| rdfs:comment
| - A kaishakunin (Japanese: 介錯人) is a person appointed to behead an individual who has performed seppuku, Japanese ritual suicide, at the moment of agony. The role played by the kaishakunin is called kaishaku. Aside from being spared prolonged anguish until death, both the condemned and those on hand to observe are spared the spectacle of the writhing death throes that would ensue. The most recent kaishakunin of the 20th century was Hiroyasu Koga, who beheaded the novelist Yukio Mishima and political activist Masakatsu Morita during their seppuku. (en)
- Kaishakunin (Jepang: 介錯人) adalah orang yang dipilih untuk bertugas memenggal kepala orang yang melakukan seppuku, ritual bunuh diri Jepang. Peran yang dilakukan oleh kaishakunin disebut kaishaku ("nin" artinya orang). (in)
- Le kaishakunin (介錯人) est la personne désignée pour procéder à la décapitation de la personne qui se suicide par seppuku, après qu'elle s'est éventrée. (fr)
- 개착(일본어: 介錯 카이샤쿠[*])은 할복하는 사람을 즉사시켜 고통을 줄여주기 위해 보호자가 할복자의 뒤에서 큰 칼로 목을 치는 행위이다. 복부 절개만 해서는 사람이 즉사하지 않는다. 그래서 할복을 한 뒤 스스로 목이나 심장을 찔러 마무리를 하는 것이 정식 예절이었으나 현실적으로 가능할 리가 없었다. 그래서 할복하는 사람의 부담을 덜고 또 즉사하지 않은 채 추태를 보이지 않도록 뒤에서 목을 베어 할복을 도와주는 사람이 생기게 되었다. 나중에 할복의 의례화가 진행되면서 개착도 목 뼈의 관절을 자르거나, "목의 피부 한 장"만 남겨 벤다거나 하는 여러 기교가 생겨나게 되었다. 검에 미숙한 사람이 개착을 할 경우 잘못 베어서 목이 한 번에 날아가지 않는 일도 비일비재했다. 그래서 몇 번에 걸쳐 목을 치고 칼까지 손상당하는 일이 잦았다. 미시마 유키오 할복 사건 때 개착을 행한 는 두 번이나 목 날리기에 실패했을 뿐 아니라 칼까지 구부러뜨려 버렸다. 결국 미시마는 고통 속에 몸부림치며 할복 현장인 자위대 총감 사무실을 피칠갑으로 더럽히는 민폐를 끼치고 죽었다. 개착은 거합도의 형태로 오늘날에도 전승되고 있다. 개착술을 전수하는 고류 유파로는 , , 등이 있다. (ko)
- Un kaishakunin (giapponese: 介錯人) è una persona incaricata di fare da secondo durante il seppuku, il suicidio rituale giapponese: è suo compito, nella fattispecie, il kaishaku, ovvero la decapitazione del suicida durante l'agonia. (it)
- 介錯（かいしゃく）は、切腹に際し、本人を即死させてその負担と苦痛を軽減するため、介助者が背後から切腹人の首を刀で斬る行為。 (ja)
- O kaishakunin (介错人 kaishakunin?) é o encarregado auxiliar no ritual suicida japonês seppuku, cuja função é a decapitação da vítima. Um exímio espadachim capaz de executar com precisão o corte de decapitação — kaishaku — fazendo uso de uma katana. Com a finalidade de evitar a angústia prolongada durante o ritual, tanto por parte da vítima como dos espectadores, o kaishakunin exercia o ato de misericórdia sobre o suicida, a decapitação. Casos frequentes em que um assistente do seppuku se fez útil foi aquando um senhor da guerra, após ter sido derrotado na batalha decide cometer seppuku, e um assistente é nomeado para por fim ao digno ritual concedido à vítima, por forma a receber uma honra digna de um samurai. (pt)
- 介錯是指在日本切腹儀式中為切腹自殺者斬首，以讓切腹者更快死亡，免除痛苦折磨的行為過程，是一種傳統的武士道精神。而執行介錯過程者稱為「介錯人」（日文：介錯人／かいしゃくひと Kaishakuhito）。 由於切腹過程太過痛苦，所以從早期的獨自切腹演變成委託信賴之人擔任「介錯」；對於被託付執行介錯的人來說，是一件相當光榮的事情。介錯只會由切腹者關係密切的親友或是劍術精湛的人來執行。 (zh)
- Der Kaishaku (japanisch 介錯) bzw. Kaishakunin (介錯人) entsprach in etwa dem im Westen Sekundant genannten „Unterstützenden“ beim Seppuku, dem ritualisierten Suizid japanischer Samurai. Dem Kaishaku oblag es, in dem Moment, in dem der Seppuku Ausübende sich seinen Bauch aufschlitzt, diesen mit einem Schwert zu köpfen. Nur durch ein abruptes Trennen des Hauptes vom Rumpf (Enthauptung) wird der zerebrale Schock verursacht, der sofortige tiefe Bewusstlosigkeit bewirkt: Zum Todeszeitpunkt sollte keinesfalls das Gesicht von Schmerz verzerrt erscheinen. (de)
- Kaishakunin (介錯人 Kaishakunin?) es la persona encargada de hacer de segundo durante el seppuku. Su deber es la decapitación del suicida durante su agonía. Para ello, se recurría a grandes maestros en el arte de la espada. Aparte del propósito de evitar una angustia prolongada hasta la muerte, se evita tanto al muerto como a quienes lo observan el espectáculo de los retorcimientos y agonía que siguen. El kaishakunin más reciente en el siglo XX fue Hiroyasu Koga, quien decapitó al novelista Yukio Mishima y a . (es)
