| rdfs:comment
| - メナウリオン (ギリシア語: μεναύλιον)またはメナウロン(μέναυλον) は、早ければ10世紀から東ローマ帝国の歩兵に用いられた、対重騎兵用の柄が太い。 (ja)
- El menaulion o menavlion (En griego: μεναύλιον), también menaulon o menavlon (μέναυλον) era una lanza pesada de 2,7 a 3,6 metros de longitud con un asta gruesa, utilizada por la infantería bizantina ya en el siglo X d.C., contra la caballería pesada enemiga. Para darle más fuerza, se utilizaban preferentemente árboles enteros de roble o cornejo. A estos se les colocaba una hoja larga de unos 45-50 cm. En su obra De Ceremoniis, Constantino VII Porfirogéneta ordena que se produzcan grandes cantidades de menaulia. (es)
- The menaulion or menavlion (Greek: μεναύλιον), also menaulon or menavlon (μέναυλον) was a heavy spear with a length of 2.7 to 3.6 metres with a thick shaft, used by the Byzantine infantry as early as the 10th century AD, against enemy heavy cavalry. To give it increased strength, whole oak or cornel saplings were preferably used. These were then tipped with a long blade of ca. 45–50 cm. In his work De Ceremoniis, Constantine VII Porphyrogenitus orders great numbers of menaulia to be produced. (en)
- Менавла, менавлий, menaulion, menavlion (греч. μεναύλιον или μέναυλα), menaulon или menavlon (μέναυλον), монавла (μοναύλια, μοναύλα) — тяжёлое копьё длиной от 2.7 до 3.6 метров с толстым древком, используемое византийской пехотой с начала X века, против вражеской тяжёлой кавалерии. Для увеличения силы оружия при его изготовлении использовали цельные стволы дуба или кизила, также оно обладало длинным лезвием — 45-50 см. В своем трактате «О церемониях» (De Ceremoniis), император Константин VII приказывает начать производство различных видов менавл. (ru)
- Менауліо́н, менавліо́н, менауло́н або менавло́н (грец. μεναύλιον, μέναυλον) — важкий спис довжиною від 2,7 до 3,6 метрів з товстим ратищем, використовуваний візантійською піхотою з початку 10-го століття проти ворожої важкої кавалерії. Для збільшення сили зброї при його виготовленні використовували цільні стовбури дуба чи кизила, також він мав довге лезо — 45-50 см. У своїй роботі , Костянтин VII наказує почати виробництво різних видів менаул. (uk)
|
| has abstract
| - El menaulion o menavlion (En griego: μεναύλιον), también menaulon o menavlon (μέναυλον) era una lanza pesada de 2,7 a 3,6 metros de longitud con un asta gruesa, utilizada por la infantería bizantina ya en el siglo X d.C., contra la caballería pesada enemiga. Para darle más fuerza, se utilizaban preferentemente árboles enteros de roble o cornejo. A estos se les colocaba una hoja larga de unos 45-50 cm. Su uso está atestiguado por el emperador Nicéforo II en su tratado Praecepta Militaria, y por Nicéforo Urano y León VI el Sabio en su Taktika. También se describe en el tratado del siglo X conocido como Sylloge Tacticorum. Los hombres que llevaban la menaulia (menaulatoi, en singular menaulatos) se desplegaban detrás de la línea de batalla y sólo se les ordenaba avanzar al frente antes de la carga de la caballería enemiga. Al parecer, se colocaban en una delgada línea directamente delante de la primera fila de la línea de batalla, aunque el Sylloge Tacticorum hace que los menaulatoi formen mucho antes, una táctica que Nicéforo II condenaba enérgicamente. Otra propuesta de despliegue era oblicuamente en los flancos de una formación de infantería amiga, junto con los jabalineros, en un intento de atacar directamente los flancos del enemigo que avanzaba. También se desplegaban en los intervalos entre las formaciones de infantería pesada de la línea bizantina junto con la infantería ligera para protegerse de los intentos de explotación del enemigo. Dentro del campamento, se posicionaron en las salidas. En su obra De Ceremoniis, Constantino VII Porfirogéneta ordena que se produzcan grandes cantidades de menaulia. Se ha propuesto que el vinavlon mencionado en el siglo VI d.C. por Juan Malalas en el sexto libro de su Chronographia es una forma arcaica del mismo arma, aunque en el texto de Malalas lo llevan los soldados de caballería. (es)
