| rdfs:comment
| - Die Konfessionalisierung ist die geschichtswissenschaftliche Theorie über die ineinandergreifende Entwicklung von Kirche, Staat und Gesellschaft nach der Reformation. Sie prägt bis heute die (deutschsprachige) Erforschung der frühneuzeitlichen Geschichte Europas. Die Epoche, innerhalb derer die Konfessionalisierung im Heiligen Römischen Reich stattfand (etwa 1540 bis 1648), wird im Anschluss daran in der Forschung auch als konfessionelles Zeitalter oder Zeitalter der Konfessionalisierung bezeichnet. Im traditionellen Sprachgebrauch ist sie auch als Zeitalter der Glaubensspaltung oder Zeitalter der Glaubenskämpfe bekannt. (de)
- In Protestant Reformation history, confessionalization is the parallel processes of "confession-building" taking place in Europe between the Peace of Augsburg (1555) and the Thirty Years' War (1618-1648). During this time prior to the Thirty Years' War, there was a nominal peace between the Protestant and Catholic confessions as both competed to establish their faith more firmly with the population of their respective area. This confession-building occurred through "social-disciplining," as there was a stricter enforcement by the churches of their particular rules for all aspects of life in both Protestant and Catholic areas. This had the consequence of creating distinctive confessional identities that influenced church dogma, faith formation, liturgy, and the development of universities. (en)
- Confesionalización es un concepto acuñado por Heinz Schilling y Wolfgang Reinhard, dos historiadores de la Reforma Protestante, para describir el proceso de "construcción de la confesión" que tuvo lugar en Europa entre la Paz de Augsburgo (1555) y la Guerra de los treinta años (1618-1648). La Paz de Augsburgo había puesto fin a las guerras entre católicos y protestantes y delimitado un mapa confesional en el Sacro Imperio de acuerdo al principio de "Cuius regio, eius religio" que hasta la guerra de los treinta años fue respetado. Durante esta tregua de medio siglo, las jerarquías protestante y católica bregaron por establecer su propia fe de manera más firme en las poblaciones de sus respectivas áreas. La construcción de la confesión ocurrió a través del "disciplinamiento social" (concepto (es)
- Конфессионализация (нем. die Konfessionalisierung) — общее название для общественных процессов, происходивших в сословной Европе в XVI—XVII вв. Данный период в некоторых исследованиях называется веком конфессионализма (нем. Zeitalter des Konfessionalismus) или формированием конфессий (нем. Konfessionsbildung) и т.д. Сам термин «конфессионализация» был впервые введён в исследованиях Х. Шиллинга и В. Райнхарда, в которых религиозный фактор распространялся на политику, что естественно для Европы тех веков. (ru)
- Конфесіоналізація (Konfessionalisierung) — термін, вперше введений у дослідженнях Х. Шиллінга та В. Райнхарда, період історії, що характеризується догматичним оформленням різних віросповідань, що розпочалося в Німеччині після укладення Аугсбурзького релігійного миру (1555) та поширилося в інших европейських країнах. Конфесіоналізація нерозривно пов’язана з попередніми подіями Реформації, які вплинули не лише на релігійне і церковне життя, а й на соціально-економічний, політичний, культурний розвиток німецьких земель, визначили зміни у менталітеті суспільства. Протягом цього часу між протестантськими та католицькими конфесіями був номінальний мир, оскільки обидві конфесії змагалися за міцніше утвердження своєї віри з населенням свого регіону. Це конфесійне будівництво відбувалося через «соц (uk)
- Konfessionalisering är ett begrepp som används av reformationshistoriker för att beskriva den parallella processen av konfessionsbildning som ägde rum i Europa mellan religionsfreden i Augsburg (1555) och Trettioåriga kriget (1618–1648). Under denna tid konsoliderades de lutherska och romersk-katolska konfessionerna, i förra fallet markerat genom sammanställningen av Konkordieboken, i senare genom Tridentinska mötet. Stats- och kyrkoledningar samverkade i en strävan att förankra respektive tro i folkdjupet. Ett viktigt inslag i detta var den sociala disciplinering som var utmärkande för tiden. (sv)
|
| has abstract
