| rdfs:comment
| - Způsob (modus) je mluvnickou kategorií slovesa, která popisuje vztah slovesa a skutečnosti či záměru. Mnoho jazyků vyjadřuje odlišnost způsobů skrze morfologii, ohýbání slovesa. (cs)
- Η έγκλιση είναι οι διάφορες μορφές με τις οποίες συναντάται το ρήμα σε μια πρόταση. Στην νέα ελληνική υπάρχουν τρεις εγκλίσεις: η , η και η , ενώ στα αρχαία ελληνικά υπήρχε και η ευκτική έγκλιση, η οποία πλέον έχει χαθεί. (el)
- Le mode (du latin modus, « manière ») est un trait grammatical qui dénote la manière dont le verbe exprime le fait, qu'il soit état ou action (la terminologie linguistique emploie le terme procès). Le plus souvent associé au verbe, ce trait ne lui est cependant pas exclusif. Les modes verbaux représentent la manière dont l'action exprimée par le verbe est conçue et présentée. L'action peut être mise en doute, affirmée comme réelle ou éventuelle. Ils se combinent à la sémantique des verbes et, par là, créent les aspects. Enfin, ils entraînent morphologiquement des désinences verbales (les conjugaisons).. (fr)
- Modus dalam ilmu linguistik konsep bahwa dalam banyak tata bahasa, ada sesuatu yang mendeskripsikan hubungan antara sebuah kata kerja dengan realitas dan niatan. Banyak bahasa yang mengungkapkan perbedaan modus dengan bentuk perubahan morfologi atau dengan infleksi kata kerja. Jenis-jenis modus sebagai berikut:
* Modus indikatif
* Modus subjungtif
* Modus optatif
* Modus imperatif
* Modus infinitif
* Modus partisip
* (in)
- 法（ほう）、またはムード（英: mood）とは言語学で使われる用語で、文法カテゴリーの一つである。叙法とも。文が表す出来事の現実との関係（事実的 (英: realis) (en) か反事実的 (英: irrealis) (en) か）や意図、聞き手に対する態度などを表す。特に動詞の形態に反映された場合のことを言うが、モダリティ（法性）と同義で語られることもある。断定、疑義、命令、可能・必然 (epistemic)、許可・義務 (英: deontic)、願望・要求 (propositional attitude) などにかかわる。 印欧語の「直説法」、「命令法」、「接続法」（仮定法）、「希求法」、「条件法」、「禁止法」などがこれにあたる。 文法用語としての英語mood（述べ方）は、フランス語のmode（方式）の訛形であるが、ゲルマン語に起源を持つもう一つのmood（気分）からも意味的な影響を受けている。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 서법 (쓰기) 문서를 참고하십시오.) 언어학에서 서법(敍法) 또는 무드(mood)는 동사의 형태론적 굴절이나 교착으로 양태나 화행의 의미를 전달하는 것을 말한다. 서법은 문장이 보여주는 사건의 현실과의 관계나 의도, 듣는이에 대한 태도 등을 전달한다. 서법은 크게 현실적 서법(realis mood)과 비현실적 서법(irrealis mood)으로 나눌 수 있다. , 명령법, (가정법), , 등이 서법에 해당한다. (ko)
- Tryb – kategoria gramatyczna czasownika wyrażająca stosunek mówiącego do treści wypowiedzenia. (pl)
- Modus (pl. modi eller modus), av latinets modus, m, 'mått', 'sätt', är inom språkvetenskap en böjningskategori hos verb som uttrycker modalitet. Olika modusformer av verb kan i vissa språk användas för att uttrycka att handlingen är verklig eller overklig, faktisk eller påstådd, önskad, uppmanad eller påbjuden, absolut eller villkorlig. Liknande modalitet kan ibland i stället uttryckas med hjälp av modala hjälpverb; detta har de senaste århundradena blivit vanligt i germanska språk, däribland svenskan. Sådana omskrivningar kallas ibland för sammansatta modi, men i den här artikeln kommer i huvudsak bara enkla modusböjningsformer att behandlas, och bara finita verbformer. (sv)
- Спо́сіб (лат. modus) — граматична категорія дієслова, що показує стосунок дії чи стану до дійсності з погляду мовця, виражає значення можливості, бажаності, необхідності та інших умов реалізації дії (стану). Семантична суть категорії способу полягає у протиставленні реальних дій ірреальним (модальним). Термін у сучасному значенні вперше вжив Т. Глинський у своїй неопублікованій праці 1845 року; 1862 ним скористався М. Осадца. Способи дієслів вивчали А. Ярещенко, Л. Коць, Н. Дніпровська та ін. (uk)
- 语气（modus，英語：mood, mode）或語式，是指通过一定的语法形式说明动作或过程的进行方式，也就是说话者对行为或动作的态度。一般有陈述语气、祈使语气、虚拟语气、条件语气等。 尽管在许多语言（包括英语以及大多数其他现代印欧语言）中，一个词语组合可以同时表达多种含义，但是语气不同于时态或体。 (zh)
- في اللغويات الحالات النحوية، هي سمة نحوية للأفعال، تستخدم في طريقة الإشارة. :p.181;وهذا يعني أنها تستخدم في الحالة اللفظية الإلتواءات التي تسمح للمتحدثين بالتعبير عن موقفهم تجاه ما يقولونه. على سبيل المثال، بيان الحقيقة، الرغبة، والقيادة، الخ. ويستخدم المصطلح أيضًا على نطاق أوسع لوصف التعبير النحوي للطريقة - أي استخدام عبارات الفعل التي لا تنطوي على انعطاف الفعل نفسه. وتختلف الحالة عن الزمن النحوي أو الجانب النحوي، على الرغم من استخدام أنماط الكلمات نفسها للتعبير عن أكثر من واحد من هذه المعاني في نفس الوقت بالعديد من اللغات بما في ذلك الإنجليزية ومعظم اللغات الهندية الأوروبية الحديثة (ar)
- El mode o modo és un aspecte de la conjugació verbal que indica l'actitud del parlant respecte al grau de realitat del que expressa. Pot estar codificat mitjançant desinències verbals o paraules que modifiquen el sentit de la paraula-base. No totes les llengües tenen els mateixos modes (hi ha idiomes amb setze modes diferents i d'altres que no tenen aquesta distinció com a característica rellevant a la seva gramàtica) i quan dues llengües tenen el mateix mode, no sempre l'empren de forma idèntica. (ca)
