| rdfs:comment
| - Synaesthesia is a rhetorical device or figure of speech where one sense is described in terms of another. This may often take the form of a simile. One can distinguish the literary joining of terms derived from the vocabularies of sensory domains from synaesthesia as a neuropsychological phenomenon. (en)
- La sinestesia (dal greco syn, 'insieme', e aisthánomai, 'percepisco') è una figura retorica, in particolare un tipo di metafora ("metafora sinestetica"), che prevede l'accostamento di due parole appartenenti a due sfere sensoriali diverse. Ha largo uso in poesia ermetica e in genere nella versificazione: Tra le canzoni, si può citare Il sogno di Maria di Fabrizio De André: È usata anche nella lingua di tutti i giorni ("colori caldi", "giallo squillante" ecc.) e quindi anche in prosa. (it)
- Synesthesie is een stijlfiguur waarbij een combinatie van de indrukken van verschillende zintuigen in uitdrukkingen wordt gebruikt. Synesthesie kan worden gezien als een bijzondere vorm van de metafoor. Qua stromingen komt synesthesie in het bijzonder voor in het symbolisme, modernisme en bij de Tachtigers. (nl)
- La sinestèsia és un recurs literari que consisteix a barrejar trets de diversos sentits del cos per crear un efecte més gràfic. Per exemple, la molt usada expressió "plorar amargament" és una sinestèsia, ja que barreja un fet que es percep amb la vista (plorar) amb un gust. Així, mescla de sensacions auditives, visuals, gustatives, olfactives i tàctils, associa elements procedents dels sentits físics amb sensacions internes (sentiments). Se la vincula amb la enàl·lage i amb la metàfora, raó per la qual a voltes rep el nom de metàfora sinestèsica. (ca)
- Синестезія (грец. synaesthesis — одночасне відчуття) — стилістична фігура, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів. Ще одним яскравим прикладом є "Голосівки" Артюра Рембо: А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, синє О, — про вас я нині б розповів: А — чорний мух корсет, довкола смітників Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене; Е — шатра в білій млі, списи льодовиків, Ранкових випарів тремтіння незбагненне; (uk)
|
| has abstract
| - La sinestèsia és un recurs literari que consisteix a barrejar trets de diversos sentits del cos per crear un efecte més gràfic. Per exemple, la molt usada expressió "plorar amargament" és una sinestèsia, ja que barreja un fet que es percep amb la vista (plorar) amb un gust. Així, mescla de sensacions auditives, visuals, gustatives, olfactives i tàctils, associa elements procedents dels sentits físics amb sensacions internes (sentiments). Se la vincula amb la enàl·lage i amb la metàfora, raó per la qual a voltes rep el nom de metàfora sinestèsica. És un recurs usat sobretot en poesia i en les descripcions, era un dels favorits del modernisme, per la bellesa que aporta. Sovint la sinèstia és un tipus de metàfora. Es basa en associacions cognitives, ja que determinades dades sensorials activen d'altres que no tindrien a veure en un principi amb el sentit triat. Hi ha precedents de l'ús d'aquest trop ja en la literatura clàssica, com per exemple Virgili. A Espanya ja va ser utilitzada pels escriptors barrocs, però van ser els poetes francesos de finals del segle XIX qui la posaren de moda a la lírica, especialment en el corrent denominat simbolisme, que a Espanya aparegué dins l'anomenat modernisme literari. Així, per exemple, el poeta simbolista francès Arthur Rimbaud va crear un sonet dedicat a les vocals, adjudicant a cada una d'elles un color distintiu, i els poetes modernistes com Rubén Darío podien parlar de sonoro marfil o de dulces azules (gust + vista). En aquest cas, es tracta d'una sinestèsia de primer grau, ja que son impressions de dos sentits corporals diferents; si s'associa la impressió d'un sentit del cos no a una altra impressió d'un sentit diferent, sinó a una emoció, un objecte o una idea, es tracta ja d'una sinestèsia degradada o indirecta, també anomenada sinestèsia de segon grau, com per exemple, agra malenconia. Altres exemples:
* Hi ha un ferrer a la plaça, i sent de nou aquella olor rasposa i hidratada que fan els unglots dels cavalls.
* El temps giraria verd o roig, com endogalada angoixa. (Joan Perucho)
* De l'aigua sentia la música dolça ( la musica la sentiríem amb l'oïda i, si era dolça, amb el gust) (ca)
- Synaesthesia is a rhetorical device or figure of speech where one sense is described in terms of another. This may often take the form of a simile. One can distinguish the literary joining of terms derived from the vocabularies of sensory domains from synaesthesia as a neuropsychological phenomenon. (en)
- La sinestesia (dal greco syn, 'insieme', e aisthánomai, 'percepisco') è una figura retorica, in particolare un tipo di metafora ("metafora sinestetica"), che prevede l'accostamento di due parole appartenenti a due sfere sensoriali diverse. Ha largo uso in poesia ermetica e in genere nella versificazione: Tra le canzoni, si può citare Il sogno di Maria di Fabrizio De André: È usata anche nella lingua di tutti i giorni ("colori caldi", "giallo squillante" ecc.) e quindi anche in prosa. (it)
- Synesthesie is een stijlfiguur waarbij een combinatie van de indrukken van verschillende zintuigen in uitdrukkingen wordt gebruikt. Synesthesie kan worden gezien als een bijzondere vorm van de metafoor. Qua stromingen komt synesthesie in het bijzonder voor in het symbolisme, modernisme en bij de Tachtigers. (nl)
- Синестезія (грец. synaesthesis — одночасне відчуття) — стилістична фігура, поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій. Випливає із природної властивості людини переживати водночас враження, одержані від кількох органів чуття, що приводить до синтезу кількох відчуттів. Найяскравіше синестезія проявилася у ліриці раннього П. Тичини — поета, схильного до «кольорового слуху» та «слухового кольору», здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо. Синтетичне взаємозумовлення цих чинників приводило до витворення одночасної «мальовничої музичності» як чільної ознаки «кларнетизму»: «За частоколом — / Зелений гімн»; «Мов золото-поколото, / Горить-тремтить ріка, / Як музика» тощо. Ще одним яскравим прикладом є "Голосівки" Артюра Рембо: А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, синє О, — про вас я нині б розповів: А — чорний мух корсет, довкола смітників Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене; Е — шатра в білій млі, списи льодовиків, Ранкових випарів тремтіння незбагненне; І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене, Сп'яніле каяття або нестримний гнів; У — жмури на морях божественно-глибокі, І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій — Печать присвячених алхімії ночей; О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий, Мовчання Янголів, Світів безмовний простір, Омега, блиск його фіалкових Очей. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)