| rdfs:comment
| - Parivāra (bahasa Pali untuk "tambahan") merupakan buku ketiga dari kitab Vinaya Pitaka tradisi Buddhisme Theravada. Buku ini berisi tentang rangkuman ulasan dari pelbagai aturan yang telah dianalisis dan diidentifikasi di dua buku sebelumnya, yaitu Suttavibhanga dan Khandhaka dan buku ini bertujuan untuk mempermudah pendidikan mengenai peraturan Sangha. Banyak dari para ahli agama Buddha meyakini bahwa bagian buku ini dituliskan di periode kemudian bahkan ada yang berpendapat bahwa buku ini terbentuk pasca Konsili Buddhis Keempat. (in)
- 附随（ふずい、巴: Parivāra, パリヴァーラ）とは、上座部仏教の『パーリ仏典』「パーリ律」において、補足内容を記した領域のこと。 (ja)
- Parivara (pāḷi) – jest trzecią i ostatnią księgą Vinaya Pitaka Kanonu theravady. Zawiera podsumowanie i liczne analizy różnych reguł opisywanych w pierwszych dwóch księgach Vinaya Pitaka - Suttavibhanga i Khandhaka. Jej zapisy mają głównie cel dydaktyczny. Jako że Parivara zawiera długą listę nauczycieli z Cejlonu, nawet therawadyjscy fundamentaliści uznają, że - przynajmniej w jej obecnej formie - musi pochodzić z późniejszego okresu. Naukowcy datują ją podobnie. Niektórzy przyjmują nawet, że może być starsza niż na Cejlonie, który odbył się w ostatnim stuleciu przed naszą erą. To na tym właśnie Soborze spisano Kanon Palijski, przekazywany wcześniej ustnie. (pl)
- 《附随》，为《巴利三藏》律藏的附屬部分，南传上座部佛教典籍。內容是對經分別和犍度的分析和攝要，大約是傳入錫蘭後的部派佛教時期成立。 (zh)
- Parivāra (Pāli for "accessory") is the third and last book of the Theravādin Vinaya Pitaka. It includes a summary and multiple analyses of the various rules identified in the Vinaya Pitaka's first two books, the Suttavibhanga and the Khandhaka, primarily for didactic purposes. As it includes a long list of teachers in Ceylon, scholars, and even Theravada fundamentalists, recognize that, at least in its present form, it is of late date, some suggesting it may be even later than the Fourth Council in Ceylon in the last century BCE, at which the Pali Canon was written down from oral tradition. (en)
- Паривара («Приложение») — третья и последняя книга палийской версии Виная-питаки. Она включает в себя многочисленные исследования и сводку различных правил, изложенных в первых двух книгах Виная-питаки, Сутта-вибханге и Кхандхаке, в основном в дидактических целях. Так как книга включает также длинный список наставников Цейлона, то даже ортодоксальные последователи школы тхеравада признают позднее происхождение Паривары, по крайней мере в её современной форме. (ru)
- Парівара («Додаток») — третя і остання книга палійської версії Віная-пітаки. Вона включає в себе численні дослідження і зведення різних правил, викладених у перших двох книгах Віная-пітаки, Сутта-вібханзі та Кхандхаці, в основному в дидактичних цілях. Так як книга включає також довгий список наставників Цейлону, то навіть ортодоксальні послідовники школи тгеравада визнають пізніше походження Парівари, принаймні в її сучасній формі. (uk)
|
| has abstract
| - Parivāra (Pāli for "accessory") is the third and last book of the Theravādin Vinaya Pitaka. It includes a summary and multiple analyses of the various rules identified in the Vinaya Pitaka's first two books, the Suttavibhanga and the Khandhaka, primarily for didactic purposes. As it includes a long list of teachers in Ceylon, scholars, and even Theravada fundamentalists, recognize that, at least in its present form, it is of late date, some suggesting it may be even later than the Fourth Council in Ceylon in the last century BCE, at which the Pali Canon was written down from oral tradition. Translation: The Book of the Discipline, tr I. B. Horner, volume VI, 1966, Pali Text Society[1], Oxford. The book contains 19 chapters: 1.
* catechisms on the rules of the monks' Patimokkha 2.
* similar on the nuns' rules 3.
* verse summary of origins; an action can be originated by body and/or speech, in each of the three cases with or without intention, making six origins in all; this chapter goes through all the Patimokkha rules for monks and nuns, saying which of these six are possible 4.
* in two parts: 5. 1.
* repetitions on types of legal case involved in offences 6. 2.
* which rules for settling disputes are to be applied to legal cases 7.
* questions on Khandhaka 8.
* lists arranged numerically (cf. Anguttara Nikaya) 9.
* in two parts: 10. 1.
* beginning the recitation of the Patimokkha 11. 2.
* exposition of reasons for rules 12.
* collection of stanzas 13.
* on legal cases 14.
* additional collection of stanzas (mainly on reproving) 15.
* on reproving 16.
* lesser collection on disputes 17.
* greater collection on disputes 18.
* kathina: the process of making up robes 19.
* Upali asks the Buddha questions, the answers being lists of five 20.
* another chapter on origins 21.
* second (sic) collection of stanzas 22.
