| rdfs:comment
| - Ενοθεϊσμός είναι η πίστη ότι υπάρχει ένας Θεός, αλλά δίπλα σε αυτόν μπορεί να υπάρχουν κι άλλες θεότητες που μπορούν να λατρεύονται. Ενοθεϊσμός μπορεί να προκύψει και από ένα μέχρι πρότινος πολυθεϊστικό σύστημα. Σε αυτή την περίπτωση μια θεότητα απορροφά τις ιδιότητες άλλων θεοτήτων, και γίνεται ιεραρχικά ανώτερη. (el)
- Henoteismo (el la antikva greka εἷς θεός [heis theos] («Unusola dio»), termino forĝita de Max Müller, alvokas tipon de religieco kiu elstarigas kaj, foje, ĉefigas unu dion super la aliaj ĝis alcentrigi sur ĝin preskaŭ la tutan kulton. . Temas, do, pri kulta formo meza inter politeismo kaj monoteismo, en kiu estas apartmaniere venerita unu diaĵo sen tamen nei la ekziston de aliaj diaĵoj: pri ili estas konfesata la malsupereco. (eo)
- L'hénothéisme (grec ancien εἷς θεός [heis theos], « un dieu ») décrit le culte prédominant rendu à un dieu particulier, tout en ne niant pas l'existence (ou l'existence possible) d'autres divinités, qui peuvent, selon le cas, bénéficier d'un culte de moindre importance (hénothéisme classique) ou non (cas particulier de la monolâtrie). Friedrich Schelling (1775-1854) fut le premier à introduire ce concept, et (1784-1868) l'a repris pour dépeindre une forme de monothéisme primitif qui apparaît progressivement chez les Grecs antiques au profit d'une divinité dominante (Zeus), au détriment d'un paganisme généralisé. (fr)
- Henoteisme adalah suatu pemahaman bahwa hanya ada satu dewa yang berkuasa di dalam dunia tanpa memungkiri akan keberadaan dewa-dewa lainnya. Henoteisme juga dipahami sebuah tahap keagamaan yang berada di antara politeisme ke monoteisme. Tahap keagamaan yang dimaksud adalah Tahap perubahan keyakinan dari keyakinan bahwa ada banyak dewa yang berkuasa (politeisme] sampai keyakinan bahwa hanya ada satu dewa berkuasa (monoteisme). Henoteisme mempunyai sinonim yaitu monolatrisme. Dalam kaitannya dengan ibadah atau penyembahan, henoteisme dilihat sebagai suatu ibadah yang secara temporal dilakukan terhadap satu dewa yang dianggap berkuasa. Namun, dewa yang dianggap berkuasa tersebut menyerap dewa-dewa lainnya. (in)
- 単一神教（たんいつしんきょう、henotheism） は、一柱の神を信仰する信仰、宗教の形態。同じ一神教でも唯一神教が他の神々の存在を認めないのに対し、単一神教は他の神々の存在を前提とし、その中の一柱を主神として特に崇拝する。パンテオンの中に主神に従属的な神々を認める点で、他宗教の神々の存在は認めるものの自己が崇拝する対象の中に他の神を持たない拝一神教とも異なる。 単一神教はインドのヴェーダの信仰をモデルにフリードリヒ・マックス・ミュラーによって「多神教の実態と一神教の原則」を併せ持つ信仰形態として概念化された。 多神教における主神への崇拝との相違は、まず、パンテオンとしての神々の体系、相互関係がスタティックに確定していないことである。祭儀や、祭祀集団によって、主神は交替し、その際、他の神々は二次的な位置に格下げされ、それらの伝承は相互に矛盾する場合もある。主神になりうる主要な神々の間の関係について、確定した教義はなく、それぞれの場合に、それぞれが、唯一絶対の根源的な神のように扱われる。シヴァ、インドラ、ヴィシュヌなどが典型である。 (ja)
- L'enoteismo (dal greco antico εἷς/heîs "uno" e θεός/theós "dio"), termine coniato da Max Müller, indica un tipo di religiosità che prevede la preminenza di un dio su tutti gli altri, tale da accentrare su di esso tutto il culto; è pertanto una forma di culto intermedia tra politeismo e monoteismo, in cui è venerata in particolar modo una singola divinità, senza tuttavia negare l'esistenza di altre divinità, di cui però di solito è sottolineata l'estraneità e/o l'inferiorità. (it)
- Henoteism (av grek. heis, genitiv henos "en" och theos "gud"), inom religionsfilosofi en gudsuppfattning som betonar en guds hegemoni, men som inte utesluter andra gudars existens. (sv)
