| rdfs:comment
| - La rébellion de Zebrzydowski est une rébellion qui a démarré en 1606 dans la république des Deux Nations dans le but de destituer Sigismond III de Pologne. La rébellion est menée par l'aristocratie polonaise, et se termine en 1609, quand les nobles soulevés se rendent.
* Portail de l’histoire
* Portail de la Pologne (fr)
- ゼブジドフスキの反乱（ポーランド語：rokosz Zebrzydowskiego,1606年 - 1609年）またはサンドミェシュの反乱（rokosz sandomierski）は、ポーランド・リトアニア共和国において、国王ジグムント3世に対して起こされたロコシュ（強訴）。反乱軍は1606年8月6日、、、、およびヤヌシュ・ラジヴィウによって、とルブリンにて結成された。この反乱が起きた背景には、セイム（共和国議会下院）に拠る貴族階級（シュラフタ）の強大な権力を制限し、選挙王制に代えて世襲王制を共和国に導入しようとしていた国王に対し、貴族たちが不満を募らせていたという事情があった。1609年に反乱軍の敗退によって終息したが、国王を破滅に追い込むことが出来なかったにもかかわらず、この反乱は、貴族階級が王権を支配するポーランド・リトアニア共和国の貴族共和国体制を最終的に確立するものとなった。 (ja)
- 澤布日多夫斯基叛變（波蘭語：rokosz Zebrzydowskiego），或稱桑多梅日叛變（波蘭語：rokosz sandomierski），是指1606年至1607年間，發生在波蘭立陶宛聯邦反齊格蒙特三世・瓦薩的貴族所發動的叛變。 齊格蒙特三世遭指偏袒耶穌會會士及外邦人，意圖推動絕對君主制。他致力於建立王位繼承制，剝奪貴族大部份特權，並將議會的權力削減成建議權而無決定權。當時反國王政策勢力的主要領導人為揚・札莫厄斯基，但札莫厄斯基並不主張以軍事行動去對抗君主。新教徒對国王的極端亲天主教態度非常不滿，而国王與极具影響力的札莫厄斯基之間的衝突也不斷升高，造成各方爭議不斷加劇。天主教徒、新教徒、權貴及貴族極力爭國王罷免官員的權力，逼使其驅逐耶穌會會士及外邦人。 由於反對勢力受到武裝壓制，導致皇室權力的信任度下降，叛變事件也在札莫厄斯基過世後爆發。為達目的，叛變者製造了格利尼亞內叛變一事，藉此合理化其反抗君主的軍事行動。叛亂的領導人打算罷黜齊格蒙特三世・瓦薩，讓世俗官員也有資格進入地方議會，並迫使議員嚴格遵守地方議會指示。 (zh)
- La Rebelión de Zebrzydowski (en polaco, rokosz Zebrzydowskiego), o Rebelión de Sandomierz (en polaco, rokosz sandomierski), fue un rokosz (rebelión semilegal) en la Mancomunidad de Polonia-Lituania contra el rey Segismundo III Vasa. El rokosz, formado el 5 de agosto de 1606 por , , , y en y Lublin, fue causada por la creciente insatisfacción entre los nobles (szlachta) que desaprobaban los esfuerzos del rey por limitar el poder de los nobles (sus intentos para debilitar el Sejm, el parlamento polaco) e introducir una monarquía hereditaria en vez de electiva). La rebelión, que transcurrió entre 1606 y 1608, terminó con la derrota de los rebeldes. A pesar de su fracaso en derrocar al rey, estableció firmemente el dominio de los szlachta sobre el monarca en el sistema político polaco-litua (es)
- Zebrzydowski's rebellion (Polish: rokosz Zebrzydowskiego), or the Sandomierz rebellion (Polish: rokosz sandomierski), was a rokosz (semi-legal rebellion) in the Polish–Lithuanian Commonwealth against King Sigismund III Vasa. The rokosz, formed on 5 August 1606 by Mikołaj Zebrzydowski, Jan Szczęsny Herburt, Stanisław Stadnicki, Aleksander Józef Lisowski, and Janusz Radziwiłł in Stężyca and Lublin, was caused by the growing dissatisfaction with the King among the nobility (the szlachta). In particular, the rebels disapproved of the King's efforts to limit the power of the nobles, his attempts to weaken the Sejm (the Polish parliament), and to introduce a hereditary monarchy in place of the elective one. The rebellion (1606–1609) ended in the defeat of the rebels. The rebellion led to the szl (en)
- A Rebelião de Zebrzydowski (polonês: rokosz Zebrzydowskiego), ou a Rebelião de Sandomierz (polonês: rokosz sandomierski), foi uma rokosz (rebelião semilegal) na República das Duas Nações contra o Rei . A rokosz, iniciada em 5 de agosto de 1606 por , , , e em e Lublin, foi causada pela crescente insatisfação com o Rei entre a nobreza (szlachta), que desaprovou os esforços do Rei para limitar o poder dos nobres (sua intenção de enfraquecer o Sejm, o parlamento polonês) e para introduzir a monarquia hereditária no lugar da eletiva). A rebelião (1606-08) terminou com a derrota dos rebeldes. Apesar de seu fracasso em derrotar o Rei, ela estabeleceu firmemente o domínio da szlachta sobre o monarca no sistema político da República. (pt)