- Een kaishakunin (Japans 介錯人) is de benaming voor iemand die bij het uitvoeren van de rituele zelfmoord seppuku de taak had met een zwaard het hoofd van de persoon die seppuku pleegde vrijwel geheel af te hakken (vaak zodanig dat het nog net met een stuk vlees aan het lichaam vast zat) nadat deze zijn buik had opengesneden. Deze stap in het ritueel wordt kaishaku genoemd. De kaishakunin was vaak een vriend van de samoerai die seppuku pleegde, of een tegenstander die dusdanig onder de indruk was van de samoerai's vechtkunst dat hij hem een laatste eer wilde bewijzen. (nl)
- Kaishakunin (jap. 介錯人 kaishaku-nin) – postać pomocnicza w czasie japońskiego rytualnego samobójstwa seppuku, odcinająca głowę osoby odbierającej sobie życie w momencie jej agonii. Czynność ta nazywała się kaishaku. Kaishakunin był przeważnie wybierany z grona przyjaciół lub uczniów, lecz główną jego cechą musiała być biegłość w szermierce. Po rozcięciu sobie brzucha przez samuraja kaishakunin zadawał mu cios mieczem w szyję w ten sposób, aby głowa trzymała się tylko na wąskim pasku skóry, by nie upadła na ziemię i nie potoczyła się po niej (co w obu przypadkach było oznaką hańby). (pl)
- Кайсяку (яп. 介錯) или кайсякунин (яп. 介錯人) — помощник при совершении обряда сэппуку (харакири). Кайсяку должен был в определённый момент отрубить голову совершающего самоубийство, чтобы предотвратить предсмертную агонию. В роли помощника обычно выступал товарищ по оружию, воин, равный по рангу, либо кто-то из подчинённых (если рядом не было специального человека, назначенного властями). Иметь кайсяку при совершении ритуального самоубийства могли лишь воины, кончавшие с жизнью для избежания позора. Если же сэппуку совершалось для искупления вины, никаких помощников приглашать не разрешалось. (ru)
- Кайся́ку (яп. 介錯) або кайся́кунін (яп. 介錯人) — помічник при здійсненні обряду сепуку. Кайсяку повинен був у визначений момент відрубати голову того, хто коїть самогубство, щоб запобігти передсмертній агонії. У ролі помічника зазвичай виступав бойовий побратим, воїн, рівний за рангом, або хтось із підлеглих (якщо поруч не було спеціальної людини, призначеної владою). Останнім кайсяку 20-го століття був , який відтяв голову письменника Юкіо Місіму в процесі його сепуку. (uk)
|
| has abstract
| - Der Kaishaku (japanisch 介錯) bzw. Kaishakunin (介錯人) entsprach in etwa dem im Westen Sekundant genannten „Unterstützenden“ beim Seppuku, dem ritualisierten Suizid japanischer Samurai. Dem Kaishaku oblag es, in dem Moment, in dem der Seppuku Ausübende sich seinen Bauch aufschlitzt, diesen mit einem Schwert zu köpfen. Dafür verwendet der Samurai ein Langschwert Katana (selten auch mit dem älteren, säbelähnlichen Tachi) um den Hals von der Halswirbelsäule zu trennen (jedoch nicht vollständig abzuschlagen), sobald dieser das Zeichen – das Nachvornebeugen des Hauptes – gegeben hatte. Zu frühes Zuschlagen ist mit dem Risiko verbunden, dass die Waffe in einem Halswirbel steckenbleibt und extreme Schmerzen verursacht. Die danach notwendigen weiteren Hiebe hätten das Seppuku zu einem unehrenhaften Tod herabgewürdigt. Nur durch ein abruptes Trennen des Hauptes vom Rumpf (Enthauptung) wird der zerebrale Schock verursacht, der sofortige tiefe Bewusstlosigkeit bewirkt: Zum Todeszeitpunkt sollte keinesfalls das Gesicht von Schmerz verzerrt erscheinen. Der Kaishakunin hatte den Hieb so auszuführen, dass der Kopf eben noch durch einen Hautlappen mit dem Rumpf verbunden blieb und erst durch den Aufschlag auf den Boden getrennt wurde: Vollständiges Durchschlagen hätte wie die Hinrichtung eines Verbrechers gewirkt und das Seppuku ebenfalls entehrt. Die Rolle des Kaishakunin fiel üblicherweise einem prominenten, vertrauten oder nahe verwandten Samurai zu. Er hatte bei dieser Zeremonie die bedeutendste Aufgabe, da er letztverantwortlich war, das Seppuku ehrenhaft zu beenden. Nach unvollkommener Ausführung der Aufgabe begingen Kaishakunin nicht selten selbst Seppuku. (de)
