| rdfs:comment
| - L'efecte Signor–Lipps és un principi de la paleontologia proposat per i , que estableix que donat que el registre fòssil dels organismes mai és complet, ni el primer ni el darrer organisme en un tàxon donat serà registrat com a fòssil. Un exemple famós n'és el del peix celacant, que es creia extint des del Cretaci i es va trobar viu l'any 1938. (ca)
- Signor-Lipps efektua eta paleontologoek deskribatutako fenomenoa da. Estintzio gertaera bat dagoenean, adibidez dinosauroekin bukatu zuen meteoritoaren inpaktuari loturikoa, honen gainean eta azpian dagoen erregistro fosilaren egoerari dagokio. Jaknia da erregistro fosila ez dela inoiz osoa eta beraz izaki baten fosilak ez dute zergatik agertu behar bere existentzia osoa mugatzen duten estratuetan. Hau dela eta espezie baten lehen edo/eta azken alea ez dira inoiz agertuko erregistroan. Horregatik desagerpen masibo bat dagoenean ere arroketan desagerpen gradual bat dela irudikatuko da. (eu)
- 古生物学におけるシニョール・リップス効果（英語: Signor–Lipps effect）は、フィリップ・W・シニョール及びによって提唱された、化石による記録が完全でないことに起因し、大量絶滅が漸進的な絶滅のように見えるなどの現象のことである。 名称については、スピル・ロンギス効果（英: Sppil-Rongis effect）、に因み、ジャヌソン効果（英: Jaanusson effect）とも呼称される。 (ja)
- Efeito Signor-Lipps é a denominação dada a um efeito, estudado pela paleontologia, no qual os registros fósseis refletem de forma errônea um evento de extinção. O efeito indica que, uma vez que o registro fóssil dos organismos nunca está completo, nem o primeiro e nem o último animal de um determinado grupo será gravado como fóssil em uma mesma camada. Conseqüentemente, mesmo uma extinção maciça vai parecer ser o resultado de uma extinção gradual nos registros estratigráficos. (pt)
- Signorův-Lippsův jev nebo Signorův-Lippsův efekt je označení paleontologického jevu vyjádřeného a , jehož důsledkem je možná významná nepřesnost ve vztahu mezi obdobím, kdy nějaký organismus žil, a mezi obdobím, ze kterého jsou jeho fosilie. Podstatou jevu je, že vzhledem k tomu, že jen malá část zástupců taxonu zanechá fosilní záznam, nelze předpokládat, že záznam zanechali právě poslední či první zástupci druhu, naopak, je pravděpodobné, že se taxon vyskytoval i dříve a později než v období, z kterého je první respektive poslední fosilní záznam. (cs)
- El efecto Signor-Lipps es un principio de la paleontología propuesto por y que dice que el registro fósil de los organismos nunca estará completo, debido a que no se registrarán como fósiles ni el primer organismo ni el último de un taxón determinado. A pesar de que una especie se puede considerar extinta al no encontrarse fósiles a partir de un punto dado del registro geológico, en realidad pudieron haber vivido individuos de dicho taxón con posterioridad a ese registro, pues es prácticamente imposible obtener todos los fósiles de la especie, ya que muchos de ellos aún no han sido descubiertos o bien fueron destruidos por diversos factores tafonómicos durante el paso del tiempo o bien no llegaron a dejar evidencias fósiles. (es)
- The Signor–Lipps effect is a paleontological principle proposed in 1982 by and Jere H. Lipps which states that, since the fossil record of organisms is never complete, neither the first nor the last organism in a given taxon will be recorded as a fossil. The Signor–Lipps effect is often applied specifically to cases of the youngest-known fossils of a taxon failing to represent the last appearance of an organism. The inverse, regarding the oldest-known fossils failing to represent the first appearance of a taxon, is alternatively called the Jaanusson effect after researcher Valdar Jaanusson, or the Sppil–Rongis effect (Signor–Lipps spelled backwards). (en)