- Rokosz Zebrzydowskiego, rokosz sandomierski – zbrojne powstanie szlachty przeciwko królowi Zygmuntowi III Wazie, będące właściwie wojną domową toczoną w latach 1606–1607. Wybuchł po śmierci głównego opozycjonisty wobec polityki króla – Jana Zamoyskiego – który był przeciwnikiem zbrojnych wystąpień przeciwko władzy monarszej. Wystąpienie zostało stłumione zbrojnie, powodując spadek zaufania do władzy królewskiej. Spór zaostrzyło ultrakatolickie nastawienie władcy, niechętnie widziane przez różnowierców, oraz jego konflikt z wpływowym Janem Zamoyskim. (pl)
- Ро́кош Зебжидо́вского (польск. rokosz Zebrzydowskiego), также известный как Сандоми́рский ро́кош — рокош (легальное восстание шляхты, конфедерация против короля), произошедшее в 1606—1609 годах в результате конфликта между королём Сигизмундом III Вазой и шляхтой по поводу внешней политики Речи Посполитой (войны со Швецией) и вопросов внутренней политики. Политика Сигизмунда III была нацелена на укрепление королевской власти, опиравшейся на узкую группу магнатов и епископов. Поводом к мятежу послужил частный спор между королём и Николаем Зебжидовским, в результате которого Зебжидовский был приговорён к смертной казни, которая была заменена изгнанием. (ru)
- Рокош Зебжидовського (відомий як «Сандомирський рокош») — конфедерація Речі Посполитої проти короля Сигізмунда ІІІ Вази 1606–1609 років. Виник в результаті конфлікту між королем Сигізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією), невдоволення частини шляхти зміцненням королівської влади, яка спиралася на вузьку групу магнатів і єпископів РКЦ. Приводом до рокошу послужила приватна суперечка між королем і краківським воєводою Миколаєм Зебжидовським, через що Зебжидовський був засуджений до смертної кари (замінена вигнанням). (uk)
|
| has abstract
| - La Rebelión de Zebrzydowski (en polaco, rokosz Zebrzydowskiego), o Rebelión de Sandomierz (en polaco, rokosz sandomierski), fue un rokosz (rebelión semilegal) en la Mancomunidad de Polonia-Lituania contra el rey Segismundo III Vasa. El rokosz, formado el 5 de agosto de 1606 por , , , y en y Lublin, fue causada por la creciente insatisfacción entre los nobles (szlachta) que desaprobaban los esfuerzos del rey por limitar el poder de los nobles (sus intentos para debilitar el Sejm, el parlamento polaco) e introducir una monarquía hereditaria en vez de electiva). La rebelión, que transcurrió entre 1606 y 1608, terminó con la derrota de los rebeldes. A pesar de su fracaso en derrocar al rey, estableció firmemente el dominio de los szlachta sobre el monarca en el sistema político polaco-lituano. Los nobles polacos reunidos en el rokosz formaron una konfederacja. Las demandas de la konfederacja fueron escritas en 67 artículos. Demandaban que Segismundo III dejara el trono por incumplir los Artículos de Enrique, y la expulsión de los jesuitas de la Mancomunidad de Polonia-Lituania. También demandaban que fuera el Sejm el que decidera los nombramientos de funcionarios estatales en vez del rey, los funcionarios