| rdfs:comment
| - الدين العام العثماني هي ديون حكومية على الدولة العثمانية تراكمت على الخزانة العامة منذ عام 1854 حينما عقدت الدولة العثمانية أول قرض مع الممولين الأوروبيين من أجل تمويل حربها ضد الإمبراطورية الروسية والتي اندلعت عام 1853، تفاقمت أزمة الدين العام العثماني مع زيادة الاقتراض خلال العقدين التاليين من القرض الأول، وبحلول عام 1875 اعلنت الحكومة العثمانية عن قرارها بوقف عن سداد فوائد ديونها بشكل جزئي ولم يستمر هذا الوضع طويلا حتى أعلنت الحكومة مع بداية السنة الجديدة في أبريل 1876 ايقافها سداد جميع فوائد ديونها الأجنبية مما يعني عمليا افلاس الدولة العثمانية (ar)
- The Ottoman public debt was a term which dated back to 24 August 1855, when the Ottoman Empire first entered into loan contracts with its European creditors shortly after the beginning of the Crimean War. (en)
- Il debito pubblico ottomano fu un termine risalente al 24 agosto 1855, quando l'Impero ottomano stipulò per la prima volta contratti di prestito con i suoi creditori europei poco dopo l'inizio della guerra di Crimea. (it)
- Оттоманский долг — внешний долг Османской (Оттоманской) империи, на протяжении многих десятилетий являвшийся орудием дипломатического давления европейских держав на Турцию. Процесс финансового закабаления Османской империи Великобританией, Францией и другими странами начался во время Крымской войны 1853—1856 годов. Первый внешний заем Порта получила у Великобритании в 1854 году. За ним последовал ряд других займов, и к 1875 году общий долг с накопленными процентами достиг номинальной величины 5,3 млрд франков. Не имея средств для погашения долга, Турция объявила, что впредь в течение 5 лет будет уплачивать лишь половину причитающихся с неё ежегодных платежей. В действительности Турция вовсе прекратила платежи. (ru)
- Османський борг — державний борг Османської імперії, утворений 24 серпня 1855 року, коли Османська імперія вперше уклала договори позики зі своїми європейськими кредиторами незабаром після початку Кримської війни. Перший кредит був наданий у 1854 році. За ним імперія отримала 3 мільйони фунтів. Другий - у 1855 році — 5 мільйонів фунті. При цьому процентні ставки були нижчими, аніж за кредитами, які можна було отримати всередині імперії. В 1858 році Порта позичила ще 5 мільйонів фунтів, в 1862 — 8 мільйонів. (uk)
|
| has abstract
| - الدين العام العثماني هي ديون حكومية على الدولة العثمانية تراكمت على الخزانة العامة منذ عام 1854 حينما عقدت الدولة العثمانية أول قرض مع الممولين الأوروبيين من أجل تمويل حربها ضد الإمبراطورية الروسية والتي اندلعت عام 1853، تفاقمت أزمة الدين العام العثماني مع زيادة الاقتراض خلال العقدين التاليين من القرض الأول، وبحلول عام 1875 اعلنت الحكومة العثمانية عن قرارها بوقف عن سداد فوائد ديونها بشكل جزئي ولم يستمر هذا الوضع طويلا حتى أعلنت الحكومة مع بداية السنة الجديدة في أبريل 1876 ايقافها سداد جميع فوائد ديونها الأجنبية مما يعني عمليا افلاس الدولة العثمانية (ar)
- The Ottoman public debt was a term which dated back to 24 August 1855, when the Ottoman Empire first entered into loan contracts with its European creditors shortly after the beginning of the Crimean War. The Empire entered into subsequent loans, partly to finance railway construction and partly to finance deficits between revenues and the lavish expenditure of the Imperial court. Some financial commentators have noted that the terms of these loans were exceptionally favourable to the French and British banks which facilitated them, whereas others have noted that the terms reflected the imperial administration's willingness to constantly refinance its debts. The Ottoman government declared a sovereign default on its loan repayments with the Ramazan Kararnamesi (Decree of Ramadan) on 30 October 1875. Six years later, as part of the Muharrem Kararnamesi (Decree of Muharrem) on 15 October 1881, which reduced the overall public debt, the Ottoman Public Debt Administration (OPDA) was established. This made the European creditors bondholders, and assigned special rights to the OPDA for collecting various tax and customs revenues within the Ottoman Empire. (en)
