| rdfs:comment
| - L'adjectiu és una de les categories que comprèn la morfologia tradicional. Un adjectiu és la paraula que explica com són les coses, persones, idees o qualsevol entitat que pugui ser designada amb un nom substantiu. Com a categoria independent, és una de les més tardanes a aparèixer, ja que abans es considerava un tipus de nom i durant segles se'l relacionava amb el verb (pels participis). Antigament es classificava el determinant com un tipus d'adjectiu. (ca)
- Přídavná jména jsou vlastnosti nebo vztahy podstatných jmen. V jazycích, které rozlišují rody, se přídavné jméno zpravidla shoduje s rodem podstatného jména, které rozvíjí. Ve větě mají nejčastěji funkci přívlastku shodného nebo doplňku. (cs)
- النعت هو من التوابع، ويسمى الصفة أيضا، ويأتي لبيان صفة الاسم الذي يتبعه في الإعراب.مثال:
* الهواء نعمة عظيمة.كلمة عظيمة هي النعت (الصفة). فهي تصف النعمة بالعظمة.
* «لمن الملك اليوم لله الواحد القهار».كلمتي الواحد القهار هما النعتان، فقد وصفتا الله، سبحانه وتعالى، بالواحد وبالقهار. (ar)
- Is focal a thugann tréith ar ainmfhocal, ar nós milis, dearg, nó teicniúil í aidiacht. (ga)
- Adjektiva atau kata sifat adalah kelas kata yang mengubah nomina atau pronomina, biasanya dengan menjelaskannya atau membuatnya menjadi lebih spesifik. Kata sifat dapat menerangkan kuantitas, kecukupan, urutan, kualitas, maupun penekanan suatu kata. Contoh kata sifat antara lain adalah keras, jauh, dan kaya. (in)
- 형용사(形容詞, adjective) 또는 그림씨는 사물의 성질이나 상태를 나타내는 품사이다. (ko)
- Een bijvoeglijk naamwoord of adjectief is een woordsoort in de taalkundige benoeming. Het wordt gebruikt om iets anders in de zin (vaak een zelfstandig naamwoord) nader te omschrijven. Het bijvoeglijk naamwoord (afkorting bn.) duidt dus meestal een eigenschap of hoedanigheid aan en vormt meestal één zinsdeel met datgene wat het nader omschrijft. (nl)
- Przymiotnik – część mowy określająca cechy istot żywych, rzeczy, zjawisk, pojęć i stanów. Nazwa wywodzi się od słowa „przymiot” – czyli cecha, właściwość, która określa właściwości dostrzegalne ludzkimi zmysłami oraz pozazmysłowe, wywnioskowane z zachowania istot żywych bądź właściwości przedmiotów. W przypadku zjawisk czy pojęć przymiotniki mogą mieć także charakter abstrakcyjny. (pl)
- 形容詞（けいようし、英語：adjective, ドイツ語：Beiwort, Eigenschaftswort, Adjektiv）とは、名詞や動詞と並ぶ主要な品詞の一つで、大小・長短・高低・新旧・好嫌・善悪・色などの動作以外で、物の状態や様子を表し、述語になったりコピュラの補語となったりして人や物に何らかの属性を表す単語でもあり、または、名詞を修飾して名詞句の指示対象を限定する用法、もしくは、述語の中心となる用法で使われる単語のことでもある。 (ja)
- L'aggettivo è una parte del discorso. Serve a modificare semanticamente un'altra parte del discorso (perlopiù un sostantivo), con cui si rapporta sintatticamente e, nella maggior parte dei casi, ha una concordanza. (it)
- Adjetivo é toda palavra que se refere a um substantivo indicando-lhe um atributo. Flexionam-se em gênero, número e/ou grau. Sua função gramatical pode ser comparada com a do advérbio em relação aos verbos, aos adjetivos e a outros advérbios. Exemplos
* O pássaro é lindo
* A mulher é bonita
* A mãe é inteligente Da mesma forma que os substantivos, os adjetivos contribuem para a organização e descrição do mundo em que vivemos. Assim, distinguimos uma fruta azeda de uma doce, por exemplo. São palavras que servem para qualificar os seres em geral. (pt)
- Adjektiv är en ordklass. Orden i denna ordklass anger egenskaper, som stor eller grön, eller tillstånd, som stängd eller öppen. Adjektiv talar om hur någonting annat (ofta ett substantiv) är eller uppfattas, till exempel "en fin bil". En vanlig minnesramsa (som även finns i många andra varianter) är: Adjektiven sedan lär, hurudana tingen är, till exempel sur och tvär. Själva ordet adjektiv kommer av latinets adjectivum (av adjicere, tillägga'). (sv)
- Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметники можуть субстантивуватися, тобто вживатися у значенні іменників, у цьому разі їх називають субстантивованими. Дуже близькою частиною мови є дієприкметник, який грає аналогічну роль у реченнях. (uk)
- И́мя прилага́тельное — самостоятельная часть речи, обозначающая непроцессуальный признак предмета и отвечающая на вопросы «какой?», «какая?», «какое?», «какие?», «чей?» и так далее. В русском языке прилагательные изменяются по родам, падежам и числам, могут иметь краткую форму. В предложении прилагательное чаще всего бывает определением, но может быть и сказуемым. Имеет тот же падеж, что и имя существительное, к которому оно относится. (ru)
