| rdfs:comment
| - الفلاسفة الجدد (بالفرنسية: nouveaux philosophes) هو جيل من الفلاسفة الفرنسيين الذين توحدوا بفواصلهم الخاصة من الماركسية في أوائل السبعينيات. ومن بين هؤلاء آلان فينكيلكروت، أندريه غلوكسمان، وباسكال بروكنر، وبرنارد هنري ليفي، وجين ماري بينويست، وكريستيان جامبيت، وغي لاردرو، وكلود غاندلمان، وجان بول دوله، وجيل سوسونغ. كما انتقدوا المفكر المؤثر للغاية جان بول سارتر ومفهوم ما بعد البنيوية، وكذلك فلسفة فريدريش نيتشه ومارتن هايدغر. (ar)
- Noví filozofové (francouzsky Nouveaux philosophes nebo nouvelle philosophie) je skupina francouzských filozofů jako Alain Finkielkraut, André Glucksmann, , Bernard-Henri Lévy, Jean-Marie Benoist, , Guy Lardreau, Claude Gandelman, Jean-Paul Dollé a Gilles Susong, kteří vystoupili v 70. letech 20. století proti marxismu, revolučním učením a základním myšlenkám klasickéevropské filozofie – ideje zákonitosti a poznatelnosti světa, rozumného přetváření společnosti a společenského pokroku. Dějiny lidské společnosti se jim jeví jako monotónní opakování forem nadvlády. (cs)
- The New Philosophers (French: nouveaux philosophes) is the generation of French philosophers who are united by their respective breaks from Marxism in the early 1970s. They also criticized the highly influential thinker Jean-Paul Sartre and the concept of post-structuralism, as well as the philosophy of Friedrich Nietzsche and Martin Heidegger. They include Alain Finkielkraut, André Glucksmann, Pascal Bruckner, Bernard-Henri Lévy, Jean-Marie Benoist, Christian Jambet, , Claude Gandelman, Jean-Paul Dollé and Gilles Susong. (en)
- L’expression « nouveaux philosophes » ou « nouvelle philosophie » désigne un courant philosophique, médiatique et éditorial apparu au milieu des années 1970 et représenté par des auteurs issus pour la plupart de la gauche maoïste française, en rupture de ban et engagés dans la critique du totalitarisme : Alain Finkielkraut, André Glucksmann, Bernard-Henri Lévy, Pascal Bruckner, Christian Jambet, Guy Lardreau, Jean-Paul Dollé, Gilles Susong, etc., auxquels s’associent Jean-Marie Benoist et Maurice Clavel. (fr)
- 新哲学者または新哲学派 (フランス語: nouveaux philosophes、ヌーヴォー・フィロゾ〔ー〕フ)は、フランスの哲学者のある特定の世代を指して言う語で、この範疇に含められる哲学者たちは、1970年代初期にマルクス主義と決別した。新哲学者に含まれる哲学者にはアンドレ・グリュックスマン、アラン・フィンケルクロート、パスカル・ブリュックネール、ベルナール＝アンリ・レヴィ、、 、、、リュック・フェリー、などがいる。彼らはフリードリヒ・ニーチェやマルティン・ハイデッガーの哲学と同様にジャン＝ポール・サルトルやポスト構造主義を批判した。 (ja)
- Mit Nouvelle Philosophie (oft wird auch von den neuen Philosophen gesprochen) bezeichnet man eine Gruppe französischer Intellektueller um André Glucksmann, Alain Finkielkraut, Bernard-Henri Lévy, Pascal Bruckner, , , , und . Die Strömung wird nach dem Titel eines Heftes der Zeitschrift bezeichnet, das im Juni 1976 erschien und dessen Redaktion von Jean-Marie Borzeix dem jungen Bernard-Henri Lévy übertragen wurde. (de)
- Il termine nouvelle philosophie (in francese: «nuova filosofia») indica una corrente filosofica molto eterogenea, nata in Francia a metà degli anni settanta e rappresentata da autori usciti dalla sinistra radicale francese, in rottura polemica con il marxismo: André Glucksmann, Bernard-Henri Lévy, Christian Jambet, Guy Lardreau, Jean-Paul Dollé, Gilles Susong. A loro si aggiunsero anche Jean-Marie Benoist e Maurice Clavel, provenienti da un diverso retroterra filosofico. La gran parte dei "nuovi filosofi" francesi partì dal background del marxismo e del maoismo del Sessantotto, specie di area esistenzialista (Sartre), ripudiando poi le due ideologie comuniste come un sistema totalitario, ma oppose una netta critica di base umanistica anche al capitalismo, al conservatorismo e alla destra n (it)
