| rdfs:comment
| - نساء المتعة باليابانية هي إيانفو (慰安婦, ianf) المتعة للعسكرين، هي صيغة تلطيفية للنساء اللواتي عملن لصالح الجيش الياباني في الحرب العالمية الثانية في اليابان، كوريا، الصين، الفلبين وغيرها من البلدان الواقعة تحت الاحتلال الياباني. (ar)
- „Trostfrauen“ (japanisch 慰安婦 ianfu) ist ein euphemistischer Begriff für Mädchen und Frauen, die für die japanischen Kriegsbordelle des Zweiten Weltkriegs zwangsprostituiert wurden. Die meisten Opfer – etwa 40 % der Trostfrauen – stammten aus Japan, ferner aus Korea und Taiwan sowie den besetzten Gebieten wie Indonesien, Malaysia, Philippinen und China. Die südkoreanische Regierung hat offiziell 240 Opfer registriert, aber eine genaue Zahl ist weiterhin umstritten mit Angaben zwischen 20.000 bis 200.000. Laut Schätzungen überlebten nur 30 Prozent den Krieg. Haupttodesursachen waren Krankheiten und Hunger, aber auch Folter und Gewaltdelikte. Der Erinnerungsprozess an die „Trostfrauen“ kam erst Ende der 1980er Jahre in Gang. Die Thematik ist in Japan nach wie vor umstritten. (de)
- Konsolvirinoj aŭ ianfu (japane: 慰安婦 [ianfu]) estas la nomo de virinoj, kiujn la japana imperio uzis dum la Dua Mondmilito por konsoli siajn soldatojn, t.e. ili laboris kiel seksaj rilatantoj kun soldatoj. Ianfu estas eŭfemismo por shōfu (娼婦 [ŝofu]), kies signifo estas prostituino(j). Ili ankaŭ estas nomataj jūgun-ianfu (従軍慰安婦 [ĝugun-ianfu], militistaj konsolvirinoj) ekde la 1970aj jaroj, kaj komencis esti nomataj seksaj sklavoj (angle sex slave) en la 1990aj jaroj. Da ili estis inter 50.000 kaj 200.000 laŭ diversaj fontoj. Ili devenis ĉefe el Japanio (Honŝuo), sed ankaŭ el Koreio (konataj kiel wianbu), Ĉinio, Filipinoj, kaj Indonezio. (eo)
- 日本の慰安婦（にほんのいあんふ）では、旧日本軍の慰安婦、いわゆる従軍慰安婦について概説する。主に日韓で問題となっている慰安婦の国家責任については日本の慰安婦問題を参照。 「慰安」とは、一般に「心をなぐさめ、労をねぎらうこと。また、そのような事柄」「日頃の労をねぎらって楽しませること」を意味し、慰安婦とは「戦地で将兵の性の相手をする女性」という意味である。 国家による管理売春は公娼制度といい、慰安婦・慰安所も公娼制の一種と考えられている。軍人に対し売春を行っていた婦女は日本に限らず、米国、韓国、ドイツ、フランスなど多くの国で存在していた。 日本では慰安婦制度を作った軍と委託していた民間業者との関係性や制度の管理・運営、慰安婦たちの置かれた環境や境遇や報酬体制、また強制連行や強制性の有無、占領現地の軍政下の慰安所に於ける慰安婦の扱いなど多岐に渡って研究されている(日本の慰安婦問題を参照）。 (ja)
- Een troostmeisje (Japans: 慰安婦 ian-fu) was een vrouw die voor en tijdens de Tweede Wereldoorlog door particulieren en de Japanse officiële instanties ter beschikking werd gesteld aan de Japanse militairen. Officieel luidt het dat deze meisjes en vrouwen zich vrijwillig aandienden om troost te bieden aan militairen. In werkelijkheid waren deze vrouwen seksslavinnen die tegen hun wil werden vastgehouden en gedwongen werden zich te laten misbruiken en was het een vorm van oorlogsverkrachting. (nl)
- Kobiety do towarzystwa (jap. 慰安婦, kor. 위안부), wojskowe kobiety do towarzystwa, pocieszycielki albo ang. comfort women – eufemistyczne określenie kobiet zmuszanych do nierządu na rzecz armii Cesarstwa Japonii. Ich liczbę szacuje się na od 50 000 do 300 000 osób, głównie Koreanek i Chinek. (pl)
- Les dones de confort, dones de conhort o dones de consol és l'eufemisme que es fa servir per designar les dones que van ser forçades a prostituir-se i a l'esclavitud sexual als bordells militars japonesos durant la Segona Guerra Mundial. Es calcula que hi ha entre 50.000 i 200.000 dones víctimes de la pràctica, forçades a la conscripció. Historiadors i altres especialistes han afirmat que la majoria provenen de Corea i de la Xina, tot i que també la pràctica es fa fer sobre filipines, tailandeses, vietnamites, malaies, taiwaneses, a les Índies Orientals Neerlandeses, a Indonèsia, Timor Oriental i altres territoris del mateix imperi japonès. (ca)
