rdfs:comment
| - El paleocristianisme, església primitiva o cristianisme primitiu és el període inicial del cristianisme des de la crucifixió de Jesús de Natzaret (c. 30) fins al Primer Concili de Nicea (325). En un sentit més restringit, tanmateix, es pot referir només als primers deixebles de Jesús de Natzaret i llur fe i predicació, i a llurs contemporanis i successors immediats, època que també és coneguda com l'Era apostòlica. (ca)
- Pojmem rané křesťanství rozumíme období vývoje křesťanského náboženství od jeho vzniku v 1. století n. l. až do roku 325 n. l., kdy se konal první nikajský koncil. Synonymicky se užívá též pojmů prvotní církev nebo raná církev. (cs)
- La kristanismo komencis inter eta nombro de judoj. En la libro de la Agoj de la Apostoloj 1:15 oni parolas pri ĉirkaŭ de 120. En la 3-a jarcento, la kristanismo kreskis ĝis iĝi la hegemonia religio en la nordo de la Mediteraneo. Ĝi disvastiĝis ankaŭ oriente kaj sude de la Mediteraneo. (eo)
- Der Ausdruck alte Kirche, auch frühe Kirche und Frühchristentum, bezeichnet die ersten Jahrhunderte der Kirchengeschichte bis ungefähr 500; mit dieser Epochenabgrenzung ist die Abgrenzung der Gegenstandsbereiche der Lehrstühle für Alte Kirchengeschichte und Mittlere und Neuere Kirchengeschichte verbunden. Dabei ist die Verwendung des Begriffs „Kirche“ insofern kritisch zu sehen, da es sich bei den frühen Christen um eine noch sehr heterogene Bewegung handelte, in der es erst in der Mitte des 1. Jahrhunderts n. Chr. zur Etablierung entsprechender Organisationsformen kam. (de)
- Le christianisme primitif ou christianisme des premiers siècles, ou encore Église primitive, est le christianisme dans sa période de développement initial, à partir du Proche-Orient, de l'Europe méridionale et du pourtour méditerranéen.La définition du début et de la fin de cette période pose la question des origines du christianisme, et le débat est influencé par les différentes interprétations des exégètes et des historiens. (fr)
- Gereja mula-mula, Gereja perdana, jemaat perdana, Kekristenan mula-mula, atau Kekristenan perdana merujuk pada Kekristenan pada masa antara penyaliban Yesus (sekitar tahun 30 Masehi) dan Dewan Nicaea Pertama (325 Masehi) pada abad ke-4 M. Sumber sejarah utama mengenai Kekristenan pada abad pertama (Era Apostolik) adalah kitab Kisah Para Rasul. Pada mulanya, Gereja Kristen terpusat di Yerusalem, dan salah satu pemimpinnya adalah Yakobus dari Yerusalem, yang adalah adik Yesus, dan mati sebagai martir pada sekitar tahun 62 Masehi. Setelah Amanat Agung diberikan, Para Rasul (termasuk Rasul Paulus) kemudian melaksanakan aktivitas misionaris menyebarkan Kekristenan ke kota-kota di seluruh wilayah dunia Helenistik, seperti Aleksandria, Antiokhia, Roma, serta ke luar Kerajaan Roma. (in)
- 초기 기독교(Early Christianity), 또는 초대교회는 기원후 약 30년경 예수의 십자가 처형 이후, 유대교와 분리된 초기 기독교를 가리키는 말이다. 4세기 테오도시우스 1세가 기독교를 로마 제국의 국교로 선포하기 전까지 시기 혹은 제1차 니케아 공의회가 열린 기원후 325년 이전까지 시기를 초대교회로 보기도 하며, 동서 교회의 분열이 있었던 1054년 이전 단일교회를 초대교회로 보는 등 연구 방향에 따라 그 기준이 다양하다. 로마 가톨릭교회와 동방 정교회 등 사도전승을 내세우는 교회들은 자신들을 초대교회의 직계후손이라 주장한다. (ko)
- Het vroege christendom of de geschiedenis van de eerste christenen is de eerste fase van de geschiedenis van het christendom en wordt gewoonlijk gerekend vanaf het eerste pinksterfeest (30 of 33) tot aan het Eerste Concilie van Nicea (325). Deze periode wordt meestal verdeeld in de apostolische periode (ca. 30 - 100) en de ante-niceense periode (ca. 100 - 325). (nl)
- Le origini del cristianesimo vanno individuate nella predicazione e negli atti di Gesù, che agli occhi dei suoi seguaci e dei suoi discepoli, rappresentò la realizzazione delle aspettative messianiche presenti nella tradizione del pensiero e degli scritti sacri della civiltà ebraica. (it)
- 初代教会(しょだいきょうかい)は、教会史における初代のキリスト教会を指すキリスト教の用語である。ここでは新約聖書、教父文書、信条、信仰告白においてあらわされ、キリストの教会、教派において共有される見解のみ記述する。他の学問的理解については原始キリスト教を参照。 (ja)
