| rdfs:comment
| - Djerid (also jarid, jered) is a type of throwing spear about 3 ft. long, usually with a wooden haft and small steel head but sometimes all steel used for hunting and warfare. Arab in origin, it was used in Asia Minor, India and Africa; later in Rus' and other eastern Europe, including Poland. Sometimes several weapons were carried in a quiver. A mounted combat game, the Jarid Bazi, was played by the Biluchis, but here the jarid is described as a long spear. (en)
- Dziryt (osm. dżirīd, ar. dżarit) – rodzaj broni drzewcowej, odmiana włóczni znana od czasów prehistorycznych. Dziryt przeznaczony był do miotania lub do walki wręcz, używany był także do polowań. Broń ta była popularna w Indiach, w Persji, na Kaukazie, w Turcji, Arabii, w Afryce Północnej, sporadycznie na Węgrzech i w Polsce oraz na Rusi. Najczęściej dziryt składał się z czworograniastego stalowego grotu długości 15 cm osadzonego na drzewcu długości około 70-90 cm. Drzewce miało na tylcu okucie lub metalowe pióro działające jako statecznik podczas lotu. Dobrze wyważony dziryt pozwalał na celny rzut na odległość kilkudziesięciu metrów. Zwykłe dwa lub trzy dziryty noszono w płaskim kołczanie pokrytym skórą i oprawianym w metal, dołączając czasami do kompletu nóż myśliwski; Turcy i Tatarzy na (pl)
- Джид, джи́да, джири́д, джери́д (осман. dżirīd, араб. dżarit) — различные варианты названия дротика и чехла для него. Джид — метательное копьё, или дротик, распространённый в странах Азии и северной Африки. Длина таких дротиков составляла 70—120 см, использовались они, преимущественно, конными воинами. Через монголов джиды пришли на Русь, потом попали в другие страны Восточной Европы, в том числе в Польшу. (ru)
- Джид (варіанти назви джерид, джирит) (осман. dżirīd, араб. dżarit) — тонкий метальний спис, подібний до дротика. Були розповсюджені на території Північної Африки та Азії. Через турків та татар джиди потрапили на територію Русі, а потім у країни Східної Європи. Джиди застосовувались аж до XVIII століття. Крім бойового застосування, використовувались також на парадах. В Польщі джид вважається попередником лянци — уланської піки. (uk)
|
| has abstract
| - Djerid (also jarid, jered) is a type of throwing spear about 3 ft. long, usually with a wooden haft and small steel head but sometimes all steel used for hunting and warfare. Arab in origin, it was used in Asia Minor, India and Africa; later in Rus' and other eastern Europe, including Poland. Sometimes several weapons were carried in a quiver. A mounted combat game, the Jarid Bazi, was played by the Biluchis, but here the jarid is described as a long spear. A similar game, involving the thrown djerid, was observed being played by the Pasha of Jerusalem and his officers and attendants by Lt. William Francis Lynch in the 19th century. "A single horseman would leave his ranks, cross the intervening space, and ride leisurely along in front of the opposite line, when, selecting his opponent, he quickly threw his djerid, or short, blunted, wooden spear, directly at him. The latter, generally dodging the weapon, immediately started in hot pursuit of his antagonist, who, now unarmed, spurred his horse towards his friends, and, to avoid the threatened blow, threw himself nearly from the stead, hanging by one leg .... If the assailed were struck with the first cast, one of his party pursued the assailant; and if successful in striking him, it became his turn to flee from an adversary." (en)
- Dziryt (osm. dżirīd, ar. dżarit) – rodzaj broni drzewcowej, odmiana włóczni znana od czasów prehistorycznych. Dziryt przeznaczony był do miotania lub do walki wręcz, używany był także do polowań. Broń ta była popularna w Indiach, w Persji, na Kaukazie, w Turcji, Arabii, w Afryce Północnej, sporadycznie na Węgrzech i w Polsce oraz na Rusi. Najczęściej dziryt składał się z czworograniastego stalowego grotu długości 15 cm osadzonego na drzewcu długości około 70-90 cm. Drzewce miało na tylcu okucie lub metalowe pióro działające jako statecznik podczas lotu. Dobrze wyważony dziryt pozwalał na celny rzut na odległość kilkudziesięciu metrów. Zwykłe dwa lub trzy dziryty noszono w płaskim kołczanie pokrytym skórą i oprawianym w metal, dołączając czasami do kompletu nóż myśliwski; Turcy i Tatarzy nazywali taki kołczan dżeritem lub dżitem. W Indiach i Persji luksusowe odmiany dzirytu sporządzano w całości ze stali damasceńskiej, zdobiąc je złotem. W Turcji dziryty miały groty trój- lub czworograniaste osadzone na metalowych prętach obłożonych rogiem; na terenie Afryki drzewca dzirytów pokrywano czasami skórą wężową. W różnych krajach muzułmańskich popularny był rodzaj turnieju na dziryty, zwany dżarodbazi (arab). (pl)
- Джид, джи́да, джири́д, джери́д (осман. dżirīd, араб. dżarit) — различные варианты названия дротика и чехла для него. Джид — метательное копьё, или дротик, распространённый в странах Азии и северной Африки. Длина таких дротиков составляла 70—120 см, использовались они, преимущественно, конными воинами. Через монголов джиды пришли на Русь, потом попали в другие страны Восточной Европы, в том числе в Польшу. Джиды носились в ножнах или чехле, по-русски называвшемся так же. Этот чехол был рассчитан, в среднем, на три дротика (или больше), каждый находился в отдельном гнезде. Иногда в одном гнезде чехла носился длинный саадачный нож или тесак. Устья, обоймицы и наконечники чехлов были металлическими. Этот колчан носился слева, на поясе. (ru)
- Джид (варіанти назви джерид, джирит) (осман. dżirīd, араб. dżarit) — тонкий метальний спис, подібний до дротика. Були розповсюджені на території Північної Африки та Азії. Через турків та татар джиди потрапили на територію Русі, а потім у країни Східної Європи. Найчастіша джиди застосовувались кіннотою — їх було зручно та швидко витягувати з чохла, при цьому продовжуючи керування конем. Довжина джидів становила 70-150 см. Древко було тонким та легким.Вага кавалерійського джида становила трохи більше 0,5 кг, що дозволяло пробивати легкий захист противника.Метали джили на невеликі відстані — 10-15 метрів. Наконечники були вузькі та довгі. Щоб утруднити витягування дротика зі щита чи рани на наконечнику могли робитись незворотні шипи. Джиди носились у спеціальному колчані (який також називався джид) на поясі воїна з лівого боку. Найчастіше чохол був розрахований на 3 або 4 дротики, що знаходились в окремих гніздах.Деколи в одному з гнізд замість дротика носили палаш, шаблю, довгий ніж або тесак — тобто, будь-яку зручну клинкову зброю.Чохли прикрашались металевими накладками — позолоченими, срібними, з чеканкою. Джиди застосовувались аж до XVIII століття. Крім бойового застосування, використовувались також на парадах. В Польщі джид вважається попередником лянци — уланської піки. (uk)
|
_Dzhid.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
