| rdfs:comment
| - Die Iris-Hypothese wurde von Richard Lindzen im Jahr 2001 vorgestellt.Darin wird angenommen, dass eine höhere Meeresoberflächentemperatur in tropischen Breiten zu einer verringerten Bildung von Cirrus-Wolken und damit auch zu einer erhöhten Infrarotabstrahlung führen würde.Nach Ansicht von Lindzen stellt der Effekt eine negative Rückkopplung im Kontext der globalen Erwärmung dar. Der wärmende Effekt der Treibhausgase würde durch den Iris-Effekt stark abgeschwächt; die Klimasensitivität sei dadurch erheblich geringer als gemeinhin angenommen wird. (de)
- The iris hypothesis is a hypothesis proposed by Richard Lindzen et al. in 2001 that suggested increased sea surface temperature in the tropics would result in reduced cirrus clouds and thus more infrared radiation leakage from Earth's atmosphere. His study of observed changes in cloud coverage and modeled effects on infrared radiation released to space as a result supported the hypothesis. This suggested infrared radiation leakage was hypothesized to be a negative feedback in which an initial warming would result in an overall cooling of the surface. The consensus view is that increased sea surface temperature would result in increased cirrus clouds and reduced infrared radiation leakage and therefore a positive feedback. (en)
- L'effet iris ou hypothèse iris est une hypothèse proposée par le professeur climatosceptique Richard Lindzen en 2001 selon laquelle l'augmentation de la température de surface de la mer aux tropiques diminuerait la couverture nuageuse de cirrus, avec ainsi un renvoi accru de rayonnement infrarouge de l'atmosphère terrestre vers l'espace. Depuis, d'autres scientifiques ont testé l'hypothèse qui a été très débattue tant à propos de sa réalité que de ses implications climatiques. (fr)
- L'Ipotesi Iris è un'ipotesi scientifica proposta dal fisico dell'atmosfera Richard Lindzen ed altri scienziati nel 2001 riguardo agli effetti dell'incremento della temperatura della superficie del mare ai tropici. Secondo questa ipotesi, l'incremento di temperatura della superficie del mare ai tropici determinerebbe un calo nella formazione dei cirri del livello superiore della troposfera (da 8.000 a 12.000 s.l.m.) e di conseguenza aumenterebbe la quantità di calore irradiata da questi mari sotto forma di radiazione infrarossa nello spazio (e non riflessa sulla terra da queste nubi), il che avrebbe la conseguenza di provocare un raffreddamento della superficie marina stessa; la reazione naturale quindi, evidenziata da questo fenomeno in ipotesi, sarebbe una reazione di tipo stabilizzante, (it)
- アイリス仮説（アイリスかせつ、英: Iris hypothesis）とは2001年に教授によって提案された理論で、熱帯における海面水温の増加が巻雲の減少と、さらなる地球大気からの赤外放射の漏出をもたらすことを提案している。この提案された赤外放射の漏出はネガティブフィードバックとなり、総合的には冷却効果を持つだろうと仮定された。多数派の見解では、海面水温の増加は海面をさらに暖める効果をもつであろう巻雲の増加を引き起こし、その結果、ポジティブフィードバックになるだろうとしている。 以来、他の科学者達が仮説の検証を行ってきた。一部の科学者は仮説を支持する証拠は全くないと結論づけた。一方の科学者は、熱帯における海面水温の増加が実際に巻雲を減少させた証拠を見出したが、それでも、その効果はリンゼンの仮定したネガティブフィードバックではなく、むしろポジティブフィードバックになることが分かった。しかし、比較的最近になって、仮説を支持する可能性を持つ証拠がいくつか目に付くようになってきた。 (ja)
- Efekt tęczówki w meteorologii – kontrowersyjny mechanizm klimatycznego sprzężenia zwrotnego wiążącego parę wodną, temperaturę oceanu i pokrywę wysokich chmur w tropikach. Według tej hipotezy klimatycznej zwiększona temperatura oceanu związana z globalnym ociepleniem prowadzi do zmniejszenia pokrywy chmur w atmosferze tropikalnej. W związku z tym powierzchnia Ziemi może wyemitować więcej energii cieplnej – co prowadzi do oziębienia. Wobec tego zwiększona ilość pary wodnej, w tej hipotezie, prowadzi do stabilizacji klimatu. Nazwa tęczówka jest analogią do fizjologii oka, którego tęczówka może się zwężać lub rozszerzać regulując ilość dochodzącego światła. (pl)