| - Die Konfessionalisierung ist die geschichtswissenschaftliche Theorie über die ineinandergreifende Entwicklung von Kirche, Staat und Gesellschaft nach der Reformation. Sie prägt bis heute die (deutschsprachige) Erforschung der frühneuzeitlichen Geschichte Europas. Die Epoche, innerhalb derer die Konfessionalisierung im Heiligen Römischen Reich stattfand (etwa 1540 bis 1648), wird im Anschluss daran in der Forschung auch als konfessionelles Zeitalter oder Zeitalter der Konfessionalisierung bezeichnet. Im traditionellen Sprachgebrauch ist sie auch als Zeitalter der Glaubensspaltung oder Zeitalter der Glaubenskämpfe bekannt. Zu unterscheiden ist der im Nachhinein von der Forschung geprägte Begriff der Konfessionalisierung von dem aus zeitgenössischen Quellen überlieferten Begriff des Konfessionalismus. Dieser bezeichnet im engeren Sinne eine protestantische Denkschule im Deutschland des 19. Jahrhunderts, die pointiert u. a. von Rudolf Rocholl vertreten wurde und die Spaltung des Christentums in Konfessionen bejaht. Verallgemeinert versteht man unter Konfessionalismus inzwischen eine Überbetonung der eigenen Konfession. Zuweilen wird das konfessionelle Zeitalter – insbesondere umgangssprachlich – allerdings auch als „Zeitalter des Konfessionalismus“ bezeichnet. (de)
- In Protestant Reformation history, confessionalization is the parallel processes of "confession-building" taking place in Europe between the Peace of Augsburg (1555) and the Thirty Years' War (1618-1648). During this time prior to the Thirty Years' War, there was a nominal peace between the Protestant and Catholic confessions as both competed to establish their faith more firmly with the population of their respective area. This confession-building occurred through "social-disciplining," as there was a stricter enforcement by the churches of their particular rules for all aspects of life in both Protestant and Catholic areas. This had the consequence of creating distinctive confessional identities that influenced church dogma, faith formation, liturgy, and the development of universities. The German historian Ernst Walter Zeeden first described the phenomenon of 'confession building' (Konfessionsbildung) in the 1950s. In the 1970s, and Heinz Schilling further developed these ideas in parallel, applying their ideas to church-state formation in Roman Catholic and Lutheran contexts in the Holy Roman Empire. Calvin's Geneva is also a model case for the confessional era because of its high degree of social control, unity and homogeneity under one expression of a reformed Christian faith. The Genevan model was informed by an interpretation of Erasmus' humanism. The reformation had shown the independent character of northern Europe to resist acceptance to Catholic orthodoxy and thus called for an end to the Corpus Christianum. The new model sought to establish a decentralized Christian community, rooted in the belief that one's own interpretative theology was correct and sufficient. Confessionalization was supported by monarchs and rulers in general, because after the Reformation had brought control over their territories' churches into their hands, they could exercise more power over their subjects by enforcing strict religious obedience. The main tool for the enforcement of these rules were "police-regulations". These were behavior codes for religious, social and economic life to which the common citizen had to oblige under threat of severe punishment. Increasingly, the secular governments (sometimes in cooperation or conflict with the churches they controlled) provided material relief for the poor and needy, and in return the state demanded obedience and increased taxes from its subjects. Thus, confessionalization is often described as a development stage towards both the absolutist state of the 18th century and the modern welfare state. Nancy Shields Kollmann used the term "confessionalization" to refer to the religious arbitration and control used in the Russian Empire to manage the activity of non-Orthodox religions such as Catholicism, Lutheranism, Islam, Judaism, and Buddhism. Tsarist Russia, a multi-confessional empire with one state religion, banned the proselytization of other faiths to Orthodox Christians. However, the tsarist administration supported centralizing institutions within other religions (such as the Orenburg Assembly) insofar as they would aid in local administration and were allied with the state. (en)
- Confesionalización es un concepto acuñado por Heinz Schilling y Wolfgang Reinhard, dos historiadores de la Reforma Protestante, para describir el proceso de "construcción de la confesión" que tuvo lugar en Europa entre la Paz de Augsburgo (1555) y la Guerra de los treinta años (1618-1648). La Paz de Augsburgo había puesto fin a las guerras entre católicos y protestantes y delimitado un mapa confesional en el Sacro Imperio de acuerdo al principio de "Cuius regio, eius religio" que hasta la guerra de los treinta años fue respetado. Durante esta tregua de medio siglo, las jerarquías protestante y católica bregaron por establecer su propia fe de manera más firme en las poblaciones de sus respectivas áreas. La construcción de la confesión ocurrió a través del "disciplinamiento social" (concepto acuñado por el historiador Gerhard Oestrich), pues había una estricta imposición por las Iglesias protestante y católica de sus reglas particulares para ordenar todos los aspectos de la vida. Como consecuencia, aparecieron