| rdfs:comment
| - Die Reichsfluchtsteuer wurde am 8. Dezember 1931 mit der „Vierten [Not-]Verordnung des Reichspräsidenten zur Sicherung von Wirtschaft und Finanzen und zum Schutze des inneren Friedens“ (RGBl. 1931 I, S. 699–745) eingeführt, um Kapitalflucht einzudämmen. Die Reichsfluchtsteuer wurde bei Aufgabe des inländischen Wohnsitzes fällig, sofern das Vermögen 200.000 Reichsmark überstieg oder das Jahreseinkommen mehr als 20.000 Reichsmark betrug. Der Steuersatz wurde auf 25 Prozent des Vermögens des Steuerpflichtigen festgesetzt. (de)
- The Reich Flight Tax (German: Reichsfluchtsteuer) was a German capital control law implemented in 1931 to stem capital flight from the German Reich. After seizing power, the Nazis used the law to rob emigrating Jews of their financial assets. (en)
- Reichsfluchtsteuer (z niem. podatek od ucieczki z Rzeszy) – podatek wprowadzony 8 grudnia 1931 roku w czasie Wielkiego kryzysu. 25-procentowy podatek został nałożony na osoby, których wartość majątku przewyższała 200 tys. RM (marka obowiązująca w Rzeszy) lub ich dochód roczny przekraczał 20 tys. RM. „Podatek od ucieczki z Rzeszy” zapłacony przez Marię Bonaparte umożliwił Freudowi wyjazd w czerwcu 1938 roku z Wiednia do Anglii. (pl)
- Налог на побег из Рейха (нем. Reichsfluchtsteuer) — налог, учреждённый 8 декабря 1931 года во время «Великой депрессии». 25-процентный налог налагался на эмигранта, если стоимость его имущества превосходила 200 тысяч рейхсмарок или же его годовой доход превышал 20 тысяч рейхсмарок. «Налог на побег из Рейха», который оплатила Мари Бонапарт, позволил Зигмунду Фрейду выехать в июне 1938 года из Вены в Англию. (ru)
- Податок на втечу з Рейху (нім. Reichsfluchtsteuer) — податок, заснований 8 грудня 1931 року під час Великої депресії. 25-відсотковий податок накладався на емігранта, якщо вартість його майна перевищувала 200 тисяч рейхсмарок, або ж його річний дохід перевищував 20 тисяч рейхсмарок. «Податок на втечу з Рейху», який сплатила Марі Бонапарт, дозволив Зигмунду Фрейду виїхати в червні 1938 року з Відня в Англію. (uk)
|
| has abstract
| - Die Reichsfluchtsteuer wurde am 8. Dezember 1931 mit der „Vierten [Not-]Verordnung des Reichspräsidenten zur Sicherung von Wirtschaft und Finanzen und zum Schutze des inneren Friedens“ (RGBl. 1931 I, S. 699–745) eingeführt, um Kapitalflucht einzudämmen. Die Reichsfluchtsteuer wurde bei Aufgabe des inländischen Wohnsitzes fällig, sofern das Vermögen 200.000 Reichsmark überstieg oder das Jahreseinkommen mehr als 20.000 Reichsmark betrug. Der Steuersatz wurde auf 25 Prozent des Vermögens des Steuerpflichtigen festgesetzt. Mit der Machtergreifung 1933 wurde sie zum Zwecke der Ausplünderung der Juden und politisch Verfolgter instrumentalisiert. Die Emigration jüdischer Bürger war von den Machthabern durchaus erwünscht. Sie bekam die „Funktion einer Teilenteignung“ der jüdischen Emigranten, die sich wegen des Verfolgungsdrucks zur Flucht aus ihrem Heimatland entschlossen hatten. Wenn die Emigration aufgrund bürokratischer Hürden scheiterte, erfolgte die vollständige Enteignung. War die Höhe des Vermögens nicht feststellbar, da es sich um Firmenbeteiligungen im Ausland handelte, geriet das Verfahren zum Stillstand und das ganze Vermögen wurde eingezogen. In der Zeit des Nationalsozialismus wurden die Bemessungsgrundlagen der Reichsfluchtsteuer erheblich geändert. Sie diente auch nicht mehr vorrangig dem ursprünglichen Zweck, vermögende deutsche Staatsangehörige von einer Übersiedlung ins Ausland abzuhalten. Noch 1939 wurde die Emigration durch die Judenverfolgung forciert. Die Lage spitzte sich dann zu. Ab 23. Oktober 1941 wurde durch einen Erlass Heinrich Himmlers die Emigration nur noch ausnahmsweise genehmigt. (de)
- The Reich Flight Tax (German: Reichsfluchtsteuer) was a German capital control law implemented in 1931 to stem capital flight from the German Reich. After seizing power, the Nazis used the law to rob emigrating Jews of their financial assets. The law was created through decree on 8 December 1931 by Reichspräsident Paul von Hindenburg. The Reich Flight Tax was assessed upon departure from the individual's German domicile, provided that the individual had assets exceeding 200,000 ℛℳ or had a yearly income over 20,000 ℛℳ. The tax rate was initially set at 25 percent. In 1931, the Reichsmark was fixed at an exchange rate of 4.20 ℛℳ per dollar, making 200,000 ℛℳ equal to US$47,600 (equivalent to $850,000 in 2021). In Nazi Germany, the use of the Reich Flight Tax shifted away from dissuading wealthy citizens from moving overseas and was instead used as a form of "legalized theft" to confiscate Jewish assets. The departure of Jewish citizens was desired and permitted by the Nazi government – even after the Invasion of Poland – until a decree from Heinrich Himmler forbade Jewish emigration on 23 October 1941. The tax was steadily increased and used as a "partial expropriation" to seize the assets of Jewish refugees who were persecuted and driven to flee their homeland. (en)