- A Hipótese de Iris é uma teoria, proposta em 2001, pelo professor de Harvard que sugere que o aumento da temperatura da superfície das águas dos oceanos nos trópicos irá reduzir as nuvens chamadas de Cirrus aumentando assim a exposição à radiação solar na atmosfera terrestre. Desta forma, o vazamento de radiação solar, hipoteticamente, poderá ter um retorno negativo com um efeito de esfriamento no planeta terra. O ponto de vista em consenso atualmente é de que o aumento da temperatura da superfície dos mares poderá resultar no aumento das nuvens cirrus aumentando mais ainda a temperatura dos mares causando um efeito positivo. (pt)
- Iris-ефект в метеорології — спірний механізм кліматичного зворотного зв'язку , температури океану і утворення високих хмар в тропіках. Відповідно до цієї кліматичної гіпотези, підвищення температури океану, пов'язане з глобальним потеплінням, призводить до зменшення хмарності в тропічній атмосфері. У зв'язку з тим, поверхня Землі можуть виділяти більше теплової енергії, — що приводить до охолодження. Крім того, збільшена кількість водяної пари, в цій гіпотезі, приводить до стабілізації клімату. Назва «iris» (райдужна оболонка) аналогічно до фізіології ока, райдужна оболонка може звужуватись чи розширюватись, регулюючи кількість світла, що надходить. (uk)
|
| has abstract
| - Die Iris-Hypothese wurde von Richard Lindzen im Jahr 2001 vorgestellt.Darin wird angenommen, dass eine höhere Meeresoberflächentemperatur in tropischen Breiten zu einer verringerten Bildung von Cirrus-Wolken und damit auch zu einer erhöhten Infrarotabstrahlung führen würde.Nach Ansicht von Lindzen stellt der Effekt eine negative Rückkopplung im Kontext der globalen Erwärmung dar. Der wärmende Effekt der Treibhausgase würde durch den Iris-Effekt stark abgeschwächt; die Klimasensitivität sei dadurch erheblich geringer als gemeinhin angenommen wird. Der Name der Hypothese wurde in Anlehnung an die Iris des Auges gewählt, die auf wechselnde Helligkeit mit einer veränderlichen Öffnung der Pupille reagiert. In ähnlicher Weise soll nach der Iris-Hypothese eine Erhöhung der äquatornahen Oberflächentemperaturen eine "Öffnung", d. h. Verringerung der Cirrus-Wolkenbedeckung in diesen Breiten ergeben. Roy Spencer, ein Klimaleugner, der den wissenschaftlichen Konsens zur menschengemachten Erderwärmung bestreitet, und Lindzen selbst, publizierten hingegen in den 2000er Jahren zwei Studien, die die Hypothese zu stützen schienen. Inzwischen wird die Hypothese von der Klimaforschung sowohl aufgrund von Beobachtungen als auch aus konzeptionellen Gründen zurückgewiesen (Stand 2018). Klimatologen, die die These testeten, fanden keine Hinweise darauf, dass sie stimmt.Messdaten des Clouds and the Earth’s Radiant Energy System stehen daneben im Widerspruch zur Hypothese, so dass die NASA wörtlich schreibt: „Evidence Against the Iris Hypothesis“.Andere Forscher fanden einen Effekt, jedoch war dies eine positive (zu Erwärmung führende) Rückkopplung und keine negative, wie Lindzen postuliert hatte. (de)
- The iris hypothesis is a hypothesis proposed by Richard Lindzen et al. in 2001 that suggested increased sea surface temperature in the tropics would result in reduced cirrus clouds and thus more infrared radiation leakage from Earth's atmosphere. His study of observed changes in cloud coverage and modeled effects on infrared radiation released to space as a result supported the hypothesis. This suggested infrared radiation leakage was hypothesized to be a negative feedback in which an initial warming would result in an overall cooling of the surface. The consensus view is that increased sea surface temperature would result in increased cirrus clouds and reduced infrared radiation leakage and therefore a positive feedback. Other scientists subsequently tested the hypothesis. Some concluded that there was no evidence supporting the hypothesis. Others found evidence suggesting that increased sea surface temperature in the tropics did indeed reduce cirrus clouds but found that the effect was