| rdfs:comment
| - شنلبومبير (بالمانية؛ حرفيًا «قاذفة سريعة») هي قاذفة قنابل تعتمد على السرعة لتجنب مقاتلات العدو، بدلاً من امتلاك أسلحة ودروع دفاعية. (ar)
- A Schnellbomber (German; literally "fast bomber") is a bomber that relies upon speed to avoid enemy fighters, rather than relying on defensive armament and armor. (en)
- Швидкісний бомбардувальник — концептуальний різновид бомбардувальників, спеціально спроєктованих у середині 1930-х років, який за задумом конструкторів призначався для досягнення літаками бомбардувальної авіації переваги перед супротивником за рахунок підвищеної швидкості польоту на різних висотах. Досягнення таких властивостей здійснювалося за рахунок зниження захисного озброєння, а саме зменшення лобового опору (на літаках не було башточки, або кулеметних установок, що виступали за межі фюзеляжу), а також ваги (без гарматного озброєння, надлишків боєприпасів або скорочення членів екіпажу необхідних на борту), що призводить до підвищення льотних характеристик, у першу чергу швидкісних. (uk)
- Скоростной бомбардировщик, дословно с нем. Schnellbomber (позднее — Средний бомбардировщик), концепция самолетов 1930-х годов, предполагавшая что обладающий достаточной скоростью бомбардировщик получает значительное преимущество перед противником. Первым самолетом, построенным по этой концепции, стал Хейнкель Хе-70, вскоре заменённый на Дорнье До-17. Полеты До-17 в Швейцарии в 1937 показали значимость этой концепции, самолет установил несколько рекордов скорости. Однако, по опыту Гражданской войны в Испании, гружёные До-17 не обладали достаточной скоростью для исключения их перехвата. (ru)
- Schnellbomber (em português: bombardeiro rápido) foi um termo da Luftwaffe para designar um bombardeiro rápido. Este conceito foi desenvolvido durante os anos 30 quando se acreditava que um bombardeiro rápido poderia contornar, ultrapassar ou manter-se a uma distância segura de um caça ou interceptor inimigo. Estas características seriam alcançadas omitindo peso excessivo e armamento defensivo, assim como na aposta de uma fuselagem e um design esguio ou aerodinâmico, juntamente com poderosos motores. (pt)
|
| has abstract
| - شنلبومبير (بالمانية؛ حرفيًا «قاذفة سريعة») هي قاذفة قنابل تعتمد على السرعة لتجنب مقاتلات العدو، بدلاً من امتلاك أسلحة ودروع دفاعية. (ar)
- A Schnellbomber (German; literally "fast bomber") is a bomber that relies upon speed to avoid enemy fighters, rather than relying on defensive armament and armor. (en)
- Скоростной бомбардировщик, дословно с нем. Schnellbomber (позднее — Средний бомбардировщик), концепция самолетов 1930-х годов, предполагавшая что обладающий достаточной скоростью бомбардировщик получает значительное преимущество перед противником. Первым самолетом, построенным по этой концепции, стал Хейнкель Хе-70, вскоре заменённый на Дорнье До-17. Полеты До-17 в Швейцарии в 1937 показали значимость этой концепции, самолет установил несколько рекордов скорости. Однако, по опыту Гражданской войны в Испании, гружёные До-17 не обладали достаточной скоростью для исключения их перехвата. В 1930-х темпы разработки бомбардировщиков даже временно обогнали темпы разработки истребителей, однако с появлением в конце десятилетия «Харрикейнов» и «Спитфайеров» их характеристик оказалось достаточно, чтобы не только догнать До-17, но и получить преимущество в пушечном вооружении. До-17 сняли с производства в 1940. Попытки создания новых «Шнелльбомбардировщиков» в Германии продолжались, противопоставляя их огромным бомбардировщикам Королевских ВВС и ВВС США с сильным оборонительным вооружением. Это привело к созданию Юнкерса Ю-88, разработанного за 3 года до Второй мировой войны, Мессершмиттов Ме-410 «Шершень» и реактивного Арадо Ар-234 «Молния» (названного «быстрейшим бомбардировщиком» — «Schnellstbomber»). Также изначально проектировались для «Люфтваффе» по этой концепции скоростных самолетов Хейнкель Хе-219 и Дорнье До-335, но они сменили своё основное боевое назначение. В июле 1939 года «Люфтваффе» предложило разработку высокоскоростного среднего бомбардировщика с увеличенной бомбовой нагрузкой («Бомбардировщик Б») для замены первых «Шнелльбомбардировщиков». Проект остановился из-за отсутствия более мощных двигателей — 24-х цилиндровых Юмо-222. Британский «Москит» может считаться самым эффективным скоростным бомбардировщиком Второй мировой. Он сохранил скоростное преимущество на протяжении всей войны. Потери Москитов были самыми низкими среди других бомбардировщиков Королевских ВВС. В СССР по этой концепции до 1941 года выпускался АНТ-40 (он же — «СБ»). Позднее заменена концепцией среднего бомбардировщика. Средние бомбардировщики:
* Handley Page Hampden
* Martin Baltimore
* North American B-25 Mitchell
* Martin B-26 Marauder (ru)
- Schnellbomber (em português: bombardeiro rápido) foi um termo da Luftwaffe para designar um bombardeiro rápido. Este conceito foi desenvolvido durante os anos 30 quando se acreditava que um bombardeiro rápido poderia contornar, ultrapassar ou manter-se a uma distância segura de um caça ou interceptor inimigo. Estas características seriam alcançadas omitindo peso excessivo e armamento defensivo, assim como na aposta de uma fuselagem e um design esguio ou aerodinâmico, juntamente com poderosos motores. A primeira aeronave a ser desenvolvida segundo estes padrões foi um monomotor Heinkel He 70, porém, este foi rapidamente substituído pelo bimotor Dornier Do 17. Durante as competições aéreas de 1937, na Suíça, o Do 17 bateu uma série de recordes, demonstrando a validade do conceito. Contudo, experiências durante a Guerra Civil Espanhola demonstraram que, embora um sucesso durante a guerra, a velocidade do Do 17, quando carregado com equipamento militar para bombardeamento de posições inimigas, era insuficiente para escapar dos caças inimigos, o que fez com que a aeronave sofresse modificações para albergar atiradores e armamento defensivo. Enquanto o desenvolvimento de bombardeiros ultrapassou temporariamente o desenvolvimento dos caças nos anos 30, o surgimento aeronaves como o Hawker Hurricane e o Supermarine Spitfire, fez com que o Do 17 sofresse imensas baixas; assim, a sua produção foi terminada no final de 1940. Mesmo assim, os alemães persistiram em tentar criar um Schnellbomber mais avançado, em contraste aos grandes e pesados bombardeiros com armamento defensivo que a RAF e a USAAF produziam e insistiam em desenvolver. Outras aeronaves reconhecidas como Schnellbomber eram o Junkers Ju 88, o Messerschmitt Me 410 e, a que verdadeiramente poderia ter sido um sucesso neste conceito, a aeronave a jato Arado Ar 234 Blitz. Outras aeronaves da Luftwaffe foram originalmente desenvolvidas para serem bombardeiros rápidos, porém foram transferidas para outras missões; estas incluem o Heinkel He 219 como caça nocturno, e o Dornier Do 335, que acabou sendo designado como caça pesado. Para substituir este conceito por um mais moderno e capaz de responder às necessidades militares, outros projectos para bombardeiros começaram a surgir, como o Bomber B, porém, complicações no desenvolvimentos das aeronaves fez com que o projecto fosse abandonado. Em contaste, outro projecto, o Bombardeiro Ural, que procurava desenvolver bombardeiros pesados, com grande capacidade de MTOW e longo alcance, também foi abandonado com a morte do seu visionário . Ironicamente, talvez o Schnellbomber com mais sucesso da guerra tenha sido uma aeronave britânica e não alemã, o de Havilland Mosquito; durante grande parte da guerra, este bimotor manteve uma vantagem de velocidade relativamente a muitas caças que combateram durante a guerra, tem apenas encontrado um adversário à altura quando o Me 262 foi lançado aos céus. No final da guerra, o Mosquito apresentava a mais baixa taxa de baixas, tendo sido a aeronave britânica menos abatida do Comando de Bombardeiros da RAF. Os alemães consideravam o Mosquito uma versão superior dos seus Schnellbomber, tendo sido até inspiração para a construção do , suja alcunha também era Moskito. (pt)
- Швидкісний бомбардувальник — концептуальний різновид бомбардувальників, спеціально спроєктованих у середині 1930-х років, який за задумом конструкторів призначався для досягнення літаками бомбардувальної авіації переваги перед супротивником за рахунок підвищеної швидкості польоту на різних висотах. Досягнення таких властивостей здійснювалося за рахунок зниження захисного озброєння, а саме зменшення лобового опору (на літаках не було башточки, або кулеметних установок, що виступали за межі фюзеляжу), а також ваги (без гарматного озброєння, надлишків боєприпасів або скорочення членів екіпажу необхідних на борту), що призводить до підвищення льотних характеристик, у першу чергу швидкісних. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