locales serían elegidos y no nombrados y los derechos de los protestantes se aumentarían y protegerían. El Sejm de 1607 rechazó las demandas. Mientras tanto, los nobles rebeldes se reunieron en (Guzow, Guznów, Guznow, Guzowo) y fue enviado contra ellos el ejército real comandado por el hetman Jan Karol Chodkiewicz (comandante en la ) para pacificarlos. La confrontación se tornó violenta, llevando a una batalla a gran escala, la , el 5-6 de julio, con 200 bajas, que resultó en la victoria de la facción realista. En 1609, la rebelión había finalizado. Dos años después del comienzo de la revuelta, los nobles rebeldes se rindieron formalmente al rey en la reunión del Sejm de 1609. Los nobles se rindieron a cambio de la indulgencia del monarca, ya que muchos de los partidarios del rey, incluyendo al hetman Chodkiewicz habían conseguido que el rey prometiera la amnistía para los rebeldes. A pesar del fracaso de la rebelión, sin embargo arruinó los planes de Segismundo III de fortalecer su papel en el gobierno. El historiador polaco escribió: La primera rebelión en la historia polaca tuvo siniestras consecuencias. El rey perdió, en gran medida, el prestigio moral que tenía... La constitución polaca de aquí en adelante se observaría como sacrosanta y el rey tuvo que renunciar no sólo a la idea de hacer cambios importantes en ella, sino incluso cualquier reforma. Después de la rebelión, el rey Segismundo intentó canalizar la energía rebelde de los nobles en guerras externas. Esto, combinado con otros factores, llevó a que la Mancomunidad se involucrara oficialmente en la Guerra Polaco-Moscovita (1605-1618), que siguió a las Dimitríadas. (es)
- La rébellion de Zebrzydowski est une rébellion qui a démarré en 1606 dans la république des Deux Nations dans le but de destituer Sigismond III de Pologne. La rébellion est menée par l'aristocratie polonaise, et se termine en 1609, quand les nobles soulevés se rendent.
* Portail de l’histoire
* Portail de la Pologne (fr)
- Zebrzydowski's rebellion (Polish: rokosz Zebrzydowskiego), or the Sandomierz rebellion (Polish: rokosz sandomierski), was a rokosz (semi-legal rebellion) in the Polish–Lithuanian Commonwealth against King Sigismund III Vasa. The rokosz, formed on 5 August 1606 by Mikołaj Zebrzydowski, Jan Szczęsny Herburt, Stanisław Stadnicki, Aleksander Józef Lisowski, and Janusz Radziwiłł in Stężyca and Lublin, was caused by the growing dissatisfaction with the King among the nobility (the szlachta). In particular, the rebels disapproved of the King's efforts to limit the power of the nobles, his attempts to weaken the Sejm (the Polish parliament), and to introduce a hereditary monarchy in place of the elective one. The rebellion (1606–1609) ended in the defeat of the rebels. The rebellion led to the szlachta controlling the monarchy in the Polish–Lithuanian political system. (en)
- ゼブジドフスキの反乱（ポーランド語：rokosz Zebrzydowskiego,1606年 - 1609年）またはサンドミェシュの反乱（rokosz sandomierski）は、ポーランド・リトアニア共和国において、国王ジグムント3世に対して起こされたロコシュ（強訴）。反乱軍は1606年8月6日、、、、およびヤヌシュ・ラジヴィウによって、とルブリンにて結成された。この反乱が起きた背景には、セイム（共和国議会下院）に拠る貴族階級（シュラフタ）の強大な権力を制限し、選挙王制に代えて世襲王制を共和国に導入しようとしていた国王に対し、貴族たちが不満を募らせていたという事情があった。1609年に反乱軍の敗退によって終息したが、国王を破滅に追い込むことが出来なかったにもかかわらず、この反乱は、貴族階級が王権を支配するポーランド・リトアニア共和国の貴族共和国体制を最終的に確立するものとなった。 (ja)