nonetheless a positive feedback rather than the negative feedback that Lindzen had hypothesized. A later 2007 study conducted by Roy Spencer et al. using updated satellite data potentially supported the iris hypothesis. In 2011, Lindzen published a rebuttal to the main criticisms. In 2015, a paper was published which again suggested the possibility of an "Iris Effect". It also proposed what it called a "plausible physical mechanism for an iris effect." In 2017, a paper was published which found that "tropical anvil cirrus clouds exert a negative climate feedback in strong association with precipitation efficiency". If confirmed then that finding would be highly supportive of the existence of an "Iris Effect". (en)
- L'effet iris ou hypothèse iris est une hypothèse proposée par le professeur climatosceptique Richard Lindzen en 2001 selon laquelle l'augmentation de la température de surface de la mer aux tropiques diminuerait la couverture nuageuse de cirrus, avec ainsi un renvoi accru de rayonnement infrarouge de l'atmosphère terrestre vers l'espace. Son étude des changements récents de couverture nuageuse, et une modélisation des effets de ce changement sur le rayonnement infrarouge qui en résulte, suggère que le renvoi de rayonnement infrarouge dans l'espace est une rétroaction négative où un réchauffement initial causerait un refroidissement de l'ensemble de la surface, alors que le consensus était que l'augmentation de la température de la surface de la mer tend à augmenter la quantité de cirrus en réduisant ce renvoi de rayonnement infrarouge, avec donc plutôt une rétroaction positive. Depuis, d'autres scientifiques ont testé l'hypothèse qui a été très débattue tant à propos de sa réalité que de ses implications climatiques.
* Certains comme Hartman (2002) n'ont pas trouvé de preuve soutenant l'hypothèse.
* D'autres ont trouvé des preuves ou indices qu'un réchauffement de la surface de la mer diminue les cirrus mais sans annuler la rétroaction positive (alors que Lindzen avait initialement émis l'hypothèse d'une rétroaction négative). Ainsi (en) et al. en 2007, à partir de données satellites mises à jour, concluent dans le sens l'hypothèse d'un effet iris. En 2011, Lindzen, avec son collègue Choi ont publié une réfutation des critiques principales apportées à l'hypothèse. l'année suivante (2012), Lindzen fit la déclaration (informelle) suivante : « … les critiques prétendent que j'ai affirmé qu'il était possible que la rétroaction de la vapeur d'eau soit négative. Ca aurait pu être le cas, mais ce n'est pas ce que j'ai suggéré. On trouve plutôt que la rétroaction totale due aux ondes longues (à laquelle la rétroaction de la vapeur d'eau contribue, tout comme les cirrus fins de haute altitude, et ces deux facteurs sont intrinsèquement dépendants, à tel point que l'ignorance du second mène à l'ignorance du premier) est négative, et cela sans ambigüité (c'est-à-dire qu'elle a été clairement identifiée même sans délai). En fait, ceci a été confirmé par Trenberth et Fasullo (2009), qui ont trouvé dans leurs analyses que les rétroactions sont essentiellement des rétroactions d'ondes courtes. Étant donné le bruit dans la composante courte de l'onde, les affirmations selon lesquelles il existerait des rétroactions positives d'ondes courtes basées sur une simple régression sont hautement suspectes. Je suggérerais qu'appeler des tels indices "ensemble de preuves factuelles et théoriques" en faveur de la rétroaction positive de la vapeur d'eau, c'est surtout prendre ses désirs pour la réalité. Tout comme la supposée "preuve" par le modèle : c'est le modèle que nous testons; les résultats du modèle ne devraient pas être confondus avec une preuve expérimentale. Les critiques admettent la possibilité de rétroactions négatives d'ondes courtes, mais prétendent que de toute manière la plupart des modèles n'obtiennent pas de