| rdfs:comment
| - البطل المأساوي التراجيدي (بالإنجليزية: Tragic Hero) شخصية محورية نبيلة لها قدر مأساوي، أو خلل مميت، يقودها في النهاية إلى حتفها. وُجد مفهوم البطل المأساوي في الإغريقية القديمة، وعرفه أرسطو. (ar)
- Ο τραγικός ήρωας είναι ο πρωταγωνιστής τραγωδίας σε ένα δράμα. Στο Περὶ ποιητικῆς, ο Αριστοτέλης καταγράφει τις περιγραφές ενός τραγικού ήρωα στο δραματουργό και εξηγεί αυστηρά ότι ο τραγικός ήρωας πρέπει να παίζει και το είδος του ανθρώπου που πρέπει να είναι. Ο Αριστοτέλης στήριξε τις παρατηρήσεις του σε προηγούμενα δράματα. Πολλές από τις πιο δημοφιλείς περιπτώσεις τραγικών ηρώων εμφανίζονται στην Ελληνική λογοτεχνία, κυρίως σε έργα του Σωκράτη και του Ευρυπίδη. (el)
- Un héroe trágico es el protagonista de una tragedia en los dramas. En su Poética, Aristóteles registra las descripciones del héroe trágico al dramaturgo y define estrictamente el papel que el héroe trágico debe desempeñar y el tipo de hombre que debe ser. Aristóteles basó sus observaciones en dramas anteriores. Muchos de los casos más famosos de héroes trágicos aparecen en la literatura griega, particularmente en las obras de Sófocles y Eurípides. (es)
- Le héros tragique est originellement un concept littéraire qui naît, dans la culture occidentale, en Grèce antique, et qui désigne le protagoniste d'une tragédie, mi-innocent, mi-coupable, sur lequel s'abat le destin. Ce concept s'est ensuite enrichi d'une dimension philosophique et religieuse. (fr)
- A tragic hero is the protagonist of a tragedy. In his Poetics, Aristotle records the descriptions of the tragic hero to the playwright and strictly defines the place that the tragic hero must play and the kind of man he must be. Aristotle based his observations on previous dramas. Many of the most famous instances of tragic heroes appear in Greek literature, most notably the works of Sophocles and Euripides. (en)
- Трагический герой — основной протагонист произведений жанра трагедия. Данный тип героя был разработан древнегреческими трагиками — Софоклом, Эсхилом, Еврипидом, затем получил развитие в трагедиях Сенеки, Уильяма Шекспира, Гёте, Шиллера и других. По словам Аристотеля, трагический герой должен вызывать у зрителя чувство жалости и страха. В то же время он отмечает, что трагический герой должен быть добродетельным, но никогда в высшей мере. (ru)
- Un heroi tràgic és, en sentit estricte, el protagonista d'una obra dramàtica en la qual es representa la seva caiguda inexorable com a resultat d'una hamartia o error tràgic. La caiguda de l'heroi té com a finalitat, segons Aristòtil, despertar compassió i terror en l'espectador per tal que s'identifiqui amb el protagonista i pugui experimentar catarsi. En la definició de Knox, l'heroi tràgic és el personatge que, sense estar recolzat pels déus i enfrontat a les decisions humanes, pren una decisió que manté fins al punt de la seva pròpia autodestrucció. Trobem herois tràgics en les obres dels dramaturgs grecs Èsquil, Sòfocles, Eurípides i llatins com Sèneca però també a Shakespeare, Pierre Corneille, Jean Racine, Goethe, Friedrich von Schiller, Strindberg, García Lorca, Àngel Guimerà, etc. (ca)
- Der tragische Held ist ein Protagonist einer Tragödie. Der tragische Held erleidet nach Aristoteles sein Unglück aus Gründen, die in ihm selbst zu finden sind. Folglich trägt er als Handelnder zwar die Verantwortung für sein Tun, jedoch geschieht dies nicht aus einer negativen Motivation heraus. Außerdem muss der tragische Held intelligent sein, um die Fehler seines Handelns einzusehen. Der Tod des tragischen Helden ist üblich. (de)
- Um herói trágico é o personagem principal de uma tragédia. O uso moderno do termo geralmente envolve a noção de que o herói cometeu um erro em suas ações, o que leva à sua queda. A ideia de que este seja um equilíbrio entre crime e castigo é incorretamente atribuída a Aristóteles, que é bastante claro em seu pronunciamento que o infortúnio do herói não é provocada "por vício e depravação, mas por algum erro de julgamento". Na verdade, na Poética de Aristóteles, é imperativo que o herói trágico é nobre. (pt)
- Трагічний герой — основний протагоніст у трагедіях. Цей тип героя був розроблений давньогрецькими трагіками: Есхілом, Софоклом, Евріпідом — потім отримав розвиток в трагедіях Луція Аннея Сенеки, Вільяма Шекспіра, Йоганна Вольфганга Гете, Фрідріха Шиллера та інших. У своїй «Поетиці» Арістотель описує трагічного героя й чітко визначає для драматургів його роль і тип. За словами Арістотеля, трагічний герой мав викликати у глядача відчуття жалості й страху. У той же час, відзначає філософ, трагічний герой повинен бути доброчесним, але ніколи у вищій міри. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)