- De term nouveaux philosophes is een uitgeversetiket dat geplakt is op een bonte stoet van Franse denkers, onder meer op de bedenker van de term zelf, werkzaam bij uitgeverij Grasset, Bernard-Henri Lévy en voorts op André Glucksmann (die zich echter van begin af aan sterk tegen inlijving bij deze 'school' verzette), Pascal Bruckner, , , , en . Een introductie tot het denken van bovengenoemde filosofen alsmede tot dat van Maurice Clavel, en , bood al in een overzicht uit 1978, een jaar later in het Frans verschenen met als ondertitel op de cover: "terugkeer naar de metafysica". (nl)
- Novos filósofos (Nouveaux philosophes) é a designação assumida por um grupo de jovens intelectuais franceses dos anos 1970, oriundos da extrema esquerda maoísta. Seus principais representantes foram André Glucksmann, , , Bernard-Henri Lévy e Jean-Paul Dollé. Por um período, Alain Finkielkraut também esteve associado ao grupo. São os chamados "filhos de maio de 68" que, passado pouco mais de uma década, quando o "militantismo" reflui, tratam de repensar os fundamentos da respectiva ilusão revolucionária maoísta ou trotskista. (pt)
- Нові філософи (фр. nouveaux philosophes) — назва групи французьких філософів, які в 1970-их роках відмовилися від марксизму, й стали його критиками. До нових філософів відносять Андре Глюксмана, , Бернара-Анрі Леві, , , , . Ці філософи критикують також постструктуалістів, Жана-Поля Сартра, Фрідріха Ніцше та Мартіна Гайдеггера. (uk)
|
| has abstract
| - الفلاسفة الجدد (بالفرنسية: nouveaux philosophes) هو جيل من الفلاسفة الفرنسيين الذين توحدوا بفواصلهم الخاصة من الماركسية في أوائل السبعينيات. ومن بين هؤلاء آلان فينكيلكروت، أندريه غلوكسمان، وباسكال بروكنر، وبرنارد هنري ليفي، وجين ماري بينويست، وكريستيان جامبيت، وغي لاردرو، وكلود غاندلمان، وجان بول دوله، وجيل سوسونغ. كما انتقدوا المفكر المؤثر للغاية جان بول سارتر ومفهوم ما بعد البنيوية، وكذلك فلسفة فريدريش نيتشه ومارتن هايدغر. (ar)
- Noví filozofové (francouzsky Nouveaux philosophes nebo nouvelle philosophie) je skupina francouzských filozofů jako Alain Finkielkraut, André Glucksmann, , Bernard-Henri Lévy, Jean-Marie Benoist, , Guy Lardreau, Claude Gandelman, Jean-Paul Dollé a Gilles Susong, kteří vystoupili v 70. letech 20. století proti marxismu, revolučním učením a základním myšlenkám klasickéevropské filozofie – ideje zákonitosti a poznatelnosti světa, rozumného přetváření společnosti a společenského pokroku. Dějiny lidské společnosti se jim jeví jako monotónní opakování forem nadvlády. (cs)
- Mit Nouvelle Philosophie (oft wird auch von den neuen Philosophen gesprochen) bezeichnet man eine Gruppe französischer Intellektueller um André Glucksmann, Alain Finkielkraut, Bernard-Henri Lévy, Pascal Bruckner, , , , und . Die Strömung wird nach dem Titel eines Heftes der Zeitschrift bezeichnet, das im Juni 1976 erschien und dessen Redaktion von Jean-Marie Borzeix dem jungen Bernard-Henri Lévy übertragen wurde. Die Vertreter der Strömung, die sich teils aus der existenzialistischen und der Foucault-Schule, teils auch aus dem maoistischen Lager rekrutierten, hatten sich unter dem