has abstract
| - The “Namibia exception” identifies the Advisory Opinion issued on 21 June 1971 by the International Court of Justice (I.C.J), the principal judicial organ of the United Nations (UN). The opinion refers to the "Legal Consequences for States of the Continued Presence of South Africa in Namibia (South West Africa) notwithstanding Security Council Resolution 276 (1970)". The “Namibia exception” has become standard jurisprudence when legal remedies are indicated to identify differences between the jurisdiction if any are from an illegal government and the inhabitants of the territory that are being governed. Namibian exceptions are actively promoted by Ukrainian courts through case-law as indicated by the European Court of Human Rights (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45, Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §§ 92, 96, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). According to Article 17, 2006, of the Ukrainian law “On the Enforcement of Judgments and the Application of the Case-Law of the European Court of Human Rights”, the courts shall apply case-law as indicated as a source of law. (en)
- «Намібійські винятки» (англ. «Namibia exception») — принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. «Намібійські винятки» вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Суди України при винесенні судових рішень, які пов'язані з тимчасово окупованими територіями України активно використовують «Намібійські винятки». Перше судове рішення, в якому було використано «Намібійські винятки» для державної реєстрації актів цивільного стану, що мали місце на тимчасово окупованих територіях України, було ухвалено 20 серпня 2015 року Попаснянським районним судом Луганської області (суддя — Архипенко А. В.). Важливу роль у застосуванні судами України «Намібійських винятків» зіграв український суддя та вчений Микола Мазур. Ситуація в Намібії та в Україні значно відрізняється. Зокрема, Намібія вважалася повністю окупованою Південною Африкою та на її території діяли офіційні органи, створені Південною Африкою, тоді як в Україні окупованою є лише частина території України, при цьому в Криму діють офіційні органи РФ, а на окремих територія Луганської та Донецької областей – органи незаконних самопроголошених республік. Крім того, наведені рішення Європейського суду з прав людини не стосуються безпосередньо питань встановлення фактів народження та смерті, а сформульовані при розгляді питання про вичерпання національних засобів захисту, тим не менше висловлену Європейським судом позицію слід сприймати в більш широкому контексті. В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року №9-697/0/4-17 вказано, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilaşcu and others v. Moldova and Russia»)документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку під час розгляду справ у порядку ст.2571 ЦПК. (uk)
|