| rdfs:comment
| - «Ки́евская старина́» (рус. дореф. Кіевская старина) — ежемесячный историко-этнографический и литературный журнал. Издавался в Киеве на русском языке в 1882—1907 годах (в последний год — на украинском языке под названием «Україна»). (ru)
- Kievskaya starina (Russian: Киевская старина, literally "Kievan Past") was a monthly historically ethographic and literary chronicle. It was published in Kyiv during 1882–1907 in Russian, and then in Ukrainian in 1906. In this magazine in 1884 was published the first prose work of Taras Shevchenko, published in Russian language, "Kniahynia" ("The Princess"). Main sponsor of the magazine was . After Kievaskaya starina ceased to be published, in 1907 Naumenko continued to publish a monthly magazine under name Ukraina for a year. (en)
- «Кіевская старина» («Київська минувшина») — щомісячний багатопрофільний історико-етнографічний та літературний часопис в Україні. Видавався у Києві російською і українською (в російській транслітерації з 1905 року, в українській з 1906 року) мовами впродовж 1882–1906 років. Заснований з ініціативи київської Старої громади для висвітлення досягнень у галузях історичної науки, визначення напрямів дослідницьких пошуків, поширення історичних знань. Навколо видання згуртувалися відомі представники тогочасної української історичної думки, етнографи, літератори, мовознавці, письменники. (uk)
|
| has abstract
| - Kievskaya starina (Russian: Киевская старина, literally "Kievan Past") was a monthly historically ethographic and literary chronicle. It was published in Kyiv during 1882–1907 in Russian, and then in Ukrainian in 1906. In this magazine in 1884 was published the first prose work of Taras Shevchenko, published in Russian language, "Kniahynia" ("The Princess"). In the last year of its existence (1906) when censorship on Ukrainian language was dropped, the periodical was renamed Ukraina ("Ukraine") and was published in Ukrainian. The monthly chronicle played a major role in development of Ukrainian culture under the conditions of the Russian Empire. Together with the periodical worked such people as Volodymyr Antonovych, Dmytro Bahaliy, Mykola Kostomarov, Pavlo Zhytetsky, Orest Levytsky, , , and others. Main sponsor of the magazine was . Along with the magazine, in 1899 Mykola Biliashivsky started to publish his Arkheologicheskaya letopis Yuzhnoy Rossii (Archaeological chronicle of southern Russia) at first as an addition, but in 1901–1905 as a separate magazine. After Kievaskaya starina ceased to be published, in 1907 Naumenko continued to publish a monthly magazine under name Ukraina for a year. In the late Soviet period attempts were made to revive the magazine in 1970s, but only since 1992 Petro Tolochko managed to establish a magazine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyivska starovyna which is published in Ukrainian. (en)
- «Ки́евская старина́» (рус. дореф. Кіевская старина) — ежемесячный историко-этнографический и литературный журнал. Издавался в Киеве на русском языке в 1882—1907 годах (в последний год — на украинском языке под названием «Україна»). (ru)
- «Кіевская старина» («Київська минувшина») — щомісячний багатопрофільний історико-етнографічний та літературний часопис в Україні. Видавався у Києві російською і українською (в російській транслітерації з 1905 року, в українській з 1906 року) мовами впродовж 1882–1906 років. Заснований з ініціативи київської Старої громади для висвітлення досягнень у галузях історичної науки, визначення напрямів дослідницьких пошуків, поширення історичних знань. За тематичним і хронологічним діапазонами охоплення історичної проблематики не мав аналогів у фаховій періодиці України. Видавався за кошти від пожертвувань громадівців та меценатів, а також за рахунок передплати. Перший редактор-видавець часопису — Феофан Лебединцев, потім головними редакторами були Олександр Лашкевич, Євген Кивлицький та Володимир Науменко. Помітно вплинули на видання Володимир Антонович, Павло Житецький, Олександр Лазаревський, Микола Петров, Михайло Грушевський, Орест Левицький та інші. Навколо видання згуртувалися відомі представники тогочасної української історичної думки, етнографи, літератори, мовознавці, письменники. Основні автори видання: Дмитро Багалій, Михайло Владимирський-Буданов, Володимир Іконников, Іван Каманін, Микола Костомаров, Аполлон Скальковський, Дмитро Яворницький; археолог Микола Білозерський; етнографи Микола Сумцов, Чеслав Нейман, Тадей Рильський; мовознавці Агатангел Кримський, Борис Грінченко, Володимир Науменко, Микола Петров, Олександр Потебня; письменники та драматурги Марко Вовчок, Іван Карпенко-Карий, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний, Леся Українка, Іван Франко та інші. У 1907 року журнал продовжив друк під назвою «Україна» і видавався переважно українською мовою. За версією низки дослідників «Україна» був самостійним виданням. Спроби реанімувати «Киевскую старину» в УРСР у 1970-х роках зазнали невдачі (1972 року вдалося видрукувати 2 номери). 1992 року видання журналу під назвою «Київська старовина» поновлено. Усього вийшло 94 томів журналу. Опубліковано 6405 робіт різного об'єму та жанру. Архів редакції журналу зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у фонді 112. (uk)
|
.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
