| rdfs:comment
| - 黄老思想（こうろうしそう）は、古代中国の戦国時代末期から漢代初期に流行した、道家または法家・雑家の政治思想である。黄老の学、黄老の術、黄老道ともいう。黄帝と老子に仮託されることからこのように称される。 一言でいえば、「無為而治」（無為にして治まる、何もしなくても治まる、何もしない方が却って治まる）という思想。具体的には、君主が政治に過度に干渉することを避け、天道に背く勝手な行動をとることを禁じ、さらに統治にかかるコストを下げるべきとする思想である。 『』と『老子』をその思想的根拠・経典とする。『史記』によれば、斉の稷下の学士である慎到・田駢・・がその代表的人物である。また、『史記』老子韓非子列伝では、申不害や韓非子を「黄老に本づき刑名をたっとぶ」として、法家の刑名思想（形名思想ともいう、君主が臣下を巧みに統御する思想）を黄老に由来するとしている。そのことから黄老刑名の学とも呼ばれる。そのほか、宋銒・尹文・『管子』・『淮南子』・『鶡冠子』なども黄老思想の関連人物・思想書とみなされる。 (ja)
- Хуан-Лао (黃老 Huáng-Lǎo) - впливова інтелектуальна течія у Китаї доімперського та раннєімперського періоду, що отримала назву за двома видатними фігурами давнини: Хуан-ді та Лао-цзи. Поєднує елементи легізму та даосизму. Набула великого поширення при імперському дворі ранньої династії Хань (правління Вень-ді та Цзін-ді, 2 с. до н.е.). Вивчення традиції Хуан-Лао отримало новий поштовх завдяки археологічним відкриттям другої половини 20 сторіччя, перш за все розкопинам Мавандуй. (uk)
- 黄老是早期道家思想的一種，是道家中主张积极的重要分支，它把传统的归隐而居的道家的哲学用于治国以实现富国强兵，因假托黄帝和推崇老子而得名。黄老道家後來也變為道教的开端。老子之門人，託言黃帝，并推崇伊尹和姜太公，主張清靜、無為，不擾民，让民众“自化”，从而使天下安寧而治。 (zh)
- Der Huang-Lao-Daoismus (chinesisch 黄老道, Pinyin Huang-Lao dao – „Daoismus des Gelben Kaisers und des Laozi“, auch: 黄老学派, Huang-Lao xuepai – „Schule des …“) war eine sich auf die mythischen Gestalten Huangdi ("Gelber Kaiser") und Laozi zurückführende Schule des Daoismus bzw. Legalismus aus der Zeit der Streitenden Reiche und der frühen Han-Zeit. Im Shiji ("Aufzeichnungen des Historikers") werden ihr die Philosophen Shen Dao, Tian Pian, Jiezi und Huan Yuan – Mitglieder der Jixia-Akademie – zugerechnet sowie die Philosophie von Shen Buhai und Han Fei mit ihr in Verbindung gebracht. (de)
- Huang–Lao or Huanglao (simplified Chinese: 黄老; traditional Chinese: 黃老; pinyin: Huáng-Lǎo; Wade–Giles: Huang-Lao; lit. 'Yellow [Emperor] Old [Master]') was the most influential Chinese school of thought in the early 2nd-century BCE Han dynasty, having its origins in a broader political-philosophical drive looking for solutions to strengthen the feudal order as depicted in Zhou propaganda. Not systematically explained by historiographer Sima Qian, it is generally interpreted as a school of syncretism, developing into a major religion, the beginnings of religious Taoism. (en)
- Huang–Lao atau Huanglao (Hanzi sederhana: 黄老; Hanzi tradisional: 黃老; Pinyin: Huáng-Lǎo; Wade–Giles: Huang-Lao; harfiah: '[Kaisar] Kuning [Master] Tua') adalah aliran pemikiran Tiongkok yang paling berpengaruh pada Dinasti Han awal abad ke-2 SM, bermula dari dorongan politik-filosofis yang lebih luas utuk mencari solusi memperkuat tatanan feodal seperti yang digambarkan dalam propaganda Zhou. Tidak dijelaskan secara sistematis oleh sejarawan Sima Qian, Huang-Lao umumnya ditafsirkan sebagai sebuah aliran sinkretisme, berkembang menjadi sebuah agama besar - pangkal dari Taoisme keagamaan. (in)
- Le terme Huanglao 黃老 désigne un courant de pensée chinois né durant la période des Royaumes combattants et influent au début de la dynastie Han, ayant principalement des affinités légistes et taoïstes. Son nom est la combinaison des premières syllabes de Huangdi, souverain civilisateur mythique, et de Laozi, auteur supposé du Dao De Jing. Huangdi était le souverain idéal de courants se démarquant des confucéens, qui avaient eux pour modèles Yao et Shun mentionnés dans le Classique des documents dont l’Empereur jaune est totalement absent. (fr)
- Szkoła Huang-Lao (chiń. upr. 黄老道; chiń. trad. 黃老道; pinyin Huáng-Lǎo dào) – synkretyczna chińska szkoła filozoficzna, dominująca w Państwie Środka w II wieku p.n.e. Jednym z jej najsłynniejszych reprezentantów był Sima Tan, ojciec historyka Sima Qiana. W roku 1973 w odkryto teksty filozoficzne z epoki Han, kluczowe dla poznania szkoły Huang-Lao. (pl)
- Хуанлао-сюэпай, учение Хуан[-ди] и Лао[-цзы] (кит. 黄老学派) — направление китайской мысли. Относится к династии Ранняя Хань (первая половина срока существования империи Хань, 206-8 до н. э.). Название представляет собой своего рода аббревиатуру имён двух ключевых для этой традиции фигур — Жёлтого императора (Хуан-ди, кит. 黄帝) и Лао-Цзы (кит. 老子). Последователи этой доктрины рассматривали «Дао дэ цзин» как руководство по восстановлению совершенного правления Хуан-ди. В поздних текстах эпохи Хань (I—III вв. н. э.) сочетание хуанлао означает уже не Хуан-ди и Лао-цзы, а одного Лао-цзы.
*
* (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)