Einfluss von Alexander Solschenizyn zum Antitotalitarismus bekannt. Sie traten in den 1970er Jahren mit einer Kritik an „linkslastigen“ Philosophen, darunter Jean-Paul Sartre und verschiedene Poststrukturalisten. Diese „linken“ Philosophen stellten – so die Kritik der neuen Philosophen – gemeinschaftliche und ideologische Ideale über humanistische Gesichtspunkte, insbesondere über den Gesichtspunkt des einzelnen Individuums. Sie seien derselben antihumanistischen Tradition zuzuordnen wie Friedrich Nietzsche und Martin Heidegger. Kennzeichen der neuen Philosophen, die vor allem als polemische Essayisten und Literaten wirken, ist ein grundsätzlicher Vorbehalt gegen Argumente „von links“. Deren Vertreter schätzten die Autorität „linker“ Traditionen und ihre Verantwortung für die Politik prinzipiell zu hoch, insbesondere was das geistige Erbe des Linkshegelianismus und von Karl Marx betreffe. Dass der (französische) Intellektuelle ein „links“ eingestellter Denker sein müsse, wie dies Jean-Paul Sartre oder Michel Foucault manifestieren, sei nicht nur ein verbreitetes Stereotyp, sondern ein haltloses Klischee. (de)
- The New Philosophers (French: nouveaux philosophes) is the generation of French philosophers who are united by their respective breaks from Marxism in the early 1970s. They also criticized the highly influential thinker Jean-Paul Sartre and the concept of post-structuralism, as well as the philosophy of Friedrich Nietzsche and Martin Heidegger. They include Alain Finkielkraut, André Glucksmann, Pascal Bruckner, Bernard-Henri Lévy, Jean-Marie Benoist, Christian Jambet, , Claude Gandelman, Jean-Paul Dollé and Gilles Susong. (en)
- Il termine nouvelle philosophie (in francese: «nuova filosofia») indica una corrente filosofica molto eterogenea, nata in Francia a metà degli anni settanta e rappresentata da autori usciti dalla sinistra radicale francese, in rottura polemica con il marxismo: André Glucksmann, Bernard-Henri Lévy, Christian Jambet, Guy Lardreau, Jean-Paul Dollé, Gilles Susong. A loro si aggiunsero anche Jean-Marie Benoist e Maurice Clavel, provenienti da un diverso retroterra filosofico. La gran parte dei "nuovi filosofi" francesi partì dal background del marxismo e del maoismo del Sessantotto, specie di area esistenzialista (Sartre), ripudiando poi le due ideologie comuniste come un sistema totalitario, ma oppose una netta critica di base umanistica anche al capitalismo, al conservatorismo e alla destra nazionalista, sia "vecchia" che "nuova". Altri importanti modelli di ispirazione furono Michel Foucault, l'illuminismo, il post-strutturalismo, Friedrich Nietzsche, Martin Heidegger e Albert Camus. (it)
- L’expression « nouveaux philosophes » ou « nouvelle philosophie » désigne un courant philosophique, médiatique et éditorial apparu au milieu des années 1970 et représenté par des auteurs issus pour la plupart de la gauche maoïste française, en rupture de ban et engagés dans la critique du totalitarisme : Alain Finkielkraut, André Glucksmann, Bernard-Henri Lévy, Pascal Bruckner, Christian Jambet, Guy Lardreau, Jean-Paul Dollé, Gilles Susong, etc., auxquels s’associent Jean-Marie Benoist et Maurice Clavel. (fr)
- 新哲学者または新哲学派 (フランス語: nouveaux philosophes、ヌーヴォー・フィロゾ〔ー〕フ)は、フランスの哲学者のある特定の世代を指して言う語で、この範疇に含められる哲学者たちは、1970年代初期にマルクス主義と決別した。新哲学者に含まれる哲学者にはアンドレ・グリュックスマン、アラン・フィンケルクロート、パスカル・ブリュックネール、ベルナール＝アンリ・レヴィ、、 、、、リュック・フェリー、などがいる。彼らはフリードリヒ・ニーチェやマルティン・ハイデッガーの哲学と同様にジャン＝ポール・サルトルやポスト構造主義を批判した。 (ja)
