| rdfs:comment
| - Sergei Prokofiev's Symphony No. 7 in C-sharp minor, Op. 131, was completed in 1952, the year before his death. It is his last symphony. (en)
- La Sinfonia n. 7 in Do diesis minore, op. 131, è una composizione di Sergej Sergeevič Prokof'ev', iniziata nel 1951 e completata nel 1952, l'anno prima della sua morte. È la sua ultima sinfonia. (it)
- セルゲイ・プロコフィエフ作曲の交響曲第7番嬰ハ短調作品131は、1952年に完成した4楽章構成の交響曲である。プロコフィエフはこの曲をソヴィエトの青年たちに捧げる意向であり、自ら「青春交響曲」と呼んでいたことにちなみ、『青春』の標題が用いられることもある。 (ja)
- Симфония № 7, до-диез минор, соч. 131 — симфония Сергея Прокофьева, написанная в 1952 году, за год до смерти композитора. (ru)
- C♯小調第7號交響曲，作品131，是俄國作曲家浦羅哥菲夫的音樂作品。創作於1951至52年，這不但是作曲家最後一首交響曲，同樣也是他最後一首完成的音樂作品。1957年，即作曲家逝世後，本曲獲頒發列寧獎。 (zh)
- Die Sinfonie Nr. 7 in cis-Moll, Opus 131 (komponiert 1951–1952, uraufgeführt am 11. Oktober 1952 in Moskau) ist die letzte Sinfonie von Sergei Sergejewitsch Prokofjew. In ihr kehrt der Komponist zu der instrumentalen Durchsichtigkeit und der harmonischen Einfachheit der Ersten Sinfonie zurück, obwohl sich das Werk durch seinen märchenhaft-orientalischen Charakter eher an Rimski-Korsakow als an Haydn anlehnt. Der betont melodisch-lyrische Gesamteindruck des Werks und dessen zugängliche Sprache resultieren auch aus der ursprünglichen Erwägung des Komponisten, diese Sinfonie spezifisch für Jugendorchester zu schreiben. Die Sinfonie wurde von Dmitri Schostakowitsch hoch gelobt und 1957 mit dem Leninpreis ausgezeichnet. (de)
- La Symphonie no 7 en do dièse mineur opus 131 (1952) est l’ultime symphonie de Sergueï Prokofiev. C’est une de ses œuvres les plus lyriques et les plus mélodieuses. La texture orchestrale est très allégée par rapport aux cinq symphonies précédentes et l'écriture harmonique et rythmique est d'une plus grande simplicité. Tant la relative modestie des forces instrumentales que l’accessibilité du langage musical en font une œuvre propre à être jouée par les orchestres de jeunes - elle fut d’ailleurs écrite en partie dans cette intention. Il se dégage de cette partition un charme féerique et une nostalgie qui en font le digne testament artistique d’un compositeur revenu tant de l'orgueil de sa jeunesse parisienne (Deuxième symphonie) que de ses élans de patriotisme soviétique (Cinquième symphon (fr)
- 세르게이 프로코피예프의 《교향곡 7번 올림 다단조 작품번호 131》는 그가 죽기 1년 전인 1952년에 완성되었다. 그의 마지막 교향곡이다. 교향곡 대부분은 마지막 악장의 끝을 포함하여 감정적으로 억제되고 향수를 불러일으키며 우울한 분위기이다. 그러나 작곡가는 나중에 100,000 루블 의 스탈린 상을 받기 위해 활기차고 낙관적인 코다를 추가할 것을 확신했다. 작곡가는 죽기 전에 원래의 조용한 결말을 선호한다고 말했다. 초연은 호평을 받았고 프로코피예프가 사망한 지 4년 후인 1957년에 이 교향곡은 레닌상을 수상했다. 교향곡은 30~35분 동안 4악장으로 구성되어 있다. 1.
* 모데라토 2.
* 알레그레토 3.
* 안단테 에스프레소 4.
* 비바체 소나타 형식의 첫 번째 악장은 바이올린의 우울한 첫 번째 주제로 시작되며, 바람에 대한 따뜻하고 서정적인 두 번째 주제와 대조된다. 간략한 전개 섹션 후에 두 테마의 요약이 이어지며 글로켄슈필과 실로폰의 시계 똑딱거리는 소리와 함께 반성적인 분위기로 악장이 끝난다. 2악장은 프로코피예프의 발레 신데렐라를 연상시키는 가을 왈츠이며, 3악장은 표현력이 풍부하고 노래하는 느린 악장이다. (ko)
- Симфонія № 7, до-дієз мінор тв. 131 — симфонія Сергія Прокоф'єва, написана у 1952 році, за рік до смерті композитора. Вперше виконана 11 жовтня 1952 року у Москві, диригував Самуїл Самосуд. Сьома симфонія була задумана С. Прокоф'євим як твір для дітей, однак у процесі роботи над твором його концепція змінилася. Симфонія була закінчена влітку 1951 року. Її музика стала широко відома в 70-і роки завдяки телевізійній заставці для інформаційної програми «Час». У цій симфонії відмічається тенденція до спрощення музичної мови, превалюють меланхолійні та ностальгічні настрої. Примітно, що оптимістичний фінал симфонії був написаний за порадою колег-композиторів з міркувань щодо уникнення переслідувань системою Жданова, яких Прокоф'єв зазнавав раніше і жертвою яких стала його перша дружина, що 20 (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)