| rdfs:comment
| - In Polish poetry, the Ukrainian school were a group of Romantic poets of the early 19th century who hailed from the southeastern fringes of the Polish-inhabited lands of the time (this period followed the partition of the Polish–Lithuanian Commonwealth; today mostly part of Ukraine). The poets—Antoni Malczewski, Józef Bohdan Zaleski, Tomasz Padura Aleksander Groza and Seweryn Goszczyński—produced a distinct style of Polish Romanticism through the incorporation of Ukrainian life, landscapes, history, political events, and folklore into their works. They in turn influenced both Lithuanian and Ukrainian Romantic poetry, and, along with other Polish poets, constituted a link between the various literatures of the post-partition Commonwealth. (en)
- Ukrainska skaldeskolan kallas inom polska litteraturen den romantiska riktning, som under förra hälften av 1800-talet uppstod i Warszawa som protest mot den akademiska klassiciteten, delvis under George Gordon Byrons inflytande, och hämtade sina stoff från det kosackiska Ukraina. Dess förnämsta representanter var Seweryn Goszczyński, Michał Grabowski, Aleksander Groza, Antoni Malczewski och Józef Bohdan Zaleski. (sv)
- Szkoła ukraińska polskiego romantyzmu (Ukraińska szkoła poetów) – określenie dziewiętnastowiecznej grupy polskich poetów i pisarzy romantycznych, urodzonych na Ukrainie Prawobrzeżnej – wcielonej do Imperium Rosyjskiego po rozbiorach Rzeczypospolitej. Najważniejsze dzieła:
* Maria Antoniego Malczewskiego
* Zamek kaniowski Seweryna Goszczyńskiego
* Michała Czajkowskiego (pl)
- Українська школа в польській літературі — термін, вжитий уперше 1837 року польським письменником А.Тишинським і поширений пізніше також в українському літературознавстві на означення групи польськомовних поетів і письменників доби романтизму, які в своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо. До цієї групи зараховують: Традиції української школи тривали й далі в творчості багатьох польськомовних письменників (С.Вінценз, Є.Єнджеєвіч, Ю.Лободовський тощо). (uk)
- Украинская школа в польской литературе — термин, употребленный впервые 1837 году польскими писателем А. Тишинским и распространившийся позднее также в украинском литературоведении для обозначения группы польскоязычных поэтов и писателей эпохи романтизма, которые в своем творчестве обращались к украинской исторической тематике, описанию быта и природы, а также фольклора Украины. К этой группе относят: Традиции украинской школы продолжались и дальше в творчестве многих польскоязычных писателей (С. Винценц, Е. Енджеевич, Ю. Лободовский т.д.). (ru)
|
| has abstract
| - In Polish poetry, the Ukrainian school were a group of Romantic poets of the early 19th century who hailed from the southeastern fringes of the Polish-inhabited lands of the time (this period followed the partition of the Polish–Lithuanian Commonwealth; today mostly part of Ukraine). The poets—Antoni Malczewski, Józef Bohdan Zaleski, Tomasz Padura Aleksander Groza and Seweryn Goszczyński—produced a distinct style of Polish Romanticism through the incorporation of Ukrainian life, landscapes, history, political events, and folklore into their works. They in turn influenced both Lithuanian and Ukrainian Romantic poetry, and, along with other Polish poets, constituted a link between the various literatures of the post-partition Commonwealth. (en)
- Szkoła ukraińska polskiego romantyzmu (Ukraińska szkoła poetów) – określenie dziewiętnastowiecznej grupy polskich poetów i pisarzy romantycznych, urodzonych na Ukrainie Prawobrzeżnej – wcielonej do Imperium Rosyjskiego po rozbiorach Rzeczypospolitej. Do „szkoły ukraińskiej” należeli: Antoni Malczewski, Seweryn Goszczyński, Aleksander Groza, Józef Bohdan Zaleski, oraz Michał Grabowski. Czasem wymienia się również Aleksandra Grozę oraz Michała Czajkowskiego, a także polskojęzyczne prace polsko-ukraińskiego poety i kompozytora Tomasza Padurry. Ważną postacią – inspiratorem, mecanasem i przyjacielem dla wielu przedstawicieli szkoły – był Wacław Seweryn Rzewuski. Teoretyczne podstawy grupy ustalili natomiast Aleksander Tyszyński i Michał Grabowski w książce O szkole ukraińskiej poezji (1840). Początki nurtu szkoły ukraińskiej sięgają lat 1816–1819, kiedy to w gimnazjum bazylianów w Humaniu zetknęli się Goszczyński, Grabowski i Zaleski. Część krytyków literackich zalicza do tej szkoły twórczość Juliusza Słowackiego i Józefa Ignacego Kraszewskiego. U Juliusza Słowackiego motywy ukraińskie są najbardziej widoczne w utworach Sen srebrny Salomei, Duma ukraińska, Duma o Wacławie Rzewuskim. Natomiast Józef Ignacy Kraszewski opublikował szereg powieści ludowych związanych z Ukrainą: Historia Sawki, Ulana, Ostap Bondarczuk, Budnik, Chata za wsią, Jermoła. W XX wieku tradycje szkoły kontynuował Józef Łobodowski. Poeci „szkoły ukraińskiej” charakteryzowali się podejmowaniem