- De term nouveaux philosophes is een uitgeversetiket dat geplakt is op een bonte stoet van Franse denkers, onder meer op de bedenker van de term zelf, werkzaam bij uitgeverij Grasset, Bernard-Henri Lévy en voorts op André Glucksmann (die zich echter van begin af aan sterk tegen inlijving bij deze 'school' verzette), Pascal Bruckner, , , , en . Zij hadden gemeenschappelijk - behalve dat zij bij Grasset werden uitgegeven - dat de meesten van hen begin jaren 70 in Frankrijk optraden als critici van een aanvankelijk door hen zelf aangehangen geloof in de "linkse" filosofie die toen (nog) in de mode was, zoals de filosofie van Sartre en het (post)-structuralisme. Zij klaagden deze denkwijzen - en de er vaak mee geassocieerde politieke standpunten - aan, omdat die collectivisme en ideologie hoger achtten dan het menselijk individu. Als zodanig werden deze "linkse" ideeën onder dezelfde noemer geplaatst als de antihumanistische traditie van Nietzsche en Heidegger. De nouveaux philosophes wierpen een nieuw licht op de waarde die traditioneel aan de machtsfactor werd toegekend en die was meegegeven door of toegedicht aan het van Hegel en Marx overgeërfde gedachtegoed. Aldus betwistten zij het (Franse) stereotype dat een intellectueel noodzakelijkerwijs links zou zijn, zoals geïllustreerd werd door Jean-Paul Sartre of, vanuit een geheel andere gezichtshoek, Michel Foucault. Belangrijk inspiratoren waren ten eerste de wel als peetvader geziene en tot het christendom teruggekeerde nouveau philosophe 'avant la lettre' en de joodse filosoof Emmanuel Lévinas.De affiniteit van sommige nieuwe filosofen lijkt groot te zijn met het - wellicht mede onder hun invloed - veranderende denken van een tijdgenoot als Philippe Sollers maar ook met Alain Finkielkraut en Pascal Bruckner. De aanduiding 'nieuwe filosofen' is misschien een verwijzing naar de filosofen van de toekomst die Nietzsche aankondigde in zijn boek Voorbij goed en kwaad. De 'beweging' werd scherp bekritiseerd door Gilles Deleuze, die sprak van de terugkeer naar het traditionele eenheidsdenken, ook wel aangeduid als identiteitsfilosofie, en dualistische tegenstellingen, waartegen zijn generatie gestreden had. Een introductie tot het denken van bovengenoemde filosofen alsmede tot dat van Maurice Clavel, en , bood al in een overzicht uit 1978, een jaar later in het Frans verschenen met als ondertitel op de cover: "terugkeer naar de metafysica". (nl)
- Novos filósofos (Nouveaux philosophes) é a designação assumida por um grupo de jovens intelectuais franceses dos anos 1970, oriundos da extrema esquerda maoísta. Seus principais representantes foram André Glucksmann, , , Bernard-Henri Lévy e Jean-Paul Dollé. Por um período, Alain Finkielkraut também esteve associado ao grupo. São os chamados "filhos de maio de 68" que, passado pouco mais de uma década, quando o "militantismo" reflui, tratam de repensar os fundamentos da respectiva ilusão revolucionária maoísta ou trotskista. Operam de fato uma guinada teórica de 180° e, embora citem frequentemente Michel Foucault como tendo sido uma das suas principais influências, o próprio Foucault nunca reconheceu isso completamente. Criticavam os pós-estruturalistas e Sartre, assim