fortes rétroactions d'ondes courtes. Nombre de points important sont passés sous silence par cette affirmation apparemment innocente. L'amplification dépend de un sur la quantité (1- la somme de tous les facteurs de la rétroaction) = 1/(1-f). La défense à long terme de la rétroaction de la vapeur d'eau provient du fait qu'elle donne, dans les modèles actuels, une valeur d'environ 0,5 pour f. Cela fournit déjà un gain d'un facteur deux. Mais, de manière plus importante, si on ajoute ensuite une contribution de 0,3 à f provenant des rétroactions en ondes courtes, l'amplification bondit à cinq. Ajoutez 0,5 et elle bondit jusqu'à l'infini. C'est cette sensibilité extrême aux petites additions qui permet aux modèles de suggérer d'importants réchauffements plutôt que ceux relativement modestes associés à la rétroaction supposée de la vapeur d'eau. Comme de récentes études l'ont montré, il est probable que la rétroaction soit beaucoup plus faible qu'il n'apparaît dans les modèles actuels, de là il apparaît que la probabilité de réchauffements importants est considérablement réduite. » En 2012, des scientifiques de l'université d'Auckland, à partir de données satellites notent que la hauteur moyenne des nuages a baissé de 2000 à 2010, ce qui pourrait être une conséquence de la réduction des cirrus de haute altitude car la hauteur moyenne globale des nuages est liée à la température globale moyenne ; en général, plus les nuages sont haut, plus la température est élevée, et vice-versa. En 2015 une étude s'est intéressée aux effets possibles sur la pluviométrie de la modification de la composition de la haute atmosphère en cirrus, cirrostratus et nuages convectif. (fr)
- アイリス仮説（アイリスかせつ、英: Iris hypothesis）とは2001年に教授によって提案された理論で、熱帯における海面水温の増加が巻雲の減少と、さらなる地球大気からの赤外放射の漏出をもたらすことを提案している。この提案された赤外放射の漏出はネガティブフィードバックとなり、総合的には冷却効果を持つだろうと仮定された。多数派の見解では、海面水温の増加は海面をさらに暖める効果をもつであろう巻雲の増加を引き起こし、その結果、ポジティブフィードバックになるだろうとしている。 以来、他の科学者達が仮説の検証を行ってきた。一部の科学者は仮説を支持する証拠は全くないと結論づけた。一方の科学者は、熱帯における海面水温の増加が実際に巻雲を減少させた証拠を見出したが、それでも、その効果はリンゼンの仮定したネガティブフィードバックではなく、むしろポジティブフィードバックになることが分かった。しかし、比較的最近になって、仮説を支持する可能性を持つ証拠がいくつか目に付くようになってきた。 たとえば、気候モデルでは地表面よりも対流圏において著しい温暖化を示しているが、実際には対流圏における著しい温暖化は観測されていない。これは気候モデルにおける不確実性に対して雲の存在が大きな割合を占めていることを示唆している。熱帯の雲は虹彩（アイリス）のように開閉し、余剰エネルギーを放出する巨大な放熱口として機能しており、この巨大な熱帯放熱口は気温を一定に保つように働き、非常に強いネガティブ・フィードバックとなる。この熱帯放熱口は気候モデルでは再現できず、気候モデルと現実の対流圏における気温変化との著しい乖離を示す要因の一つになっている。 (ja)
- L'Ipotesi Iris è un'ipotesi scientifica proposta dal fisico dell'atmosfera Richard Lindzen ed altri scienziati nel 2001 riguardo agli effetti dell'incremento della temperatura della superficie del mare ai tropici. Secondo questa ipotesi, l'incremento di temperatura della superficie del mare ai tropici determinerebbe un calo nella formazione dei cirri del livello superiore della troposfera (da 8.000 a 12.000 s.l.m.) e di conseguenza aumenterebbe la quantità di calore irradiata da questi mari sotto forma di radiazione infrarossa nello spazio (e non riflessa sulla terra da queste nubi), il che avrebbe la conseguenza di provocare un raffreddamento della superficie marina stessa; la reazione naturale quindi, evidenziata da questo fenomeno in ipotesi, sarebbe una reazione di tipo stabilizzante, cioè una "controreazione" (o "retroazione negativa"). La convinzione più diffusa invece era esattamente il contrario: l'aumento della temperatura della superficie del mare ai tropici determinerebbe un incremento della formazione di cirri, il che a sua volta determinerebbe una riduzione della emissione di calore sotto forma di radiazione infrarossa da parte di queste superfici ed un conseguente incremento ulteriore nella temperatura delle medesime. Gli studi di Lindzen sui cambiamenti nella copertura nuvolosa e le sue conseguenze, determinate con i modelli di radiazione infrarossa nello spazio, sosterrebbero l'ipotesi. Altri scienziati hanno da allora cercato di