- The menaulion or menavlion (Greek: μεναύλιον), also menaulon or menavlon (μέναυλον) was a heavy spear with a length of 2.7 to 3.6 metres with a thick shaft, used by the Byzantine infantry as early as the 10th century AD, against enemy heavy cavalry. To give it increased strength, whole oak or cornel saplings were preferably used. These were then tipped with a long blade of ca. 45–50 cm. Its use is attested by emperor Nikephoros Phokas in his treatise Praecepta Militaria, and by Nikephoros Ouranos and Leo VI the Wise in their Taktika. It is also described in the 10th-century treatise known as the Sylloge Tacticorum. The men who were carrying the menaulia (menaulatoi, sing. menaulatos) were deployed behind the battle line and were only ordered to advance in front before the enemy cavalry charge. They seem to have arrayed in a thin line directly in front of the first rank of the battle line, although the Sylloge Tacticorum has the menaulatoi forming well before it, a tactic strongly condemned by Nikephoros Phokas. Another proposed deployment was obliquely on the flanks of a friendly infantry formation, along with javelineers, in an attempt to directly attack the flanks of the advancing enemy. They also deployed in the intervals between the heavy infantry formations of the Byzantine line along with light infantry to guard against enemy exploitation attempts. Within the encampment, they were positioned at the exits. In his work De Ceremoniis, Constantine VII Porphyrogenitus orders great numbers of menaulia to be produced. It has been proposed that the vinavlon mentioned in the 6th century AD by John Malalas in the sixth book of his Chronographia is an archaic form of the same weapon, although in Malalas' text it is carried by cavalrymen. (en)
- メナウリオン (ギリシア語: μεναύλιον)またはメナウロン(μέναυλον) は、早ければ10世紀から東ローマ帝国の歩兵に用いられた、対重騎兵用の柄が太い。 (ja)
- Менавла, менавлий, menaulion, menavlion (греч. μεναύλιον или μέναυλα), menaulon или menavlon (μέναυλον), монавла (μοναύλια, μοναύλα) — тяжёлое копьё длиной от 2.7 до 3.6 метров с толстым древком, используемое византийской пехотой с начала X века, против вражеской тяжёлой кавалерии. Для увеличения силы оружия при его изготовлении использовали цельные стволы дуба или кизила, также оно обладало длинным лезвием — 45-50 см. Его использование засвидетельствовано императором Никифором II Фокой в трактате Praecepta Militaria, и Львом IV Мудрым в их руководствах — . Менаулион описан в трактате второй половины X столетия, известном как или Неизданная тактика Льва. Воины, нёсшие menaulia (menaulatoi), были развернуты позади линии фронта и должны были выдвигаться вперёд против вражеской кавалерийской атаки. Они выстраивались в тонкую линию перед первой линией фронта. По другой версии, они выстраивались на флангах пехоты вместе с копьеносцами, для атаки на фланги атакующего врага. Они также развертывались в интервалах между тяжелой пехотой наряду с легкой. В лагерях они располагались в выходах. В своем трактате «О церемониях» (De Ceremoniis), император Константин VII приказывает начать производство различных видов менавл. (ru)
- Менауліо́н, менавліо́н, менауло́н або менавло́н (грец. μεναύλιον, μέναυλον) — важкий спис довжиною від 2,7 до 3,6 метрів з товстим ратищем, використовуваний візантійською піхотою з початку 10-го століття проти ворожої важкої кавалерії. Для збільшення сили зброї при його виготовленні використовували цільні стовбури дуба чи кизила, також він мав довге лезо — 45-50 см. Використання менауліону засвідчено імператором Никифором II Фокою у трактаті Στρατηγικὴ ἔκθεσις καὶ σύνταξις Νικηφόρου δεσπότου (відомого у латинському перекладі як — «Військові приписи»), Никифором Оураносом та Львом VI Мудрим у їхньому посібнику «Тактика» (Τακτικά). Менауліон описаний в трактаті десятого століття, відомому як («Збірка з тактики»). Воїни, що несли меналіони (μεναύλατοι), були розгорнуті позаду лінії фронту і повинні були висуватися вперед проти ворожої кавалерійської атаки. Вони шикувалися в тонку лінію перед першою лінією фронту. За іншою версією, вони шикувалися на флангах піхоти разом з списоносцями, для атаки на фланги атакуючого ворога. Вони також розгорталися в інтервалах між важкою піхотою поряд з легкою. У таборах вони розташовувалися у виходах. У своїй роботі , Костянтин VII наказує почати виробництво різних видів менаул. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)