| rdfs:comment
| - Blacatz, known in French genealogy as Blacas de Blacas III (1165–1237), was the feudal lord of Aups and a troubadour. Sordello composed a lament (planh) on his death, inviting the kings of his time to share and eat the heart of Blacatz and thus acquire a portion of his courage. He was the father of the troubadour Blacasset. (en)
- Blacatz, noto nella genealogia francese come Blacas de Blacas III, scritto anche Blacantz o Blacaz o Blachas o Blancatz, italianizzato in Blacasso (Nizza dei signori d'Eze, nato a Nizza , 1165/1176 o prima – 1235/1239), è stato un fecondo trovatore e signore feudale di Aups, di Vérignon, di Baudinard, di Carros, di Châteauneuf, di Thorenc, di Tourtour e altri villaggi. (it)
- Блакац или Блака де Блака III (1165-1236/1237), сеньор Опса (ныне департамент Вар), трубадур и покровитель трубадуров. Сордель сочинил плач (planh) на его смерть Planher vol En Blacatz en aquest leugier so, приглашая правителей того времени разделить и съесть сердце Блаказа и, таким образом, приобрести часть его храбрости. Отец трубадура Блакассета. (ru)
- Blacas d'Aulps (vers 1160 - 1237) fou un trobador provençal; se'l cita com el tipus més perfecte d'aquells nobles barons, galants, braus i fastuosos. L'armà cavaller . Prengué part en diverses Croades, batent-se amb gran valentia. En les seves poesies va descriure els costums cavallerescos del seu temps, i fou tan famós per les seves obres com per la generosa protecció que dispensà als poetes i savis. En el Répertoire des sources historiques du moyen âge, d'Ulysse Chevalier, s'hi troben obres dels trobadors provençals, entre ells de Blacas d'Aulps i el seu fill Blacas. (ca)
- Blacas de Blacas, né vers 1180 et mort vers 1235, dit le Grand guerrier et connu aussi sous le nom de Blacatz, fut seigneur d'Aups, de Vérignon, de Baudinard, de Carros, de Châteauneuf, de Thorenc, de Tourtour, et autres villages. Il était aussi remarquable guerrier que bon troubadour. Il se distingua parmi les plus vaillants chevaliers de la cour du comte Raimond Bérenger IV de Provence. Son fils Boniface de Blacas lui succéda comme seigneur et épousa Ayceline de Moustiers ; il fut aussi troubadour, sous le nom de Blacassetz. (fr)
- Блакац або Блак де Блак III (бл. 1194–1236) — провансальський сеньйор, трубадур і покровитель поетів. Батько трубадура . Походив зі збіднілого аристократичного роду, що втратив певні привілеї, які він марно намагався відвоювати назад. Був феодалом Опса, Вериньона, Бодінара, Карроса, Шатонефа, Андона, Туртура та інших поселень. Трубадур Сорделло склав знаменитий плач на його смерть Planher vol En Blacatz en aquest leugier so, в якому запрошував правителів того часу розділити і з'їсти серце Блакаца і, таким чином, здобути частину його хоробрості. (uk)
|
| has abstract
| - Blacas d'Aulps (vers 1160 - 1237) fou un trobador provençal; se'l cita com el tipus més perfecte d'aquells nobles barons, galants, braus i fastuosos. L'armà cavaller . Prengué part en diverses Croades, batent-se amb gran valentia. En les seves poesies va descriure els costums cavallerescos del seu temps, i fou tan famós per les seves obres com per la generosa protecció que dispensà als poetes i savis. Només resta alguna de les seves composicions, tençons en la seva majoria; la més antiga és la que va sostenir amb Peirol abans de la Croada de 1190. Després de mort, Sordello li dedicà un planh, que es va fer cèlebre. També Bertran d'Alamanon li va dedicar un planh. En el Répertoire des sources historiques du moyen âge, d'Ulysse Chevalier, s'hi troben obres dels trobadors provençals, entre ells de Blacas d'Aulps i el seu fill Blacas. (ca)
- Blacatz, known in French genealogy as Blacas de Blacas III (1165–1237), was the feudal lord of Aups and a troubadour. Sordello composed a lament (planh) on his death, inviting the kings of his time to share and eat the heart of Blacatz and thus acquire a portion of his courage. He was the father of the troubadour Blacasset. (en)
- Blacas de Blacas, né vers 1180 et mort vers 1235, dit le Grand guerrier et connu aussi sous le nom de Blacatz, fut seigneur d'Aups, de Vérignon, de Baudinard, de Carros, de Châteauneuf, de Thorenc, de Tourtour, et autres villages. Il était aussi remarquable guerrier que bon troubadour. Il se distingua parmi les plus vaillants chevaliers de la cour du comte Raimond Bérenger IV de Provence. Son fils Boniface de Blacas lui succéda comme seigneur et épousa Ayceline de Moustiers ; il fut aussi troubadour, sous le nom de Blacassetz. Les Blacas sont une maison française, très ancienne, qui tire son nom du château d'Aups (en Provence). (fr)
- Blacatz, noto nella genealogia francese come Blacas de Blacas III, scritto anche Blacantz o Blacaz o Blachas o Blancatz, italianizzato in Blacasso (Nizza dei signori d'Eze, nato a Nizza , 1165/1176 o prima – 1235/1239), è stato un fecondo trovatore e signore feudale di Aups, di Vérignon, di Baudinard, di Carros, di Châteauneuf, di Thorenc, di Tourtour e altri villaggi. (it)
- Блакац или Блака де Блака III (1165-1236/1237), сеньор Опса (ныне департамент Вар), трубадур и покровитель трубадуров. Сордель сочинил плач (planh) на его смерть Planher vol En Blacatz en aquest leugier so, приглашая правителей того времени разделить и съесть сердце Блаказа и, таким образом, приобрести часть его храбрости. Отец трубадура Блакассета. (ru)
- Блакац або Блак де Блак III (бл. 1194–1236) — провансальський сеньйор, трубадур і покровитель поетів. Батько трубадура . Походив зі збіднілого аристократичного роду, що втратив певні привілеї, які він марно намагався відвоювати назад. Був феодалом Опса, Вериньона, Бодінара, Карроса, Шатонефа, Андона, Туртура та інших поселень. Відомі 13 його пісень, майже виключно дебатів на пікантні сюжети. Був не тільки трубадуром, а також покровителем безлічі поетів, що відповідали йому захопленою хвалою. Відзначився як один з найбільш доблесних лицарів двору графа Провансу Раймунда Беренгера IV. За відважність прозваний Великим воїном. У старопровансальських «Життєписах трубадурів» ХІІІ—XIV ст. про нього сказано таке: Трубадур Сорделло склав знаменитий плач на його смерть Planher vol En Blacatz en aquest leugier so, в якому запрошував правителів того часу розділити і з'їсти серце Блакаца і, таким чином, здобути частину його хоробрості. Жан де Нотрдам у «Життєписах давніх і найславетніших провансальських піїтів» (1575) повідомляє, що Блаклац «тримав сторону знатного роду в Арагоні, бо в одній зі складених ним пісень він ганить провансальців за те, що вони стали підданими Анжуйського дому і залишили Арагонський, в підданстві якого жили численні роки». Проте дослідники відзначають, що сірвента, в якій поет «ганить провансальців», не могла належати Блакацу, оскільки він помер до того, як Прованс потрапив під владу Анжуйського дому. (uk)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