provare questa ipotesi. Alcuni hanno concluso che non sussistevano sufficienti prove per dare per dimostrata la veridicità dell'ipotesi. Altri invece trovarono prove che ne dimostravano la fondatezza, ma che la riduzione dei cirri nella troposfera, come conseguenza dell'incremento di temperatura della superficie del mare ai tropici, non conduceva ad alcuna reazione negativa, come ipotizzato da Lindzen, bensì ad una positiva (cioè a un ulteriore incremento della temperatura della superficie del mare). Un successivo studio, condotto dallo scienziato dell'atmosfera Roy Spencer ed altri, con l'utilizzo di moderni satelliti, ha confermato potenzialmente l'Ipotesi Iris. Nel 2011 Lindzen ha pubblicato una confutazione delle critiche principali alla sua ipotesi. Nel 2015 i ricercatori e hanno pubblicato un articolo scientifico che suggeriva ancora la possibilità dell'esistenza di un "Effetto Iris". Secondo altri scienziati, ciò però non comporterebbe sul clima una retroazione negativa come ipotizzato da Lindzen: la riduzione della copertura nuvolosa lascerebbe uscire più energia infrarossa, ma lascerebbe anche entrare più luce solare, per cui la sensitività climatica non cambierebbe molto, a differenza di ciò che sostiene Lindzen. (it)
- A Hipótese de Iris é uma teoria, proposta em 2001, pelo professor de Harvard que sugere que o aumento da temperatura da superfície das águas dos oceanos nos trópicos irá reduzir as nuvens chamadas de Cirrus aumentando assim a exposição à radiação solar na atmosfera terrestre. Desta forma, o vazamento de radiação solar, hipoteticamente, poderá ter um retorno negativo com um efeito de esfriamento no planeta terra. O ponto de vista em consenso atualmente é de que o aumento da temperatura da superfície dos mares poderá resultar no aumento das nuvens cirrus aumentando mais ainda a temperatura dos mares causando um efeito positivo. Outros cientistas criaram suas hipótese. Alguns concluiram que simplesmente não existe sustentação para a Hipótese de Iris. Alguns acharam evidências que, aumentando a temperatura da superficie dos mares poderá reduzir as nuvens cirrus. Mas acharam que os efeitos não são positivos ou negativos como afirmava Lindzen. Contudo, existe alguma evidência que pode comprovar a hipótese. (pt)
- Efekt tęczówki w meteorologii – kontrowersyjny mechanizm klimatycznego sprzężenia zwrotnego wiążącego parę wodną, temperaturę oceanu i pokrywę wysokich chmur w tropikach. Według tej hipotezy klimatycznej zwiększona temperatura oceanu związana z globalnym ociepleniem prowadzi do zmniejszenia pokrywy chmur w atmosferze tropikalnej. W związku z tym powierzchnia Ziemi może wyemitować więcej energii cieplnej – co prowadzi do oziębienia. Wobec tego zwiększona ilość pary wodnej, w tej hipotezie, prowadzi do stabilizacji klimatu. Nazwa tęczówka jest analogią do fizjologii oka, którego tęczówka może się zwężać lub rozszerzać regulując ilość dochodzącego światła. Konwekcja w atmosferze tropikalnej (patrz Rys. 1) powoduje wymianę ciepła i pary wodnej pomiędzy oceanem i atmosferą. Ciepłe i wilgotne powietrze wznosi się do góry w obszarze prądów wstępujących i tworzy charakterystyczne "kowadło" – rozległy obszar górnych chmur powstających na wysokości około 15 km nad powierzchnią ziemi. Chmury tworzące kowadło są horyzontalnie rozwiewane przez silne wiatry w górnej troposferze. W rejonach prądów wstępujących następuje kondensacja i opady deszczu. W zależności od efektywności powstawania deszczu powietrze w kowadle jest bardziej lub mniej wilgotne, co powoduje zmianę nawilżenia górnych warstw atmosfery i zmianę prawdopodobieństwa wystąpienia górnych chmur. Hipoteza tęczówki zakłada, że efektywność powstawania deszczu zależy od temperatury powierzchni oceanu. W obszarach głębokiej konwekcji (po lewej na Rys. 2) prawie całe promieniowanie słoneczne jest odbijane do przestrzeni kosmicznej, wierzchołki chmur