| rdfs:comment
| - 普通話（ふつうわ/プートンホワ）は、中華人民共和国において公用語として定められた中国語（標準中国語）。中国語の「普通」も日本語の「普通」と同じく「普（あまね）く通る」「広く通用する」「一般」を意味する語である。 北京語音を標準音とし、北方話を基礎方言とし、典型的な現代白話文の著作を文法規範とする。現代の普通話は中国の公用語とされる。1950年代から1960年代にかけて共産党と人民政府により、普通話の名称と簡体字、拼音（ピンイン）の採用などその内容を法律として定められ、各民族も普通話を学ぶことが推奨されている。中国語圏外の外国語教育において「中国語」は、一般的に普通話を指す。 中華民国（台湾）の公用語である国語とは基本的に同一の言語とされるが、正書法（繁体字、注音符号）や規範的な発音・語彙に一部差異がある（国語を参照）。 (ja)
- 푸퉁화(중국어 간체자: 普通话, 정체자: 普通話, 병음: Pǔtōnghuà, 한국 한자음: 보통화)는 중화인민공화국에서 표준 중국어를 이르는 말이다. 만다린이라고도 부른다 만다린이라는 단어와 같이 만주족의 중국 정벌 이후 한자 발음은 만주족이 발음하기 편하게 만다린으로 변형하였다. 얼화가 진행되었으며 하얼빈으로 갈 수록 만다린 발음이 정확해지는 경향을 보인다. 중화민국의 궈위와 기본적으로 비슷하지만, 간체자를 쓰며 발음과 어휘 등의 일부 차이가 있다. (ko)
- 普通话，為現代標準漢語的變體之一，為中華人民共和國的法定國家通用語言。繼承了中華民國的中華民國國語，普通話與漢族中的北方官話最為類似，以北京语音为标准音，及现代白话文著作为语法规范。“普通话”中的“普通”二字是指“普遍”和“共通”的意思。 1923年中華民國教育部国语统一筹备会第五次会议决定基于现代中国北方官话的白话文语法和北京话语音制定標準化漢語，稱為中華民國國語。1932年经中华民国教育部颁布《国音常用字汇》后，被采纳为中国的官方语言。作为联合国六种官方工作语言之一，成为国际人士学习中文的主要参照。 中华人民共和国成立后，為區別中華民國政府所稱的“国语”，1955年全国文字改革会议上将“国语”改称为“普通话”。“普通话”的称呼后来也使用于港澳地區，亦會稱呼“國語”；中華民國則继续使用“国语”称呼，在海外华人地区则称为“华语”。当前“国语”一词于中国大陆仍普遍应用于民间和影视娱乐行业用来代指普通话，尤其在谈及影视作品以及歌曲时亦多以“国语版”指代外语电影、动画等作品的普通话配音版本。第九届全国人民代表大会常务委员会通过的《中华人民共和国国家通用语言文字法》，将普通话规定为國家通用語言。 (zh)
- Bahasa Mandarin Republik Rakyat Tiongkok/Cina atau Bahasa Mandarin Sederhana atau Putonghua (Hanzi: 普通話) adalah sebutan lain dari dialek Utara bahasa Han yang kita kenal sebagai bahasa Mandarin sekarang ini. Putonghua berarti harfiah bahasa umum, berarti bahasa yang dimengerti oleh banyak orang. Hal ini dapat dimengerti karena dialek Utara dituturkan hampir 80% rakyat Republik Rakyat Tiongkok/Cina karena pemasyarakatan dialek ini sebagai bahasa nasional dan bahasa resmi pemerintahan oleh Dinasti Ming dan Dinasti Qing. (in)
- Путунхуа́ (кит. 普通话) — одна з офіційних мов у Китаї, Сингапурі і Тайвані. Це поняття стосується перш за все усної, вимовної норми. Письмовий стандарт називається . Фонетика і лексика путунхуа заснована на вимовній нормі пекінського діалекту, що належить до північної групи діалектів китайської мови. Граматика путунхуа відповідає нормам, закріпленим у літературних творах на , які також найбільш близькі до північних діалектів. (uk)
- Путунхуá (кит. трад. 普通話, упр. 普通话, пиньинь Pǔtōnghuà) — официальный язык в Китайской Народной Республике. Его аналог (с незначительными отличиями) на Тайване называется гоюй, в Сингапуре — хуаюй. Путунхуа, согласно авторитетному словарю китайского языка «Сяньдай ханьюй цыдянь» (5-е изд., 2005), «с пекинским произношением в качестве стандартного, с северным диалектом в качестве базового, с образцовыми современными произведениями литературы на байхуа в качестве грамматической нормы». (ru)
|
| has abstract
| - Bahasa Mandarin Republik Rakyat Tiongkok/Cina atau Bahasa Mandarin Sederhana atau Putonghua (Hanzi: 普通話) adalah sebutan lain dari dialek Utara bahasa Han yang kita kenal sebagai bahasa Mandarin sekarang ini. Putonghua berarti harfiah bahasa umum, berarti bahasa yang dimengerti oleh banyak orang. Hal ini dapat dimengerti karena dialek Utara dituturkan hampir 80% rakyat Republik Rakyat Tiongkok/Cina karena pemasyarakatan dialek ini sebagai bahasa nasional dan bahasa resmi pemerintahan oleh Dinasti Ming dan Dinasti Qing. Di luar Republik Rakyat Tiongkok/Cina, Putonghua dikenal dengan nama Mandarin Standar adalah bahasa Tionghoa lisan resmi di Republik Rakyat Tiongkok/Cina, sedangkan bahasa mandarin lebih dikenal sebagai guoyu di Republik Tiongkok/Taiwan, dan untuk Singapura dan Malaysia lebih dikenal sebagai Huayu. (in)