- Kaishakunin (介錯人 Kaishakunin?) es la persona encargada de hacer de segundo durante el seppuku. Su deber es la decapitación del suicida durante su agonía. Para ello, se recurría a grandes maestros en el arte de la espada. Aparte del propósito de evitar una angustia prolongada hasta la muerte, se evita tanto al muerto como a quienes lo observan el espectáculo de los retorcimientos y agonía que siguen. El papel del kaishaku era delicado en extremo. Se debía cortar el cuello del seppukunin (la persona que estaba practicando el seppuku) dejando una franja de piel por delante, con la intención de evitar que la cabeza saliera volando y fuera a caer entre el público. Una mala práctica del kaishaku podía acarrearle un gran deshonor al mismo y terminar siendo víctima del seppuku también. El nombramiento del kaishaku lo podía realizar el propio seppukunin o una autoridad superior, un daimyo. Cuando uno era designado por un daimyo para cortar a un reo, debía aceptarlo. Pero en las ocasiones en que el seppukunin solicitaba, motu proprio, los servicios de un conocido o incluso un amigo, lo ponía en un gran compromiso. Muchos eran los que se negaban a proporcionar ese último servicio. Eran momentos para demostrar la lealtad al señor o a un amigo íntimo. El uso de un kaishakunin se reserva habitualmente para aquel que realiza la limpieza de honor. Así, un señor de la guerra derrotado en batalla que elige cometer seppuku puede designar un segundo para morir honorablemente, a diferencia de un samurái sentenciado por un crimen, o por deshonrar a su clan. El kaishakunin más reciente en el siglo XX fue Hiroyasu Koga, quien decapitó al novelista Yukio Mishima y a . (es)
- A kaishakunin (Japanese: 介錯人) is a person appointed to behead an individual who has performed seppuku, Japanese ritual suicide, at the moment of agony. The role played by the kaishakunin is called kaishaku. Aside from being spared prolonged anguish until death, both the condemned and those on hand to observe are spared the spectacle of the writhing death throes that would ensue. The most recent kaishakunin of the 20th century was Hiroyasu Koga, who beheaded the novelist Yukio Mishima and political activist Masakatsu Morita during their seppuku. (en)
- Kaishakunin (Jepang: 介錯人) adalah orang yang dipilih untuk bertugas memenggal kepala orang yang melakukan seppuku, ritual bunuh diri Jepang. Peran yang dilakukan oleh kaishakunin disebut kaishaku ("nin" artinya orang). (in)
- Le kaishakunin (介錯人) est la personne désignée pour procéder à la décapitation de la personne qui se suicide par seppuku, après qu'elle s'est éventrée. (fr)
- 개착(일본어: 介錯 카이샤쿠[*])은 할복하는 사람을 즉사시켜 고통을 줄여주기 위해 보호자가 할복자의 뒤에서 큰 칼로 목을 치는 행위이다. 복부 절개만 해서는 사람이 즉사하지 않는다. 그래서 할복을 한 뒤 스스로 목이나 심장을 찔러 마무리를 하는 것이 정식 예절이었으나 현실적으로 가능할 리가 없었다. 그래서 할복하는 사람의 부담을 덜고 또 즉사하지 않은 채 추태를 보이지 않도록 뒤에서 목을 베어 할복을 도와주는 사람이 생기게 되었다. 나중에 할복의 의례화가 진행되면서 개착도 목 뼈의 관절을 자르거나, "목의 피부 한 장"만 남겨 벤다거나 하는 여러 기교가 생겨나게 되었다. 검에 미숙한 사람이 개착을 할 경우 잘못 베어서 목이 한 번에 날아가지 않는 일도 비일비재했다. 그래서 몇 번에 걸쳐 목을 치고 칼까지 손상당하는 일이 잦았다. 미시마 유키오 할복 사건 때 개착을 행한 는 두 번이나 목 날리기에 실패했을 뿐 아니라 칼까지 구부러뜨려 버렸다. 결국 미시마는 고통 속에 몸부림치며 할복 현장인 자위대 총감 사무실을 피칠갑으로 더럽히는 민폐를 끼치고 죽었다. 개착은 거합도의 형태로 오늘날에도 전승되고 있다. 개착술을 전수하는 고류 유파로는 , , 등이 있다. (ko)
- Un kaishakunin (giapponese: 介錯人) è una persona incaricata di fare da secondo durante il seppuku, il suicidio rituale giapponese: è suo compito, nella fattispecie, il kaishaku, ovvero la decapitazione del suicida durante l'agonia. (it)
- 介錯（かいしゃく）は、切腹に際し、本人を即死させてその負担と苦痛を軽減するため、介助者が背後から切腹人の首を刀で斬る行為。 (ja)