- 形容词是词类中的一类。其根本特点是自由地作定语、修飾名词或名词性短语。在语义上，形容词多表示性质、状态、属性、描述等含意。 (zh)
- Ein Adjektiv ist ein Wort, das ohne weiteres ein Substantiv modifizieren, d. h. als Attribut fungieren kann, unbeschadet der Möglichkeit, dass es noch andere Funktionen im Satz wahrnehmen kann. Typische Adjektive bezeichnen Eigenschaften wie ‚gut‘ und Zustände wie ‚nass‘. Den Adjektiven vieler Sprachen sind folgende Funktionen gemeinsam: (de)
- In linguistics, an adjective (abbreviated adj.) is a word that generally modifies a noun or noun phrase or describes its referent. Its semantic role is to change information given by the noun. Traditionally, adjectives were considered one of the main parts of speech of the English language, although historically they were classed together with nouns. Nowadays, certain words that usually had been classified as adjectives, including the, this, my, etc., typically are classed separately, as determiners. Here are some examples: (en)
- Το επίθετο είναι το μέρος του λόγου που δείχνει ένα χαρακτηριστικό, μια ιδιότητα ή μια ποιότητα στο ουσιαστικό της πρότασης (π.χ. το μεγάλο σπίτι, η σπασμένη πόρτα, ο όμορφος άνθρωπος). Το επίθετο σε ορισμένες περιπτώσεις χρησιμοποιείται χωρίς το ουσιαστικό όταν αυτό εννοείται από τους συμμετέχοντες π.χ. Τα μικρά (εννοείται παιδιά) χρειάζονται φροντίδα. Έχει τρία γένη, αρσενικό (π.χ. ο φανταστικός), θηλυκό (π.χ. η φανταστική) και ουδέτερο (π.χ. το φανταστικό) και δύο αριθμούς: ενικό και πληθυντικό. Συντακτικά το επίθετο μπορεί να αποτελέσει υποκείμενο, αντικείμενο, κατηγορούμενο και γενικά λαμβάνει περίπου τους ίδιους συντακτικούς ρόλους με ένα ουσιαστικό. Επίσης αποτελεί επιθετικός ομοιόπτωτος προσδιορισμός σε ένα ουσιαστικό, ενώ μπορεί να αποτελέσει και κατηγορηματικός προσδιορισμός στα (el)
- Adjektivo estas vorto, kiu iel modifas la sencon de substantivo. En Esperanto kaj multaj aliaj lingvoj (interalie la norma angla, la latinidaj lingvoj, kaj la helena), adjektivoj estas distingaj kaj de verboj kaj de adverboj; sed en kelkaj lingvoj, ekzemple la oseta, adjektivoj kaj adverboj estas la sama vortklaso. En la germana lingvo la adjektivoj estas ankaŭ adverboj, sed la lingvo havas ankaŭ aliajn adverbojn. En aliaj lingvoj (ekzemple, la korea, kaj plejparte la indonezia) adjektivoj estas netransitivaj verboj. (eo)
- Gramatikan, adjektiboa izena lagundu eta nolakoa den adierazten duen hitza da, hari buruzko ñabardurak emanez. Beraz, adjektiboa ere izen-sintagmaren osagai nagusietakoa da. Determinatzaileak izenaren erreferentzia zehazten duen bezala, adjektiboak, gehienetan, izenaren ezaugarri bat aditzera ematen du. Horregatik, «kalifikatzaile» ere deitzen zaie. Izenen eskuinera kokatzen diren adjektibooei (txiki, gorri, luze...) izenondo deritze; izenlagun hitza, berriz, izenaren aurretik doazen adjektiboetarako erabiltzen da (herriko, larruzko, idazteko, zure, Maddiren...). (eu)
- El adjetivo (del lat. adiectīvus 'que se agrega') es una parte de la oración o clase de palabra que complementa un sustantivo para calificarlo; expresa características o propiedades atribuidas a un sustantivo, ya sean concretas (perceptible por los sentidos, como en el libro grande o the big book) o abstractas (cognoscible por la mente, como en el libro difícil). Estos adjetivos acompañan al sustantivo (libro, book) y cumplen la función de especificar o resaltar alguna de sus características. (es)
- En grammaire, on appelle adjectif (anciennement nom adjectif) une nature de mot qui s'adjoint au nom au sein d'un syntagme nominal pour exprimer une qualité (adjectif qualificatif), une relation (adjectif relationnel) ou pour permettre à celui-ci d'être actualisé au sein d'une phrase (adjectif déterminatif) Dans certaines langues flexionnelles, l'adjectif se décline. Lorsque ces langues ne possèdent pas de système casuel, on dit que l’adjectif s'accorde (avec le nom qu'il qualifie, généralement), c'est-à-dire qu'il reprend ses traits grammaticaux, comme le genre ou le nombre. (fr)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)