- Il debito pubblico ottomano fu un termine risalente al 24 agosto 1855, quando l'Impero ottomano stipulò per la prima volta contratti di prestito con i suoi creditori europei poco dopo l'inizio della guerra di Crimea. L'Impero stipulò successivi prestiti, in parte per finanziare la costruzione di ferrovie e in parte per finanziare i disavanzi tra le entrate e le spese sontuose della corte imperiale. Alcuni commentatori finanziari hanno notato che i termini di questi prestiti erano eccezionalmente favorevoli alle banche francesi e britanniche che li facilitarono, mentre altri hanno notato che riflettevano la volontà dell'amministrazione imperiale di rifinanziare costantemente i propri debiti. Il governo ottomano dichiarò un'insolvenza sovrana sui rimborsi dei prestiti con il Ramazan Kararnamesi (Decreto del Ramadan) il 30 ottobre 1875. Sei anni dopo, come parte del Muharrem Kararnamesi (Decreto di Muharrem) del 15 ottobre 1881, che ridusse il debito pubblico complessivo, fu istituita l'amministrazione del debito pubblico ottomano (OPDA). Ciò rese i creditori europei come i detentori di obbligazioni e assegnò diritti speciali all'OPDA per la riscossione di varie entrate fiscali e doganali all'interno dell'Impero ottomano. (it)
- Османський борг — державний борг Османської імперії, утворений 24 серпня 1855 року, коли Османська імперія вперше уклала договори позики зі своїми європейськими кредиторами незабаром після початку Кримської війни. Імперія укладала наступні позики, частково для фінансування будівництва залізниць, а частково для фінансування дефіциту доходів і щедрих витрат імператорського двору. Деякі фінансові коментатори відзначають, що умови цих позик були надзвичайно сприятливими для французьких та британських банків, що сприяло їм, тоді як інші відзначали, що ці умови відображали готовність імперської адміністрації постійно рефінансувати свої борги. Перший кредит був наданий у 1854 році. За ним імперія отримала 3 мільйони фунтів. Другий - у 1855 році — 5 мільйонів фунті. При цьому процентні ставки були нижчими, аніж за кредитами, які можна було отримати всередині імперії. В 1858 році Порта позичила ще 5 мільйонів фунтів, в 1862 — 8 мільйонів. В 1863 році був створений , який належав британцям і французам (згодом частину акцій придали також австрійці). З його допомогою імперія отримала ще дві позики на загальну суму 14 мільйонів фунтів. В 1865—1870 роки імперія позичила загалом 86 мільйонів фунтів, більшість з яких пішла на повернення попередніх боргів. В 1871—1874 османському уряду були надані ще п'ять міжнародних позик на загальну суму 98,5 мільйонів фунтів. Виплати за боргом досягли 55% бюджету імперії. Ще одна позика у 40 мільйонів фунтів була отримана в 1874 році на максимально жорстких умовах. Проте в жовтні 1875 року виплати виплати в односторонньому порядку було скорочені вдвічі, а до березня 1876 року вони взагалі припинилися. Позичальників це не влаштовувало. Вони інспірували кілька спроб змінити османську владу, внаслідок яких до влади прийшов султан Абдул Гамід II[джерело?]. Щоб примусити його до зміни політики в Стамбулі на конференцію зібралися європейські посли. Абдул Гамід II у відповідь оголосив про запровадження в імперії конституції, що робила інші зміги "непотрібними" Обурені західні держави у відповідь відкликали зі Стамбулу своїх послів, а Росія оголосила Порті війну. В 1881 році була укладена мирова угода з кредиторами про скорочення боргу удвічі. Але для гарантії його виплати так званим Абдул-Гамід II створив нову установу — , яка цілком контролювалося іноземними володарями імперських зобов'язань. До їхнього повного погашення Управління отримало право самостійно збирати податки та наймати