rdfs:comment
| - Las Terakoya (寺子屋 terako-ya?, "escuelas del templo, escuelas primarias privadas") eran instituciones educativas privadas que enseñaban a leer y escribir a los hijos de japoneses pobres durante el período Edo. (es)
- Les terakoya (寺子屋, « temple école ») étaient des institutions privées qui enseignaient l'écriture et la lecture aux enfants japonais au cours de l'époque d'Edo. (fr)
- Terakoya (寺子屋 terako-ya, terj. har. "temple schools, private elementary schools") merupakan institusi pendidikan swasta yang mengajarkan baca dan tulis kepada anak-anak dari rakyat jelata di Jepang pada masa Zaman Edo. (in)
- Terakoya (寺子屋, terako-ya, lit. "temple schools, private elementary schools") were private educational institutions that taught reading and writing to the children of Japanese commoners during the Edo period. (en)
- 寺子屋(てらこや)とは、江戸時代の上方において、寺院で手習師匠が町人の子弟に読み書き・計算等を教えた学問施設。 (ja)
- 데라코야(일본어: 寺子屋)란 일본 에도시대의 초등교육기관 구실을 하던 곳이다. (ko)
- 寺子屋(てらこや)是日本江户时代让平民百姓子弟接受教育的民间设施(私塾)。也称为手习所或手习塾。「寺子屋」的称谓主要在京都,大坂和伊势近畿地区使用,在江户称为「手习指南所」或「手跡指南」。 (zh)
- Теракоя (яп. 寺子屋, てらこや, «прихрамова школа») — громадська або приватна початкова школа для міщан і селян в Японії 17 — 19 століття, в період Едо. Перші теракоя були засновані як школи при буддистських монастирях. Головою і наставником таких шкіл виступав, зазвичай, буддистський монах, синтоїстський священик, лікар або самурай. Основними предметами викладання були читання, письмо і арифметика. Як підручники використовувалися книги та . Кількість учнів різнилася від 10 до 100 осіб. Навчання хлопчиків і дівчаток проводилося окремо. (uk)
- Тэракоя (яп. 寺子屋, «храмовая школа») — общественная или частная начальная школа для детей зажиточных горожан и крестьян в Японии XVII—XIX веков, в период Эдо. Первые подобные школы основывались обычно при буддийских монастырях. Главой и наставником таких школ выступал обычно буддистский монах, синтоистский священник, врач или самурай. Основными предметами преподавания были чтение, письмо и арифметика. В качестве учебников использовались книги «Образцы домашних поучений» (яп. 庭訓往来 Тэйкин о:рай) и «Учения для детей» (яп. 童子教 До:дзикё:). Количество учеников составляло от 10 до 100 человек. Обучение мальчиков и девочек проводилось раздельно. (ru)
|