правила с 867 по 1028 год), защита границ и возобновление территориальной экспансии в середине IX века, укрепление денежной системы после реформ императоров Никифора I и Феофила, относительно эффективная налоговая система, устойчивое законодательство и экономическое регулирование. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)