wypromieniowują bardzo mało energii cieplnej. Chmury cirrus w kowadle odbijają część promieniowania słonecznego do przestrzeni kosmicznej, a część przenika do ziemi. Podobnie jest z promieniowaniem długofalowym, część promieniowania dochodzącego od ziemi jest przepuszczana przez kowadło. Natomiast obszar bez chmur i bez pary wodnej jest przeciwieństwem obszarów głębokiej konwekcji – większość promieniowania słonczego dochodzi do ziemi i jest emitowana w paśmie podczerwonym. Tak więc efekt źrenicy zależy także od podziału pomiędzy obszarem głębokiej konwekcji, obszarem kowadła i obszarem bez chmur. Hipoteza ta jest jednym z argumentów używanych przeciw dodatniemu sprzężeniu zwrotnemu temperatury oceanu i pary wodnej – tzw. niekontrolowanemu efektowi cieplarnianemu (ang. runaway global warming). Efekt tęczówki został zaproponowany w 2001 roku przez Richarda Lindzena i współautorów. Wiele lat przed Lindzenem podobne argumenty były sformułowane przez Williama Graya, który wskazywał, że osiadanie powietrza w rozległych obszarach pomiędzy prądami wstępującymi głębokiej konwekcji powoduje wysuszanie atmosfery. (pl)
- Iris-ефект в метеорології — спірний механізм кліматичного зворотного зв'язку , температури океану і утворення високих хмар в тропіках. Відповідно до цієї кліматичної гіпотези, підвищення температури океану, пов'язане з глобальним потеплінням, призводить до зменшення хмарності в тропічній атмосфері. У зв'язку з тим, поверхня Землі можуть виділяти більше теплової енергії, — що приводить до охолодження. Крім того, збільшена кількість водяної пари, в цій гіпотезі, приводить до стабілізації клімату. Назва «iris» (райдужна оболонка) аналогічно до фізіології ока, райдужна оболонка може звужуватись чи розширюватись, регулюючи кількість світла, що надходить. Конвекція в тропічній атмосфері (див. малюнок) визначає обмін тепла і водяної пари між океаном і атмосферою. Тепле і вологе повітря піднімається вгору в обшари висхідних потоків і створює характерне «ковадло» — великий обшар верхніх хмар, що формуються приблизно в 15 км над землею. Хмари, що формують ковадло, розвіваються по горизонталі сильними вітрами у верхніх шарах тропосфери. В районах висхідних потоків починається конденсація і випадають дощі. В залежності від ефективності формування атмосферних злив повітря на ковадлі є більш-менш вологим, що викликає зміни зволоження верхніх шарів атмосфери і зміни ймовірності утворення верхніх хмар. Iris гіпотеза припускає, що ефективність формування дощів залежить від температури поверхні океану. В області глибокої конвекції (зліва на малюнку) майже все сонячне випромінювання відбивається назад у космос, вершини хмар випромінюють дуже мало тепла. У ковадлі перисті хмари відбивають частину сонячної радіації в космос, і частина проникає на землю. Подібне відбувається з довгохвильовим випромінюванням, частина випромінювання, що надходить від землі, проходить через ковадло. В той же час, область без хмар і водяної пари протистоїть обшарам глибокої конвекції — більшість сонячного випромінювання досягає землі і випромінюється в інфрачервоному діапазоні. Таким чином, ефект райдужини також залежить від розподілу між площею глибокої конвекції, обшаром ковадла, і обшаром, де хмар немає. Ця гіпотеза є одним з аргументів, що використовуються проти позитивного зворотного зв'язку температури океану і водяної пари — так званого неконтрольованого парникового ефекту (ang. runaway global warming). Iris-ефект був запропонований Річардом Ліндзеном (Richard Lindzen) та співавторами в березневому випуску бюлетеня Американського метеорологічного товариства в 2001 році. За багато років до Ліндзенема подібні аргументи були використані Вільямом Греєм (William Gray), який вважає, що опускання повітря у великих обшарах між потоками, задіяними у глибокій конвекції, викликає сухість атмосфери. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)