| rdfs:comment
| - L’ultracrépidarianisme est un comportement consistant à donner son avis sur des sujets à propos desquels on n’a pas de compétence crédible ou démontrée. Il peut être rapproché de la cuistrerie. (fr)
- Col termine ultracrepidarismo si designa il carattere o il comportamento tipico degli "ultracrepidari", consistente nell'esprimere opinioni su questioni al di fuori della propria conoscenza o competenza. (it)
- Ultracrepidanismo é o hábito de expressar opiniões ou dar conselhos em assuntos para além do conhecimento do próprio. Aglutinação das palavras "ultra" e "crepidam", originalmente publicada em inglês num ensaio de William Hazlitt, com origem na expressão latina "Sutor, ne ultra crepidam" encontrada da obra de Plínio, o Velho e que significa "Sapateiro, não vá para além da sandália". Usada para desencorajar um indivíduo de falar para além da sua área de conhecimento, a frase seria grosso modo equivalente à expressão portuguesa "Não fales mais do que sabes". (pt)
- Ultrakrepidarianizm – zachowanie polegające na wyrażaniu opinii i rad w sprawach pozostających poza obszarem wiedzy danej osoby. Ultrakrepidarianie to ludzie, wypowiadający się na dany temat bez posiadania o nim wystarczającego pojęcia; , , amatorzy, nieprofesjonaliści. (pl)
- Ультракрепідаріанізм — це звичка висловлюватися та давати поради з питань, у яких певна особа не компетентна. Термін ultracrepidarian уперше публічно вжитий на письмі в 1819 році есеїстом Вільямом Газлітом у відкритому листі до , редактора літературного журналу : «Вас давно називають ультракрепідарним критиком» (англ. You have been well called an Ultra-Crepidarian critic). Наступна відома згадка сталася через чотири роки, в 1823 році, в сатиричному творі (друга Газліта) під назвою Ultra-Crepidarius: a Satire on William Gifford. (uk)
|
| has abstract
| - L’ultracrépidarianisme est un comportement consistant à donner son avis sur des sujets à propos desquels on n’a pas de compétence crédible ou démontrée. Il peut être rapproché de la cuistrerie. (fr)
- Col termine ultracrepidarismo si designa il carattere o il comportamento tipico degli "ultracrepidari", consistente nell'esprimere opinioni su questioni al di fuori della propria conoscenza o competenza. (it)
- Ultrakrepidarianizm – zachowanie polegające na wyrażaniu opinii i rad w sprawach pozostających poza obszarem wiedzy danej osoby. Ultrakrepidarianie to ludzie, wypowiadający się na dany temat bez posiadania o nim wystarczającego pojęcia; , , amatorzy, nieprofesjonaliści. Termin ultrakrepidarianizm użyty został publicznie w roku 1819 przez eseistę Williama Hazlitta w liście otwartym do Williama Gifforda, redaktora pisma Quarterly Review: You have been well called an Ultra-Crepidarian critic. Cztery lata później termin został wykorzystany ponownie w satyrze Ultra-Crepidarius: a Satire on William Gifford napisanej przez przyjaciela Hazlitta, Leigha Hunta. Termin ten wywodzi się ze słynnego komentarza, który miał rzekomo wypowiedzieć grecki artysta Apelles do szewca, który pozwolił sobie na krytykę jego malarstwa. Łacińskie wyrażenie Sutor, ne ultra crepidam, użyte przez Pliniusza, a później zmienione przez innych pisarzy łacińskich na Ne ultra crepidam iudicaret, może oznaczać, że szewc nie powinien oceniać nic poza sandałem (przedstawionym na obrazie). To znaczy, krytycy powinni komentować tylko rzeczy, na których się znają. (pl)
- Ultracrepidanismo é o hábito de expressar opiniões ou dar conselhos em assuntos para além do conhecimento do próprio. Aglutinação das palavras "ultra" e "crepidam", originalmente publicada em inglês num ensaio de William Hazlitt, com origem na expressão latina "Sutor, ne ultra crepidam" encontrada da obra de Plínio, o Velho e que significa "Sapateiro, não vá para além da sandália". Usada para desencorajar um indivíduo de falar para além da sua área de conhecimento, a frase seria grosso modo equivalente à expressão portuguesa "Não fales mais do que sabes". (pt)
- Ультракрепідаріанізм — це звичка висловлюватися та давати поради з питань, у яких певна особа не компетентна. Термін ultracrepidarian уперше публічно вжитий на письмі в 1819 році есеїстом Вільямом Газлітом у відкритому листі до , редактора літературного журналу : «Вас давно називають ультракрепідарним критиком» (англ. You have been well called an Ultra-Crepidarian critic). Наступна відома згадка сталася через чотири роки, в 1823 році, в сатиричному творі (друга Газліта) під назвою Ultra-Crepidarius: a Satire on William Gifford. Термін походить від відомого зауваження, нібито зробленого відомим грецьким художником Апеллесом шевцю, який, як припускають, критикував його картину. Латинську фразу Sutor, ne ultra crepidam, як її записав Пліній, або у вигляді Ne ultra crepidam judicaret, як її згодом переробили інші латинські письменники, можна перекласти як «Швець не повинен судити далі, ніж власні підошви». Тобто критики повинні коментувати лише те, про що вони щось знають. Це прислів'я популярне у кількох мовах, наприклад, англійській: A cobbler should stick to his last; в іспанській: Zapatero a tus zapatos («Швець, до свого взуття»); нідерландській: Schoenmaker, blijf bij je leest; данській Skomager, bliv ved din læst; німецькій: Schuster, bleib bei deinem Leisten; польській: Pilnuj, szewcze, kopyta (останні чотири українською «Чоботарю, слідкуй за колодкою»); а також російській «Суди, дружок, не свыше сапога» (Суди, дружечку, та не вище чобота), де воно поширилося після того, як Олександр Пушкін поетично переказав легенду. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)