| rdfs:comment
| - Флиа́ки (др.-греч. φλύαξ — болтовня) — древнегреческие короткие сатирические шутки-сценки, а также исполнители этих действ. (ru)
- Phlyaken (altgr. Φλύακες) ist nach Angaben des hellenistischen Historikers die im griechisch-unteritalischen Raum verwendete Bezeichnung für die Akteure der dortigen Spielart der dorischen Volksposse. (de)
- La farsa flíaca, farsa fliácica, farsa fliax o farsa phlyax (del griego φλύαξ), también conocida como hilarotragedia, fue una comedia dramática burlesca que se desarrolló en las colonias dóricas de la Magna Grecia en el período helenístico, entre los siglos IVy III a. C. (es)
- A Phlyax play (Ancient Greek: φλύαξ, also phlyakes), also known as a hilarotragedy, was a burlesque dramatic form that developed in the Greek colonies of Magna Graecia in the 4th century BCE. Its name derives from the Phlyakes or “Gossip Players” in Doric Greek. From the surviving titles of the plays they appear to have been a form of mythological burlesque, which mixed figures from the Greek pantheon with the stock characters and situations of Attic New Comedy. (en)
- Le jeu de Phlyax (en grec ancien φλύαξ) était une forme de théâtre burlesque qui s'est développée dans les colonies grecques de la Grande-Grèce au IVe siècle av. J.-C. C'est une sorte de tragi-comédie. Son nom dérive des phlyakes, ou « commères », du verbe φλυαρέω, « bavarder », en dialecte dorien. Sur la base des titres de pièces conservés, on a déduit que c'était une forme de burlesque mythologique, qui mélangeait les figures du panthéon grec avec les personnages et situation types de la comédie nouvelle. (fr)
- La farsa fliacica fu un genere drammatico comico sviluppatosi nelle colonie doriche della Magna Grecia in età ellenistica, tra il IV e il III secolo a.C. Si trattava di una tipologia teatrale del tutto particolare, che ebbe forse origine nella stessa Italia meridionale, seppure grazie alle influenze provenienti dall'Ellade, e influenzò la nascita del teatro latino. (it)
- Фліаки (грец. φλύαξ) — народні театральні вистави, які набули особливого поширення в 4-3 столітті до н. е. у давньогрецьких колоніях на півдні Італії, островах архіпелагу, в деяких областях Балканського півострова. Фліаки, сформувавшись як жанр давньогрецької комедії, значною мірою вплинули на римську ателлану. Фліаки складалися з імпровізаційних комічних сценок, що зображували повсякденне життя, веселі пригоди богів і героїв (Зевса, Діоніса, Геракла та інших міфічних персонажів), пародіювали комедії, трагедії. Про сюжети і костюми фліаків можна судити головним чином по зображеннях на вазах. (uk)
|
| has abstract
| - Phlyaken (altgr. Φλύακες) ist nach Angaben des hellenistischen Historikers die im griechisch-unteritalischen Raum verwendete Bezeichnung für die Akteure der dortigen Spielart der dorischen Volksposse. An der Antike wird der Name oft von φλυαρεῖν (phlyareín, Unsinn reden) abgeleitet. Die moderne Forschung nimmt jedoch eine Herleitung von φλέω (phléo, strotzen) an. Phleon und ähnliche Formen ist ein alter Beiname des Gottes Dionysos, der in enger Verbindung mit derartigen Theateraufführungen steht. In der modernen Forschung werden seit dem 19. Jahrhundert Phlyaken-Stücke mit den Darstellungen komischer Szenen auf unteritalischen Vasen in Verbindung gebracht (Phlyakenvasen). Daraus kann man einige Schlüsse ziehen. So spielten Männer mit hässlichen Theatermasken, dick unter ihren Zottelgewändern ausgepolstert, mit einer großen Phallusattrappe umgeschnallt, in solchen Stücken. Die Stücke spielten im mythologischen Bereich, so spottete man über die Liebesabenteuer mancher Götter wie Zeus oder Hermes oder stellte Szenen aus dem normalen Leben dar, etwa Liebesabenteuer der Menschen, Hochzeiten oder die Bestrafung von Dieben. Nach neueren Forschungen wird davon ausgegangen, dass es sich bei den aufgeführten Stücken zumindest zu einem Teil um attische Werke handelt. Mit gab es jedoch in den letzten Jahrzehnten des vierten vorchristlichen Jahrhunderts auch einen literarischen unteritalischen Vertreter des komischen Dramas. (de)
- La farsa flíaca, farsa fliácica, farsa fliax o farsa phlyax (del griego φλύαξ), también conocida como hilarotragedia, fue una comedia dramática burlesca que se desarrolló en las colonias dóricas de la Magna Grecia en el período helenístico, entre los siglos IVy III a. C. Su nombre puede derivar del griego antiguo φλύακες, phlyakes, o «chismosos», del verbo φλυαρέω, «charlar», en dialecto dórico, que indicaba los actores o mimos que protagonizaban estas representaciones o del verbo phlein, «hincharse», por las prendas abultadas que vestían mediante relleno. Además, solían levar también máscaras grotescas, medias y túnica corta que les daban un aspecto ridículo u obsceno. Probablemente recitaban sobre el escenario y no en la orchestra. Era un tipo de teatro muy especial, tal vez originado en el mismo sur de Italia, aunque gracias a las influencias de Grecia. De los títulos que han sobrevivido, parece que son una suerte de farsa burlesca mitológica donde se satirizan y mezclan los personajes del panteón griego como Zeus, Dioniso o Heracles con personajes y situaciones cotidianas de la Nueva Comedia ática. Influyó en el nacimiento del teatro latino. (es)