- L’effetto Signor-Lipps è un principio paleontologico proposto da Philip W. Signor e Jere H. Lipps affermante che, poiché i ritrovamenti dei resti fossili degli organismi non possono mai essere completi a causa dell'accidentalità dei loro ritrovamenti, né il primo né l'ultimo organismo di un determinato taxon saranno mai registrati come fossile. L'effetto Signor-Lipps viene spesso applicato specificamente ai casi dei più recenti fossili noti di un taxon che non rappresentano l'ultima apparizione di un organismo. L'inverso, per quanto riguarda i più antichi fossili conosciuti che non riescono a rappresentare la prima apparizione di un taxon, è in alternativa chiamato effetto Jaanusson, dal nome del ricercatore Valdar Jaanusson, o effetto Sppil-Rongis (Signor-Lipps scritto al contrario). (it)
- L'effet Signor–Lipps est un principe paléontologique proposé par Philip W. Signor et (en) qui stipule que, puisque l'enregistrement des fossiles n'est jamais complet, ni le premier, ni le dernier organisme dans un taxon ne sera enregistré comme un fossile. L'effet Signor–Lipps est souvent appliqué spécifiquement au cas du plus jeune des fossiles connus d'un taxon comme échouant à représenter la dernière apparition de l'organisme. À l'inverse, l'échec des plus anciens fossiles connus à représenter la première apparition d'un taxon, est aussi appelé effet Jaanusson, d'après le chercheur de Valdar Jaanusson, ou effet Sppil–Rongis (Signor–Lipps épelé à l'envers). (fr)
- Het Signor-Lippseffect is in de paleontologie en evolutiebiologie het principe dat, omdat niet alle individuele organismen bewaard blijven als fossielen, de eerste en laatste individuen uit een taxon niet als fossiel gevonden worden. Dankzij dit effect lijkt een bepaalde fossiele soort altijd eerder te zijn uitgestorven dan in het echt het geval was. Ook lijken massa-extincties langer te duren dan in werkelijkheid het geval was. Het Signor-Lippseffect veroorzaakt een aantal belangrijke problemen in de paleontologie: (nl)
- Efekt Signora-Lippsa – zasada paleontologiczna zaproponowaną przez Philipa W. Signora i Jere'a H. Lippsa, która stwierdza, iż zapis kopalny nigdy nie jest kompletny i ani pierwszy, ani ostatni przedstawiciel w danym taksonie nie jest obecny w zapisie kopalnym. Zasada Signora-Lippsa implikuje poważne komplikacje w interpretacji zapisu kopalnego. (pl)
- Эффект Синьора — Липпса — палеонтологический принцип, предложенный Филиппом В. Синьором совместно с Джереми Г. Липпсом в 1982 году. Суть эффекта заключается в том, что из-за объективной неполноты палеонтологической летописи ни первые, ни самые последние (по времени существования) представители любого таксона с очень большой вероятностью не будут зарегистрированы в виде окаменелостей. Эффект Синьора — Липпса имеет два важных последствия:
* чрезвычайно трудно установить время и скорость массовых вымираний фауны и флоры;
* трудно проверить теории о причинах этих глобальных явлений. (ru)
- 西格诺尔-利普斯效应（Signor–Lipps effect）是“菲利普·西格纳”（Philip W.Signor）和“杰尔·亨利·利普斯”（Jere H.Lipps）提出的古生物学原理，该原理指出，由于生物化石记录从来都不完整，因此所给定分类群中无论是第一个还是最后一个生物的化石都不会被记录到。西格诺尔-利普斯效应通常特别适用于已知的最年轻分类群化石情况，这一类的化石往往不能代表生物体最后一次出现的时间。相反，对已知最古老化石不能代表分类单元首次出现的情况，则以研究人员“瓦尔达尔·贾努松”（Valdar Jaanusson）之名，称之为“贾努松效应”或“斯皮尔-朗吉斯效应”（Sppil–Rongis），“西格诺尔-利普斯”字母的反向拼写。 较著名的一个示例是腔棘鱼，直到1938年捕获到活体标本前，它被认为早在白垩纪极晚期就已灭绝。广为所知来自寒武纪早期和中期岩石中的“伯吉斯页岩型动物群落”动物，自2006年以来，陆续在奥陶纪、志留纪和早期泥盆纪岩石中都发现了一些类似动物的化石，换言之，它们出现在伯吉斯页岩一亿年后。这些动物形成特定化石的具体方式可能有赖于短期内存在的海洋化学类型。 但西格诺尔-利普斯效应在古生物学中引起的困扰影响更大： 作为西格诺尔-利普斯效应的一种结果，最后出现的化石只是接近灭绝率。每单位时间保存的化石越多，这种近似值就精确。
* (zh)
- Ефект Синьйора — Ліппса — палеонтологічний принцип, запропонований Філіпом В. Синьйором спільно з Джеремі Г. Ліппсом у 1982 році. Суть ефекту полягає в тому, що через об'єктивну неповноту палеонтологічного літопису ні найперші, ані найостанніші (за часом існування) представники будь-якого таксону з дуже великою імовірністю не будуть виявлені у вигляді скам'янілостей. Найвідоміший приклад — ряд целакантоподібних, який вважали зниклим у кінці крейдового періоду, поки в 1938 році поблизу західної Африки не був виявлений живий представник — латимерія. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)