- Comfort women or comfort girls were women and girls forced into sexual slavery by the Imperial Japanese Army in occupied countries and territories before and during World War II. The term "comfort women" is a translation of the Japanese ianfu (慰安婦), which literally means "comforting, consoling woman." (en)
- El término «mujeres de consuelo» o «mujeres de solaz» (en japonés, 慰安婦, ianfu, de [w]ian, ‘consolar y entretener’, y bu/fu, ‘mujer adulta’) fue un eufemismo usado para describir a las mujeres que eran forzadas a la esclavitud sexual por parte de los militares japoneses durante la Segunda Guerra Mundial. (es)
- « Femmes de réconfort (慰安婦, ianfu) » (chinois simplifié : 慰安妇 ; chinois traditionnel : 慰安婦) est l'euphémisme employé au Japon à propos des victimes, souvent mineures, du système d'esclavage sexuel de masse organisé à travers l'Asie par et pour l'armée et la marine impériales japonaises, en particulier durant la Seconde Guerre mondiale. L'emploi de ce terme est fortement contesté par les organisations qui exigent du gouvernement japonais des excuses formelles et des réparations, et préfèrent le terme non édulcoré d'« esclaves sexuelles ». (fr)
- Jugun ianfu (従軍慰安婦) atau wanita penghibur (bahasa Inggris: comfort women) adalah istilah yang digunakan untuk merujuk kepada wanita yang melakukan layanan seksual kepada anggota Tentara Jepang selama Perang Dunia II di koloni Jepang dan wilayah perang. Jugun ianfu merupakan wanita yang menjadi pemuas kebutuhan seksual tentara Jepang yang ada di Indonesia dan juga di negara-negara jajahan Jepang lainnya pada kurun waktu tahun 1942-1945. Menurut riset oleh Dr. , seorang profesor di Universitas Kanto Gakuin, jugun ianfu termasuk orang Jepang, Korea, Tiongkok, Malaya (Malaysia dan Singapura), Thailand, Filipina, Indonesia, Myanmar, Vietnam, Indo, orang Eropa di beberapa daerah kolonial (Inggris, Belanda, Prancis, Portugis), dan penduduk kepulauan Pasifik. Jumlah perkiraan dari jugun ianfu ini (in)
- Le donne di conforto furono bambine, ragazze e donne costrette a far parte di gruppi creati dalle forze militari dell'Impero Giapponese, composti per sfruttare le giovani vittime come schiave sessuali peggio delle prostitute. La locuzione italiana, al pari di quella inglese comfort women, è una traduzione del termine giapponese ianfu (慰安婦). Ianfu è un eufemismo che sta per shōfu (娼婦) che significa "prostituta/e". I documenti relativi alla Corea del Sud affermano che non fosse una forza volontaria e dal 1989 diverse donne si sono fatte avanti, testimoniando che i soldati giapponesi le avevano rapite. (it)
- ( 미군 위안부에 대해서는 미군 위안부 문서를 참고하십시오.) 위안부 (일본어: 慰安婦, いあんふ 이안후[*])는 제2차 세계대전 동안 일본군의 성적 욕구를 해소하기 위한 목적으로 강제적이거나 집단적, 일본군의 기만에 의해 징용 또는 인신매매범, 매춘업자 등에게 납치, 매수 등 다양한 방법으로 일본군을 대상으로 성적인 행위를 강요받은 여성을 말한다. 일본에서는 종군 위안부(일본어: 從軍慰安婦, じゅうぐんいあんふ 주군이안후[*])라고도 일컫는다. 위안부가 되는 방법으로는 징용 또는 납치, 매매 등 다양한 방법이 존재하였다. 2004년 11월 29일에는 등이 일본 대법원에서 일본군위안부로 인정되었다. 1994년 8월 31일 일본 정부는 무라야마 도미이치(村山 富市) 내각총리대신(총리)이 위안부에 대해서 사죄의 담화를 낸 바 있다. 또한 1996년에 하시모토 류타로 총리 역시 위안부에 대해서 사죄의 편지를 보낸 바 있다. 아울러 이 문제가 샌프란시스코 평화 조약이나 양국간 각종 조약(한일기본조약 등) 따위로 법적으로 해결이 완료되었다고 주장하였다. 한편 일본 측은 대한민국 정부 또한 미군을 위해 위안부와 비슷한 것을 운영한 적이 있었다고 주장한다. (ko)
