In cryptography, a boolean function is said to be complete if the value of each output bit depends on all input bits. This is a desirable property to have in an encryption cipher, so that if one bit of the input (plaintext) is changed, every bit of the output (ciphertext) has an average of 50% probability of changing. The easiest way to show why this is good is the following: consider that if we changed our 8-byte plaintext's last byte, it would only have any effect on the 8th byte of the ciphertext. This would mean that if the attacker guessed 256 different plaintext-ciphertext pairs, he would always know the last byte of every 8byte sequence we send (effectively 12.5% of all our data). Finding out 256 plaintext-ciphertext pairs is not hard at all in the internet world, given that standar
| Attributes | Values |
|---|
| rdfs:label
| - Completeness (cryptography) (en)
- Повнота (криптографія) (uk)
|
| rdfs:comment
| - In cryptography, a boolean function is said to be complete if the value of each output bit depends on all input bits. This is a desirable property to have in an encryption cipher, so that if one bit of the input (plaintext) is changed, every bit of the output (ciphertext) has an average of 50% probability of changing. The easiest way to show why this is good is the following: consider that if we changed our 8-byte plaintext's last byte, it would only have any effect on the 8th byte of the ciphertext. This would mean that if the attacker guessed 256 different plaintext-ciphertext pairs, he would always know the last byte of every 8byte sequence we send (effectively 12.5% of all our data). Finding out 256 plaintext-ciphertext pairs is not hard at all in the internet world, given that standar (en)
- В криптографії, булева функція є повною, якщо значення кожного біту на виході залежить від усіх бітів на вході. Це бажана властивість шифру, бо якщо один біт на вході (відкритий текст) змінюється, кожен біт на виході (шифротекст) з імовірністю 50% зміниться також. Найлегший спосіб показати, що це добре такий: уявімо, що в нашому 8-байтному тексті ми змінили останній байт, і це вплинуло б лише на 8-й байт шифротексту. Це означало б, що якби супротивник отримав 256 різних пар відкритий текст-шифротекст, він би завжди знав останній байт кожної 8-ми байтної послідовності, що ми надсилали б (12.5% всіх даних). Віднайти 256 пар відкритий текст-шифротекст не складно у світі інтернету, ми використовуємо стандартний протокол, а стандартні протоколи мають стандартні заголовки і команди (наприклад, " (uk)
|
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| sameAs
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| has abstract
| - In cryptography, a boolean function is said to be complete if the value of each output bit depends on all input bits. This is a desirable property to have in an encryption cipher, so that if one bit of the input (plaintext) is changed, every bit of the output (ciphertext) has an average of 50% probability of changing. The easiest way to show why this is good is the following: consider that if we changed our 8-byte plaintext's last byte, it would only have any effect on the 8th byte of the ciphertext. This would mean that if the attacker guessed 256 different plaintext-ciphertext pairs, he would always know the last byte of every 8byte sequence we send (effectively 12.5% of all our data). Finding out 256 plaintext-ciphertext pairs is not hard at all in the internet world, given that standard protocols are used, and standard protocols have standard headers and commands (e.g. "get", "put", "mail from:", etc.) which the attacker can safely guess. On the other hand, if our cipher has this property (and is generally secure in other ways, too), the attacker would need to collect 264 (~1020) plaintext-ciphertext pairs to crack the cipher in this way. (en)
- В криптографії, булева функція є повною, якщо значення кожного біту на виході залежить від усіх бітів на вході. Це бажана властивість шифру, бо якщо один біт на вході (відкритий текст) змінюється, кожен біт на виході (шифротекст) з імовірністю 50% зміниться також. Найлегший спосіб показати, що це добре такий: уявімо, що в нашому 8-байтному тексті ми змінили останній байт, і це вплинуло б лише на 8-й байт шифротексту. Це означало б, що якби супротивник отримав 256 різних пар відкритий текст-шифротекст, він би завжди знав останній байт кожної 8-ми байтної послідовності, що ми надсилали б (12.5% всіх даних). Віднайти 256 пар відкритий текст-шифротекст не складно у світі інтернету, ми використовуємо стандартний протокол, а стандартні протоколи мають стандартні заголовки і команди (наприклад, "get", "put", "mail from:" тощо), які супротивник може безпечно вгадати. З іншого боку, якщо наш шифр має таку властивість (і також безпечний з інших боків), супротивник мав би зібрати 264 (~1020) пар відкритий текст-шифротекст, щоб зламати шифр таким способом. (uk)
|
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
| is Wikipage disambiguates
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)