- Kaishakunin (jap. 介錯人 kaishaku-nin) – postać pomocnicza w czasie japońskiego rytualnego samobójstwa seppuku, odcinająca głowę osoby odbierającej sobie życie w momencie jej agonii. Czynność ta nazywała się kaishaku. Kaishakunin był przeważnie wybierany z grona przyjaciół lub uczniów, lecz główną jego cechą musiała być biegłość w szermierce. Po rozcięciu sobie brzucha przez samuraja kaishakunin zadawał mu cios mieczem w szyję w ten sposób, aby głowa trzymała się tylko na wąskim pasku skóry, by nie upadła na ziemię i nie potoczyła się po niej (co w obu przypadkach było oznaką hańby). Sposób wykonania cięcia był ściśle zależny od szkoły, z której wywodził się kaishakunin. Także w dzisiejszych czasach sposób wykonania tej czynności przetrwał w formach starych szkół (koryū) iaido. (pl)
- Een kaishakunin (Japans 介錯人) is de benaming voor iemand die bij het uitvoeren van de rituele zelfmoord seppuku de taak had met een zwaard het hoofd van de persoon die seppuku pleegde vrijwel geheel af te hakken (vaak zodanig dat het nog net met een stuk vlees aan het lichaam vast zat) nadat deze zijn buik had opengesneden. Deze stap in het ritueel wordt kaishaku genoemd. De rol van de kaishakunin was vooral om zowel de persoon die seppuku pleegde als de toeschouwers de pijnlijke langzame dood van het opensnijden van de buik te besparen. Het gebruik van een kaishakunin was normaal alleen voorbehouden aan hen die seppuku pleegden uit eergevoel. Zo kreeg bijvoorbeeld een krijgsheer die was verslagen in een oorlog en er daarom voor koos seppuku te plegen vaak een kaishakunin toegewezen, maar een samoerai die seppuku pleegde omdat hij een misdaad had begaan of zijn clan te schande gemaakt niet. De kaishakunin moest een ervaren zwaardvechter zijn om het hoofd precies ver genoeg af te kunnen hakken met een enkele slag. De kaishakunin was vaak een vriend van de samoerai die seppuku pleegde, of een tegenstander die dusdanig onder de indruk was van de samoerai's vechtkunst dat hij hem een laatste eer wilde bewijzen. De recentste kaishakunin van de 20e eeuw was , die schrijver Yukio Mishima (1925-1970) onthoofdde gedurende diens seppuku. (nl)
- Кайсяку (яп. 介錯) или кайсякунин (яп. 介錯人) — помощник при совершении обряда сэппуку (харакири). Кайсяку должен был в определённый момент отрубить голову совершающего самоубийство, чтобы предотвратить предсмертную агонию. В роли помощника обычно выступал товарищ по оружию, воин, равный по рангу, либо кто-то из подчинённых (если рядом не было специального человека, назначенного властями). Иметь кайсяку при совершении ритуального самоубийства могли лишь воины, кончавшие с жизнью для избежания позора. Если же сэппуку совершалось для искупления вины, никаких помощников приглашать не разрешалось. Считалось, что исполнять обязанности кайсяку не сулило ничего хорошего. От него требовалось нанести удар особенно аккуратно — так, чтобы голова совершающего сэппуку повисла на куске кожи. Слишком сильный удар мог отбросить отрубленную голову в сторону, что было бы крайним непочтением к умершему, а слишком слабый — лишь усилить его мучения вместо их прекращения. В «Хагакурэ», книге о кодексе чести самурая, об этом говорится так: «С древности для самурая считалось несчастьем быть приглашенным на роль помощника при самоубийстве. Ибо если он выполнит своё предназначение, это не добавит ему славы, если же по какой-то случайности ошибётся, это будет считаться самой главной ошибкой его жизни». В период Эдо, когда обряд сэппуку окончательно сформировался, роль кайсяку тоже была регламентирована. Обезглавливание в этом случае стало обычной практикой. Так, если это была добровольно-принудительная казнь, голову укладывали на дощечку или свёрнутую ткань и показывали жюри. Впоследствии кайсяку превратился в формального палача, который часто отрубал голову, даже не дожидаясь, пока жертва сама нанесёт себе первый удар. Последним кайсяку XX века был , который обезглавил писателя Юкио Мисиму в процессе его сэппуку, а затем его же кайсяку и соратника Масакацу Мориту, который после неудачной попытки обезглавить Мисиму также совершил ритуальное самоубийство. (ru)
