| rdfs:comment
| - Ban Chiang je archeologické naleziště nacházející se v Udon Thani ve východní části země (region Isán). Bylo zde objeveno velké množství kameninových nádob, ale i dokladů o zemědělství, výrobě kovových předmětů a jejich používání. (cs)
- Ban Chiang (tailandès: แหล่ง โบราณคดี บ้าน เชียง) és un jaciment arqueològic al districte de Nong Han, , Tailàndia.Està inscrit a la llista del Patrimoni de la Humanitat de la UNESCO des del 1992. Descobert el 1966, el lloc va atraure una enorme publicitat per la seva ceràmica pintada atractiva vermella. (ca)
- موقع بان شيانغ الأثري (بالإنجليزية:Ban Chiang بالتايلاندية: แหล่งโบราณคดี บ้านเชียง) يُعتبر هذا الموقع أهم مسكن من عصور ما قبل التاريخ تم اكتشافه حتى اليوم جنوب شرق آسيا. وقد شكل مرحلة هامة من التطور البشري على مستوى الثقافة والمجتمع والتكنولوجيا، كما انه يشهد على قيام نشاطات زراعية وعلى إنتاج المعادن واستخدامها. ويقع في محافظة ادون تاني. (ar)
- Ban Chiang (Thai: บ้านเชียง) ist eine Ortschaft im Nordosten Thailands. Sie liegt im Landkreis Nong Han der Provinz Udon Thani. (de)
- Ban Chiang (Thai: บ้านเชียง, pronounced [bâːn tɕʰīa̯ŋ] ) is an archaeological site in Nong Han district, Udon Thani province, Thailand. It has been a UNESCO World Heritage Site since 1992. Discovered in 1966, the site first attracted interest due to its ancient red-painted pottery. More recently, it gained international attention in 2008 when the United States Department of Justice, following an undercover investigation begun in 2003, raided several museums for their role in trafficking in Ban Chiang antiquities. (en)
- Ban Ĉiang aŭ Ban Chiang estas arkeologia kuŝejo kiu troviĝas sur la nordoriento de Tajlando, en la distrikto Nong Han, en la altebenaĵo Khorat, provincoe Udon Thani. La kuŝejo estis deklarita Monda heredaĵo de Unesko en 1992. La kuŝejo estis malkovrita en 1957, sed la unuaj elfosadoj de scienca karaktero ne ekis ĝis 1967, post la apero en 1966 de kelkaj restaĵoj en la surfaco de la kuŝejo, kaj tiel oni malkovris dum la elfosado gravan nekropolon. Poste la studo de ceramiko montris, ke la Bronzepoko okazis fakte ankaŭ en tiu regiono, dum oni ĝis tiam oni kredis la malon. (eo)
- Ban Chiang es un yacimiento arqueológico que se encuentra ubicado al nordeste de Tailandia, en el distrito de , en la meseta de Khorat, provincia de Udon Thani. El yacimiento ha sido declarado como Patrimonio de la Humanidad por la UNESCO en el año 1992. (es)
- Ban Chiang (bahasa Thai: แหล่งโบราณคดี บ้านเชียง) adalah sebuah situs arkeologi yang terletak di , Provinsi Udon Thani, Thailand. Situs ini dimasukkan ke dalam daftar Situs Warisan Dunia UNESCO sejak tahun 1992. Ditemukan pada 1966, situs ini dikenal karena tembikar berwarna merahnya. (in)
- バーンチエン遺跡（バーンチエンいせき、โบราณสถานบ้านเชียง）は、タイ・ウドーンターニー県・にある古代文明の遺跡。ユネスコの世界遺産（文化遺産）に登録されている。 (ja)
- 반 치앙(태국어: แหล่งโบราณคดีบ้านเชียง, Ban Chiang)은 태국 우돈타니 주 에 위치한 기원전 2100년에서 기원후 200년 사이의 선사시대 유적지이다. 1992년 유네스코 세계유산으로 지정되었다. (ko)
- Ban Chiang (in thailandese: บ้านเชียง?; [bâːn tɕʰīa̯ŋ] ) è un sito archeologico del distretto di Nong Han, nella provincia di Udon Thani, in Thailandia del Nordest. È inserito tra i patrimoni dell'umanità dell'UNESCO fin dal 1992. Ban Chiang è considerato il più importante insediamento preistorico finora scoperto nel sud-est asiatico. Segna una tappa importante nell'evoluzione culturale, sociale e tecnologica dell'uomo. Il sito presenta le prime testimonianze dell'agricoltura nella regione e della lavorazione e dell'uso dei metalli. (it)
- Ban Chiang (taj. แหล่งโบราณคดีบ้านเชียง) – stanowisko archeologiczne w północno-wschodniej Tajlandii, w 1992 roku wpisane na listę światowego dziedzictwa UNESCO. W 1966 roku natrafiono tu na pozostałości osady i cmentarzyska z epoki brązu z IV tysiąclecia p.n.e. Na obszarze wykopalisk odnaleziono gliniane naczynia, pokryte czerwonymi wzorami na żółtym tle, oraz przedmioty z brązu. Metoda obróbki brązu nie wskazuje na wpływy cywilizacji chińskiej, co sugeruje istnienie w Ban Chiang niezależnego ośrodka cywilizacyjnego w IV tysiącleciu p.n.e. Odkrycie to zmieniło pogląd historyków o Azji Południowo-Wschodniej jako o obszarze zacofanym kulturowo w tej epoce. (pl)