identidades confesionales distintas. La Ginebra de Calvino es una caso modelo de esta era confesional debido a su alto grado de control social, unidad y homogeneidad bajo una sola expresión de una fe cristiana reformada. La reforma había mostrado que era imposible lograr que toda la cristiandad conformase una sola fe. La nueva consigna fue establecer la comunidad cristiana perfecta, de acuerdo a la creencia de que solamente la teología propia era la correcta. La confesionalización fue apoyada por monarcas y gobernantes en general porque después de la Reforma habían conseguido tomar control de las Iglesias en sus territorios y entonces pudieron ejercer un mayor poder sobre sus súbditos, imponiéndoles una estricta observancia religiosa. La herramienta principal para la imposición de estas reglas fueron regulaciones policiales. Estos fueron códigos de comportamiento para la vida religiosa, social y económica que el ciudadano común tenía que obedecer bajo la amenaza de severos castigos. Cada vez más, los gobiernos seculares (unas veces en acuerdo, otras en conflicto con las Iglesias que controlaban) proveyeron alivio material a los pobres y necesitados, pero también demandaron obediencia e impuestos incrementados de sus súbditos. De esta manera, la confesionalización es generalmente considerada como una fase de desarrollo hacia el Estado absolutista centralizado del siglo XVIII y el moderno Estado de Bienestar. (es)
- Конфессионализация (нем. die Konfessionalisierung) — общее название для общественных процессов, происходивших в сословной Европе в XVI—XVII вв. Данный период в некоторых исследованиях называется веком конфессионализма (нем. Zeitalter des Konfessionalismus) или формированием конфессий (нем. Konfessionsbildung) и т.д. Сам термин «конфессионализация» был впервые введён в исследованиях Х. Шиллинга и В. Райнхарда, в которых религиозный фактор распространялся на политику, что естественно для Европы тех веков. Идея связи конфессионализации и секуляризации не обходится без дискуссий. Периодически утверждается, что начавшееся расхождение между светской властью и церковью поставило под вопрос её функциональную сущность. Х. Шиллинг, в частности, по этому поводу пишет следующее: «…увеличение разницы между мирским и церковным проявлявшееся, прежде всего, в крушении сначала имперского, а затем церковного универсализма, предстает как процесс секуляризации, результатом чего стало формирование нововременных государств, с одной стороны как противников, а с другой, как сторонников религии». Схожей позиции придерживаются и некоторые другие исследователи, например В. Шульце и Р. Вольфайль. Последний отмечал: «…Реформация, так или иначе, привела к обособлению людей от религии, содействуя, тем самым, секуляризации». В. Шульце, в свою очередь, развивая эту мысль, делал акцент на том, что конфессионализация обусловила постановку вопроса о политическом сосуществовании в условиях процесса секуляризации. Упомятый выше В. Райнхард в оценке взаимосвязи политики и религии, опровергая утверждение о прагматическом подходе государственной власти к религиозному вопросу, отмечает, что действие немецких территориальных государей зависели не только от политического расчета, но и от религиозно-социального ориентира и от социально-культурного процесса, отраженного в конфессионализации. Кроме того, он не разграничивал Реформацию и Контрреформацию на противоположные фазы, считая, что это параллельные процессы. Исследователь говорит об их достаточной типологической однородности, отмечая сочетание модернизационных и консервативных тенденций в этих процессах. Итогами и протестантской Реформации, и католического обновления, с одной стороны, стало рождение новых церковно-конфессиональных структур, а с другой, влияние на политические процессы. В частности, В. Райнхард пишет: «Религиозный фактор времени распространялся также и на политику, как и напротив, политика сопрягалась с церковью и религией. Формирование ранних форм современного государства не могло таким образом следовать независимо от конфессиональных проблем». Заключительной фазой всех этих процессов считается середина XVII в. Например, Х. Шнабель-Шюле считает, что о заключении Вестфальского мира в 1648 г. как о финальном аккорде конфессиональной эпохи, нужно говорить осторожно.Распространённой является хронология Х. Шиллинга. Он предложил разделить период конфессионализации на четыре этапа: 1.
* конец 40-х гг. — 70-е гг. XVI в. Это время относительного внутриимперского мира; 2.
* рубеж 70 — 80-х гг. XVI в., так называемый «предвестник религиозного противоречия». В это время происходит сращивание протестантизма и уже тридентского католицизма с территориально-княжескими силами и формирование сословно-религиозных групп, что ставит внутриимперский мир под угрозу; 3.
* 1580-е-1620-е гг., именуемая «высшей точкой конфессионализации»; 4.
