| rdfs:comment
| - El ressentiment (pronunciación en francés: /rəsɑ̃timɑ̃/), en filosofía y psicología, es una de las formas de resentimiento u hostilidad. Es la palabra francesa para resentimiento (del prefijo de intensidad re- y sentir: experimentar una impresión, placer o dolor espiritual). El ressentiment es un sentimiento de hostilidad dirigido a lo que la persona identifica como la causa de su frustración, es decir, una transferencia de la culpa de su propia frustración. El sentimiento de debilidad o inferioridad y quizás envidia frente a la "causa" genera un de justificación y rechazo, o moral, que ataca o rechaza la causa percibida de su propia frustración. El yo crea un enemigo para protegerse a sí mismo de la culpa. (es)
- Le ressentiment désigne, en philosophie et en psychologie, une forme de rancune mêlée d'hostilité envers ce qui est identifié comme la cause d'un tort subi ou d'une frustration. Un sentiment de faiblesse ou d'infériorité ou de jalousie face à cette « cause » conduit à la rejeter ou à l'attaquer. Le ressentiment pousse parfois à désigner des boucs émissaires, selon une logique analysée notamment par René Girard (1982). (fr)
- 르상티망 (ressentiment) (프랑스어 발음: [rɛsɑ̃timɑ̃])은 원한 (resentment)의 프랑스어 번역이다. (라틴어 집중 접두사에서 다시, 그리고 감정을 "느낌"). 철학과 심리학에서는 실존주의 철학자들에게 특별히 관심 있었던 개념이다. 실존주의자들에 따르면, 좌절감은 좌절감의 원인, 즉 자신의 좌절에 대한 책임 부여로 확인되는 것에 대한 적대감이다. "원인"에 직면한 약점이나 열등감, 그리고 질투심은 불만의 원인을 공격하거나 부정하는 거부/정당화 가치 체계 또는 도덕성을 만든다. 이 가치 체계는 선망의 원천을 객관적으로 열등한 것으로 식별함으로써 자신의 약점을 정당화하는 수단으로 사용되며, 분개한 사람이 자신의 불안정과 결함을 극복하지 못하게 하는 방어 기제로 작용한다. 자아는 자신을 보잘것없는 것으로부터 단절시키기 위해 적을 만든다. (ko)
- ルサンチマン（仏: ressentiment、 (フランス語発音: [rəsɑ̃timɑ̃]) ）は、弱者が敵わない強者に対して内面に抱く、「憤り・怨恨・憎悪・非難・嫉妬」といった感情。そこから、弱い自分は「善」であり、強者は「悪」だという「価値の転倒」のこと。 フリードリヒ・ニーチェはキリスト教の起源をユダヤ人の支配者ローマ人に対するルサンチマンであるとし、キリスト教の本質はルサンチマンから生まれたゆがんだ価値評価にあるとした。「貧しき者こそ幸いなり」「現世では苦しめられている弱者こそ来世では天国に行き、現世での強者は地獄に落ちる」といった弱いことを肯定・欲望否定・現実の生を楽しまないことを「善い」とするキリスト教の原罪の価値観・考え方、禁欲主義、現世否定主義につながっていったキリスト教的道徳はルサンチマンの産物と主張した。実際に憎悪やねたみが、キリスト教をつくり上げてしまう程の創造的な力に変換された歴史がある。 (ja)
- Ressentiment is een oorspronkelijk uit het Frans afkomstige term die gebruikt wordt in de psychologie en filosofie. In het dagelijkse taalgebruik bedoelt men er haat of wrok mee. In de filosofie werd de term geïntroduceerd door de Duitse filosoof Friedrich Nietzsche (1844-1900). In de reactie van de filosoof Max Scheler (1874-1928) op het werk van Nietzsche speelt de notie van ressentiment een centrale rol. (nl)
- Resentyment – pojęcie filozoficzne, oznaczające zjawisko tworzenia iluzorycznych wartości oraz ocen moralnych jako rekompensaty własnych niemocy i ograniczeń. Teorię resentymentu sformułował niemiecki filozof Fryderyk Nietzsche. Pojęcie resentymentu jest ilustrowane znaną bajką Ezopa o lisie i kwaśnych winogronach. Lis, który nie zdołał dosięgnąć winogron, odchodzi mówiąc, że I tak były kwaśne. (pl)
- 無名怨憤（法語：Ressentiment），是尼采著作中的一个关键概念，指经济上处于低水平的阶层对经济上处于高水平的阶层普遍抱有的一种积怨。或因自卑、压抑而引起的一种愤慨。 (zh)
- Ressentiment (IPA: [ʁɛsɑ̃tiˈmɑ̃ː], ) ist ein Lehnwort aus dem Französischen und bedeutet hier so viel wie „heimlicher Groll“ oder in der Übertragung von Theodor Lessing „Rückschlagsgefühl“. Der Duden definiert das Ressentiment als eine „auf Vorurteilen, einem Gefühl der Unterlegenheit, Neid o. Ä. beruhende gefühlsmäßige, oft unbewusste Abneigung“. (de)