- Ро́кош Зебжидо́вского (польск. rokosz Zebrzydowskiego), также известный как Сандоми́рский ро́кош — рокош (легальное восстание шляхты, конфедерация против короля), произошедшее в 1606—1609 годах в результате конфликта между королём Сигизмундом III Вазой и шляхтой по поводу внешней политики Речи Посполитой (войны со Швецией) и вопросов внутренней политики. Политика Сигизмунда III была нацелена на укрепление королевской власти, опиравшейся на узкую группу магнатов и епископов. Поводом к мятежу послужил частный спор между королём и Николаем Зебжидовским, в результате которого Зебжидовский был приговорён к смертной казни, которая была заменена изгнанием. Король был обвинён в самоизоляции в кругу иностранцев и иезуитов и в стремлении к абсолютной власти. Известно, что он пытался установить передачу трона по наследству, лишить шляхту большей части привилегий и оставить за Сеймом право только совещательного голоса, но не решающего. Рокош Зебжидовского длился с 1606 по 1609 год. Католики и протестанты, магнаты, средняя и мелкая шляхта разделились на две группы по отношению к закону, который запрещал монарху в дальнейшем дробить и дарить земельные уделы, а также в отношении к иезуитам и иностранцам при королевском дворе (требование удалить их). Руководителями рокоша были воевода краковский Николай Зебжидовский, староста добромильский Ян Щенсный Гербурт, староста сигулдский Станислав Стадницкий и подчаший великий литовский Януш Радзивилл. Кроме того, участники рокоша хотели заставить депутатов Сейма строго соблюдать инструкции, получаемые теми на сеймиках, от которых депутаты избирались. Длительное время противостояние состояло в пропагандистской войне, в рамках которой при помощи печатных и рукописных материалов обе стороны собирали сторонников. «Война чернильниц» завершилась вооружённым столкновением рокошан со сторонниками короля под Гузовым в 1607 году. Победу одержали вооружённые силы монарха. Однако осмысление обеими сторонами цены пролитой крови в братоубийственном конфликте привели к тому, что попытки абсолютизации и централизации власти Сигизмундом III всё же были прекращены, состоялось примирение и прощение всех участников, а также укрепление привилегированного положения шляхты. (ru)
- Rokosz Zebrzydowskiego, rokosz sandomierski – zbrojne powstanie szlachty przeciwko królowi Zygmuntowi III Wazie, będące właściwie wojną domową toczoną w latach 1606–1607. Wybuchł po śmierci głównego opozycjonisty wobec polityki króla – Jana Zamoyskiego – który był przeciwnikiem zbrojnych wystąpień przeciwko władzy monarszej. Wystąpienie zostało stłumione zbrojnie, powodując spadek zaufania do władzy królewskiej. Królowi zarzucano faworyzowanie jezuitów oraz cudzoziemców i przypisywano zamiar wprowadzenia władzy absolutnej. Z pewnością zaś wiadomo, że dążył on do ustanowienia dziedziczności tronu, pozbawienia szlachty większości przywilejów i pozostawienia izbie poselskiej jedynie głosu doradczego, a nie stanowiącego. Spór zaostrzyło ultrakatolickie nastawienie władcy, niechętnie widziane przez różnowierców, oraz jego konflikt z wpływowym Janem Zamoyskim. W latach 1606–1607 doszło do rokoszu Zebrzydowskiego, zwanego również sandomierskim, w którym katolicy, jak i protestanci, magnateria, jak i szlachta walczyli o zabranie monarsze prawa rozdawnictwa zwolnionych urzędów