- Ра́ннее христиа́нство — период в истории христианства от возникновения христианства (примерно в начале 30-х годов I века) до Первого Вселенского собора в Никее (325 г.). Иногда термин «раннее христианство» употребляется в более узком смысле христианства апостольского века. Существует мнение, что называть раннее христианство отдельной религиозной традицией некорректно, поскольку до середины II века движение последователей Иисуса считалось одним из направлений иудаизма. (ru)
- Tidig kristendom (även tidiga kyrkan, fornkyrkan), avser kristendomens äldsta tid, från apostlarnas och nya testamentets tid fram till cirka år 325 med Första konciliet i Nicaea, där en enhetlig bekännelse antogs. Detta skedde vid samma tid som kristendomen under kristne kejsar Konstantin den store blev officiellt tillåten religion, och förföljelserna mot kristna i allmänhet upphörde tillfälligt. Den första tiden i fornkyrkan finns återgiven i Apostlagärningarna och i viss mån i Nya testamentets brev. (sv)
- Pierwotne chrześcijaństwo lub wczesne chrześcijaństwo – pierwszy okres w historii chrześcijaństwa, poprzedzający Sobór nicejski I z 325 roku. (pl)
- Ра́ннє христия́нство — період в історії християнства починаючи із смерті Ісуса Христа (приблизно на початку 30-х років I століття) до Першого Вселенського Собору в Нікеї (325 р.). Іноді термін «раннє християнство» вживається в більш вузькому сенсі християнства апостольського століття. Більшість з них були юдео-християнами. Християнство виникло в римській провінції Юдея в I столітті н. е. В його основі лежали віра в Ісуса Христа і євангельська діяльність його учнів. (uk)
- 在基督教歷史中,早期基督宗教(英語:Early Christianity)又稱初期基督宗教,指耶穌死後,使徒開始傳播其教義,形成初代基督教會後,一直到325年第一次尼西亞公會議之間這段時期,是基督教形成的最初期階段。一般又被區分為使徒時代與前尼西亞時期。 (zh)
- المسيحية المبكرة مصطلح يشير إلى المسيحية في الفترة التي أعقبت موت يسوع المسيح، من 33م بحسب التقليد الكنسي، حتى عام 325م تاريخ انعقاد مجمع نيقية المسكوني الأول، ويستخدم هذا المصطلح في أحيانا أخرى لتضييق تلك الفترة، فتشمل فقط الكنيسة المسيحية الأولى التي ضمت تلاميذ المسيح الأولين ومعاصريهم ومن خلفهم مباشرة. (ar)
- Πρωτοχριστιανική περίοδος ονομάζεται η χρονική περίοδος μεταξύ της Ανάστασης του Ιησού Χριστού γύρω στο 30 μ.Χ και της Πρώτης Συνόδου της Νικαίας το 325 μ.Χ. Η πρώτη περίοδος κατά τη διάρκεια της ζωής των Αποστόλων –λέγεται και αποστολική περίοδος- περιλαμβάνει τους πρώτους Ιουδαίους που προσηλυτίστηκαν από τους Αποστόλους και κυρίως από τον Παύλο που επιτέλεσε τεράστιο έργο στη διάδοση του χριστιανισμού. Με το πέρασμα των χρόνων ο χριστιανισμός απομακρύνθηκε από τον Ιουδαϊσμό και με τον προσηλυτισμό των εθνικών σε αυτόν. Δέκα χρόνια μετά την Ανάσταση του Ιησού βρίσκουμε τους αποστόλους να έχουν διαδώσει το χριστιανισμό από την Ιερουσαλήμ ως την Αντιόχεια, την Αλεξάνδρεια, την κυρίως Ελλάδα, την Κύπρο, την Κρήτη και τη Ρώμη. Οι πληροφορίες για τις πρώτες χριστιανικές κοινότητες μας έρχοντα (el)
- La historia de los primeros cristianos se caracteriza por la persecución por parte de los romanos, el rápido crecimiento numérico y geográfico, el testimonio del martirio, el debate con la filosofía griega y el judaísmo, y la proliferación de herejías. Otras características son el progreso hacia la expresión teológica clara de las doctrinas cristianas universalmente aceptadas, en contraposición a las herejías, y la ausencia de una «lista definitiva» de libros que componen el nuevo testamento. (es)
- Cristianismo primitivo é uma etapa da história do cristianismo de aproximadamente três séculos (I, II, III e parte do IV), que se inicia após a Ressurreição de Jesus (30 d.C.) e termina em 325 com a celebração do Primeiro Concílio de Niceia. É tipicamente dividido em Era Apostólica e o Período Ante-Niceno (desde a Era Apostólica até Niceia). A mensagem inicial do Evangelho foi espalhada oralmente, provavelmente em aramaico. Os livros do Novo Testamento Atos dos Apóstolos e Epístola aos Gálatas registam que a primeira comunidade da igreja cristã foi centrada em Jerusalém e tinha entre seus líderes Pedro, Tiago, João, e os apóstolos. (pt)
|