- Der Modus (Pl. Modi, von lateinisch modus ‚Maß‘; Art und Weise‘; dt. die Aussageweise oder seltener Aussageform) ist ein Konjugationsparameter beziehungsweise eine grammatische Kategorie des Verbs. In der Grammatik des Deutschen finden sich als Modi Indikativ, Konjunktiv und Imperativ, in den romanischen Sprachen auch Subjunktiv und Konditional. Grammatische Modi lassen sich übergeordnet unterscheiden in reale und irreale Modi. (de)
- Gramatika modo estas ĉefe kategorio de verba formo. Ĝi indikas la realecon, certecon, aŭ specon de nerealeco/necerteco. En Esperanto ekzistas nur kvar fleksiaj modoj: deklara, aŭ reala (kun tri verbotempoj, -is, -as, -os); ordona, aŭ vola (imperativo, -u); kondiĉa, aŭ imaga (kondicionalo, -us); kaj infinitiva, aŭ neŭtra (infinitivo, -i). La demandaj kaj neaj modoj en Esperanto montriĝas per la memstaraj partikuloj "ĉu" kaj "ne", dum en kelkaj lingvoj ili montriĝas per fleksio aŭ afikso. (eo)
- In linguistics, grammatical mood is a grammatical feature of verbs, used for signaling modality. That is, it is the use of verbal inflections that allow speakers to express their attitude toward what they are saying (for example, a statement of fact, of desire, of command, etc.). The term is also used more broadly to describe the syntactic expression of modality – that is, the use of verb phrases that do not involve inflection of the verb itself. (en)
- El modo es un rasgo gramatical que interviene en la conjugación verbal de muchas lenguas para expresar la modalidad. El modo describe el grado de realidad o la fuerza ilocutiva de la predicación verbal. Muchas lenguas modifican el modo mediante la inflexión del verbo. De entre los modos que se describen a continuación, varios no se utilizan en español. Nótese además que el sentido exacto de cada modo difiere de unas lenguas a otras. (es)
- In linguistica, il modo è una delle principali categorie grammaticali che compongono il sistema di coniugazione verbale (assieme a tempo e aspetto). Il modo di un verbo indica:
* l'atteggiamento che il soggetto instaura con il proprio interlocutore;
* l'atteggiamento che il soggetto assume in rapporto alla propria comunicazione. Da un punto di vista sintattico, alcuni modi figurano particolarmente nella proposizione reggente, altri nella proposizione dipendente. (it)
- Wijs of modus is een grammaticale categorie waarmee de relatie wordt aangegeven tussen een werkwoord en de werkelijkheid. In veel talen komt wijs tot uitdrukking in de morfologie, meer bepaald de vervoeging van de werkwoorden. Hoewel wijs theoretisch gescheiden wordt van andere categorieën die bij de vervoeging een rol spelen (met name tijd en aspect), drukken concrete werkwoordsvormen veelvuldig meerdere van deze concepten tegelijk uit. Voorbeelden van wijzen in het Nederlands zijn de indicatief (aantonende wijs), de imperatief (gebiedende wijs) en de conjunctief (aanvoegende wijs). (nl)
- Em linguística, modo verbal é uma função morfológica e gramatical de verbos, usado para sinalizar uma modalidade. Ou seja, é o uso de inflexões verbais que permitem expressar uma atitude para o que se quer dizer (por exemplo, se pretende-se declarar algo como certeza, dúvida, ordem, etc). Menos comumente, o termo é usado de forma mais ampla para permitir a expressão sintática da modalidade - ou seja, o uso de frases não flexionadas. Os modos verbais mais frequentemente encontrados são os seguintes: (pt)
- Наклоне́ние — грамматическая категория глагола, выражающая его модальность (действительность, желательность, долженствование). Соответственно различают следующие наклонения:
* Индикатив (изъявительное наклонение) — «я пишу» («писал», «написал», «напишу», «буду писать»).
* Субъюнктив (сослагательное наклонение, конъюнктив) — «чтобы я написал».
* Кондиционалис (условное наклонение) — «я бы написал»; в ряде языков является частным случаем сослагательного наклонения, в других может рассматриваться как «будущее время в прошедшем» (возможность, существовавшая ранее).
* Оптатив (желательное наклонение, модальное среднее между субъюнктивом и императивом) — «Напишу-ка».
* Императив (повелительное наклонение) — «пиши!».
* Юссив (позволительное наклонение): «пусть пишет!».
* Гортатив (предлага (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)