| rdfs:comment
| - Óda na radost (v němčině Ode an die Freude) je původně báseň napsaná Friedrichem Schillerem v létě 1785 oslavující přátelství mezi lidmi (vznikla jako hold Schillerovu příteli a nakladateli). Její zřejmě známější forma je ale upravená verze, která byla zhudebněna Ludwigem van Beethovenem roku 1824 jako čtvrtá a závěrečná věta jeho Deváté symfonie. Mnohem méně známé jsou zhudebněné verze Franze Schuberta z roku 1815 nebo Petra Iljiče Čajkovského z roku 1865 (a dalších). (cs)
- An die Freude ist eines der berühmtesten Gedichte Friedrich Schillers. Die Ode entstand im Sommer 1785 und wurde unter anderem von Ludwig van Beethoven im 4. Satz seiner 9. Sinfonie vertont. (de)
- Ceann de na dánta is cáiliúla, scríofa sa bhliain 1785 ag an bhfile Gearmánach Friedrich Schiller (1759-1805), is ea Óid don Aoibhneas (Gearmáinis: "Ode an die Freude"). (ga)
- Ode an die Freude adalah puisi Jerman karangan Friedrich Schiller yang diadaptasi ke Simfoni kesembilannya Ludwig van Beethoven dan sekarang menjadi lagu kebangsaan Uni Eropa. Puisi ini mengandung pesan-pesan Humanisme dan mencampurkan unsur-unsur sekuler, pagan dan kristiani. (in)
- 환희의 송가(歡喜― 頌歌, 독일어: An die Freude)는 독일의 시인인 프리드리히 실러가 1785년에 지은 송가 형식의 시로, 단결의 이상과 모든 인류의 우애를 찬양하는 내용을 담고 있다. 또한 이 시는 루트비히 판 베토벤이 1824년에 완성한 교향곡 9번 4악장의 가사로 쓰인 시이기도 하다. (ko)
- 『歓喜の歌』（かんきのうた、喜びの歌、歓びの歌とも。独: An die Freude / アン・ディー・フロイデ、英: Ode to Joy）は、ベートーヴェンの交響曲第9番の第4楽章で歌われ、演奏される第一主題のこと。 (ja)
- Ode „An die Freude“ (svenska: Ode till glädjen eller Hymn till glädjen) från 1785 är en av Friedrich Schillers mest berömda dikter. Det är också titeln på en bearbetning som Ludwig van Beethoven använde i fjärde satsen i sin nionde symfoni komponerad 1824. Med stor patos, beskrivs i odet det klassiska ideal som innebär ett samhälle med jämlika människor som känner en samhörighet baserad på glädje och vänskap. Dikten inleds med orden Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elisium,Wir betreten feuertrunken,Himmlische, dein Heiligtum. (sv)
- O Hino da Alegria, ou Ode à Alegria (em alemão Ode an die Freude), é um poema escrito por Friedrich Schiller em 1785 e tocado no quarto movimento da 9.ª sinfonia de Ludwig van Beethoven. Neste poema Schiller expressa uma visão idealista da raça humana como irmandade, uma visão que tanto este como Beethoven partilhavam. (pt)
- 《歡樂頌》（德語：An die Freude），又稱《快樂頌》。為德國詩人席勒於1785年創作的詩歌，後來成為貝多芬第9號交響曲第四樂章的歌詞。現為歐盟的盟歌。 (zh)
- قصيدة إلى السعادة بالألمانية (Ode an die Freude) قصيدة غنائية كتبها الشاعر والمسرحي الألماني فريدريش فون شيلر في عام 1785، وقد لحنها المؤلف الموسيقى الشهير بيتهوفن في المقطع الرابع والأخير من سيمفونيته التاسعة. وتعتبر هذه القصيدة من أروع ما كتب فريدريش فون شيلر في عالم الأدب، ومن أروع ما لحن بيتهوفن في عالم الموسيقى. وقد كتبها شيللر وأودع في كلماتها...الرغبة الجارفة للنفس البشرية نحو السعادة..وتمثل ترتيلة حب ودعوة إلى السلام والمحبة بين كل البشر. وتعتبر الآن النشيد الوطني الرسمي للاتحاد الأوروبي. القصيدة نفسها ملحنة من قبل بييتهوفن تستخدم اليوم كنشيد قومي للاتحاد الأوروبي. (ar)
- El Cant de joia (alemany: ''Ode an die Freude'', primera línia: Freude, schöner Götterfunken) és una oda escrita el 1785 pel poeta i escriptor alemany Friedrich Schiller, per celebrar l'ideal d'unitat i germanor de tota la humanitat. És més coneguda per haver estat adoptada per Ludwig van Beethoven com a text per als passatges vocals del moviment final de la seva Novena Simfonia. El poeta Joan Maragall en va fer la versió catalana per a poder ser cantada per l'Orfeó Català l'any 1900. Va ser publicat a les Obres completes d'en Joan Maragall - Poesies II (ca)
- Η Ωδή στη Χαρά (στα γερμανικά Ode an die Freude) είναι ωδή που γράφτηκε το 1785 από τον Γερμανό ποιητή και ιστορικό Φρίντριχ Σίλερ την οποία και δημοσίευσε το επόμενο έτος. Η ωδή αυτή που περιλαμβάνει 108 στίχους, στη τελική του μορφή, έγινε ευρύτερα γνωστή όταν μελοποιήθηκε από τον Λούντβιχ βαν Μπετόβεν το 1824, ο οποίος την ενέταξε στο τέταρτο και τελευταίο μέρος της Ενάτης συμφωνίας του, ως χορωδιακή συμφωνία, για τέσσερις σόλο φωνές, χορωδία και ορχήστρα σε ρε μείζονα. (el)
- La Odo al Ĝojo estas poemo de la germano Friedrich Schiller. Oni konas ĝin plejparte ĉar ĝi estas la teksto de la ĥoroj en la kvara movimento el la Betovena Naŭa Simfonio. Tiu odo honoras la homan fratecon, ĝoje repacigita kun la Dio kreinto. Tiel, plibonamonde Dio rekompencos siajn kreitojn: Suferu por pli bona mondo!Tie supre, trans la stelvolbo,Vin rekompensos potenca Dio. (eo)
