| rdfs:comment
| - Pyknon (from Greek: πυκνόν), sometimes also transliterated as pycnon (from Greek: πυκνός close, close-packed, crowded, condensed; Latin: spissus) in the music theory of Antiquity is a structural property of any tetrachord in which a composite of two smaller intervals is less than the remaining (incomposite) interval. The makeup of the pyknon serves to identify the melodic genus (also called "genus of a tetrachord") and the octave species made by compounding two such tetrachords, and the rules governing the ways in which such compounds may be made centre on the relationships of the two pykna involved. (en)
- Пикно́н, реже пикн (от др.-греч. πυκνός плотный, сгущённый, сжатый; лат. spissus) в античной теории музыки — структурная характеристика тетрахорда (от гипаты до месы), в котором совокупность двух меньших интервалов меньше, чем третий (оставшийся) интервал. (ru)
- Пікно́н, рідше пікн (від дав.-гр. πυκνός — щільний, згущений, стиснений; лат. spissus) в античній теорії музики — структурна характеристика тетрахорда (від гіпати до меси), в якому сукупність двох менших інтервалів менша, ніж третій інтервал. (uk)
|
| reference
| - Mathiesen Thomas J. 2001. "Greece, §I: Ancient", The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers. (en)
- Winnington-Ingram, Reginald Pepys. 1936. Mode in Ancient Greek Music. Cambridge Classical Studies 2. Cambridge: The University Press. Reprinted, Chicago, Argonaut Inc., 1967; Amsterdam: Adolf M. Hakkert, 1968. (en)
|
| has abstract
| - Pyknon (from Greek: πυκνόν), sometimes also transliterated as pycnon (from Greek: πυκνός close, close-packed, crowded, condensed; Latin: spissus) in the music theory of Antiquity is a structural property of any tetrachord in which a composite of two smaller intervals is less than the remaining (incomposite) interval. The makeup of the pyknon serves to identify the melodic genus (also called "genus of a tetrachord") and the octave species made by compounding two such tetrachords, and the rules governing the ways in which such compounds may be made centre on the relationships of the two pykna involved. (en)
- Пікно́н, рідше пікн (від дав.-гр. πυκνός — щільний, згущений, стиснений; лат. spissus) в античній теорії музики — структурна характеристика тетрахорда (від гіпати до меси), в якому сукупність двох менших інтервалів менша, ніж третій інтервал. Пікнон — важливий критерій у систематиці родів мелосу. Відповідно до нього інтервальні роди енармоніка і хроматика називалися пікноновими («стислими», «тісними»), діатоніка — апікноновим («нестислим») родом. У енармоніці два нижніх інтервали в сумі утворюють ліма, верхній інтервал — дитон. Відношення 81:64 більше ніж відношення 256:243, таким чином, маємо пікнон. Два нижніх інтервали хроматичного тетрахорду (в його найпоширенішій формі) в сумі утворюють цілий тон 9:8, верхній інтервал — півторатоновий (у пізнішій термінології ) 32:27; таким чином, маємо пікнон. Апікноновими родами вважали такі, в яких жоден з інтервалів усередині тетрахорду не більший від двох інших, разом узятих. Наприклад, у діатонічному тетрахорді (в його найпоширенішій «піфагорійській» формі) сума двох нижніх інтервалів (ліми і цілого тону 9:8) утворює півдитон 32:27, а верхній інтервал — цілий тон 9:8; звідси діатоніка — апікноновий рід. Крім згаданого типу поділу, в діатоніці і хроматиці існували й інші види поділу тетрахордів цих родів, наприклад, у «Елементах гармоніки» Аристоксена і в «Гармоніці» Птолемея. Однак, яким би не було різноманіття (принаймні, в теорії) тетрахордових структур, класифікація родів мелосу за критерієм пікнону незмінно зберігалася як специфічна теоретична характеристика. (uk)
- Пикно́н, реже пикн (от др.-греч. πυκνός плотный, сгущённый, сжатый; лат. spissus) в античной теории музыки — структурная характеристика тетрахорда (от гипаты до месы), в котором совокупность двух меньших интервалов меньше, чем третий (оставшийся) интервал. Пикнон — важный критерий в систематике родов мелоса. В соответствии с ним интервальные роды энармоника и хроматика назывались пикнонными («сжатыми», «тесными»), диатоника — апикнонным («несжатым») родом. В энармонике два нижних интервала в сумме образуют лимму, верхний интервал — дитон. Отношение 81:64 больше отношения 256:243, таким образом, налицо пикнон. Два нижних интервала хроматического тетрахорда (в его наиболее распространённой форме) в сумме образуют целый тон 9:8, верхний интервал — полуторатон (в позднейшей терминологии полудитон) 32:27; таким образом, налицо пикнон. Апикнонными родами считались такие, в которых ни один из интервалов внутри тетрахорда не больше двух других, вместе взятых. Например, в диатоническом тетрахорде (в его наиболее распространённой «пифагорейской» форме) сумма двух нижних интервалов (лиммы и целого тона 9:8) образует полудитон 32:27, а верхний интервал — целый тон 9:8; отсюда диатоника — апикнонный род. Помимо упомянутого типа деления в диатонике и хроматике существовали и другие виды деления тетрахордов этих родов, например, в «Элементах гармоники» Аристоксена и в «Гармонике» Птолемея. Однако, каково бы ни было многообразие (по крайней мере, в теории) тетрахордовых структур, классификация родов мелоса по критерию пикнона неизменно сохранялась как специфическая теоретическая характеристика. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