- Генотеї́зм (англ. henotheism, грец. εἷς θεός heis theos "один бог") або енотеїзм — термін, уведений Максом Мюллером для позначення того стану релігійної свідомості, коли одиничні божества ще не мають визначеності й стійкості і кожне може заміняти всіх. Цей бог (напр. Індра, Аґні, Сур'я), до якого шанувальник звертається з молитвою, поєднує для нього атрибути всіх інших і являє собою (у цей момент) єдине верховне божество. Такий спосіб релігійного відношення, зауважений спочатку у ведичній релігії, властивий також і іншим, наприклад давньоєгипетській. З генотеїзмом не слід змішувати релігійно-філософське злиття всіх богів в одному певному, яке ми знаходимо, наприклад, в (пізніших) орфічних гімнах до Зевса. (uk)
- 單一主神論（英語：Henotheism），源自希臘語的「'ἑνας θεός」（henas theos，意爲「單一神」），也稱單一神教、尊一神論、單一神論、或單一多神論，是指對某單一神的崇拜，且此種崇拜無須否定其他任何神的存在。哲學家弗里德里希·谢林首先提出了這一概念，而後使用了該詞以描述古代希臘人的原始一神論。 德國語文學家、東方學家馬克斯·繆勒在其對的研究中進一步拓寬了「Henotheism」一詞的含義，例如印度教中的經文提及并贊頌了數個神明、并將其全部比擬爲一個單一且終極的神聖本體。繆勒將單一主神論的概念應用於其對西方神學與宗教例外論（與相較而言）的批評，指出某種文化上的教義可以令一神論在本質上確立明確定義的同時又與不同類型之神的概念相比有著與生俱來的優越性。 (zh)
- الهينوثية أو الوحدانية المشوبة (باليونانية: εἷς θεός وتعني «لإله واحد»)، هي عبادة إله واحد أساسي، دون إنكار وجود أو احتمالية وجود آلهة أخرى أدنى منه. صاغ فريدريك شيلن (1775-1854) هذا المصطلح، ثم استخدمه فريدريك فيلكر (1784-1868) لتصوير الوحدانية البدائية في أوساط الإغريق القدماء. (ar)
- L'henoteisme és creença en diversos déus entre els quals en destaca un, o bé la creença en un únic Déu admetent l'existència o possible existència d'altres divinitats. Històricament s'ha vist com un pas intermedi: del politeisme es passa a un henoteisme perquè una de les divinitats del panteó pren més importància, d'aquí es passa a la monolatria (només s'adora i es prega a aquella divinitat), de tal manera que les altres acaben desapareixent o són vistes com a part de la mitologia antiga, llavors neix el monoteisme o creença en un sol Déu veritable. (ca)
- Henoteismus, ze starořeckého heis theos „jeden bůh“, je ve filosofii náboženství označení pro dvě formy uctívání božstva, stojící mezi polyteismem a monoteismem. V první formě nazývané též kathenoteismus (z kath hena theon „jeden bůh v dané chvíli“) je jedno vybrané božstvo v daném okamžiku uctíváno jako nejvyšší a často získává i atributy ostatních božstev. Podle druhé nazývané také monolatrie je uctíváno jedno božstvo bez toho, aby byla odmítnuta existence jiných božstev. Jako henoteismus může být také v nadřazenost jednoho božstva na ostatními. (cs)
- Unter Henotheismus (altgriechisch εἷς heîs „ein“, Gen. ἑνός henós, und θεός theós „Gott“) – auch als Summodeismus bezeichnet – versteht man die besondere Verehrung einer Gottheit, die für einen begrenzten Zeitraum aus einer ethnischen Götterwelt ausgewählt wurde. Insofern wird die Verehrung anderer untergeordneter Götter nicht wie im Monotheismus der abrahamitischen Religionen prinzipiell ausgeschlossen. Ein ähnlicher Begriff ist Monolatrie: die Verehrung einer Stammesgottheit ohne zeitliche Begrenzung. (de)
- El henoteísmo (del griego: heis, henos "un"; y theos "dios") es la creencia religiosa según la cual se reconoce la existencia de varios dioses, pero solo uno de ellos es suficientemente digno de adoración por parte del fiel. El henoteísmo se refiere en particular al culto a un dios único y dominante sin negar la existencia o posible existencia de otras deidades inferiores.Friedrich Schelling (1775-1854) acuñó el término y Friedrich Welcker (1784-1868) lo usó para referirse al monoteísmo primitivo entre los antiguos griegos. (es)
