| rdfs:comment
| - Janusz Aleksander Sanguszko (5 May 1712, Lubartów – 14 September 1775, Dubno) was a magnate in the Polish–Lithuanian Commonwealth. He held the titles of miecznik and Court Marshal of Lithuania. He was not interested in politics, and spent most of his life using the fortunes previous members of the Sanguszko family gathered, spending it on his lavish lifestyle. Indebted, in 1753 he agreed to divide the ordynacja ostrogoska he inherited from his mother, Marianna Lubomirska, among the members and allies of the familia. This decision, known as the transakcja kolbuszowska, was opposed by the enemy of familia, hetman Jan Klemens Branicki, and was finally accepted by the decision of Sejm (national parliament) in 1766. He married Konstancja Sanguszko in 1731 but separated after the wedding. (en)
- ヤヌシュ・アレクサンデル・サングシュコ（ポーランド語：Janusz Aleksander Sanguszko、1712年5月5日 - 1775年9月14日）は、ポーランド・リトアニア共和国の大貴族、公。オストロフの第7代オルディナト。1735年よりリトアニア、1750年より1760年までリトアニアの任にあった。 (ja)
- Януш Александр Сангушко (польск. Janusz Aleksander Sanguszko, 5 мая 1712, Любартов — 14 сентября 1775, Дубно) — крупный государственный и военный деятель Речи Посполитой, великий мечник литовский (1735—1750), надворный маршалок литовский (1750—1760), восьмой и последний ординат Острожский (1750—1753). Кавалер саксонского ордена Белого Орла и баварского ордена Святого Губерта. Происходил из княжеского рода Сангушко. Единственный сын великого маршалка литовского, князя Павла Кароля Сангушко (1680—1750), 7-го ордината Острожского, от второго брака с Марианной Любомирской (1693—1729). (ru)
- Janusz Aleksander Sanguszko herbu Pogoń Litewska (ur. 5 maja 1712 w Lubartowie, zm. 14 września 1775 w Dubnie) – generał major piechoty wojsk koronnych od 1746 roku, miecznik wielki litewski od 1735 roku, marszałek nadworny litewski w latach 1750–1760, VIII i ostatni ordynat Ostrogski, starosta czerkaski i winnicki. Jest jedną z niewielu znanych osób homoseksualnych w dawnej historii Polski. W 1731 poślubił wprawdzie Konstancję Denhoff, jednak opuścił ją kilka tygodni później, a po śmierci swojego ojca w 1751 r. wystąpił o unieważnienie małżeństwa, co jednak nie nastąpiło. (pl)
- Я́нуш Олекса́ндр Санґушко — князь гербу Погоня (3 травня 1712, Любартів — 14 вересня 1775, Дубно) — 7-й Острозький ординат, маршалок надвірний литовський (1750—1760), мечник великий литовський від 1735 року. Син Павла Карла Санґушка і Маріанни Любомирської. Обирався послом на . Кавалер Ордену Білого Орла (нагороджений 11 серпня 1736 року в Дрездені). Був нагороджений баварським Орденом Святого Губерта. Протягом 1750-1753 років обіймав посаду кременецького старости. Фундатор монастиря оо. Капуцинів в Старокостянтинові. Мав за дружину Констанцію Денгоф. (uk)
|
| has abstract
| - Janusz Aleksander Sanguszko (5 May 1712, Lubartów – 14 September 1775, Dubno) was a magnate in the Polish–Lithuanian Commonwealth. He held the titles of miecznik and Court Marshal of Lithuania. He was not interested in politics, and spent most of his life using the fortunes previous members of the Sanguszko family gathered, spending it on his lavish lifestyle. Indebted, in 1753 he agreed to divide the ordynacja ostrogoska he inherited from his mother, Marianna Lubomirska, among the members and allies of the familia. This decision, known as the transakcja kolbuszowska, was opposed by the enemy of familia, hetman Jan Klemens Branicki, and was finally accepted by the decision of Sejm (national parliament) in 1766. He married Konstancja Sanguszko in 1731 but separated after the wedding. (en)
- ヤヌシュ・アレクサンデル・サングシュコ（ポーランド語：Janusz Aleksander Sanguszko、1712年5月5日 - 1775年9月14日）は、ポーランド・リトアニア共和国の大貴族、公。オストロフの第7代オルディナト。1735年よりリトアニア、1750年より1760年までリトアニアの任にあった。 (ja)