i zmuszenia go do wygnania jezuitów i cudzoziemców. Na potrzeby rokoszan wymyślony został także rokosz gliniański, który usprawiedliwiał ideę zbrojnego wystąpienia przeciw monarsze. Przywódcami buntu zostali: marszałek wielki koronny Mikołaj Zebrzydowski, Jan Szczęsny Herburt, Stanisław Diabeł Stadnicki i podczaszy litewski Janusz Radziwiłł. Pragnęli zdetronizować Zygmunta III Wazę, ponadto wprowadzić obieralność urzędników ziemskich na sejmikach oraz zmusić posłów do ścisłego przestrzegania instrukcji sejmikowych. Rokosz zakończył się zwycięstwem króla w bitwie pod Guzowem w 1607 roku, lecz wzmocnienie władzy królewskiej zostało udaremnione. Aby się przed nim ustrzec, sprecyzowano dawniejszy przepis o prawie do wypowiedzenia królowi posłuszeństwa oraz nakazano senatorom rezydentom zdawać sprawę sejmowi z urzędowania przy boku monarchy. Król zgodnie z wolą magnatów (niechętnych wzmocnieniu jego władzy) odstąpił od wymierzenia kar buntownikom. Według oceny historyka: Zamiast reformy, sejm przyniósł fatalne precedensy: kilka manifestów przeciw uchwałom, żadnych konstytucyi, nakoniec rokosz. W tym rokoszu wódz Zebrzydowski użył za hasło agitacyjne właśnie starą zasadę jednomyślności, zaatakowaną świeżo przez dwór. Malkontenci różnych wyznań i różnej wartości moralnej skupili się na tej platformie. Dwór jeszcze podczas sejmu stchórzył, dla uratowania podatków uznał urzędownie prawidło powszechnego przyzwolenia. Niewiele to pomogło. Polała się krew. Rokoszanie ulegli, ale ich wspólna idea, idea złotej wolności, wyszła bez szwanku, tryumfująca, nawet uświęcona nowemi ustawami. Dlaczego? Głównie podobno dlatego, że opozycya lepiej wiedziała, o co walczy; regalistom zabrakło wspólnej wiary konstytucyjnej. (pl)
- A Rebelião de Zebrzydowski (polonês: rokosz Zebrzydowskiego), ou a Rebelião de Sandomierz (polonês: rokosz sandomierski), foi uma rokosz (rebelião semilegal) na República das Duas Nações contra o Rei . A rokosz, iniciada em 5 de agosto de 1606 por , , , e em e Lublin, foi causada pela crescente insatisfação com o Rei entre a nobreza (szlachta), que desaprovou os esforços do Rei para limitar o poder dos nobres (sua intenção de enfraquecer o Sejm, o parlamento polonês) e para introduzir a monarquia hereditária no lugar da eletiva). A rebelião (1606-08) terminou com a derrota dos rebeldes. Apesar de seu fracasso em derrotar o Rei, ela estabeleceu firmemente o domínio da szlachta sobre o monarca no sistema político da República. Os nobres poloneses reunidos na rokosz formaram uma konfederacja. As exigências da konfederacja foram delineadas em 67 artigos. Eles exigiam que Sigismundo III fosse destronado por não obedecer aos Artigos henriqueanos e a expulsão dos jesuítas da República das Duas Nações. Eles continuaram a exigir, que ao invés do rei, o Sejm é que passaria a indicar os cargos oficiais; que os cargos locais seriam eleitos e não indicados e que os direitos dos protestantes seriam ampliados e protegidos. O Sejm de 1607 rejeitou as exigências. Enquanto isso, os nobres rebelados se reuniram em (Guzow, Guznów, Guznow), e em 1607, o Exército Real comandado pelo Hetman (comandante da Batalha de Kircholm) foi enviado para pacificar os rebeldes. A confrontação tornou-se violenta, evoluindo para um verdadeira batalha em 5 de julho/6 de julho (fontes diversas), com 200 vítimas, que resultou na vitória da facção real. Em 1609 a rebelião terminou. Dois anos após o início da revolta, os nobres rebelados formalmente se renderam ao rei no encontro do Sejm de 1609, que se tornou conhecido como o . Os nobres se renderam em troca de indulgência, com o apoio de muitos da realeza, inclusive o Hetman Chodkiewicz que havia defendido com sucesso o pedido de anistia para os rebeldes. Apesar do fracasso da rebelião, ela retirou qualquer chance que Sigismundo III tinha de fortalecer sua posição dentro do governo. O historiador polonês Halecki mais tarde escreveu: "A realeza perdeu, em grande parte, o prestígio moral que havia desfrutado... A constituição polonesa foi considerada daqui a diante como sacrossanta e o rei teve que renunciar não só à idéia de fazer qualquer mudança significativa nela, mas até mesmo qualquer reforma, sem tocar em seus princípios". Após a rebelião, o Rei Sigismundo tentou redireccionar a energia dos nobres descontentes para guerras externas. Isto, combinado com outros fatores, levaram a República ao envolvimento oficial na Guerra polaco-moscovita (1605–1618), que se seguiu às Dimitríades (1605-1609). (pt)
- 澤布日多夫斯基叛變（波蘭語：rokosz Zebrzydowskiego），或稱桑多梅日叛變（波蘭語：rokosz sandomierski），是指1606年至1607年間，發生在波蘭立陶宛聯邦反齊格蒙特三世・瓦薩的貴族所發動的叛變。 齊格蒙特三世遭指偏袒耶穌會會士及外邦人，意圖推動絕對君主制。他致力於建立王位繼承制，剝奪貴族大部份特權，並將議會的權力削減成建議權而無決定權。當時反國王政策勢力的主要領導人為揚・札莫厄斯基，但札莫厄斯基並不主張以軍事行動去對抗君主。新教徒對国王的極端亲天主教態度非常不滿，而国王與极具影響力的札莫厄斯基之間的衝突也不斷升高，造成各方爭議不斷加劇。天主教徒、新教徒、權貴及貴族極力爭國王罷免官員的權力，逼使其驅逐耶穌會會士及外邦人。 由於反對勢力受到武裝壓制，導致皇室權力的信任度下降，叛變事件也在札莫厄斯基過世後爆發。為達目的，叛變者製造了格利尼亞內叛變一事，藉此合理化其反抗君主的軍事行動。叛亂的領導人打算罷黜齊格蒙特三世・瓦薩，讓世俗官員也有資格進入地方議會，並迫使議員嚴格遵守地方議會指示。 (zh)
- Рокош Зебжидовського (відомий як «Сандомирський рокош») — конфедерація Речі Посполитої проти короля Сигізмунда ІІІ Вази 1606–1609 років. Виник в результаті конфлікту між королем Сигізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією), невдоволення частини шляхти зміцненням королівської влади, яка спиралася на вузьку групу магнатів і єпископів РКЦ. Приводом до рокошу послужила приватна суперечка між королем і краківським воєводою Миколаєм Зебжидовським, через що Зебжидовський був засуджений до смертної кари (замінена вигнанням). Король був звинувачений у зв'язках з єзуїтами, іноземцями, прагненні до абсолютної влади. Відомо, що він намагався встановити передачу трону спадковою, позбавити шляхту більшої частини привілеїв, залишити за Сеймом право тільки дорадчого голосу, але не вирішального. Суперечка загострювалась реакційними католицькими поглядами короля, його попереднім конфліктом із великим коронним гетьманом Яном Замойським. Керівниками повстання були Миколай Зебжидовський, Ян Щасний Гербурт, Станіслав Стадницький, чашник ВКЛ Януш Радзивілл. Учасники рокошу хотіли змусити депутатів Сейму суворо дотримуватися інструкцій, одержуваних ними на сеймиках, від яких депутати обиралися. Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, Станіслава Ґольського, Яна Потоцького з братами Якубом та Андрієм, Януша Збаразького) в битві під Гузовом 1607 року. Однак незважаючи на перемогу, курс короля на зміцнення самодержавної влади, та централізаторська політика були припинені. Рокош сприяв православним під час конфліктів з унійними діячами. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