* "sweat-inducing stanzas": a collection of riddles (answers not given here); perhaps intended as exam questions" 23.
* in five parts: 24. 1.
* formal acts of the sangha 25. 2.
* reasons for rules 26. 3.
* laying down of rules 27. 4.
* what was laid down 28. 5.
* nine classifications (en)
- Parivāra (bahasa Pali untuk "tambahan") merupakan buku ketiga dari kitab Vinaya Pitaka tradisi Buddhisme Theravada. Buku ini berisi tentang rangkuman ulasan dari pelbagai aturan yang telah dianalisis dan diidentifikasi di dua buku sebelumnya, yaitu Suttavibhanga dan Khandhaka dan buku ini bertujuan untuk mempermudah pendidikan mengenai peraturan Sangha. Banyak dari para ahli agama Buddha meyakini bahwa bagian buku ini dituliskan di periode kemudian bahkan ada yang berpendapat bahwa buku ini terbentuk pasca Konsili Buddhis Keempat. (in)
- 附随（ふずい、巴: Parivāra, パリヴァーラ）とは、上座部仏教の『パーリ仏典』「パーリ律」において、補足内容を記した領域のこと。 (ja)
- Parivara (pāḷi) – jest trzecią i ostatnią księgą Vinaya Pitaka Kanonu theravady. Zawiera podsumowanie i liczne analizy różnych reguł opisywanych w pierwszych dwóch księgach Vinaya Pitaka - Suttavibhanga i Khandhaka. Jej zapisy mają głównie cel dydaktyczny. Jako że Parivara zawiera długą listę nauczycieli z Cejlonu, nawet therawadyjscy fundamentaliści uznają, że - przynajmniej w jej obecnej formie - musi pochodzić z późniejszego okresu. Naukowcy datują ją podobnie. Niektórzy przyjmują nawet, że może być starsza niż na Cejlonie, który odbył się w ostatnim stuleciu przed naszą erą. To na tym właśnie Soborze spisano Kanon Palijski, przekazywany wcześniej ustnie. (pl)
- Паривара («Приложение») — третья и последняя книга палийской версии Виная-питаки. Она включает в себя многочисленные исследования и сводку различных правил, изложенных в первых двух книгах Виная-питаки, Сутта-вибханге и Кхандхаке, в основном в дидактических целях. Так как книга включает также длинный список наставников Цейлона, то даже ортодоксальные последователи школы тхеравада признают позднее происхождение Паривары, по крайней мере в её современной форме. Время и место создания Паривары неизвестны. В то же время некоторые учёные, например, Рис-Дэвидс, предполагают её цейлонское происхождение. Доказательством того, что по крайней мере некоторые части книги были добавлены на Цейлоне, является длинный список наставников, которые были ответственны за преподавание Винаи на Джамбудвипе, затем на Тамбапанни (Цейлон) и кончая Сиваттхерой. Датировки разнятся — от I века до н. э. до I века н. э. Хотя Буддхагхоша в своём описании первого буддийского собора сообщает о 16 главах, в современном виде Паривара содержит 19 глав. В первых двух главах исследуются правила из Сутта-вибханги, со ссылками на цитируемые места. Большинство остальных глав посвящено вопросам и утверждениям об типах и числе различных наказаний, разбираемых в Виная-питаке. Глава XIII-я по сути является комментарием на фразы, приведённые в её начале. XIV-я глава также комментируют начальные фразы и содержит указания по изготовлению монашеской одежды. Глава XV-я состоит из определенного числа вопросов, заданных Упали Будде о Винае, и ответов на них. (ru)
- Парівара («Додаток») — третя і остання книга палійської версії Віная-пітаки. Вона включає в себе численні дослідження і зведення різних правил, викладених у перших двох книгах Віная-пітаки, Сутта-вібханзі та Кхандхаці, в основному в дидактичних цілях. Так як книга включає також довгий список наставників Цейлону, то навіть ортодоксальні послідовники школи тгеравада визнають пізніше походження Парівари, принаймні в її сучасній формі. Час і місце створення Парівари невідомі. У той же час деякі вчені, наприклад, , припускають її цейлонське походження. Доказом того, що принаймні деякі частини книги були додані на Цейлоні, є довгий список наставників, які були відповідальні за викладання Вінаї на , потім на Тамбапанні (Цейлон) і кінчаючи Сіваттгерою. Датування різняться — від I століття до н. е. до I століття н. е. Хоча у своєму описі першого буддійського собору повідомляє про 16 розділів, в сучасному вигляді Парівара містить 19 розділів. У перших двох розділах досліджуються правила з Сутта-вібханги, з посиланнями на цитовані місця. Більшість інших розділів присвячено питанням і твердженням про типи і кількості різних покарань, що розбираються в Віная-пітакі. Розділ XIII-ий по суті є коментарем на фрази, наведені в її початку. XIV-ий розділ також коментує початкові фрази і містить вказівки по виготовленню чернечого одягу. Розділ XV-ий складається з певного числа питань, заданих Будді про Вінаю, і відповідей на них. (uk)
- 《附随》，为《巴利三藏》律藏的附屬部分，南传上座部佛教典籍。內容是對經分別和犍度的分析和攝要，大約是傳入錫蘭後的部派佛教時期成立。 (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)