- Alaitasunaren oda (alemanez: Ode an die Freude), Bozkarioaren oda ere izendatua, Beethovenen 9. sinfoniaren laugarren eta azken mugimenduaren amaierako zatia da, musikaren gainean abesten dena, Friedrich von Schiller idazleak 1785 urtean idatziriko olerkian oinarritua. Egun, Europar Batasunaren ereserkia da. A-lai-ta-su-na, jain-ko-txin-par-ta, e-li-seoren-a Su-az e-dan-da hel-tzen ga-ra zu-re_al-da-re-ra Zu-re ma-giak ba-tzen be-rriro ohi-turak lazki al-den-du-ak anai-a-rre-bak gi-za-ki oro, zure _hegoenpean Freude, schöner Götterfunken, Tochter aus Elysium, Wir betreten feuertrunken, (eu)
- La Oda a la Alegría (An die Freude, en alemán) es una composición poética lírica escrita por Friedrich von Schiller en noviembre de 1785 y publicada por primera vez en 1786. Según una leyenda del siglo XIX la oda iba a ser originariamente una Ode an die Freiheit (libertad; en la época revolucionaria los estudiantes la cantaban con la música de La Marsellesa), pero luego se convirtió en la Ode an die Freude definitiva, para ampliar su significado: aunque el destino del hombre es la libertad, el desarrollo completo de ese destino debe desembocar en la alegría. (es)
- "Ode to Joy" (German: "An die Freude" [an diː ˈfʁɔʏdə], literally "To [the] Joy") is an ode written in the summer of 1785 by German poet, playwright, and historian Friedrich Schiller and published the following year in Thalia. A slightly revised version appeared in 1808, changing two lines of the first and omitting the last stanza. (en)
- Ode à la joie — appelée également Hymne à la joie — est un poème de Friedrich von Schiller écrit en 1785. Il est surtout connu comme finale du quatrième et dernier mouvement de la 9e Symphonie de Beethoven, devenu l'hymne officiel de l'Union européenne. (fr)
- L'Ode to joy o Inno alla gioia (An die Freude) è un'ode composta dal poeta e drammaturgo tedesco Friedrich Schiller nell'estate del 1785 e pubblicata l'anno successivo sulla rivista Thalia. Una versione da lui leggermente rivista fu pubblicata nel 1808, cambiando due versi della prima strofa e omettendo l'ultima. (it)
- Ode an die Freude (Lofdicht aan de vreugde) is een gedicht geschreven door de Duitse dichter en historicus Friedrich Schiller. Von Schiller schreef de oorspronkelijke versie van het gedicht in 1785. In 1803 paste hij het enigszins aan. Het gedicht is vooral bekend geworden, doordat het wordt gebruikt in de koorfinale van de Negende Symfonie van Beethoven uit 1823. Beethoven voegde voor deze gelegenheid drie regels toe aan het begin. (nl)
- Oda do radości, także: Do radości (niem. An die Freude) – poemat Fryderyka Schillera, powstały w listopadzie 1785, a ogłoszony drukiem w 1786. Ostateczna wersja autorska pochodzi z 1803 roku (w stosunku do pierwszej wersji ma trochę zmieniony szósty i siódmy wers pierwszej zwrotki oraz jest krótsza – nie zawiera ostatniej zwrotki). Utwór znany z fragmentów pochodzących z IX symfonii Ludwiga van Beethovena. (pl)
- О́да «К ра́дости» (нем. An die Freude) — ода, написанная в 1785 году Фридрихом Шиллером. Напечатана в в лейпцигском журнале «Талия». Ода была переработана в 1793 году и впоследствии не раз перелагалась на музыку разными композиторами. Наиболее известна музыка, сочинённая к этой оде в Бетховеном и вошедшая в состав знаменитой 9-й симфонии. В она была принята в качестве официального гимна Совета Европы, а с 1985 года — Европейских сообществ (Европейского союза с 1993 года). Аранжировка версии, используемой в качестве гимна Евросоюза, была сделана Гербертом фон Караяном. (ru)
- О́да до ра́дості (нім. "Ode an die Freude") — ода, написана у 1785 році німецьким поетом та істориком Фрідріхом Шиллером для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей. Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відгукувся про нього, зазначаючи, що ода «далека від реальності» та що «можливо для нас, але не для світу, не для мистецтва поезії» у листі до свого друга Крістіана Кернера (під впливом якого і була написана ода), написаному у 1800 році. З німецької українською «Оду…» перекладали Пантелеймон Куліш та Микола Лукаш. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)