has abstract
| - Stepan Artemovych Pasiuha (11 December 1862 Gregorian date – 1933) was originally from the town of Velyki Pysarivky, Bohodukhiv county, in the Kharkov Governorate of the Russian Empire. He learned to play the bandura from (Trottchenko). He had seven dumy (sung epic poems) in his repertoire:
* 1. Marusia Bohuslavka
* 2. The Widow and her three sons
* 3. The Sister and Brother
* 4.
* 5. Captives lament
* 6. , the Widow's Son
* 7. The Escape of the Three Brothers from Oziv. Left and Right - Portraits of S. Pasiuha from 1910 from Slastion's collection of Kobzar portraits. The first three dumy were recorded on phonograph by Opanas Slastion and sent to Filaret Kolessa in Lviv. Filaret Kolessa wrote that : "In his recitations, sung with a nice baritone, we hear the importance of the recitative above the melody. The singing and playing of Stepan Pasiuha makes a nice artistic impression." was a student of Pasiuha, and highly praised him as a teacher of singing and playing, and also as a kobzar who demonstrated great artism in his performance of dumy. He often spoke: "there probably was never such a kobzar like Pasiuha and in the future there never will be." In 1910, Opanas Slastion painted two portraits of the kobzar. In 1915 he was arrested and spent time incarcerated. Photo: (left) Pasiuha in 1910 Photo: (right) Pasiuha with his student in 1913 at the Poltava Artisans exhibition. From graphic sources his bandura had: Portrait 1 - 4 basses and 14 treble strings (16 pegs) Portrait 2 - 6 basses and 14 treble strings (en)
- Пасюга Степан Артемович (29 листопада 1862 — 1933) — кобзар. Народився 29 листопада 1862 року у слободі Велика Писарівка (смт)|Велика Писарівка]] на Східній Слобожанщині (тепер Сумська область Україна). Зір утратив у юнацькому віці. Разом із П.Гащенком вчилися у кобзаря Дмитра Петровича Троченка з с. Лютовки Богодухівського повіту. Отримавши «одклінщини», пішли підвищувати свою майстерність у кобзаря з с. Мурафа Богодухівського повіту Стефана Яковича Бідила. За свідченням Степана Пасюги, великий вплив на нього справив цехмайстер Хведір Ївлампійович Вовк. Хоча особливого прагнення до концертних виступів С.Пасюга не виявляв, українська інтелігенція радо запрошувала кобзаря виступати на сцені. У 1911–1912 роках разом з П.Гащенком, П.Древченком виступають на багатьох концертах, організованих українською інтелігенцією у Харкові, Києві, Полтаві, Одесі, Миргороді, Охтирці та інших містах. Залишилися спогади про виступи С.Пасюги на Південно-російській промислово-сільськогосподарській виставці у Катеринославі (1910 р.); концерт у Катеринославському історичному музеї (1911 р.); Кустарній виставці у Санкт-Петербурзі (1916) С.Пасюга був у родинних стосунках з останнім кобзарським цехмайстром (наступником Хведора Вовка) — Іваном Казаном. Грав на бандурі і лірі. Знав багато дум і старин, але «на люди» (для інтелігенції) співав лише чотири — “Плач невольників”, “Три брати Озовські”, “Удова і три сина”, “Конівченко”. Отримував найвищі оцінки як із боку кобзарів, так і музикознавців. «Такого кобзаря, як Пасюга, ніколи не було й не буде! — згадував Є.Мовчан. — Голосу його не було краю і кінця. Він знав майже всі думи, співав величезну кількість народних пісень. А що вже грав на кобзі, то про це й говорити нема чого». «У його рецитаціях, співаних гарним, баритоновим голосом, помічаємо перевагу речитатива над мелодією. Спів і гра Пасюги складається на гарну артистичну цілість», — говорив Ф.Колесса. Степан Пасюга жив дуже просто, зневажав «світські витребеньки» і дотримувався заповітної строгості у відношені до учнів. Великий вплив С.Пасюга мав і на Ткаченка Георгія, який доніс до сучасників манеру старосвітського кобзарського виконавства. Помер 1933 року від голоду. Похований у с.Борисівці РФ. Деякі із фонозаписів С. Пасюги зберігаються у фондах ІМФЕ (м. Київ). Опанас Сластіон зробив із кобзаря дві портретні замальовки. (uk)
|