| rdfs:comment
| - Ο Φρανσουά ντε Λα Μοτ Λε Βαιγιέ (γαλλικά: François de La Mothe Le Vayer) (1588-1672) ήταν Γάλλος φιλόσοφος, φιλόλογος και ιστορικός, ένας από τους κύριους εκπροσώπους της λεγόμενης ελευθεριακής σκέψης και του σκεπτικισμού κατά τον 17ο αιώνα. Έγινε δεκτός στη Γαλλική Ακαδημία το 1639 και ήταν οικοδιδάσκαλος του Λουδοβίκου ΙΔ΄. (el)
- François de LA MOTHE LE VAYER (naskiĝinta en 1588 en Parizo, mortinta la 9-an de majo 1672 samloke) estis franca filozofo, antikvaĵisto kaj moralisto. (eo)
- François de La Mothe-Le-Vayer, también conocido por el pseudónimo póstumo de Orosius Tubero (París, 1 de agosto de 1588 - íd., 9 de mayo de 1672) fue un escritor y pensador "libertino" o "pirrónico" (escéptico, en el lenguaje de la época) francés, miembro junto a sus amigos Pierre Gassendi, y Gabriel Naudé de la llamada de los eruditos. Fue miembro de la Academia francesa (1639) y tutor de Luis XIV. (es)
- François de La Mothe Le Vayer (French: [də la mɔt lə veje], August 1588 – 9 May 1672), was a French writer who was known to use the pseudonym Orosius Tubero. He was admitted to the Académie française in 1639, and was the tutor of Louis XIV. (en)
- François de La Mothe Le Vayer, né le 1er août 1588 à Paris où il est mort le 9 mai 1672, est un philosophe, philologue et historien français, et l'un des principaux représentants de la pensée dite libertine au XVIIe siècle. Longtemps négligée, sous-estimée, voire dédaignée, malgré quelques études pionnières et la thèse fondatrice de René Pintard (1943), son œuvre fait l'objet, depuis la fin des années 1980, d'une réévaluation enthousiaste, dont témoignent de nombreuses rééditions et une abondante bibliographie critique. (fr)
- François de La Mothe Le Vayer (Parigi, 1º agosto 1588 – Parigi, 9 maggio 1672) è stato un filosofo, scrittore e letterato francese.Divenuto celebre come cortigiano erudito e tutore del re di Francia Luigi XIV, La Mothe Le Vayer è stato uno dei maggiori esponenti dello scetticismo moderno e del pensiero libertino francese. (it)
- François de la Mothe Vayer (París,1588 - 6 de maig de1672), va ser un escriptor francés. Descendia d'una família noble de Maine. El seu pare era advocat al Parlament de París, autor d'un tractat sobre les funcions dels ambaixadors anomenat Legatus, seu De legatorurn privilegiis, officio et munere libellus (1579), i va fer ilustracions, principalment d'Història Antiga.François va succeir el seu pare al Parlament però deixà el càrrec al voltant de 1647 per a dedicar-se a viajtar i a les belles arts. La Mothe Le Vayer va morir a París. (ca)
- François de La Mothe le Vayer (* 1588 in Paris; † 9. Mai 1672 ebenda) war ein französischer Antiquar, Philosoph und Moralist. Er fungierte als Erzieher am französischen Königshof. 1639 wurde er Mitglied der Académie française und erhielt im selben Jahr von der Königinmutter Anna von Österreich den Auftrag, ihren jüngeren Sohn Philipp von Orléans zu erziehen. Nachdem der Pädagoge diese Aufgabe erfolgreich ausgeführt hatte, wurde ihm 1652 der Abschluss der Erziehung von König Ludwig XIV. übertragen. Er begründete 1668 den historischen Pyrrhonismus. (de)
- Франсуа де Ла Мот Ле Вайе (фр. François de La Mothe Le Vayer; также встречается написание его фамилии на русском языке как Ламот-ле-Вайе, Ламот Левейе, Ламот-Левайе или Ламотт-Левайе; 1588, Париж — 9 мая 1672, там же) — французский писатель и философ. В 1640 за этюд: «L’Instruction du Dauphin» принят во Французскую академию и назначен воспитателем молодого Людовика XIV. Наиболее известные из его трудов: «La Contrariété d’humeur entre la nation française et l’espagnole» (1636); «L’Héxaméron rustique» (Амстердам, 1671); «Quatre Dialogues faits à l’imitation des anciens» (1671). (ru)
- Франсуа Ла Мот Ле Вайє (фр. François de La Mothe Le Vayer), псевдонім Оросій Туберо (нар. 1588, Париж — помер 1672, Париж) — французький мислитель і письменник. Ла Мот Ле Вайє — представник скептицизму у Франції; його філософія — щось середнє між філософіями Монтеня і Бейля. Ла Мот Ле Вайє мав великі пізнання в історії, географії та літератури, якими користувався в стилі Монтеня; його діалектика відтворює Секста Емпірика, яким він захоплювався. У його пірронізмі немає ні гіркоти, ні сарказму; єдиним практичним висновком його філософії було прагнення досягти щастя шляхом індиферентизму. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)