- 普通話（ふつうわ/プートンホワ）は、中華人民共和国において公用語として定められた中国語（標準中国語）。中国語の「普通」も日本語の「普通」と同じく「普（あまね）く通る」「広く通用する」「一般」を意味する語である。 北京語音を標準音とし、北方話を基礎方言とし、典型的な現代白話文の著作を文法規範とする。現代の普通話は中国の公用語とされる。1950年代から1960年代にかけて共産党と人民政府により、普通話の名称と簡体字、拼音（ピンイン）の採用などその内容を法律として定められ、各民族も普通話を学ぶことが推奨されている。中国語圏外の外国語教育において「中国語」は、一般的に普通話を指す。 中華民国（台湾）の公用語である国語とは基本的に同一の言語とされるが、正書法（繁体字、注音符号）や規範的な発音・語彙に一部差異がある（国語を参照）。 (ja)
- 푸퉁화(중국어 간체자: 普通话, 정체자: 普通話, 병음: Pǔtōnghuà, 한국 한자음: 보통화)는 중화인민공화국에서 표준 중국어를 이르는 말이다. 만다린이라고도 부른다 만다린이라는 단어와 같이 만주족의 중국 정벌 이후 한자 발음은 만주족이 발음하기 편하게 만다린으로 변형하였다. 얼화가 진행되었으며 하얼빈으로 갈 수록 만다린 발음이 정확해지는 경향을 보인다. 중화민국의 궈위와 기본적으로 비슷하지만, 간체자를 쓰며 발음과 어휘 등의 일부 차이가 있다. (ko)
- Путунхуа́ (кит. 普通话) — одна з офіційних мов у Китаї, Сингапурі і Тайвані. Це поняття стосується перш за все усної, вимовної норми. Письмовий стандарт називається . Фонетика і лексика путунхуа заснована на вимовній нормі пекінського діалекту, що належить до північної групи діалектів китайської мови. Граматика путунхуа відповідає нормам, закріпленим у літературних творах на , які також найбільш близькі до північних діалектів. На Тайвані офіційна мова називається гоюй (ця ж назва використовується для путунхуа в розмовній мові в Гонконзі й Макао), в Сингапурі й Малайзії — хуаюй. Між цими варіантами є дуже незначні фонетичні та лексичні відмінності, всі вони практично повністю взаємозрозумілі, і їхні назви часто використовуються як синоніми. У популярній літературі західних країн путунхуа зазвичай називають Mandarin («мандаринська»), проте в західному науковому середовищі цим терміном прийнято позначати всю північну діалектну групу. Для більшої точності на Заході використовують термін Standard Mandarin, який відповідає сукупності всіх вищевказаних норм — путунхуа, гоюй і хуаюй. (uk)
- Путунхуá (кит. трад. 普通話, упр. 普通话, пиньинь Pǔtōnghuà) — официальный язык в Китайской Народной Республике. Его аналог (с незначительными отличиями) на Тайване называется гоюй, в Сингапуре — хуаюй. Путунхуа, согласно авторитетному словарю китайского языка «Сяньдай ханьюй цыдянь» (5-е изд., 2005), «с пекинским произношением в качестве стандартного, с северным диалектом в качестве базового, с образцовыми современными произведениями литературы на байхуа в качестве грамматической нормы». Фонетика и лексика путунхуа основана на произносительной норме пекинского диалекта, принадлежащего к северной группе диалектов китайского языка. Грамматика путунхуа сложилась на основе ряда классических литературных произведений, прежде всего четырёх классических романов, язык которых также наиболее близок к северным диалектам. (ru)
- 普通话，為現代標準漢語的變體之一，為中華人民共和國的法定國家通用語言。繼承了中華民國的中華民國國語，普通話與漢族中的北方官話最為類似，以北京语音为标准音，及现代白话文著作为语法规范。“普通话”中的“普通”二字是指“普遍”和“共通”的意思。 1923年中華民國教育部国语统一筹备会第五次会议决定基于现代中国北方官话的白话文语法和北京话语音制定標準化漢語，稱為中華民國國語。1932年经中华民国教育部颁布《国音常用字汇》后，被采纳为中国的官方语言。作为联合国六种官方工作语言之一，成为国际人士学习中文的主要参照。 中华人民共和国成立后，為區別中華民國政府所稱的“国语”，1955年全国文字改革会议上将“国语”改称为“普通话”。“普通话”的称呼后来也使用于港澳地區，亦會稱呼“國語”；中華民國則继续使用“国语”称呼，在海外华人地区则称为“华语”。当前“国语”一词于中国大陆仍普遍应用于民间和影视娱乐行业用来代指普通话，尤其在谈及影视作品以及歌曲时亦多以“国语版”指代外语电影、动画等作品的普通话配音版本。第九届全国人民代表大会常务委员会通过的《中华人民共和国国家通用语言文字法》，将普通话规定为國家通用語言。 (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)