- A Phlyax play (Ancient Greek: φλύαξ, also phlyakes), also known as a hilarotragedy, was a burlesque dramatic form that developed in the Greek colonies of Magna Graecia in the 4th century BCE. Its name derives from the Phlyakes or “Gossip Players” in Doric Greek. From the surviving titles of the plays they appear to have been a form of mythological burlesque, which mixed figures from the Greek pantheon with the stock characters and situations of Attic New Comedy. Only five authors of the genre are known by name: Rhinthon and of Taranto, Blaesus of Capri, Sopater of Paphos and Heraklides. The plays themselves survive only as titles and a few fragments. A substantial body of South Italian vases are thought to represent scenes of the phlyakes, giving rise to much speculation on Greek stagecraft and dramatic form. (en)
- Le jeu de Phlyax (en grec ancien φλύαξ) était une forme de théâtre burlesque qui s'est développée dans les colonies grecques de la Grande-Grèce au IVe siècle av. J.-C. C'est une sorte de tragi-comédie. Son nom dérive des phlyakes, ou « commères », du verbe φλυαρέω, « bavarder », en dialecte dorien. Sur la base des titres de pièces conservés, on a déduit que c'était une forme de burlesque mythologique, qui mélangeait les figures du panthéon grec avec les personnages et situation types de la comédie nouvelle. On connaît les noms de 5 auteurs seulement : Rhinthon, Sciras de Tarente, Blaesus de Capi, Sopater de Paphos et Héraclide. Des pièces elles-mêmes ne survivent que des titres et quelques fragments. On pense qu'un nombre important de (en) représentent des scènes des jeux de Phlyax, ce qui donne naissance à de nouvelles hypothèses sur la typologie du théâtre grec antique. (fr)
- La farsa fliacica fu un genere drammatico comico sviluppatosi nelle colonie doriche della Magna Grecia in età ellenistica, tra il IV e il III secolo a.C. Si trattava di una tipologia teatrale del tutto particolare, che ebbe forse origine nella stessa Italia meridionale, seppure grazie alle influenze provenienti dall'Ellade, e influenzò la nascita del teatro latino. Il nome deriva dal greco φλύακες (fliaci), che indicava gli attori o mimi che inscenavano tali rappresentazioni. Questi, probabilmente, recitavano su un palcoscenico e non nell'orchestra, vestiti di maschere grottesche od oscene provviste di imbottiture che rendevano ridicole le figure. La farsa fliacica fu codificata da Rintone di Taranto nel genere letterario dell'ilarotragedia, che consisteva in un approccio comico agli argomenti consuetamente affrontati della tragedia greca; le situazioni si rifacevano, in particolare, a quelle tipiche della commedia nuova, quali le scene di vita quotidiana o i racconti parodiati delle storie degli dei olimpici. In aggiunta ai pochissimi frammenti dell'opera di Rintone, le maggiori testimonianze sul genere della farsa fliaciche sono costituite dalle numerose rappresentazioni vascolari di grotteschi pagliacci che indossano osceni costumi e recitano su un palcoscenico; non è però possibile attestare la veridicità delle rappresentazioni: è possibile che il palcoscenico sia una convenzione artistica delle rappresentazioni pittoriche, e che le maschere siano in realtà i tratti corporei degli attori particolarmente accentuati. (it)
- Флиа́ки (др.-греч. φλύαξ — болтовня) — древнегреческие короткие сатирические шутки-сценки, а также исполнители этих действ. (ru)
- Фліаки (грец. φλύαξ) — народні театральні вистави, які набули особливого поширення в 4-3 столітті до н. е. у давньогрецьких колоніях на півдні Італії, островах архіпелагу, в деяких областях Балканського півострова. Фліаки, сформувавшись як жанр давньогрецької комедії, значною мірою вплинули на римську ателлану. Фліаки складалися з імпровізаційних комічних сценок, що зображували повсякденне життя, веселі пригоди богів і героїв (Зевса, Діоніса, Геракла та інших міфічних персонажів), пародіювали комедії, трагедії. Про сюжети і костюми фліаків можна судити головним чином по зображеннях на вазах. Літературна форма фліаків була надана близько 300 до н. е. Рінтоном Тарентським. Пізніше серед авторів фліаків були Скір, Блес із Капрії, , , Сопатр. Актори, виконавці фліак, також іменувались фліаками. Обличчя їх приховувала смішна чи потворна маска. Костюм складався з трико із «набиванням», яке потворно збільшувало частини тіла. Жіночі ролі зазвичай виконувалися чоловіками. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