- Reichsfluchtsteuer (z niem. podatek od ucieczki z Rzeszy) – podatek wprowadzony 8 grudnia 1931 roku w czasie Wielkiego kryzysu. 25-procentowy podatek został nałożony na osoby, których wartość majątku przewyższała 200 tys. RM (marka obowiązująca w Rzeszy) lub ich dochód roczny przekraczał 20 tys. RM. Przed rokiem 1933 dochód osiągnięty z tego podatku wyniósł około 1 miliona RM. Wraz ze wzrostem terroru i nasileniem się wyjazdów z Rzeszy, „Podatek od ucieczki z Rzeszy” stanowił znaczącą część dochodu Rzeszy. W 1933 roku dochód z podatku wyniósł 17 milionów RM, a w 1938 roku osiągnął swoje apogeum w wysokości 342 milionów RM. W sumie wpływy z „Podatku od ucieczki z Rzeszy” wyniosły 941 milionów RM. Według oszacowań podatek ten w 90 procentach pochodził od obywateli prześladowanych ze względów rasistowskich. „Podatek od ucieczki z Rzeszy” zapłacony przez Marię Bonaparte umożliwił Freudowi wyjazd w czerwcu 1938 roku z Wiednia do Anglii. (pl)
- Податок на втечу з Рейху (нім. Reichsfluchtsteuer) — податок, заснований 8 грудня 1931 року під час Великої депресії. 25-відсотковий податок накладався на емігранта, якщо вартість його майна перевищувала 200 тисяч рейхсмарок, або ж його річний дохід перевищував 20 тисяч рейхсмарок. До 1933 р. німецький бюджет отримав близько 1 млн марок доходу від цього податку. По мірі зростання нацистського терору і збільшення потоку емігрантів, податок становив все більш значну частину доходів Третього Рейху. У 1933 році дохід від податку становить 17 мільйонів рейхсмарок, а в 1938 році він досяг свого апогею в розмірі 342 мільйонів рейхсмарок. В цілому доходи від «Податку на втечу з Рейху» за весь період його існування склали 941 млн рейхсмарок. До 90 % податкових надходжень становив податок на людей, які покидали Німеччину через переслідування расистського характеру (переважно євреїв). Якщо до кінця Веймарської республіки податку метою було запобігання еміграції багатих підприємців з Німеччини, то при нацистах, навпаки, поріг оподаткування був знижений з тим, щоб охопити максимально високе число виїжджаючих. При цьому аж до відкритої заборони єврейської еміграції в жовтні 1941 р. нацисти заохочували еміграцію євреїв за умови сплати ними податку. «Податок на втечу з Рейху», який сплатила Марі Бонапарт, дозволив Зигмунду Фрейду виїхати в червні 1938 року з Відня в Англію. (uk)
- Налог на побег из Рейха (нем. Reichsfluchtsteuer) — налог, учреждённый 8 декабря 1931 года во время «Великой депрессии». 25-процентный налог налагался на эмигранта, если стоимость его имущества превосходила 200 тысяч рейхсмарок или же его годовой доход превышал 20 тысяч рейхсмарок. До 1933 года немецкий бюджет получил около 1 млн марок дохода от этого налога. По мере роста нацистского террора и увеличения потока эмигрантов, налог составлял всё более значительную часть доходов нацистской Германии. В 1933 году доход от налога составил 17 миллионов рейхсмарок, а в 1938 году он достиг своего апогея в размере 342 миллионов рейхсмарок. В целом доходы от «Налога на побег из Рейха» за весь период его существования составили 941 млн рейхсмарок. До 90 % налоговых поступлений составлял налог на людей, покидавших Германию из-за преследований расистского характера (в основном евреев). Если до конца Веймарской республики целью налога было предотвращение эмиграции богатых предпринимателей из Германии, то при нацистах, наоборот, порог налогообложения был снижен с тем, чтобы охватить максимально высокое число выезжающих. При этом вплоть до открытого запрета еврейской эмиграции в октябре 1941 года нацисты поощряли эмиграцию евреев при условии уплаты ими налога. Тяжесть налога усугублялась невыгодным обменным курсом, который применял Рейхсбанк по отношению к вывозимым средствам, остававшимся после уплаты налога. «Налог на побег из Рейха», который оплатила Мари Бонапарт, позволил Зигмунду Фрейду выехать в июне 1938 года из Вены в Англию. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