* конец 40-х гг. XVII в. — XVIII вв. На первый взгляд, такая периодизация для рассматриваемой нами темы приемлема. Однако, существуют и другие варианты периодизации этого периода. Например, Х. Клютингом расширил рамки конфессиональной эпохи, взяв за точку отчета 1525 г. (ru)
- Konfessionalisering är ett begrepp som används av reformationshistoriker för att beskriva den parallella processen av konfessionsbildning som ägde rum i Europa mellan religionsfreden i Augsburg (1555) och Trettioåriga kriget (1618–1648). Under denna tid konsoliderades de lutherska och romersk-katolska konfessionerna, i förra fallet markerat genom sammanställningen av Konkordieboken, i senare genom Tridentinska mötet. Stats- och kyrkoledningar samverkade i en strävan att förankra respektive tro i folkdjupet. Ett viktigt inslag i detta var den sociala disciplinering som var utmärkande för tiden. Ett speciellt problem i sammanhanget utgör den reformerta konfessionen, som inte fick sitt statsrättsliga erkännande förrän i Westfaliska freden. Detta till trots genomgick många tidigare lutherska stater i det Tysk-romerska riket vad som kallas en "andra reformation" under 1500-talets andra hälft. (sv)
- Конфесіоналізація (Konfessionalisierung) — термін, вперше введений у дослідженнях Х. Шиллінга та В. Райнхарда, період історії, що характеризується догматичним оформленням різних віросповідань, що розпочалося в Німеччині після укладення Аугсбурзького релігійного миру (1555) та поширилося в інших европейських країнах. Конфесіоналізація нерозривно пов’язана з попередніми подіями Реформації, які вплинули не лише на релігійне і церковне життя, а й на соціально-економічний, політичний, культурний розвиток німецьких земель, визначили зміни у менталітеті суспільства. Протягом цього часу між протестантськими та католицькими конфесіями був номінальний мир, оскільки обидві конфесії змагалися за міцніше утвердження своєї віри з населенням свого регіону. Це конфесійне будівництво відбувалося через «соціальне дисциплінування», оскільки церкви суворо дотримувалися своїх правил в усіх сферах життя як на протестантських, так і католицьких землях. Це спричинило створення відмінних конфесійних ідентичностей, які вплинули на церковну догму, формування віри, літургію та розвиток університетів. Німецький історик вперше описав феномен «» ( Konfessionsbildung ) у 1950-х роках. У 1970-х роках Вольфганг Рейнхард і паралельно розвивали ці ідеї, застосовуючи їх до історії формування церкви і держави в римо-католицькому та лютеранському контекстах у Священній Римській імперії. Жан Кальвін є показовим виразником ідей конфесійної ери через високий ступінь соціального контролю, єдности та однорідности під одним виразом реформованої християнської віри. Кальвінська модель була заснована на інтерпретації гуманізму Еразма . Реформація продемонструвала незалежний характер Північної Европи в протистоянні католицькій ортодоксії, яка тримала курс на . Нова модель мала на меті створити незалежні від Рима національні церковні організації з опорою на Священне Писання, а не на папські булли. Основними принципами цього руху стали зміцнення особистої віри людини в Божу милість і можливість спасіння. Водночас розбудовували систему освіти та запроваджували нові засоби книгодрукування для загального поширення знань про віру. У контексті конфесіоналізації це означало, що таку дисципліну окреслювали для вірних як необхідну для спасіння душі, що полегшувало її запровадження. Монархи та правителі загалом підтримували конфесіоналізацію, оскільки контроль над церквами їхніх земель переходив у їхні руки. Таким чином вони могли здійснювати більшу владу над своїми підданими, вимагаючи суворого релігійного послуху, застосовуючи систему суворих покарань за порушення поведінкових кодексів релігійного, соціального та економічного життя. Широкі верстви вірних посилено спонукали регулярно приступати до святих таїнств, дотримуватися церковних приписів, як-от посту чи подружніх заповідей, та добре знати основи християнської віри, літургійні молитви і катехизм. Вплив влади на бюргерство знаходив вияв і в новому порядку богослужіння: кожну проповідь належало розпочинати із виголошення хвали владі. Ідея покори мала впроваджуватися у свідомість парафіян. Дедалі частіше світські уряди (іноді у співпраці або в конфлікті з церквами, які вони контролювали) надавали матеріальну допомогу бідним і нужденним, а натомість держава вимагала від своїх підданих послуху та збільшення податків. Таким чином, конфесіоналізація часто описується як етап розвитку до централізованої абсолютистської держави 18 століття і сучасної держави добробуту. Особливо у протестантських регіонах Західної Европи, як-от в англіканській Англії чи на німецьких лютеранських теренах, державна влада водночас функціонувала як верховна влада Церкви та співдіяла з богословами і церковними достойниками у запровадженні конфесійної однорідности. Але й у католицьких регіонах, як от у німецькому курфюрстві Баварія або у Франції, державна влада активно співдіяла у впровадженні конфесійних норм. Кольман використовував термін «конфесіоналізація» для позначення релігійного арбітражу та контролю, який використовувався в Російській імперії для управління діяльністю неправославних релігій, таких як католицизм, лютеранство, іслам, юдаїзм та буддизм. Царська Росія, багатоконфесійна імперія з однією державною релігією, заборонила прозелітизацію інших віросповідань православним християнам. Однак царська адміністрація підтримувала централізовані інституції інших релігіях (наприклад, ), оскільки вони допомагали місцевому управлінню та були в союзі з державою. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)