для цього власних службовців, кількість яких поступово зросла до дев'яти тисяч. Цілком на користь кредиторів відтоді збирався гербовий збір і податок на риболовлю, їм перераховували усі надходження від торгівлі спиртними напоями, тютюном і сіллю, одну десяту податків на шовк, данину, яку сплачувала до османської скарбниці Болгарія, а також податкові надходження з Кіпру та Східної Румелії. Влада і чиновники Управління постійно інформували про покращення фінансового становища імперії. Яка знову почала брати кредити за кордоном. З 1886 по 1914 рік османський уряд отримав ще 23 позики на загальну суму 150 мільйонів фунтів. Відтак загальна заборгованість сягнула 60 відсотків ВВП імперії. З початком Балканських воєн і першої світової обслуговувати борг стало важче, а в 1918 році Османська імперія фактично припинила своє існування. Борг, що залишився від імперії, зрештою довелося виплачувати Турецькій республіці. Про виплату 3/5 загальної суми домовилися в 1922 році в обмін на міжнародне визнання Анкари. Остаточно за цими зобов'язаннями розрахувалися в 1954 році. (uk)
- Оттоманский долг — внешний долг Османской (Оттоманской) империи, на протяжении многих десятилетий являвшийся орудием дипломатического давления европейских держав на Турцию. Процесс финансового закабаления Османской империи Великобританией, Францией и другими странами начался во время Крымской войны 1853—1856 годов. Первый внешний заем Порта получила у Великобритании в 1854 году. За ним последовал ряд других займов, и к 1875 году общий долг с накопленными процентами достиг номинальной величины 5,3 млрд франков. Не имея средств для погашения долга, Турция объявила, что впредь в течение 5 лет будет уплачивать лишь половину причитающихся с неё ежегодных платежей. В действительности Турция вовсе прекратила платежи. Уже на Берлинском конгрессе 1878 года была сделана первая попытка установить над Турцией финансовый контроль. В 1879 году Турция официально объявила о своём банкротстве. По требованию кредиторов в декабре 1881 года было учреждено Управление Оттоманского государственного долга, в ведение которого переходило взимание ряда важнейших налогов и сборов в счёт выплаты задолженности. Тем самым над Турцией устанавливался финансовый контроль, что означало превращение её в полуколонию. Севрским мирным договором 1920 года, подписанным 14 державами (в том числе султанской Турцией) по итогам Первой мировой войны, размеры довоенного Оттоманского долга были зафиксированы в 3263 млн франков, причём было предусмотрено распределение платежей по долгу между Турцией и территориями, отошедшими от неё после Балканских войн по условиям Лондонского мирного договора. От уплаты военных займов, полученных от Германии, Турция освобождалась. Непризнание Севрского договора кемалистским правительством Турции и англо-греческая интервенция в Турции в известной мере лишили Оттоманский долг его прежнего значения. Однако и финансовая, и отчасти политическая проблема Оттоманского долга продолжала служить предметом напряжённых дипломатических переговоров между Турцией и державами-кредиторами, в первую очередь Францией. Лозаннский мирный договор 1923 года, заменивший Севрский договор, подтвердил принцип, согласно которому Оттоманский долг должен был быть распределён между всеми государствами, входившими в состав бывшей Османской империи. Вопрос о способе его погашения, однако, остался открытым, что фактически означало приостановку платежей. Только в 1928 году, уступая нажиму Франции и связанных с западным капиталом кругов турецкой буржуазии, турецкое правительство пошло на соглашение с кредиторами. В дальнейшем в результате ряда переговоров Турции удалось добиться существенных уступок как в отношении размеров, так и средств уплаты долга. Погашение Оттоманского долга было полностью завершено в июне 1954 года. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)