- Ban Chiang é um sítio arqueológico em Udon Thani, na Tailândia. É considerada a cidade pré-histórica mais importante descoberta no Sudeste Asiático, tendo sido o centro de uma notável evolução cultural, social e tecnológica. O local apresenta os vestígios mais antigos do cultivo agrícola na região e da fabricação e uso de metais. Foi declarada Património Mundial em 1992. (pt)
- Археологічний пам'ятник Банчіанґ (тай. แหล่งโบราณคดีบ้านเชียง) розташовується на північному сході Таїланду, в провінції Удонтхані, являє собою залишки поселення бронзового століття. На місці розкопок створено музей, в якому представлені вироби з бронзи, глиняний посуд з яскравим розфарбуванням, знайдені скелети. Частину експонатів передали в Національний музей у Бангкоку. У 1992 році був включений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. (uk)
- 班清考古遺址（泰语：แหล่งโบราณคดีบ้านเชียง，皇家轉寫：Laeng Borankhadi Ban Chiang）為一處位於泰国東北部烏隆府的考古遺址。遺址長1,350米（4,430英尺），寬500米（1,600英尺），面積67.36公頃（166.5英畝），於1966年8月發現。1974－1975年宾夕法尼亚大学博物館與合作進行大規模挖掘，泰國政府於1975年成立「班清國家博物館」。班清考古遺址於1992年第16屆世界遺產委員會通過列入《世界遺產名錄》。 班清考古遺址為青銅器文明，其年代尚未有統一說法，保守估計至少有3,500年歷史。聯合國教科文組織指出，班清考古遺址是迄今東南亞已發現最重要的史前聚落，出土文物的數量和種類上也是東南亞最豐富的。2008年1月爆發轟動一時的美國聯邦執法人員破獲文物走私集團案件，牽涉加州多家博物館，查獲超過一萬件被掠奪的文物，其中許多來自班清。之後經過幾年努力，美國將班清文物為主的九百多件古文物歸還泰國。 (zh)
- Το Μπαν Τσιάνγκ (Ταϊλανδέζικα: บ้านเชียง) είναι ένας αρχαιολογικός χώρος στην περιοχή Νονγκ Χαν, της επαρχίας Ούντον Τάνι στην Ταϊλάνδη. Πρόκειται για τα απομεινάρια ενός προϊστορικού οικισμού, που χρονολογείται του 1500 π.Χ. Έχει έκταση 30 εκτάρια και περιβάλλεται από ουδέτερη ζώνη 760 εκτ. Ο χώρος ανακαλύφθηκε το 1966, και από τότε οι αρχαιολογικές ανασκαφές έχουν φέρει στο φως πολλά ευρήματα, όπως κεραμικά και μπρούτζινα εργαλεία. Το 1992 συμπεριλήφθηκε στον κατάλογο της ΟΥΝΕΣΚΟ με Μνημεία Παγκόσμιας Κληρονομιάς. (el)
- Ban Chiang (thaï : แหล่งโบราณคดี บ้านเชียง) est un site archéologique du nord-est de la Thaïlande, dans le district de Nong Han, province d'Udon Thani. Ce site a été occupé de 3600 à 250 avant notre ère. Les habitants de Ban Chiang, riziculteurs et éleveurs, étaient surtout d'habiles potiers : poteries noires de 3600 à 1000 avant notre ère, poteries à motifs entre 1000 et 500 avant notre ère et les très célèbres poteries peintes en rouge sur fond rose orange entre 500 et 250 avant notre ère. (fr)
- Ban Chiang (Thais: แหล่งโบราณคดี บ้านเชียง) is een archeologische site gelegen in de Thaise provincie Udon Thani. De site is in 1966 ontdekt door Steve Young en kent een grote hoeveelheid aardewerken potten. Uit onderzoeken die volgden bleek dat de archeologische vondsten dateerden uit het Neolithicum tot en met de ijzertijd. Jaartallen die vervolgens aan de vondsten werden verbonden varieerden van 200 voor Christus tot 4420 voor Christus. In 2008 kwam Ban Chiang weer in het nieuws, doordat er vondsten van de site illegaal waren meegenomen naar diverse musea in de Amerikaanse staat Californië. (nl)
- Археологический памятник Банчианг (тайск. แหล่งโบราณคดีบ้านเชียง) располагается на северо-востоке Таиланда, в провинции Удонтхани, представляет собою остатки поселения бронзового века. В августе 1966 года студент-антрополог Гарвардского колледжа Стивен Янг (англ. Stephen Young) проводил исследования для своей диссертации в поселении неподалёку от Банчианга. Однажды он споткнулся на тропе о корень хлопкового дерева и упал в грязь, где обнаружил осколки керамических изделий. Техника обжига, используемая для производства данной керамики, была достаточно примитивна, а форма керамических горшков показалась достаточно необычной. Янг передал найденные образцы в музеи Бангкока, затем они были переправлены в Университет Пенсильвании. (ru)
- Ban Chiang (thailändska: แหล่งโบราณคดี บ้านเชียง) är ett fornminnesområde i distriktet i provinsen Udon Thani i Thailand. Det är sedan 1992 listat på Unescos världsarvslista. Vid upptäckten 1966 tilldrog sig Ban Chiang stor uppmärksamhet tack vare dess vackert rödmålad keramik. Den första vetenskapliga utgrävningen gjordes 1967 och man fann flera skelett tillsammans med gravgåvor av brons. Lämningar av ris har också hittats indikerande att bronsåldersinvånarna var jordbrukare. De äldsta gravarna saknar gravfynd av brons och tillhör därför en neolitisk kultur. De yngsta gravarna är från järnåldern. (sv)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)