- O kaishakunin (介错人 kaishakunin?) é o encarregado auxiliar no ritual suicida japonês seppuku, cuja função é a decapitação da vítima. Um exímio espadachim capaz de executar com precisão o corte de decapitação — kaishaku — fazendo uso de uma katana. Com a finalidade de evitar a angústia prolongada durante o ritual, tanto por parte da vítima como dos espectadores, o kaishakunin exercia o ato de misericórdia sobre o suicida, a decapitação. Casos frequentes em que um assistente do seppuku se fez útil foi aquando um senhor da guerra, após ter sido derrotado na batalha decide cometer seppuku, e um assistente é nomeado para por fim ao digno ritual concedido à vítima, por forma a receber uma honra digna de um samurai. (pt)
- Кайся́ку (яп. 介錯) або кайся́кунін (яп. 介錯人) — помічник при здійсненні обряду сепуку. Кайсяку повинен був у визначений момент відрубати голову того, хто коїть самогубство, щоб запобігти передсмертній агонії. У ролі помічника зазвичай виступав бойовий побратим, воїн, рівний за рангом, або хтось із підлеглих (якщо поруч не було спеціальної людини, призначеної владою). Спочатку термін «кайсяку» застосовувався до охоронців панів або до осіб, що надавали яку-небудь допомогу іншим. Починаючи з XVII ст., точніше з періоду Емпо (1673 — 1681), присутність кайсяку при сепуку, що проводиться по вироку суду, стає вже обов'язковим. Кайсяку повинен був відрубати голову осудженому, який унаслідок духовної слабкості або боязні розпорював живіт лише для видимості, або самураю, який просто не міг довести харакірі до кінця, не маючи на це фізичних сил, оскільки втрачав свідомість.Самурай, запрошений на обряд сепуку як кайсяку, повинен був виразити готовність бути корисним в цій справі, але у жодному випадку не зображати печалі на обличчі; це було рівносильно відмові, причиною якої було недостатнє мистецтво володіння мечем, що розглядалося як ганьба для воїна. Кайсяку, вибраний осудженим, був зобов'язаний подякувати йому за надане довір'я і високу честь.Кайсяку не повинен був вживати в ході здійснення сепуку власного меча, а брав його в осудженого, якщо той про це просив, або у свого даймйо, оскільки у разі невдалого удару провина за це лягала на меч власника.Окрім кайсяку, осудженому, як правило, допомагали ще одна-дві людини. Перший подавав засудженому на білому підносі малий самурайський меч — знаряддя здійснення сепуку, в обов'язки другого входило підношення свідкам відрубаної голови для пізнання. Вважалося, що виконувати обов'язки кайсяку не обіцяло нічого доброго. Від нього вимагалося завдати удар особливо акуратно: так, щоб голова здійснюючого сепуку повисла на шматку шкіри. Занадто сильний удар міг відкинути відрубану голову в бік, що було б крайньою неповагою до померлого, а надто слабкий — лише посилити його муки замість їх припинення. У «Хагакуре» про це говориться так: У період Едо, коли обряд сепуку остаточно сформувався, роль кайсяку теж була регламентована. Обезголовлювання в цьому випадку стало звичайною практикою. Так, якщо це була добровільно-примусова кара, голову красиво укладали на дощечку або витончено згорнуту тканину і показували журі. Згодом кайсяку перетворився на формального ката, який часто зносив з плечей голову, навіть не чекаючи, поки жертва сама завдасть собі перший удар. Останнім кайсяку 20-го століття був , який відтяв голову письменника Юкіо Місіму в процесі його сепуку. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
