| rdfs:comment
| - Kultura biełozierska, kultura epoki brązu rozwijająca się w pomiędzy XII a X wiekiem p.n.e. na terenie zachodniej części stepów pomiędzy Dnieprem a dolnym Dunajem. Kultura ta wykształciła się z wcześniejszej kultury sabatinowskiej. Charakteryzowała się stopniowym zmniejszaniem roli stałych osad w stosunku do nomadzkiego stylu życia z dominującą hodowlą zwierząt. Ze względu na kryzys dostępu do surowców wyroby brązowe uległy miniaturyzacji, natomiast zwiększyła się ilość wyrobów z krzemienia. Pochowki były szkieletowe w pozycji skurczonej złożone w grobach płaskich lub kurhanowych. (pl)
- The Belozerskaya culture is an archaeological culture of the later Bronze Age (12th-10th centuries BCE) that replaced the Srubnaya culture on the steppes of Ukraine and Moldova. There are finds near the lower Don and in Kuban and Crimea. It was identified as an independent archaeological culture in the 1980s. The culture is associated with the Cimmerians, and it was replaced by the Belogrudov culture and later the Scythians. (en)
- Белозерская культура — археологическая культура эпохи финальной бронзы (XII—X века до н. э.), распространённая в степной полосе Украины и Молдавии, отдельные памятники представлены на Нижнем Дону, Надкубанье и Крыму. В 1980-х годах выделена как самостоятельная археологическая культура исследователями , И. Т. Черняковым и В. П. Ванчуговым. Памятники представлены поселениями, некрополями, мастерскими, кладами и единичными находками. Жилища — землянки, полуземлянки и наземные с каменной основой. Некрополи представлены курганными и грунтовыми могильниками. Иногда составляют единый комплекс. Обряд предусматривал захоронение умершего в прямоугольной яме, перекрытой деревянным настилом, в скорченном положении на боку, реже на спине, кисти рук перед лицом, ориентировка — головой на юг. Погребальны (ru)
- Білозерська культура — археологічна культура епохи фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.). Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам'янка-Дніпровська. Поширена в степовій смузі України та Молдови, окремі пам'ятки представлені на Нижньому Доні, на території Кубані і в Криму. Артефакти матеріальної культури репрезентовані керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами. Основними заняттями представників білозерської культури були скотарство, землеробство, металообробка. (uk)
|
| has abstract
| - The Belozerskaya culture is an archaeological culture of the later Bronze Age (12th-10th centuries BCE) that replaced the Srubnaya culture on the steppes of Ukraine and Moldova. There are finds near the lower Don and in Kuban and Crimea. It was identified as an independent archaeological culture in the 1980s. The remains consist of settlements, graves, workshops, treasures, and scattered other finds. The settlements consist of pit-houses, semi–pit-houses, and houses on flat ground with stone foundations, while the graves are tumuli and grave fields. The dead were buried on a wooden floor in a rectangular pit in the fetal position, usually lying on one side, with the head oriented toward the south. Grave goods consisted of one or two wooden vessels, rarely metallic objects. The culture is associated with the Cimmerians, and it was replaced by the Belogrudov culture and later the Scythians. (en)
- Kultura biełozierska, kultura epoki brązu rozwijająca się w pomiędzy XII a X wiekiem p.n.e. na terenie zachodniej części stepów pomiędzy Dnieprem a dolnym Dunajem. Kultura ta wykształciła się z wcześniejszej kultury sabatinowskiej. Charakteryzowała się stopniowym zmniejszaniem roli stałych osad w stosunku do nomadzkiego stylu życia z dominującą hodowlą zwierząt. Ze względu na kryzys dostępu do surowców wyroby brązowe uległy miniaturyzacji, natomiast zwiększyła się ilość wyrobów z krzemienia. Pochowki były szkieletowe w pozycji skurczonej złożone w grobach płaskich lub kurhanowych. (pl)
- Білозерська культура — археологічна культура епохи фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.). Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам'янка-Дніпровська. Поширена в степовій смузі України та Молдови, окремі пам'ятки представлені на Нижньому Доні, на території Кубані і в Криму. До пам'яток білозерської культури належать поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), кургани та ґрунтові могильники (Брилівка, Широке, ), комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка), скарби металевих речей та інші. До білозерської культури відноситься місто людей кімерійських (городище Дикий Сад) — стародавнє місто-порт кімерійців на території сучасного Миколаєва, яке існувало близько 1250—925 років до н. е. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах. За К. В. Горбенком, в часи свого розквіту місто, ймовірно, існувало як важливий і найпівнічніший чорноморський порт, що поєднував торгові зв'язки кімерійців з греками та ассирійцями. В місто водними шляхами стікалися люди і товари зі всієї Кімерії та інших північних племен. Артефакти матеріальної культури репрезентовані керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами. Основними заняттями представників білозерської культури були скотарство, землеробство, металообробка. У 1980-х роках виділена як самостійна археологічна культура дослідниками Віталієм Отрощенком, Іваном Черняковим і В. П. Ванчуговим. Дослідники білозерської культури вважають, що її населення спілкувалося на діалекті давньоіранської мовної спільноти.Сергій Сегеда вважає носіїв Білозерської культури кіммерійцями, що пішли зі степів з появою скитів. За дослідженнями С. Круц, Л. Литвинова та інших антропологічно білозерці належали до одного з різновидів давньосередземноморського типу з високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом. (uk)
- Белозерская культура — археологическая культура эпохи финальной бронзы (XII—X века до н. э.), распространённая в степной полосе Украины и Молдавии, отдельные памятники представлены на Нижнем Дону, Надкубанье и Крыму. В 1980-х годах выделена как самостоятельная археологическая культура исследователями , И. Т. Черняковым и В. П. Ванчуговым. Памятники представлены поселениями, некрополями, мастерскими, кладами и единичными находками. Жилища — землянки, полуземлянки и наземные с каменной основой. Некрополи представлены курганными и грунтовыми могильниками. Иногда составляют единый комплекс. Обряд предусматривал захоронение умершего в прямоугольной яме, перекрытой деревянным настилом, в скорченном положении на боку, реже на спине, кисти рук перед лицом, ориентировка — головой на юг. Погребальный инвентарь представлен одним-двумя округлобокими сосудами, реже — изделиями из металла. Племена белозерской культуры приняли активное участие в формировании киммерийской культуры. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