- Henotheism is the worship of a single, supreme god that does not deny the existence or possible existence of other deities. Friedrich Schelling (1775–1854) coined the word, and Friedrich Welcker (1784–1868) used it to depict primitive monotheism among ancient Greeks. (en)
- 단일신교(單一神敎, henotheism)란 여러 신을 인정하면서도, 상황에 따라 그중 하나를 주신(主神)으로 섬기는 종교를 말한다. 신이 유일해야 한다고 보지 않기 때문에 일신교와 구별되어, 선택적 일신교 또는 택일신교(擇一神敎)라고 부르기도 한다. 또한 많은 신 중 하나의 신만을 섬기기 때문에 절대적인 다신교와도 차이가 있다. 일신교는 기본적으로 하나의 신만을 섬기는 것을 의미한다. 그러나 하나의 신만을 섬긴다고 해서 그것이 항상 엄격한 일신교, 즉 절대적 일신교인 것은 아니다. 경쟁하는 다른 여러 신 중에서 하나의 신만을 경배한다는 의미일 수도 있기 때문이다. 기독교의 구약 성경 신명기 5장 10절의 "내 앞에서 다른 신을 섬기지 말라."는 말에는 이러한 것이 암시되어 있다. 다신교라 할지라도 내재적인 유일신을 인정할 수 있다. 고대 그리스 철학자들은 신이 어떤 식으로든 세계에 내재되어 있다고 여겼으며, 힌두교에서는 세계 자체는 환영이며 브라흐만만이 우주의 궁극적인 실재라고 파악한다는 점에서 힌두교 역시 덜 엄격한 일신교라고 볼 수 있다는 주장도 있다. 이런 주장에 입각할 때, 아브라함 계통의 종교를 절대적 일신교라고 한다면 힌두교는 선택적 일신교, 즉 단일신교에 해당한다. 정토진종의 경우도 여러 신과 부처를 인정하나 오직 아미타불에만 의지하므로 선택적 일신교, 즉 단일신교에 해당한다고 볼 수 있다. (ko)
- Henotheïsme is het geloof in en mogelijke verering van meerdere goden, waarbij een god een prominente rol vervult. De term werd geïntroduceerd door Max Müller en is afgeleid van de Griekse woorden henos, één, en theos, god. Het wordt ook , inclusief monotheïsme of monarchisch polytheïsme genoemd. Voorbeelden van henotheïsme in de klassieke Oudheid waren de cultus van de Egyptische god Serapis en de godin Isis en de Griekse goden Dionysos, Hermes en Helios in het Romeinse rijk. (nl)
- Henoteizm (z gr. εἷς heis, dopełniacz ἑνός henos – „jeden”, θεός theos – „bóg”) – forma przejściowa religii pomiędzy politeizmem a monoteizmem.W henoteizmie uznaje się wielkość wielu bogów przy jednoczesnym wywyższeniu jednego bóstwa (najczęściej jest to stojący na czele panteonu bóg). W odróżnieniu od monoteizmu pomniejsze bóstwa mogą być uznawane za hipostazy najwyższego, ale nie stanowią z nim jedności. (pl)
- Генотеи́зм, энотеи́зм (лат. henotheismus от греч. ἑνός форма εἱ̃ς «один» + θεός «бог») или кафенотеи́зм — термин, введённый в употребление Максом Мюллером, обозначает такое состояние религиозного сознания, при котором из пантеона многочисленных богов или божеств почитается или выделяется один самый верховный и могущественный бог. (ru)
- Henoteísmo (do grego transliterado hen theos, "um deus") é o culto de um único deus sem se negar a existência de outras divindades. Friedrich Schelling (1775–1854) cunhou o termo, e Friedrich Welcker (1784–1868) o usou para descrever o monoteísmo primordial entre os antigos gregos.O termo foi popularizado pelo orientalista e estudioso das religiões Max Müller (1823-1900) para designar a crença em um deus único, mesmo aceitando a existência possível de outros deuses. Seu objetivo era estudar comparativamente as religiões orientais e o monoteísmo judaico, islâmico e cristão, contestando a superioridade teológica deste perante outras concepções de divindade. Termos equivalentes a essa ideia são "monoteísmo inclusivo" e "politeísmo monárquico". Nesse sentido, um "deus" pode se referir a uma pe (pt)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)