- In philosophy and psychology, ressentiment (/rəˌsɒ̃.tiˈmɒ̃/; French pronunciation: [ʁə.sɑ̃.ti.mɑ̃]) is one of the forms of resentment or hostility. The concept was of particular interest to some 19th century thinkers, most notably Friedrich Nietzsche. According to their use, ressentiment is a sense of hostility directed toward an object that one identifies as the cause of one's frustration, that is, an assignment of blame for one's frustration. The sense of weakness or inferiority complex and perhaps even jealousy in the face of the "cause" generates a rejecting/justifying value system, or morality, which attacks or denies the perceived source of one's frustration. This value system is then used as a means of justifying one's own weaknesses by identifying the source of envy as objective (en)
- Ressentiment /rəsɑ̃timɑ̃/ (in italiano risentimento) è una parola francese utilizzata nelle scienze umane, filosofia, storia, sociologia e psicologia. Nel contesto predetto, ressentiment indica un senso di risentimento ed ostilità rivolto contro quello che ciascuno identifica quale causa della propria frustrazione, e pertanto un'attribuzione di biasimo (ad un soggetto esterno, surrettiziamente additato quale "colpevole") per la propria frustrazione. Il senso di debolezza o inferiorità e forse di invidia nel prospettarsi predetta "causa" (impersonificata) fa nascere un sistema di valori rifiutante/giustificante, o moralità, che attacca o confuta/rimuove la fonte percepita della frustrazione del soggetto. L'ego crea un nemico, per isolarsi dal senso di colpa. (it)
- Ressentiment är ett begrepp, som först infördes av filosofen Søren Kierkegaard, för att senare hos Nietzsche beskriva ett känsloläge hos individer, som anser sig förorättade eller underlägsna. Det uttrycks sällan öppet och yttrar sig i avundsjukt förakt för mäktiga, rika eller friska människor och ibland i en uppvärdering av fattiga och svaga. Det kallas då ressentimentsdriven avundsjuka eller ressentimentsdrivet komplex. (sv)
- Ресентимент (фр. ressentiment /rəsɑ̃timɑ̃/ «обурення, злопам'ятність, озлоблення») — почуття ворожості до того, що суб'єкт вважає причиною своїх невдач («ворога»), безсила заздрість, «тяжке усвідомлення марності спроб підвищити свій статус в житті або в суспільстві»[неавторитетне джерело]. Відчуття слабкості або неповноцінності, а також заздрості стосовно до «ворога» приводить до формування системи цінностей, яка заперечує систему цінностей «ворога». Суб'єкт створює образ «ворога», щоб позбутися почуття провини за власні невдачі. (uk)
- Ресентиме́нт (фр. ressentiment /rəsɑ̃timɑ̃/ «негодование, злопамятность, озлобление») — чувство враждебности к тому, кого субъект считает причиной своих неудач («врагом»), бессильная зависть, «тягостное сознание тщетности попыток повысить свой статус в жизни или в обществе». Чувство слабости или неполноценности, а также зависти по отношению к «врагу» приводит к формированию системы ценностей, которая отрицает систему ценностей «врага». Субъект создает образ «врага», чтобы избавиться от чувства вины за собственные неудачи. (ru)
|
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)