- Janusz Aleksander Sanguszko herbu Pogoń Litewska (ur. 5 maja 1712 w Lubartowie, zm. 14 września 1775 w Dubnie) – generał major piechoty wojsk koronnych od 1746 roku, miecznik wielki litewski od 1735 roku, marszałek nadworny litewski w latach 1750–1760, VIII i ostatni ordynat Ostrogski, starosta czerkaski i winnicki. Syn Pawła Karola, marszałka wielkiego litewskiego, brat: Janusza Modesta, starosty krzemienieckiego, Józefa Paulina, marszałka wielkiego litewskiego i Hieronima Janusza, generała. Jego dziadkiem był Józef Karol Lubomirski, marszałek wielki koronny.Od 1733 r. właściciel Klimontowa. Za życia hulaka i utracjusz, dokonał w 1753 r. tzw. „transakcji kolbuszowskiej”, tj. podziału ordynacji ostrogskiej pomiędzy kilka domów magnackich oraz szlachtę, co stało się powodem wielkiego skandalu polityczno-dyplomatycznego i wpłynęło wydatnie na kształtowanie się wewnętrznych stosunków w Rzeczypospolitej. Jest jedną z niewielu znanych osób homoseksualnych w dawnej historii Polski. W 1731 poślubił wprawdzie Konstancję Denhoff, jednak opuścił ją kilka tygodni później, a po śmierci swojego ojca w 1751 r. wystąpił o unieważnienie małżeństwa, co jednak nie nastąpiło. Utrzymywał kontakty z mężczyznami. Miał romans ze swoim sekretarzem Kazimierzem Chylińskim, który zakończył się w 1748 interwencją ojca i wtrąceniem Chylińskiego do więzienia pod zarzutem oszustw. Innemu kochankowi, Karolowi Szydłowskiemu podarował miasto Koźmin i siedemnaście wsi. Pod wpływem gróźb ojca ograniczył te kontakty i nie afiszował się z nimi, ale po jego śmieci powrócił do dawnego, jawnego życia z licznymi faworytami. Był elektorem Stanisława Augusta Poniatowskiego w 1764 roku z województwa witebskiego. Został odznaczony Orderem Orła Białego 11 sierpnia 1736 r. w Dreźnie. (pl)
- Януш Александр Сангушко (польск. Janusz Aleksander Sanguszko, 5 мая 1712, Любартов — 14 сентября 1775, Дубно) — крупный государственный и военный деятель Речи Посполитой, великий мечник литовский (1735—1750), надворный маршалок литовский (1750—1760), восьмой и последний ординат Острожский (1750—1753). Кавалер саксонского ордена Белого Орла и баварского ордена Святого Губерта. Происходил из княжеского рода Сангушко. Единственный сын великого маршалка литовского, князя Павла Кароля Сангушко (1680—1750), 7-го ордината Острожского, от второго брака с Марианной Любомирской (1693—1729). (ru)
- Я́нуш Олекса́ндр Санґушко — князь гербу Погоня (3 травня 1712, Любартів — 14 вересня 1775, Дубно) — 7-й Острозький ординат, маршалок надвірний литовський (1750—1760), мечник великий литовський від 1735 року. Син Павла Карла Санґушка і Маріанни Любомирської. Обирався послом на . Кавалер Ордену Білого Орла (нагороджений 11 серпня 1736 року в Дрездені). Був нагороджений баварським Орденом Святого Губерта. Протягом 1750-1753 років обіймав посаду кременецького старости. Фундатор монастиря оо. Капуцинів в Старокостянтинові. Гультяй і пияк, більшість часу мешкав у Дубенському замку. Як і належить острозькому ординату утримував чисельне військо. Однак згідно з реєстром 1759 року в Дубенському замку знаходився 161 вояк, замість належних 270-ти. Головний винуватець і герой (1753) внаслідок якої, за підмовою Августа Чорторийського, була розділена Острозька ординація. Поділ ординації призвів до підсилення магнатської групи «Фамілія», а внаслідок цього до потужного конфлікту з . Таким чином, Януш Олександр Санґушко зберіг за собою прижиттєве право власності на усі маєтки Острозької ординації, а фактично, після поділу ординації, у власності родини Санґушків залишилася тільки Заславщина, що до ординації не входила і графство Тарнівське з містами Заславом, Славутою, Тарновом і Любартовим. Мав за дружину Констанцію Денгоф. Помер бездітним в Дубенському замку. Прощання з князем відбулося в Бернардинському монастирі в Заславі. Тіло покладене до родинної усипальниці в фарному костелі святого Івана Хрестителя в Заславі. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
