| has abstract
| - Regional Committee in Protection of Revolution in Ukraine (Ukrainian: Крайовий комітет з охорони революції в Україні) was a short lived revolutionary organization preceding the Kiev revolutionary committee of Bolsheviks. It declared itself the supreme authority in Ukraine after the October Revolution. The committee was created on the night November 7-8, 1917 at the closed door session of the Executive Committee of Central Council of Ukraine with representatives of revolutionary organizations of Ukraine. It was dissolved in couple of days and transferred its authority of the General Secretariat of Ukraine. (en)
- Краевой комитет по охране революции на Украине — чрезвычайный орган революционной демократии. Был образован после падения Временного правительства в ночь с 7 на 8 ноября 1917 на закрытом совместном заседании Малой Рады с представителями революционных организаций Украины с целью взять функций центральной власти на Украине в связи с Октябрьской революцией в Петрограде. В состав комитета вошли представители Украинской Центральной Рады, Всеукраинского совета военных депутатов, Украинского генерального военного комитета, украинских (Украинской партии социалистов-революционеров, Украинской социал-демократической рабочей партии, Украинской партии социалистов-федералистов), российских (большевики, меньшевики, эсеры) и еврейских партий, Главного железнодорожного комитета, Киевской советов рабочих и солдатских депутатов, советов Харькова, Екатеринослава и Одессы: Председатель — Н. Порш;Члены: М. Ткаченко, А. Севрюк, Н. Ковалевский, А. Никовский, Ф. Матушевский, Г. Пятаков, Н. Шаповал, С. Гольдельман, С. Сараджев, А. Писоцкий, С. Петлюра, H. Шумицкий, М. Тележинский, Г. Касьяненко, И. Крейсберг, В. Затонский, М. Рафес, М. Зильберфарб. 9 ноября в обращении к гражданам Украины комитет сообщил, что сосредоточивает функции центральной власти в своих руках и подотчетен УЦР. Комитет создал революционный штаб для организации военных сил и предъявил командующему Киевского военного округа М. Квецинскому требование, чтобы все военные части подчинялись приказам только Украинского генерального военного комитета, а распоряжения командующего и штаба округа контролировал бы созданный комитетом комиссариат в составе 9 человек. Комитет требовал также устранить комиссара Временного правительства И. Кириенко. Однако комитет не смог овладеть властью даже в Киеве. Командование Киевского военного округа отказалось его признать — после падения Временного правительства оно считало себя единственным легитимной властью в городе. Командование КВО отклонило требование комитета, а члены его комиссариата, которые прибыли для ведения переговоров, были арестованы в штабе. Достичь понимания со штабом было поручено председателю Украинского генерального военного комитета С. Петлюре, но командование КВО отказалось от любых переговоров через вхождение в состав комитета большевиков. После осуждения Малой Радой УНР большевистского переворота в Петрограде из состава комитета 9 ноября вышли большевики. В тот же день они провели совместное заседание с представителями советов, профсоюзов и воинских частей, на котором приняли резолюцию в поддержку большевистского восстания в Петрограде и образовали революционный комитет с целью перехвата им власти в городе. Украинские эсеры в знак протеста против дальнейших переговоров со штабом КВО заявили о своем выходе из состава краевого комитета по охране революции на Украине. К ним присоединились и украинские эсдеки. При таких условиях 10 ноября комитет прекратил существование и передал свои функции Генеральному секретариату Украинской Центральной Рады. (ru)
- Крайовий комітет з охорони революції в Україні — надзвичайний орган революційної демократії. Був утворений після падіння Тимчасового уряду в ніч з 7 на 8 листопада 1917 р. на закритому спільному засіданні Малої ради з представниками революційних організацій України з метою перебрання функцій центральної влади в Україні у зв'язку з Жовтневим переворотом у Петрограді 1917 р. До складу комітету ввійшли представники Української Центральної Ради, Всеукраїнської ради військових депутатів, Українського генерального військового комітету, українських (Української партії соціалістів-революціонерів, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української партії соціалістів-федералістів), російських (більшовики, меншовики, есери) і єврейських партій, Головного залізничного комітету, Київських рад робітничих і солдатських депутатів, рад Харкова, Катеринослава й Одеси:
* Голова — М. Порш;
* Члени: М. Ткаченко, О. Севрюк, М. Ковалевський, А. Ніковський, Ф. Матушевський, Г. Пятаков, М. Шаповал, С. Гольдельман, С. Сараджев, А. Пісоцький, С. Петлюра, М. Шумицький, М. Тележинський, Г. Кас'яненко, І. Крейсберг, В. Затонський, М. Рафес, М. Зільберфарб. 9 листопада у відозві до громадян України комітет повідомив, що зосереджує функції центральної влади в своїх руках і є підзвітним УЦР. Комітет утворив революційний штаб для організації військових сил і пред'явив командуючому КВО М. Квецинському вимогу, щоб усі військові частини підлягали тільки наказам Українського генерального військового комітету, а розпорядження командуючого та штабу округу контролював створений комітетом комісаріат у складі 9 осіб. Комітет вимагав також негайно усунути комісара Тимчасового уряду І. Кирієнка. Однак комітет не зміг опанувати владу навіть у Києві. Командування Київського військового округу відмовилося його визнати — після падіння Тимчасового уряду воно вважало себе єдиною легітимною владою в місті. Командування КВО відхилило вимогу комітету, а члени його комісаріату, які прибули для ведення переговорів, були заарештовані в штабі. Досягти порозуміння зі штабом було доручено голові Українського генерального військового комітету С. Петлюрі, але командування КВО відмовилось від будь-яких перемов через входження до складу комітету більшовиків. Після засудження Малою радою УЦР більшовицького перевороту в Петрограді зі складу комітету 9 листопада вийшли більшовики. Того ж дня вони провели спільне засідання з представниками рад, профспілок і військових частин, на якому ухвалили резолюцію на підтримку більшовицького повстання в Петрограді й утворили революційний комітет з метою перебрання ним влади в місті. Українські есери на знак протесту проти подальших переговорів зі штабом КВО заявили про свій вихід зі складу крайового комітету по охороні революції в Україні. До них приєдналися і українські есдеки. За таких умов 10 листопада комітет припинив існування і передав свої функції Генеральному секретаріатові Української Центральної Ради. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)