como a filosofia de Nietzsche e Heidegger. Em 1975, desencadeiam um vigoroso ataque aos fundamentos do próprio marxismo e denunciam os esquemas totalitários soviético e chinês que dele foram conseqüências, do mesmo modo que atacam os governos fascistas. Herdeiros do pessimismo de Theodor Adorno e Max Horkheimer, criticam Karl Marx e Saint-Just, invocando Sartre e Rousseau. Deste modo, assumem uma espécie de contra-poder que, apesar de ser originalmente de esquerda, como confessa Lévy, não os impediu de fazer uma profunda crítica, tanto do estalinismo quanto do próprio socialismo como formas institucionalizadas de poder. Glucksmann, Lévy e assumem o regresso a Rousseau. E, afinal, descobrem o "discreto charme do liberalismo". Para Aubral e Decourt, A adesão ao liberalismo conservador dá uma grande notoriedade midiática aos recém-convertidos "novos filósofos". "O militantismo, o PC , as organizações maoístas, as massas, a revolução e a ciência fazem parte do capítulo 'ilusão' para nossos 'filósofos' [...]. Manda-se tudo para o diabo, sem procurar por que, nem tirar disso a menor conseqüência. Uma dificuldade se apresenta? É o domínio em que ela surge que é preciso rejeitar em seu conjunto. As coisas são ou todas boas, ou todas más. Os 'novos filósofos' são maniqueístas, de um maniqueísmo forjado na experiência de um stalinismo do qual o pensamento deles se acha ainda marcado". Como Herbert Marcuse, consideram que a imaginação pode conduzir, como na arte clássica, à reconciliação entre o princípio do prazer e o princípio da realidade, trazendo, deste modo, ao plano da filosofia, o slogan situacionista da revolta de maio de 1968: l’imagination au pouvoir (“a imaginação no poder”). (pt)
- Нові філософи (фр. nouveaux philosophes) — назва групи французьких філософів, які в 1970-их роках відмовилися від марксизму, й стали його критиками. До нових філософів відносять Андре Глюксмана, , Бернара-Анрі Леві, , , , . Ці філософи критикують також постструктуалістів, Жана-Поля Сартра, Фрідріха Ніцше та Мартіна Гайдеггера. Термін запровадив Бернар-Анрі Леві, давши назву «Нові філософи» спеціальному випуску «Ле Нувель Літерер».Випуск містив низку статей і есе, що мали на меті познайомити читача з молодими інтелектуалами: Леві, Бенуа, Мішелем Гереном, Жамбе та Лардро і створити зацікавлення їхніми ідеями. Як наслідок про нових філософів заговорили в засобах масової інформації Франції, Італії та інших країн. Більшість нових філософів раніше підтримували маоїзм або інші ліві рухи, але стали в опозицію до марксизму. Цьому сприяло знайомство з творами Олександра Солженіцина про ГУЛАГ та інші злочини радянського керівництва. Крім Солженіцина великий вплив на них мали ідеї Мішеля Фуко та Жака Лакана. Новим філософам була притаманна тенденція ставити під сумніву аргументи лівиці, підкреслюючи властиве їй надмірне захоплення владою, витоки якого йдуть від Гегеля й Маркса. Серед їхніх думок виділялася концепція властелинів-мислителів (фр. Les Maîtres Penseurs) на кшталт Маркса й Рабле, творців систем гноблення. У книзі Глюкмана під назвою «Les Maîtres Penseurs» стверджується, що знання, вміння та філософія створюють серцевину домінування, навіть розум називався витоком авторитаризму. Пізніше під критику нових філософів потрапив мультикультуралізм (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)