tematów z dziejów i kultury ludowej Ukrainy, nawiązaniami do ukraińskiego krajobrazu (częste przywoływanie obrazu stepów) i folkloru, bliskowschodniego orientalizmu, fascynacją pogaństwem oraz bajroniczną kreacją Kozaka. Ukształtowali mit Ukrainy, której rolę w historii i kulturze polskiej porównywano do roli Szkocji w kulturze angielskiej (Maurycy Mochnacki). Michał Grabowski w 1837 wyróżniał w szkole ukraińskiej trzy nurty. Jego zdaniem Goszczyński opisywał dziką i krwawą Ukrainę hajdamacką z okresu koliszczyzny, Zaleski – barwną i rycerską Ukrainę kozacką, Malczewski – Ukrainę polską, szlachecką. Zdaniem Wiesława Ratajczaka mit Ukrainy miał dwie wersje – jaśniejszą, akcentującą tradycję rycerską Rzeczypospolitej (m.in. Józef Bohdan Zaleski, Wincenty Pol), i ciemniejszą, pesymistyczną (m.in. Antoni Malczewski, Seweryn Goszczyński). Najważniejsze dzieła:
* Maria Antoniego Malczewskiego
* Zamek kaniowski Seweryna Goszczyńskiego
* Michała Czajkowskiego (pl)
- Українська школа в польській літературі — термін, вжитий уперше 1837 року польським письменником А.Тишинським і поширений пізніше також в українському літературознавстві на означення групи польськомовних поетів і письменників доби романтизму, які в своїй творчості зверталися до української історичної тематики, описів побуту і природи, фольклору тощо. До цієї групи зараховують:
* Тимка Падуру, що писав українською мовою («Ukrainky»);
* А.Мальчевського («Maria»);
* автора поеми про гайдамацьке повстання «Zamek Kaniowski» С.Ґощинського, визнаного за найтиповішого представника цієї школи;
* Богдана Залеського («Dumka hetmana Kosińskiego», «Dumka Mazepy», збірка поезій «Duch od stepu», «Tarasowa mohyła» тощо);
* Ю.Словацького (у романтичному насвітленні леґенда про юнацькі любовні пригоди майбутнього гетьмана України в поемі «Mazepa», картини української природи й побуту в поемах «Beniowski», «Sen srebrny Salomei»);
* В.Поля (географічний та етнографічний опис українських земель як частини Речі Посполитої в «Pieśń o ziemi naszej»);
* М.Чайковського (повісті з українського життя: про козака-віщуна, який передрікає занепад Польщі, — «Wernyhora», про І.Виговського — «Hetman Ukrainy»);
* M.Ґрабовського, приятеля П.Куліша й співробітника «Записок о Южной Руси», автора повістей з українського життя («Koliszczyzna і stepy», «Stanica hulajpolska», «Zamieć w stepach»);
* Ю.Коженьовського (драма «Karpaccy górale»);
* Ю.І.Крашевського (українські мотиви в повістях: «Chata za wsią», «Ostap Bodnarczuk», «Ulana», «Jaryna»);
* Ч. Неймана. Традиції української школи тривали й далі в творчості багатьох польськомовних письменників (С.Вінценз, Є.Єнджеєвіч, Ю.Лободовський тощо). (uk)
- Ukrainska skaldeskolan kallas inom polska litteraturen den romantiska riktning, som under förra hälften av 1800-talet uppstod i Warszawa som protest mot den akademiska klassiciteten, delvis under George Gordon Byrons inflytande, och hämtade sina stoff från det kosackiska Ukraina. Dess förnämsta representanter var Seweryn Goszczyński, Michał Grabowski, Aleksander Groza, Antoni Malczewski och Józef Bohdan Zaleski. (sv)
- Украинская школа в польской литературе — термин, употребленный впервые 1837 году польскими писателем А. Тишинским и распространившийся позднее также в украинском литературоведении для обозначения группы польскоязычных поэтов и писателей эпохи романтизма, которые в своем творчестве обращались к украинской исторической тематике, описанию быта и природы, а также фольклора Украины. К этой группе относят:
* Фому Падуру, который писал на украинском языке («Ukrainky»);
* А. Мальчевского («Maria»);
* автора поэмы о гайдамацком восстании «Zamek Kaniowski» С. Гощинского, признанного наиболее типичным представителем этой школы;
* Богдана Залесского («Dumka hetmana Kosińskiego», «Dumka Mazepy», сборник стихов «Duch od stepu», «Tarasowa mohyła» и т. п.);
* Ю. Словацкого (который представил романтическую версию юношеских любовных похождений будущего гетмана Украины в поэме «Mazepa», картины украинской природы и быта в поэмах «Beniowski», «Sen srebrny Salomei»);
* В. Поля (географический и этнографический описание украинских земель как части Речи Посполитой в «Pieśń o ziemi naszej»);
* М. Чайковского (повести из украинской жизни: о казаке-прорицателе, который предрекает упадок Польши — «Wernyhora», об И. Выговском — «Hetman Ukrainy»);
* M. Грабовского, приятеля П. Кулиша и сотрудника «Записок о Южной Руси», автора повестей из украинской жизни («Koliszczyzna и stepy», «Stanica hulajpolska», «Zamieć w stepach»);
* Ю. Коженёвского (драма «Karpaccy górale»);
* Ю. И. Крашевского (украинские мотивы в повестях «Chata za wsią», «Ostap Bodnarczuk», «Ulana», «Jaryna»);
* Ц. Неймана. Традиции украинской школы продолжались и дальше в творчестве многих польскоязычных писателей (С. Винценц, Е. Енджеевич, Ю. Лободовский т.д.). (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)