- Mulheres de conforto ou mulheres de alívio é um eufemismo utilizado para designar mulheres forçadas à prostituição e escravidão sexual em bordéis militares japoneses durante a II Guerra Mundial. Calcula-se que entre 50 000 e 200 000 mulheres tenham sido conscritas, mas ainda existem discordâncias sobre os números exatos. Historiadores e pesquisadores têm declarado que a maioria delas provinham da Coreia e China, mas mulheres das Filipinas, Tailândia, Vietnã, Malásia, Taiwan, Índias Orientais Neerlandesas, Indonésia (incluindo Timor-Leste) e outros territórios ocupados pelo Império do Japão também foram usadas nos "postos de conforto". Tais postos ficavam localizados no Japão, China, Filipinas, Indonésia, Malásia Britânica, Tailândia, Birmânia, Nova Guiné, Hong Kong, Macau, e no que então e (pt)
- Tröstekvinnor (japanska: 慰安婦?, ianfu) kallas de kvinnor som den kejserliga japanska armén tvingade att arbeta som sexslavar i arméns egna bordeller under andra världskriget. Mellan 100 000 och 200 000 kvinnor beräknas ha tvingats bli tröstekvinnor, varav 80 procent var etniska koreaner hämtade från Generalguvernementet Korea. Återstoden kom mestadels från Kina och den japanska lydstaten Manchukuo, men det förekom även kvinnor från Thailand, Vietnam (Franska Indokina), Malaysia, Taiwan, Indonesien (Nederländska Ostindien), Portugisiska Timor och andra områden under japansk ockupation. Arméns bordeller, eller "stationer", fanns i Japan, Kina, Filippinerna, Indonesien (Nederländska Ostindien), Malaysia, Thailand, Burma, Nya Guinea, Hongkong, Macao och det dåtida Franska Indokina. En del unga (sv)
- Жінки для втіхи (англ. Comfort women та comfort girls) — жінки та дівчата, примусово залучені в сексуальне рабство Імперською армією Японії на окупованих нею територіях до та під час Другої світової війни. За різними підрахунками від 45 до понад 400 тисяч жінок пройшли через так звані станції втіхи — військові борделі для японських солдатів та офіцерів. Більшість жінок та дівчат походила з Кореї, Китаю та Філіппін. Також з Британської Бірми, Таїланду, В'єтнаму, Британської Малайї, Маньчжурської держави, Тайваню та інших територій. Було експлуатовано й незначну кількість європейок. (uk)
- Женщины для утешения — эвфемизм, вошедший в употребление в годы Второй мировой войны для обозначения женщин, вынужденных быть сексуальными рабынями для обслуживания солдат и офицеров Императорской армии Японии в оккупированных странах и территориях до и во время Второй мировой войны. Термин «женщины для утешения» является дословным переводом японского слова ианфу (часть эвфемизма 慰安婦), которым назвали таких женщин. Сами публичные дома назывались «станциями утешения». (ru)
- 慰安妇是第二次世界大战太平洋戰爭期間，為日本军提供性服務的民間婦女，主要來自日本本土、臺灣、朝鮮、中国、中南半島、菲律宾、印尼、东帝汶、巴布亚新几内亚，也有在欧洲殖民地的白人女性如荷兰、澳大利亚，当时日本盟友（轴心国）的国民，如德国、匈牙利也未幸免。 其中日本籍的慰安婦主要分為兩種：日本國內召募的妓女或家境較為貧困的受誘騙者，當中有少數如《從軍慰安婦·慶子》一書中提及來自長崎的坂田慶子一般，因被愛人拋棄而憤而加入的例子。日本以女人也是為國做出了奉獻為由，誘導單純的少女為了「國家、理想」而奔向了戰場，除了對日本國內地招募以外，也有從朝鮮半島、中国擄掠了很多當地女性充當慰安婦。 1931年11月，日本海军将日本侨民在上海虹口经营的4家「风俗场所」指定为日本海军特别慰安所，此后慰妇安妇制度蔓延到日本在东亚的整个战场。 (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)